Лакмусовий фінплан "Нафтогазу". Благоволить Коломойський Коболєва?

Кадрове питання

2 грудня Рада національної безпеки і оборони (РНБО) доручив Кабінету Міністрів затвердити фінансовий план національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на 2019 р. і в місячний термін — фінансовий план на 2020-й. Рішення РНБО введено чинності указом президента №874, про що повідомляється на сайті Володимира Зеленського.

І ось тут починається інтрига. Ще влітку голова "Нафтогазу" Андрій Коболєв запропонував: закласти у фінплан НАК гроші для компенсації компанії "Укрнафта". Якщо говорити більш точно, у серпні цього року НАК "Нафтогаз України" запропонувала врахувати виплати 17,3 млрд грн найбільшої в Україні нафтовидобувної компанії. Ці кошти повинні були стати компенсацією за спірні 2,062 млрд куб. м газу. Принаймні, саме так сказано в пояснювальній записці до фінансового плану "Нафтогазу" на 2019 р. Зазначені обсяги — це здобутий ще в 2006 р. газ, який нацкомпания використовувала для потреб населення, але так і не сплатила.

Після пропозиції Коболєва, природно, поширилися чутки, що голова правління НАК "Нафтогаз України" знаходиться у фаворі у впливового бізнесмена Ігоря Коломойського. Тим більше, що незадовго до цього останній заявив, що запропонував би призначити Коболєва прем'єр-міністром. Те, що саме Ігор Валерійович, скажімо так, має дуже великий вплив на "Укрнафту", ні для кого не секрет.

Втім, питання про те, наскільки Коломойський визначає розвиток кар'єри Андрія Коболєва (або, навпаки, не має до неї ніякого відношення), з тих пір так і залишилося відкритим. У деякому роді відповісти на нього якраз і міг би фінансовий план "Нафтогазу". (На жаль, документ поки недоступний широкій публіці.) Якщо виявиться, що у фінплані закладені 17 млрд для "Укрнафти", це буде означати, що Коломойський дійсно зацікавлений в просуванні Коболєва або як мінімум в його тривалому перебуванні на нинішньому посту.

Але от якщо зазначених 17 млрд грн у фінплані немає, то, швидше за все, "особливі відносини" між Коломойським і Коболевым — плід дозвільних домислів. Інакше кажучи, Коболєв діє без прикриття з боку олігархів. А значить, інформація про його швидке звільнення у будь-який момент може виявитися правдою. Нагадаємо, що міністр енергетики та захисту навколишнього середовища Олексій Оржель 2 грудня заявив, що в уряді планують зміну керівництва у всіх стратегічних компаніях, у тому числі "Нафтогазі". Тут слід пояснити: нову владу може дратувати, що Коболєв, чужа людина, є центром прийняття багатьох рішень в нафтогазовій галузі та політиці. Правда, на наступний же день міністр розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Тимофій Милованов спростував це, а 4 грудня прем'єр-міністр Олексій Гончарук заявив, що Коболєв залишиться на посаді до закінчення контракту з ним. Ось тільки цей термін закінчується вже 23 березня 2020 р.

Історія конфлікту

"Укрнафта" — найбільша нафто - і газовидобувна компанія України, формально контролюється державою: НАК "Нафтогаз України" належить 50% + 1 акція добувача. Ще по 13,6% — компаніям Littop Enterprises Limited і Bridgemont Ventures Limited і 12,9% — Bordo Management Limited, які ЗМІ пов'язують з Ігорем Коломойським. При цьому акціонерне угоду "Укрнафти", підписана в 2010 р., було на руку останнім. За "Нафтогазом" було шість членів наглядової ради, за міноритарними акціонерами — п'ять і право делегувати голови правління "Укрнафти". При цьому кворум спостережної ради — вісім чоловік. Так що без міноритаріїв приймати важливі рішення було неможливо.

Зокрема, "Укрнафта" відмовилася виплачувати державі дивіденди за 2014 р. в розмірі 632 млн грн, заявивши, що вони пішли в рахунок заборгованості "Нафтогазу", сформованої "внаслідок протиправного заволодіння і розпорядження компанією природним газом ПАТ "Укрнафта" видобутку січня—лютого 2008 р.". Крім того, "Укрнафта" перестала платити ряд податків. За даними ГФС, на 31 грудня 2018 р. борг компанії становив 10,6 млрд грн.

У свою чергу, держава спробувало повернути контроль над компанією. 13 січня 2015 р. Верховна Рада прийняла Закон України "Про акціонерні товариства" (щодо виплат дивідендів акціонерним товариством)", який повертав державі контроль над одним з найприбутковіших нафтових активів у країні — підприємством "Укрнафта". Документ знижував кворум, необхідний для проведення загальних зборів акціонерного товариства. До цього держава не могла керувати підприємством, незважаючи на те що воно володіло в ньому контрольним пакетом акцій. Адже для того, щоб вирішити, наприклад, питання про виплату дивідендів або зміну менеджменту компанії, необхідно було зібрати власників не менш ніж 60% акцій. У випадку "Укрнафти", група "Приват", яка володіє 42% акцій, просто ігнорувала ці збори і блокувала таким чином розподіл прибутку і вирішення питання про зміну менеджменту.

Після цього 22 липня 2015-го новим головою правління "Укрнафти" був обраний британський бізнесмен Марк Роллінз. З цього моменту держкомпанія почала діяти в інтересах держави, але з-за накопичилися за попередній період боргів не могла працювати нормально. Так, у жовтні того ж року ГФС через податкових боргів описала все майно "Укрнафти" на суму 9,3 млрд грн.

Наприкінці березня нинішнього року акціонери ПАТ "Укрнафта" проголосували за дострокове припинення з 30 квітня 2019 р. повноважень голови правління Марка Роллінза і за обрання тимчасово виконуючим ці обов'язки Олега Геза. Останній прийшов в "Укрнафту" у 2016 р. і вважається креатурою представляв групу "Приват" Фелікса Луньова, займається комерційний блок компанії. Акціонери також оновили склад наглядової ради згідно з раніше оприлюдненою порядку і дали згоду на купівлю НАК "Нафтогаз України" 4 млрд куб. м газу видобутку "Укрнафти". З них 2 млрд кубометрів газу планувалося придбати в рахунок майбутніх поставок. Ще 2,06 млрд куб. м — це той самий газ, видобутий в 2006-му Було вирішено, що його "Нафтогаз" купить вже за поточними цінами, що в рази вище, — $290-300 за тисячу кубів. Однак це не вийшло: уряд Володимира Гройсмана у відповідь зобов'язав "Нафтогаз" погоджувати всі великі угоди у компаніях, акціонером яких є НАК.

Нагадаємо, що до 2010 р. "Нафтогаз" був зобов'язаний весь газ, який добувався "Укрнафтою", продавати населенню за ціною, що регулюється Національною комісією держрегулювання енергетики. Але компанія просто відмовлялася документально оформляти продаж цього газу, мотивуючи це тим, що ціна була невиправдано низькою, не покриває (нібито) витрати на видобуток. Звідси і виник спір про постачання 2,06 млрд куб. м газу.

Керівництво компанії-добувача подавала позови в суди, вимагаючи повернути газ, який за документами був переданий материнської компанії, але не проданий. Тоді Андрій Коболєв відповідав, що НАК не має можливості фізично передати цей газ, оскільки він вже був спожитий населенням. Але суди за позовами "Укрнафти" зобов'язали "Нафтогаз" повернути цей ресурс. 2,062 млрд куб. м газу, про які йде мова, були здобуті ще в 2006 р. По них є рішення Державної виконавчої служби про передачу газу "Укрнафті".

Однак з заміною Роллінза на Геза виникли закономірні побоювання, що "Укрнафта", по суті, знову увійшла в сферу впливу Коломойського. Збіг чи ні, але саме в цей період стало ясно, що Андрій Коболєв залишається главою правління "Нафтогазу". На нього, як ми пам'ятаємо, провів дуже сильну атаку глава Кабміну Володимир Гройсман — він не хотів продовжувати контракт з Коболевым з-за високих премій і невиконання низки зобов'язань.

Як ми не раз писали, у Коболєва є союзники, в числі яких була колишній посол США Марі Йованович, а також низка політиків та інших впливових в Україні людей. Але навесні також склалося враження, що на якийсь час союзником Коболєва стане Ігор Коломойський. Це, до речі, сталося на тлі цієї істерики в ЗМІ — всюди просувалася думка, що відставка Коболєва може зруйнувати всі зусилля України по боротьбі з "Газпромом" в Стокгольмі.

Зрозуміло, що для відставки Коболєва, про яку багато говорили, але яку так і не дочекалися, потрібна політична воля. Хороші стосунки з Коломойським дозволяють цю саму волю зменшити практично до ступеня зникнення.