Подвійний удар по Україні. Як нам витримати дорогий долар

Головний удар, на його думку, доведеться по країнам, що розвиваються. І Сорос не самотній у своєму песимізмі. Такий розвиток подій все частіше бачать провідні економісти, правда, не завжди говорять про глобальну кризу. Проте невтішні прогнози для ринків таких країн, як Україна, схоже, об'єднують експертне співтовариство. Розберемося, що не так з світовою економікою і чому під загрозою в першу чергу країни, що розвиваються.

Календарне прокляття

Перше, про що варто згадати, - це періодичність світових економічних криз, які характеризуються спадом виробництва або темпів зростання, дисбалансом попиту і пропозиції, розривом налагоджених ділових зв'язків і зростанням безробіття. Останні п'ять глобальних криз зазвичай датуються так: 1973-1975 рр., 1980-1982 рр., 1990-1991 рр., 1997-1998 рр., 2008-2012 рр., з чого виводиться певна закономірність: сім-десять років - і падіння.

Але невже достатньо подивитися на календар, щоб повірити Соросу?

Звичайно, все не так просто. Хвилеподібна природа криз такої частоти - це все ж не закон природи. Дивлячись на неї, провідні міжнародні організації, зокрема МВФ, очікують у найближчі роки стабільний темп приросту світового ВВП на 3% і вище. У звіті World Economic Outlook April 2018 прогнозується і суттєве щорічне зростання реального ВВП України від 3,2% у 2018 році до 4% у 2023 р.

Однак згадаємо, що не всі кризи супроводжувалися спадом ВВП і - що важливіше - восени 2008 р. МВФ також впевнено прогнозував зростання світової економіки на 2,2% на наступний рік, коли виробництво в результаті скоротилася.

Велике "переселення" капіталу

У глобалізованому світі спроби подолати негативні економічні процеси в одному місці ризикують обернутися кризою в іншому. Так, США як найбільша економіка може необережним (або продуманим) рухом придавити ринки. А рухатися потрібно, адже змінилися пріоритети монетарної політики.

Після останньої світової кризи Федеральна резервна система США стимулювали ділову активність збільшенням грошової маси в обігу на трильйони доларів. Для цього вона викуповувала на ринку казначейські та іпотечні облігації. Грошей ставало більше, тому така політика називається "кількісним пом'якшенням".

Але зараз темпи зростання економіки США прискорюються, і на перший план вийшла проблема інфляції як наслідку збільшення грошової маси. Відповідь на підвищення рівня цін повинен бути симетричним з точністю до навпаки: зробити долар дефіцитним і дорогим. Ось ФРС і почала його зміцнювати. А робиться це за допомогою так званої політики "кількісного жорсткості", тобто вилучення з обігу "зайвих" доларів в обмін на казначейські облігації. Як результат, прибутковість цих цінних паперів (відношення суми купонних платежів за рік до поточної ринкової вартості облігації) під кінець травня досягла 3,1% по 10-річним бондам. Крім того, ФРС по суті збільшує плату за користування грошима - підвищує цільову процентну ставку по федеральних фондах (у березні - з 1,5 до 1,75%). Це призводить до подорожчання долара, адже американські банки повинні брати кредити під більший відсоток.

І така політика американських фінансових влади продовжиться. До кінця року, за прогнозами JPMorganChase&Co, ставка ФРС може бути збільшена ще три рази - до 3,5-3,7%. У цій ситуації інвестори переорієнтовуються на США, забираючи капітали з країн: краще купити безризикові облігації країни з найбільшою економікою прибутковістю 1,75% і тим більше 3,7%, ніж, приміром, українські євробонди, хоч і з прибутковістю в рази вище. Тому є великий ризик, що приплив капіталу в країни, що розвиваються, зменшиться і їх національні валюти впадуть.

Не дивно, що не тільки Він, а й інші відомі фінансисти і економісти прогнозують новий фінансова криза в країнах, що розвиваються. Так, нобелівський лауреат Пол Кругман провів паралелі з подіями в Азії кінця 1990-х.

"Тепер стало, принаймні, можливо представити класичний, в стилі 1997-1998 років, поступово посилюється криза: валюта ринків падає, в результаті чого заборгованість компаній різко зростає, що призводить до проблем в економіці, викликаючи подальше падіння валюти", - написав Кругман у своєму мікроблозі Twitter.

Втім, глобальної кризи він не чекає: "Гряде щось не настільки лякає".

Примітно, що навіть в МВФ заявляють про негативні наслідки для економік через посилення монетарної політики в таких країнах, як США. "Інфляція може прискоритися швидше, ніж очікується, можливо, із-за значного розширення бюджетних заходів, прийнятих у США. Центральні банки можуть відреагувати на підвищення інфляції більш рішуче, ніж очікується в даний час, що може призвести до різкого посилення фінансових умов. Це посилення може позначитися на цінах на ризиковані активи, на ринках доларового фінансування банків, а також на країнах з ринком, що формується, і країнах з низькими доходами. Для мінімізації цих ризиків центральним банкам слід проводити нормалізацію грошово-кредитної політики, поступово й чітко інформувати про свої рішення, щоб не перешкодити підйому економіки", - наголошується в Доповіді МВФ з питань глобальної фінансової стабільності за квітень 2018 р.

Ні дати ні взяти по-українськи

Якщо фінансова криза вибухне, він точно не омине Україну. Нам і так доводиться перекривати запозиченнями дефіцит рахунку поточних операцій платіжного балансу (віддаємо за кордон більше валюти, ніж отримуємо). Так, у 2017-му Україна розмістила на зовнішніх ринках 15-річні єврооблігації прибутковістю 7,375% річних на суму $3 млрд, більшість яких, щоправда, відразу ж пішли на погашення боргів. А в цьому році Мінфін унадився позичати великі суми, випускаючи облігації внутрішньої держпозики (ОВДП) середньою прибутковістю в 17% річних. Високі ставки компенсують значні ризики інвесторів, що вкладають в Україну. При таких розкладах підвищення прибутковості облігацій США може ще більше знизити привабливість українських цінних паперів. При цьому і так невелику кількість охочих позичити нам грошей зменшиться. Ось і відтік капіталу, про який каже Сорос.

А позики знадобляться. На думку експертів МВФ, дефіцит поточного рахунку платіжного балансу України в цьому році складе 3,7% ВВП, в наступному - 3,5%.

Але це не всі проблеми. У країнах, в тому числі Україні, велику частку експорту становить сировина. А в період "дорогого долара" ціни на нього падають. "Інвесторам невигідно вкладатися у ринки, вони вкладаються в американські, а сировину при цьому дешевшає. Тобто йде подвійний удар по ринках, які розвиваються. З одного боку - відтік інвестицій, а з іншого - зниження сировинних ринків", - пояснив у коментарі "ДС" фінансовий аналітик Олексій Кущ.

Згадаємо, що Україна торгують в першу чергу чорними металами і зерном - 22,6 і 14,1% у товарній структурі зовнішньої торгівлі за перший квартал поточного року. Якщо експорт за цим сировинних позиціях істотно просяде - дефіцит поточного рахунку платіжного балансу збільшиться ще на мільярди доларів. І коло замкнеться: для його покриття доведеться позичати ще більше грошей, а залучити кредиторів, як зазначалося, буде ще складніше. Внаслідок нестачі валюти курс гривні піде вниз, якщо Нацбанк не вирішить "спалити" золотовалютні резерви.

Формула кризи

Звичайно, Україна не була у фокусі уваги Сороса та інших фінансистів, пророкують глобальні фінансові потрясіння. Дестабілізувати світову фінансову систему в першу чергу здатні проблеми у великих розвивається країнах, особливо в Китаї, Туреччині, Аргентині. Однак у будь-якому випадку першопричиною буде американська політика "дорогого долара", і Україна від неї постраждає.

При цьому Сорос бачить причини можливої фінансової кризи і в геополітичних проблемах, таких як зрив ядерної угоди з Іраном, Brexit, міграційний тиск на Євросоюз і руйнування "трансатлантичного альянсу ЄС і США". Коли в "формулі кризи" стільки складових, розрахувати його наслідки вкрай складно. Але ясно одне: відтік капіталу з країн буде найважливішою змінною, величина якої прямо залежить від здібності національних банків і урядів попереджати фінансові дисбаланси.