Благо для всіх або "пральня" для обраних? Навіщо в парламенті згадали про банківські сертифікати

Заманити народ в банки - місія здійсненна

Група народних депутатів, належать до провладної коаліції, зареєструвала законопроект №9034, основною новелою якого є норма про введення в обіг нового виду цінних паперів - банківського сертифіката. За задумом авторів, дана новація може суттєво змінити баланс ліквідності на ринку капіталу, давши інвесторам новий і, головне, зручний фінансовий інструмент.

Звернімося до тексту законодавчих змін.

Отже, банківський сертифікат - це боргове, емісійна цінний папір, що є еквівалентом певної суми, депонованої в банку. Банківський сертифікат випускається в бездокументарній формі і є іменними, тобто виключається анонімність власників при вторинному обігу. Сертифікати можуть бути процентними, так і дисконтними.

У першому випадку на номінальну вартість сертифіката нараховується обумовлений при його випуску процент, який виплачується при погашенні (якщо не будуть передбачені проміжні нарахування і виплати процентних доходів). Що стосується дисконтного сертифіката, то його первинне розміщення відбувається з певною знижкою (дисконтом), наприклад 10%. Це означає, що за сертифікат номіналом 1000 грн покупець повинен буде заплатити 900 грн. Відсотки за таким видом сертифікатів не нараховуються, і прибутком власника є безпосередньо сам дисконт. При вторинному обігу розмір дисконту може змінюватись залежно від рівня процентних ставок і прибутковості фінансових інструментів на даний момент. В такому випадку первинний покупець може отримати додатковий дохід. Варто відзначити, що вторинне звернення даного виду цінних паперів передбачає продаж з дисконтом і процентних сертифікатів. Наприклад, сертифікат, куплений під час "депозитного штилю" з дохідністю 12%, може вже не влаштовувати нового покупця через буквально кілька місяців. В такому випадку продавець сертифіката має можливість збільшити його прибутковість шляхом надання знижки на номінал, тобто дисконту. І кінцевий власник отримає не лише процентний дохід, але і дисконтний.

Вже з перерахованого вище стає зрозуміло, що головне достоїнство сертифіката - це можливість його вторинного обігу та бездокументарна форма (передбачає випуск цінних паперів в електронному вигляді).

Кредитне плече і "депозитна спина"

Це дійсно значно підвищить привабливість банківських фінансових інструментів. Адже на даний момент Україна має, напевно, найбільш контроверсійною моделлю національного ринку капіталу. З одного боку, в готівковій формі звертаються сотні мільярдів гривень, а на руках населення і в тіньовому секторі економіки перебуває, за різними оцінками, близько $40 млрд. у результаті банкопаду 2014-2015 рр. з банківської системи вкладники вийняли до $20 млрд в еквіваленті. Частина цих грошей повернулася на рахунки в банки, але ще більше фінансових ресурсів надовго перекочували в банківські комірки. Зростання депозитної бази банківської системи поки що на недостатньому рівні та підтримується виключно за рахунок високих процентних ставок.

Як показує статистика НБУ, депозитна база банків за останні роки збільшується на 10-13% в рік. Найшвидше зростають депозити населення в національній валюті - гривні: в минулому році на 19%. Найповільніше - вклади фізичних осіб в доларах - на 3%. Ключовий фактор тут - розбалансований паритет процентних ставок.

При прибутковості гривневих депозитів 15-17% і валютних 2-3% і відносної курсової стабільності гривні вибір споживача буде очевидний. Але тут вимальовуються дві проблеми. Перша - фактор процентної ставки не може бути "вічним двигуном" нарощування ресурсної бази банків, адже у міру загасання інфляційних процесів до однозначного значення в 5-8%, зниження девальваційних очікувань та рівня базових ризиків прибутковість депозитів у гривні буде знижуватися. Зрештою різниця у відсотках між валютними і гривневими вкладами встановиться в розмірі річної споживчої інфляції, тобто зазначених вище 5-8%. Тобто в даному випадку прибутковість у гривні буде на рівні 11%.

У той же час розвиток реального сектора економіки неможливо без реанімування так званого кредитного важеля. Але він почне діяти в позитивному ключі лише при наявності достатнього розміру кредитних коштів, необхідних для підтримання динамічного економічного зростання та процентних ставках не вище середнього рівня рентабельності економіки. Різні математичні моделі показують стійку кореляцію між темпом зростання кредитного портфеля банківської системи і аналогічним показником зростання ВВП.

На три гривні нових кредитних коштів припадає в середньому одна гривня нарощеного валового продукту. Таким чином, для динаміки зростання економіки на рівні 7-8% нам необхідно вийти на чистий приріст кредитно-інвестиційного портфеля (КІП) банків у розмірі 24-30% в рік.

А для цього приблизно на 30% повинна збільшуватися і депозитна база банків, адже депозити сьогодні - це ключовий інструмент поповнення банківської ліквідності. Таким чином, нинішні темпи зростання депозитної бази слід збільшити в 2-2,5 рази. Тільки в такому разі економіка зможе отримати необхідні внутрішні стимули для прискореного розвитку.

Враховуючи сказане, Україна повинна буде виконати досить складну фінансову завдання: подвоїти приплив вкладів населення в банки і при цьому зменшити, причому також удвічі, рівень дохідності за депозитами. Досягти цього можна лише з допомогою розширення лінійки фінансових інструментів, підвищення їх привабливості та розвитку вторинного ринку.

Відстала модель

Нинішня модель ринку капіталу в нашій країні вражає своєю закостенілістю - досить великі внутрішні інвестиційні ресурси, які перебувають у стані "вічно потенційних". Але при цьому абсолютно не розвинений фондовий ринок, який існує виключно за рахунок операцій з державними цінними паперами та схемним операціях з паперами "сміттєвими". З доступних фінансових інструментів - лише депозит і ОВДП. Але держоблігації розміщуються для залучення коштів в центральний бюджет і мають дуже опосередкований вплив на реальний сектор економіки.

У нинішній парадигмі чим менше держава присутня на ринку капіталу, тим краще для економіки. Таким чином, депозит - це по суті єдиний інструмент монетарної трансмісії в комерційній банківській системі, коли гроші внутрішнього інвестора можуть трансформуватися в кредити, видані підприємствам, тобто в так необхідний нам економічне зростання. Крім того, депозит - це ще і антиінфляційний сорбент, який зв'язує частину грошової маси і не дає їй розтікатися по споживчому ринку, збільшуючи ціни.

Крім банківського депозиту є ще банальні вкладення "у валюту" в надії, що гривня знеціниться і принесе власнику валютної заначки позитивну курсову різницю. Є ще вкладення в нерухомість і можливості, що відкриваються, купівлі цінних паперів за кордоном. Але і в цих варіантів має свої недоліки: динаміка цін на нерухомість вкрай нестійка, і самі ці вкладення мають знижену ліквідність, перетворити їх у гроші можна лише за деякий проміжок часу або з істотною втратою. Що стосується операцій за кордоном - там занадто дорогий вхідний квиток і накладні витрати, що робить ці інвестиції доцільними, коли у тебе є "зайві" $50 тис.

Поліпшити "фінансовий велосипед"

Значить, для досягнення мети потрібно зробити більш ефективним те, що вже давно випробувано ринком.

У такому контексті банківський сертифікат - це той же депозит, але якому "приробили колеса".

Основні проблеми з депозитом, які виникають у населення, - це низька операційна маневреність даних вкладів. Якщо поклав гроші на терміновий внесок, то вже не можеш їх забрати, навіть якщо почався фінансовий обвал. Крім того, маючи в банку внесок на сотні тисяч гривень, ти не можеш розплатитися цими ресурсами в разі термінової покупки, а такі варіанти не рідкість. Власник банківського вкладу не може заробляти додатковий спекулятивний дохід в разі зміни ринкової дохідності.

А ось маючи на руках банківської сертифікат, його можна буде продати на вторинному ринку й одержати необхідні гроші. Скажемо більше, при наростанні системних ризиків завжди є можливість скинути сертифікат, нехай і з дисконтом. Крім того, сертифікатом можна розплатитися за товар, якщо недостатньо кеша. Те, що сертифікат випускається в бездокументарній формі і буде обліковуватися на електронних рахунках у Центральному депозитарії, спростить його вторинне звернення і захистить власників від розкрадань і втрат ціною паперу. Правда, для цього потрібно буде відкрити в банку-зберігачу рахунок у цінних паперах, прив'язаний до карткового і/або розрахункового рахунку в гривні.

Але головне - на сертифікаті можна заробляти. Як? Проілюструємо простим прикладом. Ви купили сертифікат з дохідністю 18% річних, і за час володіння ним цей показник на ринку впав до 10%. Сертифікат випущений на рік, але в власності у вас він був лише півроку. В такому випадку ви продаєте його на вторинному ринку за 10%, і різницю в 8% новий власник вам просто "дарує". Таким чином, ваш сумарний заробіток складе 18+8=26% річних, або 13% від номіналу (термін володіння півроку). Очевидно, що з звичайним депозитом подібне неможливо.

По суті, сертифікат поєднує в собі переваги депозиту і фінансового векселя з тією лише відмінністю від останнього, що вклади в сертифікати підлягають такому ж страхування та відшкодування мінімальної суми, як і звичайний банківський вклад.

Системні ризики

Але є в сертифікатів і певні ризики, в тому числі - системні. Банківські сертифікати входять в монетарний агрегат М3, куди включаються у тому числі різні сурогатні форми розрахунків, такі як фінансові векселі. І якщо за динамікою агрегатів М0-М2, а також в контексті "грошова база - грошова маса" або "вузькі гроші - широкі гроші", стежить НБУ і регулює дані показники з допомогою монетарних інструментів, емісія банківських сертифікатів ніким не обмежується і може істотно збільшити інфляцію за рахунок випуску квазиплатежных фінансових інструментів. Цим сертифікат невигідно відрізняється від класичного депозиту, який пов'язує гроші без емісії сурогатних платіжних форм. Подібні ризики активувалися і при випуску фінансових векселів, що призвело до їх заборони. Крім того, банківський сертифікат - це максимально зручний засіб для відмивання грошей та корупційних розрахунків, і не буде великою новиною їх поява в депутатських деклараціях у разі, якщо їх випуск узаконять.

Загалом, перед нами звичайна дилема хазяйського сокири, купленого в магазині госптоварів: адже їм можна і дров нарубати, і стару лихварку того...