Домовитися з Європою і Азією. Українські продукти харчування швидко входять в моду

За інформацією Держстату, протягом дев'яти місяців 2018 р. в Україні зростали обсяги реалізації переробленої харчової продукції. За січень-вересень харчової продукції було реалізовано на 302,3 млрд грн - 16% від загального обсягу всієї реалізованої промислової продукції. При цьому експорт продуктів харчування в січні-вересні оцінюється в 86,9 млрд грн. У минулому році ці ж обсяги продажу продуктів і загальний, і на експорт - були на 11% менше.

При порівнянні обсягів продажу за конкретним товарним позиціям виробленого м'яса і м'ясних продуктів продано на 55,4 млрд грн, що на 22,2% більше, ніж за той же період минулого року, молочних продуктів - на 43,4 млрд грн (зростання на 12,9%), хліба і хлібобулочних виробів - на 24,4 млрд грн (9,6%), цукру - на 9,3 млрд грн (5,1%).
Звичайно, тут треба робити значну поправку на індекси цін, які у січні-вересні цього року порівняно з аналогічним періодом 2017 р. виросли в середньому для більшості продуктів харчування на порівнянні 10%. Тим не менш очевидне зростання обсягів виробництва і продажу продуктів.

Повільне виправлення дисбалансу

Останнє десятиліття за Україною міцно закріпився імідж одного з найбільших в світі постачальників аграрного сировини - в основному зернових культур і рослинного масла (воно переважно продається саме як сировину, бутилюванням і брендингом займаються вже місцеві компанії). Виручка від експорту української аграрної продукції до 2017 р. збільшилася на 16%, до майже $18 млрд.

Дійсно, поки що левову частку українського аграрного експорту становить сировина. Причини очевидні: в умовах економічної нестабільності куди надійніше і безпечніше засіяти поле, зібрати урожай, швидко продати його за кордон і вивести прибуток. Все - за один сезон.

Тоді як підприємства з переробки агропродукції, з випуску продуктів харчування - це довгострокові інвестиції, робити які на тлі низки революцій і російської агресії мало хто готовий. Проте будь-який бізнесмен розуміє: як раз тут, у виробництві готового продукту, і ховається найбільша прибутковість. До того ж стабільна, на довгі роки, а не на декілька сільськогосподарських сезонів.

Експерти Асоціації виробників сфери харчової промисловості (UFEB) також вважають, що Україна має значний потенціал для експорту готової продукції. "Основна експортна продукція продовжує бути сировинною. При цьому ця продукція слід світовим екологічним трендам - зростають обсяги як виробництва, так і продажу органічної продукції. Також, хоча зараз нашим основним експортним товаром є сировина, ми маємо значний потенціал для продажу за кордон готової продукції, - йдеться в повідомленні прес-служби UFEB. - Українські виробники можуть створювати товари, які мають високий рівень якості та конкурентоспроможності на світовому ринку".

У чому потенціал українського харчопрому вже реалізується: вітчизняні виробники ще задовго до завершення нинішнього року обрали більшість квот на експорт продуктів харчування в Європейський Союз. Так, Україна повністю вичерпала квоти на пшеничне клітковину, мед, виноградний і яблучний соки і вершкове масло. Крім того, майже повністю заповнені тарифні квоти на крохмаль і м'ясо птиці.
Експорт аграрної сировини сьогодні процвітає, але всім зрозуміло: новим етапом розвитку українського експорту має стати розширення присутності вітчизняного виробника на світових ринках готової продукції.

Проте українські виробники нарікають - нас не дуже чекають в Європі. При спробах вийти на ринок з пропозицією продуктів, зроблених в Україні, вітчизняні виробники стикаються з опором об'єднань європейських виробників. Так, наприклад, українським компаніям важко почати продажу яєць, якісних та доступних за ціною, ніж, скажімо, польські. Причина - відсутність необхідного українського лобі в Європі і сильне лобі самих же європейських виробників. Створення такого лобі і взаємодія з Євросоюзом у відкритті ринку збуту повинно стати для української держави одним з фокусів зовнішньоекономічної діяльності.

А для національної економіки зростання експорту готової продукції буде означати розвиток харчової промисловості і машинобудування в країні, залучення інвестицій в цю та суміжні галузі, створення нових робочих місць з гідною зарплатою.

Втім, тут знадобляться якраз значні інвестиції в переоснащення вітчизняної харчової промисловості. І хоча в першому півріччі нинішнього року капітальні інвестиції в сільське господарство зросли майже на третину - приблизно до 9 млрд грн, це все ще низький показник порівняно з європейськими країнами.

При цьому самі по собі гроші проблему не вирішать: потрібна модернізація машинобудівного комплексу країни, а також нова - сучасна та ефективна система навчання кадрів на всіх рівнях, від працівників та фахівців-технологів до маркетологів, продавців і топ-менеджерів, здатних працювати на світових ринках. Потрібно, нарешті, позбутися невизначеності в питанні власності на землю.

Ставка на тваринництво

Так вийшло, що тваринництво як сільськогосподарська галузь погіршувала всі показники з початку 1990-х. Поголів'я худоби зменшилося в рази, дійшло до того, що виробництво м'яса і молока в Україні взагалі почали вважати нерентабельним. Але зараз ситуація докорінно змінюється.

Відбувається це завдяки тому, що крупні вертикально інтегровані агрохолдинги в останні роки інвестують кошти в сучасні ферми, на яких вирощують високопродуктивні породи худоби. Результат не забарився: нинішній рік став хорошим і для національних експортерів тваринницької продукції, частина якої припадає як раз на продукти переробки з високою доданою вартістю. За даними Інституту аграрної економіки, експорт продукції м'ясної групи в першому півріччі 2018 р. виріс до того ж періоду 2017-го більш ніж на 14%, до $304 млн. Найбільше такої продукції закупили Нідерланди - 21%. У числі інших покупців українського м'яса і м'ясопродуктів - Німеччина, Азербайджан, Австралія, Білорусь, Словаччина, Ірак.

Також, за даними Мінагропроду, Україна входить в топ-10 країн - експортерів м'яса бройлерів і наближається до провідних країн світу за обсягами виробництва м'яса птиці. За сім місяців 2018 р. українські виробники поставили на зовнішні ринки 184,6 тис. т м'яса та харчових субпродуктів свійської птиці: це на 9% більше, ніж роком раніше. З України м'ясо птиці експортується у 80 країн світу, в 2018-му додалися чотири нових ринку - Албанія, Гана, Гонконг і Марокко.

На жаль, в противагу цьому сильно (на 70%, до 1,3 тис. т) впав експорт свинини. Причина - скорочення поголів'я через поширення в Україні африканської чуми свиней.

Експорт яловичини тримається на колишньому рівні. Хоча поголів'я великої рогатої худоби в цілому по країні все ще знижується, його нарощують такі найбільші агрохолдинги в Україні, як, наприклад, "Укрлендфармінг". Як говорить директор з виробництва "Укрлендфармінга" Василь Лобода, питання вигідності виробництва яловичини група компаній вирішує шляхом впровадження інновацій у технології вирощування та поліпшення генетики худоби.

"Ми шукаємо різні шляхи, як здешевити вирощування 1 кг м'яса. За останні роки, здається, знайшли золоту середину. І сьогодні у нас м'ясне поголів'я стало рентабельним. Так, ми працювали і над кількісним складом, і над генетикою, поліпшували кормову базу, навчали працівників нової технології відгодівлі. А це спеціальний раціон для тварин, який складається із зерна, силосу і білкових кормів. І в минулому році вдалося отримати позитивний результат", - зазначив Василь Лобода.

За його словами, для досягнення таких показників не один рік пішов на те, щоб вивчити досвід застосування нових технологій вирощування великої рогатої худоби в інших країнах і створити такі ж умови в Україні. "Перед тим як починати роботу, я проїхав кілька країн Європи і вивчав там досвід застосування відповідних технологій. І ми пішли простим шляхом. М'ясне поголів'я вимагає простих умов утримання, і великих коштів для цього не потрібно. Вимагаються якісні корми і місце, де можна цьому поголів'ю відпочити. Не треба великих приміщень. І в зимовий період тварини добре себе почувають на свіжому повітрі, незалежно від температури. Але якщо дощ і сніг - у них є де сховатися", - розповів він.

Сьогодні рентабельність однієї ферми "Укрлендфармінга" становить 20%. Це досить високий показник, якщо врахувати, що у багатьох тваринницьких господарствах рентабельність 10% - вже успіх. М'ясні породи, які вирощує "Укрлендфармінг", стають джерелом так званої "мармурової" яловичини, яка високо цінується у всьому світі. Головні ринки збуту цієї продукції - країни Близького Сходу та Північної Африки.

"Якщо говорити про м'ясних породах, майже все йде на експорт. Внутрішній ринок невеликий, він займає близько 20%. На превеликий жаль, в Україні цей ринок ще не відпрацьований як слід, тому що в європейських країнах м'ясо цього худоби продається окремо і коштує дорожче, - каже Василь Лобода. - Справа навіть не в купівельній спроможності: сьогодні в Україні достатньо людей, які можуть собі дозволити яловичину, але торгова мережа ще не готова до розвитку цього сегменту".

Молоко і сир показують ще більш високу рентабельність. Наслідок цього - зростання експорту також молочної продукції. За вісім місяців цього року Україна експортувала молочних продуктів на $228,3 млн, що на 8,4% більше, ніж за аналогічний період минулого року.

"Серед молочних продуктів перше місце серед експортних позицій зайняло тваринне масло, якого було експортовано на загальну суму $92,4 млн. Друге місце - згущене молоко на $43,7 млн, третє - казеїн на $30,6 млн, - розповіла журналістам заступник міністра аграрної політики і продовольства Ольга Трофимцева. - Україна також експортувала за вісім місяців нинішнього року сирів на суму понад $20 млн, молочної сироватки на $14,1 млн, молока і незгущені вершків на $9,7 млн, кисломолочної продукції на $5,7 млн. Покупцями українського вершкового масла стали Марокко - на $21,2 млн, Туреччина - $13,2 млн, Нідерланди - $8,8 млн. Сири всіх видів і кисломолочна продукція експортувалися з України в основному на ринки Казахстану - на суму понад $9 млн., Молдови - $5,2 млн, Єгипту - $2,6 млн".

Екологія виходить на перше місце

В українських продуктів є ще одна незаперечна перевага: їх екологічна чистота. В США, Європі, Китаї, навіть у сусідній Білорусі споживач, який бажає харчуватися завідомо екологічно чистою їжею, змушений солідно переплачувати за цю можливість. "Органічні" і "фермерські" продукти (не-ГМО, вирощені без надлишку добрив і пестицидів, м'ясо - на природному випасі) стоять там значно дорожче звичайних, так званого мас-маркету.

Тобто маржинальність екологічно чистих продуктів на найбільш платоспроможних ринках світу зараз дуже висока, і цей тренд збережеться ще довго. Але на Заході виробництво органічних продуктів має дуже високу собівартість, так і просто неможливо в промислових масштабах.

Україна тут опинилася в унікальному становищі: у більшості випадків екологічно чиста продукція виходить сама собою. ГМ-організми централізовано не використовуються, при цьому щедрі чорноземи дозволяють вирощувати хороші врожаї, не зловживаючи добривами і пестицидами. А під час недавньої поїздки по господарствам групи компаній "Укрлендфармінг" ми бачили, як вирощують бичків на м'ясо - на вільному випасі влітку, навіть взимку під відкритим небом, повністю на природних кормах.

Ніякої скупченості в стійлах, ніяких комбікормів і прискорювачів росту. Цілком природне, натуральне м'ясо. Якраз те, за що європейці готові платити по вищому розряду, хоча саме ця яловичина повністю експортується в арабські країни. Однак суть не в цьому, а в тому, що Україна реально спроможна налагодити масове виробництво органічної продукції, запропонувавши ринку відповідні найжорсткішим екологічним нормам продукти. Тим самим зайнявши нішу, яка поки пустує, - недорогих і масових "здорових" продуктів.

Яскравим прикладом може послужити ринок сирого курячого яйця. Один з найбільших виробників цього продукту - агрохолдинг "Авангард" (входить у групу компаній "Укрлендфармінг") поставляє яйця в 40 країн світу. Переважно в Азію, на Близький і Далекий Схід, в Африку. У березні компанія отримала дозвіл на торгівлю яйцями та яєчними продуктами в Європі, але торгівля просувається важко з причини сильного лобі європейських виробників. Так і схід, як говориться, справа тонка. Ряд східних країн не можуть імпортувати українське яйце, так як немає узгоджених між країнами критеріїв і вимог до якості та узгодженого переліку необхідних для постачання документів. Приклад такої країни - В'єтнам. Але тут самі компанії безсилі - вони можуть тільки звертатися у відповідні держоргани з проханням розібратися в ситуації. І якщо ситуація з європейським лобі і з поставками в поки закриті для експорту країни вирішиться, той же "Авангард" зможе значно збільшити виробництво яєць і яєчних продуктів. Поки що компанія експортує близько 30% продукції, а її потенціал - 70%, і при цьому потреби внутрішнього ринку будуть повністю задоволені.

Як свідчать прогнози експертів Європейського банку реконструкції та розвитку, до 2023 р. (а це вже дуже близька перспектива) світовий попит на продукти харчування зросте на 50%. Причина - швидке зростання населення планети, збільшення доходів і пов'язана з ним зміна раціонів харчування. У цій ситуації Україна отримує чудову можливість: інвестувавши в переробку власного аграрного сировини, налагодив масовий випуск екологічно чистих готових продуктів, можна остаточно зруйнувати міф про себе як про нього одного тільки аграрного сировини. А заодно радикально підвищити прибутковість сільськогосподарської галузі.

190 країн купують українське

Кілька років тому в популярній мережі мікроблогів Twitter за тегом #FoodUA стартував цікавий флешмоб: українці в різних країнах світу фотографують і викладають в мережу продукти українського виробництва, які виявляють у продажу в цих країнах.

Таким "народним" способом підтвердилося, що Україна експортує власну продукцію переробки аграрної сировини, тобто готові продукти, у 190 країн, від Америки до Китаю. Українське молоко в Йорданії, печиво в Майамі, кавуни в Ризі, пиво в Новій Зеландії, сметана в ОАЕ, цукерки в Білорусі - все це потрапило в об'єктиви користувачів Twitter.