Деокупація ринків. Як Україна заробить на заміщенні імпорту з Росії і Білорусі у світі і вдома
Росія і Білорусь втрачають позиції на західних ринках. В Україні діє ембарго на ввезення російської продукції. А українські виробники, як правило, мають можливості поборотися за ніші, що звільняються
Варто дослідити, про які товари йдеться, які суми стоять на кону і що потрібно для успішного заміщення агресивних сусідів на міжнародному і внутрішньому ринках.
Заміщення Росії і Білорусі на Заході
Найбільш болючими для Росії є західні ембарго і обмеження на постачання вуглеводнів. Однак Україна наразі має дефіцит джерел енергії і не може замістити агресора на відповідних міжнародних ринках, які він залишає. Кардинально інша ситуація з неенергетичною продукцією — про неї і поговоримо.
Згідно з новим дослідженням Центру розвитку ринкової економіки (CMD-Ukraine), на Заході — в Євросоюзі, Великій Британії, США та Канаді — українські виробники конкурують з російськими у багатьох сегментах металургії (чорні метали та вироби з них), сільського господарства, хімпрому, деревообробної промисловості (ОSB-плити, MDF, фанера тощо). За відповідними товарними позиціями у 2021 р. росіяни утримували ніші на сотні мільйонів, іноді мільярди доларів на рік (див. таблицю). Також у нас є потенціал для заміщення виробників з країни-агресора у машинобудуванні: вагони, турбореактивні двигуни, механізми для будівельної техніки, компоненти для аеронавігації і космічних апаратів. Ці ніші, що займали росіяни на Заході до вторгнення в Україну, можна оцінити в десятки мільйонів доларів кожну, але вони важливіші на перспективу, бо йдеться про продукцію з великою доданою вартістю. Що ж до Білорусі, якщо брати поставки до ЄС, Великої Британії, США та Канади, то найбільше (сотні мільйонів доларів на рік) вона заробляє на добривах у вигляді хлористого калію та лісоматеріалах.
Основні товарні позиції, що постачаються Росією до країн ЄС, Великої Британії, США і Канади і можуть бути заміщені українською продукцією
Джерело: www.cmd-ua.org
Автори згаданого дослідження оцінили ринок російської і білоруської неенергетичної продукції на Заході (переважно в ЄС) у $25,5 млрд. Однак це лише потенціал заміщення. Є фактори, що об´єктивно зменшують можливості України, наприклад, конкуренти з промислово розвинених країн типу Китаю і Туреччини. Виходячи з цього в Мінекономіки вважають, що українським виробникам потрібно діяти швидко, а в короткостроковій перспективі можна розраховувати на менший "шмат пирога".
"У нас трохи скромніші підрахунки: ніша, на яку ми можемо претендувати, близько $7 млрд. Ми вважаємо, що українські виробники можуть взяти відповідні контракти упродовж наступних 12-18 місяців. Треба зрозуміти, що більше часу немає. Європа й надалі буде обмежувати імпорт з Росії. Але якщо цю нішу не займуть українські товари, туди прийдуть інші виробники. Тому зараз ми в хорошому сенсі повинні скористатися з приязного ставлення до України", — зазначив перший заступник міністра економіки Денис Кудін під час слухань комітету ВРУ з питань економічного розвитку на тему: "Заміщення українськими товарами імпорту з Російської Федерації і Республіки Білорусь в Україні, ЄС і світі".
Ще один фактор, чому Україна навряд чи повністю замістить товари з Росії і Білорусі на Заході, полягає в тому, що агресорів не вигнали з усіх ринків і сегментів. Принаймні поки що далеко не вся неенергетична продукція з Росії (і ще менше з Білорусі) підпадає під ембарго чи обмеження. Так, олія ріпакова вже під санкціями в Євросоюзі, а шоколад — ні. Йдеться не лише про продовольство, а й про численні товарні позиції з інших галузей, зокрема у машинобудуванні або нафтохімії. Наприклад, ЄС ще у квітні 2022 р. заборонив імпорт російських шин і покришок, але первинні полімери і вироби з пластмас можна було поставляти до цього року. І навіть зараз деякі вироби з російської гуми не входять у чорний список, а ЄС планує додаткові заборони на них лише в наступному санкційному пакеті.
Заступник міністра економіки — торговий представник України Тарас Качка наводить приклад, що секторальні санкції навряд чи колись зачеплять таку велику статтю російського експорту, як добрива, через питання продовольчої безпеки. Не вийде, на його думку, повністю замінити Росію і Білорусь навіть на ринках, на які поширюються антиросійські санкції.
"У нас є всі шанси, щоб зайняти наявні ніші в Європейському Союзі, але за жодним з напрямів нас не чекає такий собі ефект калькулятора: мінус мільйон тонн російських + мільйон тонн українських. Навіть якщо ми говоримо про металургію, де це виглядає дуже природно. Це справді важкий політичний процес як на міждержавному, так і на міжкорпоративному рівні… Але в нас є логістика, яку уряд може забезпечувати, митна політика, діалоги, в рамках яких наші українські виробники можуть спілкуватися з європейськими заводами", — пояснив торговий представник.
Очищення внутрішнього ринку
Що ж до заміщення російської і білоруської продукції на внутрішньому ринку, то йдеться про обсяги продажів у $11 млрд. Точніше стільки, за даними "CMD-Ukraine", росіяни і білоруси поставляли в Україну ще 2021 р. Звісно, наш ринок вже очищується від росіян, бо з квітня діє ембарго на торгівлю з агресором (щоправда, подібної заборони досі немає щодо Білорусі).
Левову частку імпорту у північних сусідів становили енергетичні ресурси. Їх доводиться заміщати поставками з ЄС (а природний газ у нас давно оформляється як покупка у європейців, хоча така можливість може невдовзі зникнути). При цьому залишається певна залежність від ядерного палива з РФ (на реакторах Рівненської АЕС); щоб її позбутися, треба розширювати співпрацю з американською Westinghouse, а в подальшій перспективі і з французькою EDF.
Топ-20 товарних позицій, які Росія постачала в Україну в 2021 р.
Топ-10 товарних позицій, які Білорусь постачала в Україну в 2021 р.
Водночас серед інших пунктів списку продукції з РФ і Білорусі, яка найбільше окупувала наш ринок до повномасштабного вторгнення, не всі потребують заміщення імпортом. Значну частину з них, за необхідної підтримки, здатні замістиити українські виробники: починаючи з широкого асортименту продукції машинобудування (від вагонів і автобусів до пральних машин і холодильного обладнання) і завершуючи деякими видами добрив, миючими засобами (до речі, за цими статями у нас є й експортний потенціал).
"Залізничні вагони — це взагалі хрестоматійний кейс, на який варто звернути увагу. У нас є кілька заводів, які можуть виробляти вантажні залізничні вагони, причому частково сертифіковані в Європейському Союзі. Але чомусь по 3-4 тис. вживаних вагонів на рік закуповували в Росії", — наголосив голова правління CMD-Ukraine, доктор економічних наук Ігор Гужва.
Ще один показовий приклад — листове скло. До повномасштабного вторгнення більшість цього продукту купувалася в російських і білоруських виробників. Наразі, з очевидних причин, поставки припинилися, а сам внутрішній ринок стрімко зріс. Навіть у цьому випадку варто спробувати не просто імпортувати скло, а знайти інвестора і запустити виробництво в Україні. Вхідні дані свідчать на користь такого сценарію. "На сьогодні є ринок, і він стрімко зростає, переважна більшість сировини в нас доступна, частина під окупацією, частину треба імпортувати. Питання в необхідності залучення стратегічного партнера і будівництва в нас склозаводу", — вважає Ігор Гужва.
Ще раз акцентуємо, що ворожі товари навряд чи будуть повністю замінені вітчизняними навіть в Україні. Дещо, як-от твели і кольорові метали, потрібно імпортувати. Якісь ніші росіян і білорусів в нас швидше займають іноземні постачальники. Крім того, зараз динамічно змінюється структура і розмір самого внутрішнього ринку. У багатьох секторах падає ділова активність. З іншого боку, в майбутньому, на етапі відновлення, попит різко зросте — тому зараз варто підтримувати національного виробника, який за кращих часів генеруватиме велику додану вартість.
"Немає і не буде лінійної заміни [російських і білоруських товарів українськими, — "ДС"] ні на внутрішньому, ні на зовнішньому ринку. У кращому випадку вся ця заміна буде наслідком індустріальної політики, політики підтримки, залучення інвестицій, захисту внутрішнього ринку і стимулювання експорту", — вважає президент Федерації роботодавців України Руслан Іллічов.
"Останні 10-15 років внутрішній ринок [металоспоживання] був на рівні 5 млн т — цього недостатньо. Якщо вийдемо на споживання Східної Європи — це буде 12-15 т. Коли будемо відновлюватися — сягнемо рівня азійських країн, ще в рази більше", — зазначає президент ОП "Укрметалургпром" Олександр Каленков.
Цілком зрозуміло, що розширювати можливості Україні щодо заміщення Росії і Білорусі на ринках потрібно комплексом заходів. Заступник голови комітету ВРУ з питань економічного розвитку Дмитро Кисилевський пропонує програму дій за кількома напрямками.
"Яким чином деокупувати ринки від росіян і білорусів? Перше — це санкції. Ми маємо в наступних санкційних пакетах пропонувати не лише ті товари, які вони постачають в Євросоюз, а також ті, які ми виробляємо і якими ми можемо їх замінити. Варто довести санкції проти Білорусі до рівня антиросійських, і не так через те, що білоруси є якимось вагомим постачальником в ЄС, як через те, що росіяни маскуються під білорусів і таким чином уникають накладених на них санкцій. Також ми маємо посилити внутрішні економічні кордони. Бо просто зараз, якщо ви захочете, то в два кліки в інтернеті замовите російські товари, і вам їх "Новою поштою" привезуть через день. Нарешті, це привід посилити ембарго проти білоруських товарів в Україні".
Наступними напрямами роботи, на думку народного депутата, є:
- торгова дипломатія (продовження режиму скасування мит на українські товари, усунення нетарифних бар´єрів, наприклад, пов´язаних з проблемною сертифікацією продукції в ЄС);
- промислова політика: доступ українським виробникам до довгих дешевих грошей, страхування воєнних ризиків, захист внутрішнього ринку, локалізація в публічних закупівлях, компенсація капітальних інвестицій через зниження податків тощо.
- активність українських виробників, які мають бути готовими до конкуренції та діалогу з владою щодо потрібної їм допомоги.
Отже, ринкові ніші росіян і білорусів, доступні для українських виробників, оцінюються від семи до десятків мільярдів доларів на рік. Але за ці "шматки пирога" доводиться боротися, конкуруючи з іноземними постачальниками як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринку. Щоб скористатися вікном можливостей, яке ще буде відкрите ближчі місяці, українським підприємствам, попри воєнні виклики, потрібно зберігати, відновлювати і врешті-решт нарощувати потенціал. Провідну роль у цьому має відігравати держава. Йдеться як про роботу дипломатів заради розширення міжнародних санкцій проти агресорів і безпроблемного доступу нашої продукції на західні ринки, так і про систему підтримку вітчизняного виробника за допомогою інструментів промислової політики.