Демчишин хоче зростання цін на бензин

Навіщо уряд початок "відмивати" підвищення вартості нафтопродуктів на АЗС
Фото: sfs.gov.ua

Минулого тижня Міністерство енергетики та вугільної промисловості відзначало маленький ювілей: випуск п'ятого бюлетеня з рекомендованими роздрібними цінами на бензини і дизельне паливо. За розрахунками фахівців Володимира Демчишина, протягом першої декади березня найпопулярніше паливо в країні — А-95 має коштувати 20,48 грн./л, а дизель продаватися в середньому по країні за 17,67 грн./л.

Ці цифри лише на 1-3% більше рекомендованих Міненерговугілля цін на третю декаду лютого, тому здивувати ними українців, які пережили у минулому році інфляцію в 43%, вкрай складно. Але таке світосприйняття перевертається, якщо порівняти теоретичні розрахунки міністерства з реаліями ринку. Так, обчислена вартість того ж 95-го на 7% більше сьогоднішніх фактичних цін на стелах АЗС, а розрахункова такса на дизель перевищує встановлену аж на 11%.

Загалом, виходить, що уряд стимулює трейдерів до підвищення вартості пального. За іронією долі, це повністю суперечить ідеї, з якої і почалися згадані розрахунки Міненерговугілля.

Як повідомляла "ДС", рішення про формульному підході було прийнято в середині січня на нараді міністра Демчишина з ключовими нафтотрейдерами, присвяченому встановленню ринкових цін на паливо в Україні. Тоді глава Міненерговугілля звернув увагу на те, що вартість пального в країні не реагує на затяжне падіння котирувань нафти в світі. У відповідь оператори сфокусувалися на структурі ціни бензину, в якій податки і акциз займають більше половини вартості, тим самим недвозначно натякаючи на те, що зниження ціни на пальне не може повністю відповідати ціновими трендами нафти.

Обмінявшись аргументами, сторони прийшли, як тоді здавалося, до компромісу: створення консультаційно-аналітичної групи (за участю Мінекономіки, ГФС і НБУ), яка буде щодекади розраховувати і публікувати економічно обґрунтовані ціни. Але навіть побіжного погляду на ці розрахунки досить, щоб зрозуміти, що індикативні ціни на паливо поки ще жодного разу не були нижчими від фактичних.

Загалом, вийшов своєрідний аналог "формули Олексія Міллера", який за будь-яких обставин давав орієнтир вгору. Для змовників це є прямим доказом корупції: мовляв, влада свідомо працює на підвищення маржинальних доходів трейдерів. Але все не так однозначно. По-перше, ніхто не відміняв політичного популізму, під тиском якого уряд завжди прагне загнати ціни вниз. Особливо якщо мова йде про таких соціально чутливих товари, як нафтопродукти. По-друге, в постійному подорожчанні палива не зацікавлені і самі оператори, тому що за кожен суттєвий стрибок ціни вони розплачуються скороченням обсягів продажів. Яскраве підтвердження тому — досвід минулого року, протягом якого споживання дизеля скоротилася по відношенню до 2014-го на 13% — до 4,56 млн т, а бензину звалилося на 24% — до 2,34 млн т.

Правда, ці контраргументи зовсім не скасовують зацікавленість трейдерів в перекладі ринку на так зване формульне ціноутворення. З одного боку, тому що ці розрахунки упереджено виводять їх з-під удару Антимонопольного комітету України: компанії неможливо звинуватити в завищених цінах, коли вони торгують нижче офіційно встановлених тарифів. Ну а по-друге, індикативна ціна — це прекрасний спосіб прогнозування прибутковості бізнесу на короткострокову перспективу, а отже — підвищення його ефективності.