Дітей не чіпати, вночі не дзвонити. Що змінить новий закон про колекторів

Сіра зона: як заробляють колектори

Колектори, які професійно займаються стягненням боргів з фізичних осіб, за останні роки стали в Україні справжньою притчею во язицех: прийнято вважати, що вони заради отримання грошей не гребують ніякими методами. ЗМІ повняться несамовитими розповідями жертв колекторів про їх методи. Там є все — від непристойних оголошень про дітей боржників до постійних нічних дзвінків, від погроз фізичної розправи до силового виселення з квартири. Доходить до того, що колектори навіть беруть заручників, але поліція, якщо вірити скаргам потерпілих, або не завжди реагує, або реагує досить стримано.

Звичайна практика в Україні, коли колекторські (факторингові) фірми купують за невисокою ціною у банків, фінансових компаній, інших колекторів або навіть у комунальних підприємств борги громадян. При цьому законодавство дозволяє власнику боргу вимагати у боржника виплати всієї суми, включаючи накопичені відсотки і штрафні санкції.

Нерідко це використовується на шкоду людині: наприклад, коли вона чомусь не внесла останній платіж за споживчим кредитом. Колектори можуть свідомо почекати кілька років, поки не виявиться, що сума до виплати — в десятки разів більша, ніж людина мала, тому що договором було передбачено високі штрафні санкції, які з часом перетворили суму боргу в непідйомну.

При цьому колектори зазвичай не поспішають діяти через суд (або принаймні це далеко не основний їхній інструмент). Причин тут декілька:

• суд має право за заявою боржника зменшити розмір неустойки, якщо вона в рази перевищує розмір боргу за основним зобов'язанням — колекторам це невигідно,
• часто задавнення позову по стягненню заборгованості вже закінчилося, так що суд просто відмовить у задоволенні позову,
• процес може затягнутися на роки, а витрати на нього можуть перевищити суму, яку колектори розраховують стягнути з боржника,
• у колекторів далеко не завжди є всі документи, які є обов'язковими для стягнення заборгованості.

З іншого боку, формально колекторського бізнесу в Україні не існує. Однак ні для кого не секрет, що деякі банки і фінансові компанії мають власні або афілійовані колекторські агентства, інші ж - звертаються до тих, хто працює на ринку. В цілому колекторська схема виглядає наступним чином: банки продають колекторським компаніям борг зі знижкою від 50 до 90%. Тобто колекторська фірма може заплатити всього 10% від суми заборгованості і забрати боржника. "Працює" з ним, а потім може неформально поділитися з банком тим, що вона отримала, в подяку за наводку.

Наслідки "наїздів" колекторів бувають сумні — періодично ЗМІ повідомляють про самогубства людей, що зневірилися через пресинг колекторів, про сім'ї, що розпалися, і т. д. При цьому залучити таких ділків до відповідальності буває складно ще й тому, що вони далеко не завжди застосовують відразу силовий вплив, частіше користуються психологічними трюками, які "під статтю не підведеш".

На руку недобросовісним колекторам і доступність на ринку України різноманітних відомчих баз даних — з них колектори можуть підчерпнути практично будь-яку інформацію про людину і його родичів. Ситуація ускладнюється тим, що часто на роботу в колекторські агентства йдуть або люди, які раніше працювали в правоохоронних органах (вони знають специфіку і зберегли зв'язки з колишніми колегами), або "відставні" бандити, які готові діяти відповідними методами і не бояться правоохоронців.

Закони не писані

Є й відверті суперечності в законодавстві. З одного боку — такого бізнесу, як коллекторство, формально не існує. З іншого — згідно з положенням НБУ "Про виведення неплатоспроможних банків з ринку", банк має право звернутися до третіх осіб за послугами зі стягнення заборгованості, щоб звільнити свої баланси від токсичних кредитів. Так що банки самі проводять аналіз клієнтської бази, виявляючи проблемних боржників і продаючи кредитні портфелі колекторам.

Але, як неофіційно зізнаються учасники цього ринку, банки — далеко не головні їхні клієнти. Лідирують мікрофінансові організації (МФО), що надають "швидкі позики", — кожен їхній клієнт має в середньому по три кредити. Користуються послугами колекторів також фінансові компанії, які мають тисячі договорів, наприклад, з обслуговування споживчих кредитів, сервісні компанії, які постачають комунальні послуги і т. д. За деякими оцінками, за останні роки в руки колекторів перейшли права вимоги на сотні мільйонів гривень.

При цьому в умовах законодавчої неврегульованості, колекторською компанією може стати будь-яка фірма, яка найняла декількох співробітників і підписала договір з банком (або іншим замовником). Колекторам сьогодні не потрібно отримувати ні ліцензій, ні інших дозволів — відповідно, і звітувати вони ні перед ким не зобов'язані.

Поміж іншим, це означає, що ступінь незаконності дій колекторів доводиться визначати не в комплексі їх роботи по конкретному боржнику, а по кожній конкретній ситуації. Нічні телефонні дзвінки з вимогами повернути борг — окремо, погрози фізичної розправи — окремо, псування майна — окремо. Так, дійсно, ніяких правоохоронців не напасешся.

Українські політики давно обіцяли вирішити проблему, ввести роботу колекторів в правове поле, але все руки не доходили. Деякі законопроєкти вносилися, але потім, уже при їхньому проходженні по робочим групам, несподівано змінювалися. Наприклад, зникала відповідальність колекторів, зате їх реєстрацію і діяльність законопроєкт дозволяв. У грудні 2019-го Рада прийняла в першому читанні законопроєкт №2133 про захист боржників від протиправних дій колекторів. Але на цьому справа застопорилася. Пізніше були й інші спроби, але також не отримали розвитку.

Вплинула на ситуацію і пандемія: під час карантину влада оголосила кредитні канікули. Позичальникам дозволили тимчасово не повертати гроші банкам, боржників заборонили виселяти з житла.

Однак стратегічно проблема не вирішувалася, і в результаті з'явився законопроєкт №4241, що повинен захистити боржників при врегулюванні простроченої заборгованості.

Голова комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев з цього приводу написав у своєму телеграм-каналі: "Законопроєкт №4241, що обмежує свавілля колекторів, — це той проєкт, за який хочеться вибачитися. Вибачитися, що пізно. Пізно ми винесли в зал закон, який забороняє приниження людини при стягненні боргу. забороняє нічні дзвінки, дзвінки роботодавцю, сусідам, родичам, поширення персональних даних. Дає Нацбанку ефективні повноваження щодо захисту прав людей. і так, звичайно, борги треба платити. Але завжди і, незважаючи ні на що залишатися людьми ".

Одним з ініціаторів законопроєкту став НБУ, який з 1 липня 2020 р. здійснює нагляд за небанківським фінсектором. Тільки за липень-серпень минулого року регулятор отримав 2408 скарг громадян на небанківські фінансові компанії, а значна частина з них стосувалася саме дій колекторів. Серед найбільш поширених порушень — використання колекторами персональних даних без дозволу з метою стягнення проблемного боргу.

У свою чергу, омбудсмен Людмила Денісова в 2019 р. отримала більше 500 скарг громадян щодо захисту персональних даних, а в 2020-му — майже 700. Більше 60% скарг, що надійшли, стосуються порушення права на приватність колекторськими компаніями.

Етика і контроль

Отже, 27 січня Верховна Рада 355 голосами прийняла в першому читанні законопроєкт №4241 "Про захист боржників при врегулюванні простроченої заборгованості". Документ в його нинішньому вигляді встановлює правила роботи колекторів, вимоги до етичної поведінки з боржниками, санкції за можливі порушення, нагляд за колекторською діяльністю.

Депутати в сесійній залі чітко аргументували необхідність його прийняття. Як заявила один з авторів документа Ольга Василевська-Смаглюк, він дозволить прибрати з ринку тих, хто "застряг в 90-х роках".

Під час обговорення згадувався і "справжній терор", який колектори влаштовують по відношенню до людей, які взагалі не мають відношення до кредитів, і невтішна статистика, згідно з якою третина всіх скарг депутатам, пов'язаних з фінансовими установами, — це скарги на колекторів.

Депутат від "ЄС" Ніна Южаніна, втім, вказала, що норми закону будуть стосуватися тільки кредитних договорів, укладених після його прийняття. Виходить, що величезний пласт нині існуючих проблем, пов'язаних з колекторами, залишиться невирішеним.

Розглянемо пропоновані норми докладніше.

Перше і принципово важливе в законопроєкті: вводиться законодавче визначення колекторської компанії і колекторської діяльності. Також документ розділяє поняття "кредитодавець" і "новий кредитор", тим самим легалізувавши передачу (продаж) боргу колекторській компанії.

Згідно із законопроєктом основне навантаження з контролю за колекторами ляже на Національний банк України. Він буде вести публічний реєстр колекторських компаній, в якому зобов'яжуть зареєструватися всіх колекторів (при цьому регулятор буде перевіряти не тільки самі фірми, їх співробітників та керівництво, а й їх засновників). Колекторською діяльністю не зможуть займатися особи з непогашеною судимістю за низкою статей, росіяни, жителі ОРДЛО.

Також НБУ буде здійснювати нагляд за колекторами і їх поведінкою по відношенню до споживачів. Причому не тільки контролювати дотримання колекторами законодавства, а й встановлювати додаткові вимоги до взаємодії зі споживачами, захищати права останніх, розглядати звернення громадян. У разі порушень НБУ зможе штрафувати порушників або виключати їх з реєстру.

Утім, закон намагається впливати на всіх учасників процесу виникнення боргу. Так, банки і фінансові компанії ще під час підписання кредитного договору будуть зобов'язані попереджати клієнта про можливе залучення колектора в разі прострочення платежів. Причому інформація про залучені колекторські компанії повинна бути розміщена на сайті кредитора.

Самі ж колектори зобов'язані будуть дотримуватися конкретних вимог по етичному поводженню при взаємодії з боржниками-фізособами. Підхід "що не заборонено - те дозволено" скасовується: законопроєкт якраз встановлює виключний перелік дозволених форм і способів взаємодії колектора зі споживачем фінпослуг, а заодно — вводить обмеження на максимальну частоту такої взаємодії.

Наприклад, не можна буде вводити людину в оману щодо розміру його боргу, наслідків невиконання договору, дзвонити вночі і приховувати номер. Причому будь-яке спілкування колектора з боржником — тільки під аудіозапис, що повинна зберігатися три роки. Колектори не мають права також використовувати цілу низку персональних даних боржника.

Передбачена також відповідальність за порушення: від штрафів до виключення з реєстру колекторських компаній.

Але після прочитання тексту законопроєкту залишається багато питань. Наприклад, там постійно згадуються колектори стосовно до споживчих кредитів. Але відомо, що колекторські компанії охоче "беруть у роботу" найрізноманітніші типи боргів — наприклад, за комунальні або інші нефінансові послуги. Однак сфера ЖКП — явно поза компетенцією Нацбанку, як і багато інших сфер, в яких також може утворюватися борг. Хто і як буде регулювати роботу колекторів у цих випадках — незрозуміло.

Що і для кого зміниться?

НБУ, звичайно, головний бенефіціар — він отримує масу нових повноважень, відповідно, разом з бюджетом під них. Також посилиться вплив Нацбанку на позабанківському фінансовому ринку. Що цікаво, НБУ об'єднає в собі нормотворчу і контрольну функції — він буде сам визначати, за якими критеріями відносити фірму до числа колекторських і сам же стежити за виконанням цих критеріїв.

Але тут нам доведеться зробити невтішний прогноз. Для тих колекторів, які і раніше працювали повністю в рамках закону, тепер мало що зміниться. Хіба що доведеться регулярно подавати звіти про свою діяльність, та перевіряючі з'являться. А для сірих колекторів, які працюють здебільшого за межами закону, не поміняється взагалі нічого.

Методи їх "роботи", швидше за все, підпадають під регулювання нормами Адміністративного та Кримінального кодексів. А значить, для позбавлення від "колекторського свавілля" в Україні повинні почати нормально працювати і правоохоронні органи, і суди.

А ось позичальникам доведеться вникнути в нові законодавчі норми і при підписанні кредитних договорів стежити, щоб там були чітко прописані умови передачі їх боргу колекторам. У принципі при жорсткому дотриманні норм закону, проблем виникати не повинно.

Але — при дотриманні. А в реальному житті завжди залишається місце для тіньових колекторів, яким будуть байдужі вимоги по взаємодії з боржниками. Зробити цю взаємодію цивілізованою — завдання вже скоріше не НБУ, а правоохоронних органів. Так само як і уникнути ситуації, коли колекторська компанія має офіційну і тіньову складову своєї роботи.