Буде добудований. Як Німеччина спотворила пропозицію України щодо блокування "Північного потоку - 2"

Боги європейських інтриг

У ніч на середу 13 лютого в Страсбурзі представники Європарламенту, Ради ЄС і Єврокомісії погодили проект поправок до Третьої газової директиви ЄС. Як сказано в офіційній заяві Єврокомісії, метою поправок є вдосконалення існуючої газової директиви і забезпечення того, щоб принципи енергетичного законодавства ЄС (доступ третіх сторін, регулювання тарифів, поділ власності і прозорість) застосовувалися до всіх газопроводів, у тому числі з третіх країн. У ЄК відзначають, що нові правила підвищать конкуренцію між постачальниками газу і збільшать енергетичну безпеку в усьому ЄС.

"Сьогоднішня домовленість відповідає цій цілі. Вона гарантує, що положення газової директиви застосовуються на території ЄС (суша і море) і забезпечують ефективний нагляд за застосуванням правил внутрішнього ринку ЄС національними органами, які контролюються Комісією. Це важливий крок до добре функціонуючому, прозорого і конкурентоспроможного внутрішнього газового ринку ЄС, де всі постачальники діють згідно з правилами ЄС", - йдеться в повідомленні.

Суть внесених поправок полягає в тому, що європейські норми у сфері регулювання транспортування газу будуть поширюватися на транскордонні газопроводи, що пролягають між входять і не входять в ЄС країнами. Пропонованими змінами передбачається можливість надання винятків для існуючих трубопроводів.

За всією цією словесною мішурою насправді ховається бажання Німеччини (тепер вже - практично реализовавшееся) все-таки, всупереч численним запереченням багатьох країн світу, отримувати російський газ, що РФ хоче постачати по трубопроводу "Північний потік - 2".

Поправки, про які йде мова, були ініційовані Румунією (яка зараз є головою Ради ЄС) з подачі Польщі та України - головних супротивників будівництва "Північного потоку - 2". Спочатку передбачалося, що поправки в газову директиву будуть направлені проти "Північного потоку - 2", тому що він єдиний потрапляв під їх дію. Сенс полягав у тому, щоб поширити Третій енергетичний пакет ЄС на морську частину газопроводу.

Згідно з цим вимогам один постачальник газу може займати тільки половину потужності газової труби. Тобто, побудувавши трубу потужністю 55 млрд кубометрів газового транзиту в рік, "Газпром" міг би використовувати лише 27,5 млрд. При цьому, по-перше, інвестиції-то робилися в розрахунку на 55 млрд кубів. А по-друге, російському газовому монополісту довелося б шукати (або придумувати) якогось "попутника", який би погодився розділити з ним тяготи газового транзиту до Німеччини. Що взагалі виглядало більш ніж фантастично.

Якщо б вимоги були прийняті у запропонованому вигляді, то "Північний потік - 2" в один момент став би для Росії "валізою без ручки", який і кинути шкода, і нести немає ніякої можливості. Попутно б у "Газпрому" погіршилися відносини з європейськими компаніями і т. д.

Але російсько-німецьке лобі в ЄС зробило все, щоб цього не сталося. Наприклад, в процесі обговорення поправок юридична служба ЄС заявляла, що вони незаконні, тому що таким чином закони ЄС будуть поширюватися на територію іншої держави, адже морська частина газопроводу бере свій початок в Росії.

В результаті в ході обговорень Німеччині вдалося суттєво змінити сенс цих поправок, а також внести в них одна ключова зміна. Тепер поправки передбачають, що правовий режим використання морських газопроводів визначає країна, на узбережжі якої виходить цей газопровід. А єдиний проект, який потрапляв під ці поправки, це "Північний потік - 2", і він виходить на територію Німеччини. І раніше Німеччина вже заявляла, що не буде поширювати норми Третього енергопакету на морський газопровід.

Виходить, що тепер керівництво "Газпрому" може виписувати премії: Німеччина своїми зусиллями змогла усунути ризики для "Північного потоку - 2", він буде завантажений на стовідсоткову потужність "Газпромом", всі 55 млрд кубів будуть надходити в Німеччину.

Так, ще залишається "фактор Данії" - країна досі не дала згоди пустити російську трубу через свої територіальні води. Але з данцями готова торгуватися Росія: вона може піти на поступки з різних північно-полярним питань (Данія - це не лише невеликий півострів у Північному і Балтійському морях, але і величезна Гренландія). В обмін на, відповідно, лояльність Данії по відношенню до "Північного потоку - 2".

Ну і залишаються США, досі продавливающие санкції проти всіх, хто будує "Північний потік - 2". Але для американців головне, щоб в ЄС купували їх зріджений природний газ. А якраз тут Берлін пішов назустріч Вашингтону. Напередодні німецьке видання Der Spiegel з посиланням на міністра економіки та енергетики Пітера Альтмайера повідомило, що Німеччина планує побудувати мінімум два СПГ-терміналу на своїй території.

На думку Альтмайера, це підвищить безпеку постачань енергоносіїв до Німеччини за рахунок нових варіантів імпорту. Як відзначає видання, в якості можливих місць для будівництва розглядаються такі міста, як Штаде, Брунсбюттель і Вільгельмсхафен. А в жовтні минулого року канцлер ФРН Ангела Меркель запропонувала урядову підтримку проекту будівництва СПГ-терміналу в місті Штаде в гирлі Ельби.

Можна ще згадати, що нещодавно проти "Північного потоку - 2" різко виступила Франція. Але буквально через кілька днів у Парижі змінили свою думку і вирішили все ж не сперечатися з Німеччиною.

Німецький погляд на Європу: крізь трубу

Виникає сумне питання: чому Німеччина поступається принципами європейської єдності заради вигідного виключно для її економіки газового контракту з Росією? Та тому, що німецька економіка - найсильніша в ЄС, її не даремно називають "двигуном Євросоюзу". Німці вважають (і багато в чому справедливо), що ЄС побудований на гроші, і тому повинен слідувати, відповідно, німецьким правилами.

Однак прямо заявити про це Німеччина не може - решта 26 країн ЄС її, скажімо так, не зрозуміють. Замість цього в Берліні створили концепцію "Європи двох швидкостей", тобто єдиної в політичному плані Європи, в якій, однак, країни, що розвиваються з різними темпами. Хтось швидше ("Стара Європа": Німеччина, Франція, Бенілюкс), а хто повільніше (країни Балтії та інші "младоєвропейці").

Не всім такий підхід подобається. Наприклад, продовжує упиратися Польща: вона, маючи швидко зростаючу економіку і великі амбіції, бачить себе рівною "староевропейцам" і тому прагне сформувати власний альянс всередині ЄС - йдеться про концепції Триморья. Звідси і демонстративні "шлюбні ігри" з США в пику Берліну і Брюсселю, і прагнення максимально обмежити економічний вплив РФ у регіоні.

При цьому в Берліні не втомлюються заявляти про свою підтримку України і прагненні зберегти транзит через українську ГТС після 2019 р. Про Київ теж нагадує Берліну: напередодні 20 депутатів Верховної Ради направили до Європарламенту, Єврокомісії та Європейського рада відкритий лист щодо питання протидії реалізації проекту "Північний потік - 2".

У зверненні депутати, зокрема, нагадали про неприпустимість будівництва газопроводу "Північний потік - 2", висловили стурбованість щодо "спроб підриву єдності ЄС", принципів демократії та верховенства права, енергетичної незалежності держав Європейського континенту. Закликали ключові європейські інститути вжити "рішучі кроки з протидії таким спробам" і дотримуватися виконання угоди про асоціацію між Україною та ЄС, зокрема статті про необхідність урахування інтересів України в частині транзиту газу". Але, здається, писати подібні листи - це як прокричати своє думку в порожнечу величезної газової труби, крізь яку Німеччина іноді оглядає свої економічні інтереси в Європі.