Країна в плюсі. Як Україна примудрилася отримати на $2,88 млрд більше, ніж витратити

Згадаймо смак норвезького лосося

Почнемо з позитивного. За підсумками 2018 р. платіжний баланс країни зведений з профіцитом у $2,88 млрд. Нагадаємо, у 2017-му цей надзвичайно важливий індикатор склав $2,56 млрд, майже в два рази перевищивши показник 2016-го.

Насилу віриться, що в не дуже далекому 2014-му сальдо платіжного балансу звалилося до позначки "мінус" $13,3 млрд, попутно спустошивши золотовалютні резерви НБУ і обваливши гривню...

За останні роки країна вже звикла жити в платіжному профіциті, причому з хорошим доробком міцності: див. інфографіку.

Можна назвати кілька ключових причин, які цьому сприяли. У 2015-му стабілізація платіжного балансу відбулася за рахунок збалансування імпорту і експорту. У той період впали обидва названих показника зовнішньоекономічної діяльності, але імпорт падав сильніше, так як за новим обмінним курсом споживання закордонних товарів в країні різко скоротилося. Багато українців забули тоді смак норвезького лосося.

Надалі розбалансування сальдо зовнішньої торгівлі почала поступово посилюватися, і процес цей йшов приблизно з тією ж швидкістю, з якою відновлювалися реальні доходи домогосподарств. Навіть мінімальне позитивне зміна рівня добробуту населення тут же конвертувалося у зростання імпортних поставок товарів, посилюючи торговий дефіцит.

Дана ситуація дещо пом'якшувалась відносним затишшям по фінансовому рахунку платіжного балансу, адже всі останні роки Україна практично не погашала зовнішні борги, за винятком поточних короткострокових позик, виплати процентів та поточної заборгованості МВФ, який в програму реструктуризації боргового портфеля держави по зрозумілим причина не увійшов.

Так, в минулому році чисте погашення боргів перед МВФ становила $0,71 млрд, у той час як отримано від нього було $1,4 млрд (еквівалент). Тобто ми віддавали Фонду менше, ніж брали.

Таким чином, пауза на борговому фронті дозволила економіці різко наростити імпорт, при цьому динаміка експорту була істотно слабкіше. І добре, якщо це був саме технологічний імпорт у вигляді поставок нового обладнання та інноваційних технологій. Але звітність Держстату підказує, що серед іноземних товарних поставок суттєву питому вагу становили улюблені українцями гаджети і автомобілі.

Показник, без якого не купиш новий айфон

Чому для нас так важливий профіцит платіжного балансу? Насамперед тому, що стан фінансових потоків країни є фундаментальною основою для нарощування резервів НБУ і стабільності національної валюти. Якщо за підсумками року ми маємо чистий платіжний відтік, його потрібно чимось перекривати, тобто залазити в засіки центрального банку. При цьому курс гривні неминуче девальвує, як це було в 2014-2015 рр. У разі ж чистого припливу коштів у країну резерви НБУ ростуть і гривня поступово зміцнюється (або девальвує лише на рівень інфляції).

У 2019 р. такої вдалої комбінації факторів вже може не бути. З одного боку, маємо різке зростання негативного сальдо торгового балансу. А з іншого — в цьому і наступному роках доведеться віддавати понад $15 млрд, тобто боргове перепочинок, виторгувана у кредиторів за умовами реструктуризації зовнішнього боргу, вже закінчується. Але була вона раціонально використана?

У 2018 р. експорт товарів порівняно з попереднім роком зріс з $40 млрд до $43 млрд, у той час як імпорт показав більш активну динаміку: доріс уже з $49 млрд до $56 млрд. В результаті негативне сальдо торгового балансу країни погіршилося з $9 млрд до $13 млрд.

За оцінками НБУ, зростання експорту в минулому році сповільнилася до 9,2% (у 2017-му становив 18,3%). Особливо сильне гальмування динаміки приросту було зафіксовано в галузях видобутку мінеральних ресурсів (залізна руда) — з 47,1 до 10,4%, чорної металургії — з 22,1 до 15,3% і продовольчих товарів — з 16,3 до 4,8%. Як і раніше невисокі показники у машинобудування — зростання експорту лише на 4,1%.

Все це говорить про те, що заместительный ефект українського експорту вже майже вичерпано. Умовно кажучи, той метал та продукти харчування, які Україна продавала на ринках СНД, вона вже успішно реалізує в Європі. Але там так і не знайшлося місця для нашого складного машинобудування, і в Україні за п'ять років так і не з'явилися нові галузі-драйвери з нарощування експортного потенціалу.

У той же час показники збільшення імпорту в минулому році становили 14%, причому досить висока динаміка зафіксована в машинобудуванні (17,8%) та постачання з-за кордону продовольчих товарів (17,6%). Україна все більше перетворюється у країну, яка експортує сільськогосподарську сировину і імпортує готові продовольчі товари.

Що стосується сальдо послуг, то тут поки що нарощується профіцит, який збільшився порівняно з 2017-м з $1,1 млрд до $1,5 млрд. В 2018-му експорт послуг склав $15,7 млрд, а імпорт — $14,2 млрд, чому сприяв і досить вдалий рік з нарощування доходів від транзиту російського газу в Європу. Тут ми знову впираємося в фактор 2019 р., адже саме в нинішньому грудні закінчується базовий транзитний договір з "Газпромом", і рівень прокачування газу по нашій ГТС може істотно скоротитися. Але це ризик вже наступного року, а в цьому позитивне сальдо послуг, швидше за все, збережеться, хоча заробляти "чистими" на своєму унікальному транзитному потенціалі всього $1,5 млрд на рік — непростиме марнотратство для країни, яка могла стати східноєвропейським хабом — як газових, так і транспортним. Зараз бонуси від цього багатообіцяючого статусу отримує замість нас Білорусь, де чисте сальдо транзитної маржі вже становить близько $3 млрд на рік.

Населення вливає, бізнес — виливає

Тепер ми підходимо до ще однієї важливої складової рахунку поточних операцій — аналізу первинних і вторинних доходів та їх сальдовым показниками.

Первинні доходи — це вершки, які знімає український бізнес і населення від своєї економічної активності, пов'язаної з транскордонним рухом потоків капіталу. Причому оцінюються як зарубіжні активи, так і внутрішні. В основному це зарплата фізичних осіб та дивіденди юридичних. Останні або репатріюють за кордон, або повертаються назад у країну як прибуток від володіння закордонними компаніями. Цей показник дуже важливий, так як впливає на рівень кінцевого національного продукту. Якщо сальдо первинних доходів позитивне, воно збільшує наш ВВП, якщо негативна — зменшує його.

Первинні доходи складаються з двох основних складових: оплата праці та доходи від інвестицій. За першим показником порівняно з 2017 р. маємо зростання з $9,1 млрд до $11,3 млрд, з другого — збільшення від'ємного значення з $6,5 млрд до $8,2 млрд. У результаті позитивне сальдо первинних доходів зросла не так сильно: усього з $2,6 млрд до $3,1 млрд. Простими словами, в той час як населення, що працює за кордоном, надсилає в Україну приблизно $11 млрд (валовий показник, який потрібно аналізувати окремо по складовим частинам), бізнес гроші відразу ж виводить за кордон, в "тихі гавані", у розмірі $8,2 млрд. Виходить своєрідне перетягування каната між патріотизмом громадян країни і космополітизмом приватного бізнесу, який любить "тишу" і "нереститься" у вигляді відкладень капіталу там, де тепліше і безпечніше...

Що стосується балансу вторинних доходів, тобто міжнародної фінансової допомоги, страхових платежів, трансфертів від трудових мігрантів, які перебувають за кордоном більше року, то сальдовий показник практично не змінився. Він позитивний і перевищує $3,6 млрд.

Наведені вище дані комплексно характеризують показник рахунку поточних операцій. Якщо підсумувати його складові у вигляді торгового сальдо, сальдо первинних і вторинних доходів, він в Україні за підсумками минулого року становить "мінус" $4,6 млрд.

Значне негативне сальдо торгового рахунку було лише частково зменшено за рахунок позитивного сальдо по первинних і вторинних доходів. За законами математики утворився мінус потрібно перекривати або інвестиціями, або запозиченнями.

Фінансовий рахунок поспішає на допомогу

Сама формула визначення сальдо платіжного балансу досить проста і являє собою суму рахунку поточних операцій і рахунку операцій з капіталом (практично не впливає на баланс через вкрай малих значень). З цієї суми віднімається фінансовий рахунок. Якщо останній має від'ємне значення (залучаємо фінансування більше, ніж розміщуємо/погашаємо за кордоном), загальне значення платіжного балансу зростає (мінус на мінус дає плюс).

В Україні фінансовий рахунок поки негативний: нам дають більше грошей, ніж ми повертаємо.

При цьому фінансовий рахунок поділяється на кілька підрозділів, з яких основні — це прямі і портфельні інвестиції. Що стосується перших, то в 2018 р. порівняно з 2017 році вони скоротилися з $2,6 млрд до $2,4 млрд (сальдо). При цьому в структурі ПІІ $1,13 млрд, або майже половина, склали суми реінвестицій прибутку інвесторів та кредити власників компаній. Нові інвестиції становлять трохи більше мільярда.

Показник ПІІ є найбільш красномовним маркером ефективності будь-яких реформ: якщо він зростає хоча б на 20-30% в рік, реформи йдуть у правильному напрямку і інвестори вірять у реалізовану в країні модель економічного розвитку. Якщо даний показник, як у нас, скорочується, отже, існують або неприйнятні для інвесторів ризики, або "труднощі перекладу" між бізнес-середовищем та державною вертикаллю управління.

Зате в Україні дещо зріс сальдовий показник портфельних інвестицій, але сталося це завдяки боргової активності Мінфіну: з $2 млрд портфельних інвестицій минулого року $1,9 млрд припали на державні боргові цінні папери (лише $109 млн — на банки та інші сектори економіки). Тобто більшість таких інвестицій пішло в сегмент держборгу, значну частину якого складають короткострокові цінні папери. Домінування держави на ринку капіталу і мегавысокие ставки за державними борговими зобов'язаннями призвели до того, що велика частина реального сектора економіки банально залишилася за інвестиційною точкою відсікання".

Зате саме за рахунок $7,5 млрд фінансового рахунку (сальдо) і вдалося вирівняти підсумковий платіжний баланс країни.

Все це говорить про те, що найближчим часом Україні необхідно вирішити досить складну трилемму: призупинити відтік капіталу з країни, збільшити приплив прямих іноземних інвестицій і скоротити негативне торговельне сальдо за рахунок запуску нової промислової політики. Тільки це може хоч якось допомогти пережити період виплати колосального зовнішнього боргу. Тобто, по суті, нам необхідно активувати двухвременную модель обмеження зовнішньої заборгованості, засновану на теорії еквівалентності Рікардо: встигнути заробити, щоб було що віддавати. Ось тільки часу для першого вже не залишилося, зате настав час другого. Ну а поки в Україні закінчуються кредитні канікули, можна насолодитися спогляданням позитивного сальдо платіжного балансу в розмірі $2,88 млрд.