Долар, солярка і "Монсанто". У скільки обійдеться аграріям посівна-2020
Внаслідок зниження посівних площ і прогнозованої середньорічної врожайності за останні п'ять років урожай пшениці в Україні в 2020/21 маркетинговому році може скоротитися до 25,8 млн т - це на 2,2 млн т, або на 8% поступається показнику поточного маркетингового року. Одна з причин зниження посівних площ - подорожчання насіння і добрив. Виникає питання: як це позначиться на майбутньому посівної?
Поки що, за свідченням учасників ринку, ціни на насіння залишаються на рівні минулого року, і коливання у бік збільшення можуть бути не більше ніж у межах 5%. В рамках сезонних коливань на 3-5% зросли ціни на протруйники та стимулятори росту. При цьому ціни на паливно-мастильні матеріали знизилися на 22-24%.
В результаті можна спрогнозувати, що посівна 2020-го практично не відрізняється від посівної 2019-го. Курс долара нижче, ціна на дизельне паливо також, заробітні плати на 10% збільшено. Аграрні компанії, які не перший рік працюють на ринку, співпрацюють з тими ж постачальниками насіння та агрохімії. Тому прогнозований рівень витрат на майбутню посівну істотної відмінності від минулого року не матиме.
Поки аграрії більше переживають з приводу доступності добрив та цін на них. Нагадаємо, що з серпня 2018-го в Україні діють заборонні мита на ввезення російських добрив. Крім того, Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі періодично проводить спеціальне розслідування щодо імпорту деяких азотних і складних фосфорних добрив. Ці розслідування також сильно впливають на ринок, періодично приводячи до серйозних обмежень поставок згаданих добрив, зростання цін на них та виникнення дефіциту.
Навесні 2020-го основною статтею збільшення витрат також стануть добрива. За оцінками аграріїв, вартість різних груп добрив до початку сезону зросте на 10-15%. За даними Інституту аграрної економіки, в 2019-му порівняно з 2018-му вартість NPK-добрив збільшилася на 8% - з 25 до 27 тис. грн за одну тонну. Із-за постійного сезонного дефіциту мінеральних добрив на ринку багато сільгоспвиробників намагаються запастися добривами для посівної заздалегідь. Однак не у всіх вистачає на це коштів. В результаті підживлення нерідко вноситься із запізненням.
Але сьогодні у фокусі нашої уваги - ринок насіння. В Україні поки вистачає проблем з дотриманням добросовісної конкуренції на ринку насіння, забезпеченням захисту інтелектуальної власності, випробуванням сортів, ліцензуванням і розподілом доходів.
Ринок насіння в Україні до 2005 р. відчував дефіцит якісного матеріалу, але з часом аграрії зрозуміли, що, купуючи насіння високого класу, вони отримують різкий стрибок врожайності. Почалося швидке насичення ринку, і сьогодні в Україні компанії - виробники насіння сильно конкурують один з одним. Ознаки конкуренції - поглинання однією компанією іншої, виділення насіння в окремий стратегічний напрямок, щоб сконцентрувати зусилля для боротьби з конкурентами, і будівництво насіннєвих заводів в Україні.
Великі транснаціональні компанії - виробники насіння вже мають в Україні власні сучасні заводи, такі як "Піонер", "Монсанто", КВС, "Лімагрейн" та ін, також вони забезпечують агротехнологічна супровід, так званий "пакет послуг".
Сьогодні найбільшим попитом користуються насіння таких товарних культур, як кукурудза, соняшник, соя, ріпак. В Державному реєстрі культур (тих, що законодавство дозволяє використовувати) присутня 48% сортів української селекції та 52% - в іноземній. Втім, по деяким культурам іноземних сортів - більше 70%.
"Сьогоднішні умови українського насіннєвого ринку позитивно сприяють збільшенню іноземних інвестицій. Оптимізована система сертифікації, спрощена реєстрація іноземних виробників, якісний склад грунтів і потреба українського ринку в сортах і гібридах, адаптованих до кліматичних умов, які постійно змінюються, створюють оптимальне середовище для роботи іноземних компаній, - говорить директор Українського інституту експертизи сортів рослин Сергій Мельник. - На ринку насіння багато громадських об'єднань, і держава не може контролювати така велика їх кількість або впливати на збільшення або зменшення їх числа. Для прикладу, у Франції держава делегує частину своїх повноважень такої організації, як GNIS, в яку об'єдналися селекціонери, виробники і трейдери насіння. Вони вирішують, скільки ліцензій потрібно дати, щоб на ринку не було профіциту насіння і штучно не знизити ціну, а також ведуть агресивну зовнішню політику на світовому ринку насіння. Не просто так Франція почала будувати заводи в Україні - це стратегія завоювання ринку. Україна - цікава перспектива на найближчі десятиліття, тому що тут буквально кинув насіння в грунт і при мінімальних витратах маєш високу врожайність".
А ось українські насіння на міжнародний ринок поки виходять з працею, незважаючи на їх високий експортний потенціал. Основна перешкода - досить жорстка конкуренція зарубіжних компаній, які не тільки мають усталену репутацію, але і краще розвинені мережі збуту, а також більш вміло враховують специфічні національні вимоги кожної країни. Тим не менш українські насіння вже купують у Європі - ті, у яких підтверджено право інтелектуальної власності, а постачальник несе повну відповідальність за свій насіннєвий матеріал.
Зміни в українському АПК - як кліматичні, так і в силу вимог ринку - збільшують попит на нові сорти, здатні задовольнити зростаючі потреби аграріїв. Якщо раніше акцент робився на поживну цінність культур, то сьогодні на порядку денному ринку насіння сорту, які будуть адаптовані до нових природно-кліматичних умов і дадуть високу продуктивність в більш складних умовах вирощування.
