Спокуса виборів. Чому Луценко підключили до війни з Коломойським
Прогноз, озвучений у статті "ДС" щодо справжніх причин відставки керівника "Приватбанку" Олександра Шлапака, повністю виправдався. Нагадаємо, в банку дану ротацію пояснили завершенням першого етапу стабілізації та переходом до нової фази розвитку. Вже тоді ми звернули увагу на той факт, що відставка Олександра Віталійовича як найбільш компромісною і ефективної фігури на даній посаді означало лише одне: перехід взаємин між колишніми акціонерами банку і державою в особі Мінфіну та НБУ в активну конфліктну стадію.
Як відомо, до 1 липня цього року колишні власники Приватбанку зобов'язалися реструктуризувати кредитний портфель фінустанови і внести додаткові застави. У всякому разі, це випливає з сканів гарантійного листа, опублікованого Міністерством фінансів, підписаного акціонерами банку Ігорем Коломойським і Геннадієм Боголюбовим 16 грудня минулого року і спрямований на ім'я прем'єр-міністра.
Серед інших зобов'язань, зазначених у цій "пропалій грамоті", згадувалися такі: "не чинити тиск на органи державної влади", до яких був чомусь віднесено і Фонд гарантування вкладів фізичних осіб; до 1 липня 2017-го реструктуризувати кредити, надані банком юридичним особам, з внесенням додаткових застав на суму сформованих після його націоналізації резервів (процедура реструктуризації могла бути відстрочено до 1 січня 2018 р. у разі, якщо на 1 липня було б реструктуризовано 75% кредитів).
Щось подібне вказувалося і в листі власників банку на ім'я голови НБУ з тією відмінністю, що в ньому містилося прохання розглянути можливість націоналізації банку.
Аудиторська перевірка завершена днями, показала всю проблематику активів банку. Вже новим керівництвом було прийнято рішення доформувати резерви під активні операції у розмірі 162 млрд грн. Держава зі свого боку визначило розмір додаткового капіталу, який обліковується на даний момент за статтею незареєстрованого, у сумі 121 млрд грн. А реструктуризації з внесенням нових ліквідних застав як не було, так і немає...
Це підтвердили і в Міністерстві фінансів, де було розміщено відповідне повідомлення. Як відомо, Мінфін залучив для реструктуризації кредитів Приватбанку "всю королівську рать" в особі коханої у верхах Rothschild, а також EY і FinPoint. Фінального звіту від таких відомих консалтерів поки не було, але, виходячи з загального настрою в кабінетах на Грушевського та Інститутській, він буде досить сумним для держави, адже, крім запевнень у найкращих змаганнях, не принесе державі як власнику банку бажаної реструктуризації і ліквідних застав.
У простого ж обивателя від всієї цієї інформації голова йде обертом, оскільки логіку, за якою НБУ приймав рішення про націоналізацію або ліквідації того чи іншого банку, можна порівняти хіба що з горезвісної "жіночої": ніяких єдиних принципів, виходячи з яких один банк ліквідують, інший націоналізують, а третій залишають працювати.
Позиція західних союзників дуже проста: в умовах нашої неможливості реалізовувати самостійну внутрішню політику, в першу чергу виходячи з власних фінансових можливостей, Захід готовий взяти на себе частинку цього тягаря, але за умови, що найбільш великі ФПГ будуть відсічені від різного роду державної підтримки і вже тим більше впливу на прийняття політичних рішень.
Мова не йде про покарання або блокування їх активів (хоча і це може відбутися). У можливість когось покарати в Україні вже ніхто серйозно не вірить. Мова про зниження ступеня впливу вітчизняних олігархів на державу до безпечного рівня за західними поняттями. Тобто ніяких могутніх магнатів бути не повинно.
Стосовно до Приватбанку це виглядає наступним чином. Спочатку вимоги МВФ — вирішити ситуацію з Приватбанком, яка загрожувала системної дестабілізацією. Інакше кредитні транші встануть на довгу паузу. Загроза більш ніж болюча для чинної системи управління. Значить, треба виконувати.
Виконали, як завжди, то є погано. Адже з одного боку — горезвісний правовий вакуум, а з іншого — інституційна неміч.
Зробили в стилі "націоналізуємо абияк, а там подивимося". Розрахунок на те, що все якось владнається, не виправдався. І знову з'явилися кредитори з їх нав'язливим: проблема Приватбанку повинна бути вирішена не тільки за рахунок бюджетних коштів.
Тому після 1 липня всі причетні до процесу націоналізації спантеличені лише одним питанням: потрібно щось робити. І залучили ГПУ, НАБУ і САП. Для початку заарештували майно ТОВ "Приватофис", на якому значилося понад 700 об'єктів нерухомості, використовуваних націоналізованим банком в операційній діяльності. Готуються підозри колишнім працівникам банку і, головне, НБУ. Адже дії банківського нагляду в 2015-2016 рр. — це величезне поле для роботи правоохоронців.
Адже саме в цей час на Інститутській утворилася ціла верства адміністративних "рантьє", що сформували чималі статки на "миловании" потрібних банків, вся робота яких, як римських патриціїв, полягала лише в правильному знаку великим пальцем. У всякому разі, в 2015-2016 рр. у банківського нагляду був у розпорядженні весь арсенал необхідних коштів для прийняття превентивних заходів щодо недопущення маніпуляцій із кредитним портфелем Приватбанку.
Крім того, на підставі заяви керівника Приватбанку ГПУ внесла в Єдиний реєстр досудових розслідувань інформацію про злочин за ст. 191 ч. 5 Кримінального кодексу: привласнення і розтрата майна. Мова йде про декілька найбільш кричущих випадках, що мали місце буквально за мить до старту націоналізації: ув'язненні 15 і 16 грудня минулого року кредитних договорів з Claresholm Marketing Ltd (визнаної пов'язаної з банком) на суму $389 млн і 60 млн євро, а також з ТОВ "Новафарм" на суму 3,2 млрд грн.
Наскільки дані угоди були виправдані, і має дати відповідь неупереджене розслідування. Варто зауважити, що вся інформація про так званих "фіктивних угодах" носить найчастіше непідтверджений характер і дуже нагадує цільової інформаційний викид, який повинен сформувати в суспільстві негативне ставлення як до колишніх власників банку, так і до його колишньому менеджменту. Реальних підтверджень цієї інформації поки немає. Не озвучена вона і в аудиторському звіті за 2016 р.
Найбільше в цій ситуації радує реакція колишнього власника Приватбанку Ігоря Коломойського, який заявив, що НБУ, як зазвичай, "щось недочув": регулятор підняв зайвий шум у спробі відвести від себе звинувачення в непрофесійному проведення процедури націоналізації. Мовляв, переговори про реструктуризацію йдуть, просто в Нацбанку про них нічого не знають причини неучасті в них. Сама заява колишнього акціонера вельми примітно: питання Приватбанку та причетних до нього осіб буде вирішуватися на найвищому державному рівні, без участі "обслуги", нехай навіть і високопоставленої.
Швидше за все, доля Приватбанку стане однією з розмінних монет в політичних кулуарних домовленостях, причому вже найближчим часом. Якщо інтереси колишніх акціонерів будуть істотно порушені, то вже восени можна очікувати загострення політичної ситуації із загрозою дострокових виборів.
Найприкметніше, що жодна із сторін конфлікту не веде переговори про зміну формату націоналізації банку та застосуванні більш ефективних механізмів, адаптованих кращою світовою практикою ("ДС" про них вже згадувала).
Мова йде про вирішенні проблем системних банків "на трьох", то їсть за участю держави, колишніх власників і великих клієнтів в рівних пропорціях. Крім того, залучення приватного венчурного капіталу, готового взяти участь у реструктуризації системного банку, також може істотно зняти фінансове навантаження з держави. Якби Кіпр вирішував проблеми Банку Кіпру за рахунок державного бюджету, то покоління кіпріотів до п'ятого коліна потрапили б в боргову яму. Але Кіпр, так само як і Великобританія, знайшли спосіб не тільки не втратити кошти на докапіталізацію системних банків, але і заробити на цьому. Головне-чітко визначити рівень фінансової відповідальності кожної із сторін: держави, акціонерів, великих клієнтів. Потім грамотно розробити стратегію діяльності банку на найближчі два-три роки і модель його подальшої приватизації, тобто передачі знову в приватні руки. Тоді в цей процес можуть активно включитися такі міжнародні фінансові організації, як Світовий банк, ЄБРР, МФК, а також інвестори, які працюють в ризиковому сегменті інвестицій.
На сьогодні чітко можна сказати лише одне: підключення Заходу вже не дозволить нашим чиновникам вирішувати проблеми Приватбанку аналогічно історії Родовід Банку, банку "Надра" з втратою мільярдів державних коштів, виділених у першому випадку на рекапіталізацію і в другому — на рефінансування. Вимоги по Приватбанку окремим рядком прописані у меморандумі з МВФ, і вони стосуються не лише порядку виділення коштів на його докапіталізацію, але і зобов'язання щодо часткової приватизації і зняття державних гарантій за вкладами. Таким чином, фактор Приватбанку ще неодноразово відгукнеться у внутрішній політиці як мінімум до завершення чергових президентських виборів.
