Справа Гонтарєвої живе. Як Нацбанк продовжує вбивати економіку (ІНФОГРАФІКА)

Останні звіти НБУ свідчать про серйозні проблеми у вітчизняних фінустанов. Так, згідно зі звітом регулятора про роботу банків за квітень, частка непрацюючих кредитів (тобто проблемних) в портфелі 78 банків становить 51,43%. Ця цифра означає, що з високою ймовірністю більше половини всіх кредитів банкам не повернуть. Загальний обсяг таких кредитів - майже 600 млрд грн. По відношенню до березня кредитний портфель банків зменшився на 1,3%, або більш ніж на 15 млрд грн. Тобто банки просто перестали видавати нові кредити. Тому що можна заробляти набагато простіше - на ОВДП і дорогому кредитуванні населення. Сьогодні в структурі чистих активів банків ОВДП складають 30%, а в 2015 р. їх було всього 7%.

В цілому кризову ситуацію в банківському секторі зумовила організована Валерією Гонтарєвої тотальна зачистка банків, наслідки якої країна відбуває дотепер. Але найгірше те, що залишилося в Нацбанку оточення Гонтарєвої продовжує повільно вбивати економіку.

Чому в останні роки відбувся триразовий обвал гривні, українські підприємці втратили доступних кредитів, а інфляція так сильно вдарила по кишені всіх українців? І можна було пом'якшити ці удари? Відповіді на ці питання шукали експерти і політики під час дискусійної панелі журналу "Влада грошей" на тему "Яким буде курс гривні і відновити кредитування бізнесу в Україні?". Думки учасників дискусійної панелі подані у вигляді виносних коментарів до даного огляду.

Мінус майже річний ВВП країни

Виступаючи зі звітом перед своєю відставкою з посади голови НБУ, Гонтарєва говорила тільки про хороше. Мовляв, за час її керівництва Нацбанком регулятору вдалося забезпечити макрофінансову стабільність, перейти на гнучкий валютний курс і почати нову монетарну політику стримування інфляції. Серед головних своїх досягнень Гонтарєва назвала зачистку банківської системи від неплатоспроможних банків.
Успіхи колишнього головного банкіра країни розійшлися по вітчизняним ЗМІ, як гарячі пиріжки. А ось звіт Ради НБУ від 4 липня 2017 р. про діяльність регулятора залишився практично непоміченим. Хоча в ньому містилися справді шокуючі висновки щодо наслідків масового винищення банків.

В цілому за 2015 р. кількість діючих банків зменшилася з 158 до 117, в 2016-му - до 96, до початку 2018-го їх залишилося 86, а до моменту відходу Гонтарєвої з посади голови НБУ (15 березня 2018 р.) - 82. Тобто в процесі так званого оздоровлення банківської системи кількість банків скоротилася майже вдвічі.

Як наголошується в звіті ради НБУ, через обраної стратегії "оздоровлення" держава зазнала ряд збитків. По-перше, на бюджет лягло додаткове навантаження щодо фінансування Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, яким необхідно було виплачувати компенсації вкладникам ліквідованих банків. Згідно з оцінкою Національного банку, на таке фінансування було витрачено 4,4% ВВП.

По-друге, ще 2,5% ВВП (за оцінкою ради НБУ) Нацбанк розбазарив у вигляді рефінансування банків, які в подальшому були визнані неплатоспроможними. Як наслідок, прямі фіскальні витрати країни на подолання наслідків кризи банківського сектора досягли 14% ВВП, що перевищує відповідні витрати, понесені під час фінансово-економічної кризи 2008-2009 рр.

По-третє, крім держави, втрати понесли і підприємства, які тримали свої кошти в банках, які визнані неплатоспроможними, а також громадяни, чиї вклади перевищували 200 тис. грн. Оскільки понад цієї суми Фонд не компенсує приватним вкладникам втрачені кошти, як і гроші компаніям, розміщені на депозитах ліквідованих банків.

Загальний обсяг таких коштів склав ще 16% ВВП відповідних років (згаданий звіт Ради НБУ охоплює період з початку 2015 р. по травень 2017 р.). Також втрати понесли власники функціонуючих банків з-за необхідності проведення докапіталізації і власники неплатоспроможних банків. Як наслідок, загальні втрати економіки склали 38% ВВП.

Скільки це в реальних грошах? У 2015 р. ВВП склав $90,9 млрд, роком пізніше - близько $93,3, у 2017-му - $109,3 млрд. З урахуванням того, що звіт охоплює лише 5 місяців 2017-го, візьмемо приблизно створений за цей час ВВП - $45 млрд. Разом, виходимо на прямі втрати близько $87 млрд, або майже ще один річний ВВП.

Які сьогодні перспективи відновлення кредитування реального сектору? 11 червня Мінфін розмістив шестирічні ОВДП зі ставкою 15,85% річних. За депозитними сертифікатами НБУ пропонує ставку 15,5-16%. І це при річній інфляції в травні 9,6%. Яка мотивація учасників ринку давати кредитування реального сектору? При такій прибутковості, яку дає Нацбанк і Мінфін, кредитувати реальний сектор просто не має сенсу. Звичайних ринкових і математичних мотивів для кредитування реального сектора на сьогодні немає. Можливо, крім деяких інструментів споживчого кредитування, коли ефективна процентна ставка становить більше 25%, іноді доходить до 40%.

І така ситуація буде зберігатися, якщо не вивести Нацбанк з ринку запозичень через інструмент депозитних сертифікатів, якщо дохідність за ОВДП і вартість кредитів буде прив'язана до ставки рефінансування. Зараз вона перебуває на рівні 17,5%. А це означає, що дешевше 17,5% Мінфін залучати кошти на внутрішньому ринку не може. Дешевше 18% банки кредитувати реальний сектор також не можуть. В нинішніх умовах їм простіше і безпечніше купити ОВДП. Без ризиків, без подальших обмежень і проблем з резервуванням і т. д.

Необхідний перегляд політики НБУ і в монетарній сфері, і в сфері створення вартості грошей. Без цього, без надання приватним позичальникам можливості конкурувати з Міністерством фінансів і Нацбанком, можливості для банків кредитувати реальний сектор я не бачу.

Вкладники втратили 550 мільярдів

Що означають ці втрати для звичайних громадян і бізнесу? Почнемо з того, що в результаті масового закриття банків на вулиці виявилися їхні співробітники - близько 35 тис. чоловік. Але, безумовно, головними постраждалими стали вкладники ліквідованих банків.

"Велика їх частина не були так званими "мертвими" або "хворими". Вони вимагали лише докапіталізації, як це застосовувалося до окремих банків, і вони могли б далі нормально працювати. Звичайно, серед ліквідованих були і так звані "банки-прокладки", але їх було максимум два-три десятки, а 90 з гаком ліквідованих банків - це вже не очищення банківської системи, а очищення вкладів вкладників", - так прокоментував результати банкопаду економіст Андрій Новак.
Варто сказати, потерпілими виявилися і ті, хто отримав компенсацію з Фонду гарантування вкладів. Адже Фонд почав виплачувати компенсації з затримкою. З урахуванням різкого падіння гривні, яке відбувалося одночасно з масовим закриттям банків, вклади і, відповідно, отримані компенсації, за підрахунками експерта, знецінилися в 3,5 рази. Кількість вкладників, які змушені були забирати депозити через Фонд гарантування, склала понад 1,6 млн осіб.
"Дуже багато українців втратили свої депозити. Крім того, за інформацією НБУ, приблизно 370 млрд грн втратили юридичні особи, це неймовірні суми", - заявив економічний експерт Олександр Охріменко. Всього ж, за підрахунками незалежних експертів, втрати бізнесу і громадян (у тому числі з урахуванням знецінення вкладів) склали близько 550 млрд грн.

Скільки ще втратили залишилися в живих банки з-за тотального зниження довіри до банківської системи, підрахувати не представляється можливим. Зате обсяги втрат через махінації Фонду гарантування вкладів з активами банків, що розорилися, при їх продажу можна собі уявити.

Два роки тому НАБУ вже починало розслідування цього питання на підставі рапорту прокурора ГПУ Владислав Куценко. Тоді на своїй сторінці у "Фейсбуці" він повідомив, що в рапорті підняв питання про махінації з активами ліквідованих банків на суму близько 315,6 млрд грн і про можливу причетність до таких махінацій у тому числі і тодішнього голови НБУ. Прокурор пояснив, що мова йде про штучне заниження вартості активів 68 ліквідованих банків з 415 до 99,4 млрд грн з метою продажу таких активів за безцінь підконтрольним суб'єктам, що в свою чергу призвело до плачевних наслідків для економіки і до масових невиплат боргів вкладникам банків".

Причому тут Нацбанк? Регулятор має чітке вплив на ці процеси. Адже адміністративна рада Фонду гарантування вкладів фізосіб складається з п'яти чоловік, двох з яких призначає Національний банк України. Члени Фонду від Нацбанку призначалися наказом Гонтарєвої і були їй підзвітні. І при цьому погоджували всі рішення, які пропонував керівник Фонду. Вони не порушували ніяких питань щодо незаконності знецінення активів.

Ставка рефінансування 17,5% - корупційна. Під виглядом боротьби з інфляцією у нас борються з власною економікою, ще й заробляють. І навіть курс підтримують такий ставкою - приходить західний капітал, що вкладається в ОВДП. У результаті ті, хто вкладає кошти, отримують номінальний дохід 17,5-18% плюс курсові доходи. У підсумку реальна прибутковість становить близько 20% річних у доларах. Ми відкрили країну валютним спекулянтам, причому близько 60% з них - наші.

Що стосується кредитування. Нацбанк своїми нормативами блокує будь-які кредити. Крім того, досі існує заборона на кредитування бізнесу у валюті. Підприємцю потрібна валюта, наприклад, для закупівлі нового обладнання, а він може взяти кредит тільки в гривні. Тому валютні кредити зараз падають. Хоча можна було б запустити ринок деривативів, що дозволило б хеджувати валютні ризики, з-за яких бізнесу і не дають ці кредити.

У країні 100 млрд доларів на руках у населення, поза банківською системою, і в цей же час уряд і бізнес беруть кредити за кордоном для запуску економіки. Це означає, що Нацбанк не здатний трансформувати наявні в країні ресурси в кредитно-інвестиційну активність.

Головна причина такої ситуації - у відсутності в уряду, Нацбанку чіткої стратегії проведення економічної, фінансової і монетарної політики. Її замінюють співпрацею з МВФ. Ситуацію необхідно змінювати. Потрібно виконати цьогорічну програму співпраці з Фондом, а далі розробити реальні політики - економічну, монетарну, фіскальну, фінансову, соціальну. І будувати відносини з Фондом з нуля.

Вважаю, слід змінити закон про Національному банку і визначити головною цільовою функцією регулятора підтримання економічного зростання і створення нових робочих місць за умови цінової і фінансової стабільності. У сучасних умовах не уряду, а саме цетробанк організують процес насичення економіки кредитними та інвестиційними ресурсами. Керівництву НБУ потрібно ставити такі завдання, і якщо вони не виконуються, його потрібно змінювати.

Банкопад може початися в будь-який момент

Чи означає це, що з відходом Гонтарєвої закінчилися пригоди вітчизняних банків та їх клієнтів? Нинішнє нацбанківська керівництво запевняє, що система після зачистки оздоровилася. І наводить вагомі докази того - за підсумками минулого року банки вперше з початку кризи вийшли на прибуткову роботу. При цьому замовчується той факт, що прибутковість забезпечило зовсім не кредитування реального сектора, як годиться в нормальних банківських системах.

Зате залишилися при посадах члени команди Гонтарєвої все так само тримають банківську систему на гачку. З одного боку, Нацбанк продовжує посилювати вимоги до капіталів банків. З іншого - поки закриває очі на те, що банки не встигають підтягувати капітали до нових нормативів. За підрахунками Олександра Савченко, ректор Міжнародного інституту бізнесу, якщо б зараз регулятор взявся з пристрастю перевіряти підопічних, довелося б закрити ще 20-30% вижили після зачистки Гонтарєвої здорових, але невеликих банків. Адже від них вимагається сформувати капітал в 50 млн євро!

Що це означає? По суті, банки залишаються в підвішеному стані. Адже НБУ може знову почати масові закриття в будь-який момент. І історія з мільярдними втратами грошей бізнесу, великих вкладів населення і, відповідно, новим сплеском панічних настроїв знову може повторитися. Не кажучи вже про невиправданому збільшенні навантаження на Фонд гарантування вкладів фізосіб. В результаті за вбивчу політику НБУ знову доведеться розплачуватися підприємствам і громадянам. Причому не тільки вкладникам, а всім українським платникам податків.

Хочу звернути увагу на заяви двох керівників цетробанков, зроблені кілька місяців тому, - польського та українського. Керівник польського сказав, що для розвитку економіки необхідно в цьому і наступному році залучити мінімум по 1 мільйону українців і білорусів до роботи на території Польщі. Керівництво українського Нацбанку в цей же час заявив, що його головною метою є таргетування інфляції до 5% і утримання її на низькому рівні.

Мінус 1% інфляції - це, за різними підрахунками, до "мінус" 0,5% ВВП. Тобто замість того щоб використовувати інфляцію в якості інструменту розвитку економіки, керівництво Нацбанку концентрується виключно на її зниження у відповідності з рекомендацією МВФ. Така лінія не тільки безперспективна, на мій погляд, вона злочинна.

Один з глобальних викликів, який сьогодні стоїть перед державою, - проведення нових переговорів з МВФ, в ході яких Фонд напевно буде наполягати на таргетуванні інфляції на рівні 5% в якості одного з ключових умов. Нам потрібно відмовитися від такого бухгалтерського підходу. Час на це є - до кінця року ми без будь-яких серйозних ризиків проживемо без кредиту МВФ. Від якісно проведених переговорів залежить, чи ми зможемо рухатися далі і забезпечувати зростання більш ніж на 2% в рік або ж стагнація буде поглиблюватися.

Акцентую увагу ще на кількох моментах. В результаті проведеного раніше керівництвом НБУ "очищення банківської системи" у нас зникло 100 банків, а загальні втрати економіки склали приблизно 38% ВВП. Ми втратили більше третини ВВП із-за непродуманої політики НБУ.

Сьогодні в структурі активів українських банків приблизно 30% - облігації державної позики. Банки не зацікавлені в кредитуванні. Пройде ще рік-два, і вони розучаться займатися своїми прямими функціями - кредитуванням економіки і населення. Видача кредитів фактично зупинилася - мінус 1,3% станом на квітень до березня поточного року.

Безумовно, назріло питання зміни керівництва Нацбанку. Те, що відбувається сьогодні в банківській сфері неприпустимо. Нинішня політика НБУ консервує зростання ВВП країни на рівні 2-3%. Це не рух вперед, це топтання на місці.

НБУ продовжує вбивати економіку

Убивчим для економіки є збереження високої ставки рефінансування - 17,5%. Ця ставка дає сигнал міжнародним спекулянтам заробляти на українських борги до 20% річних у доларах. "Цим користуються не тільки міжнародні спекулянти, але і вітчизняні корупціонери, які встигли за допомогою хабарів заробити мільярди і зараз інвестують їх в ОВДП і продовжують отримувати надприбутки. Хоча розвинені країни вже давно застосовують фільтри для того, щоб відсікати від ринку спекулянтів", - говорить Олександр Савченко.

Головна небезпека полягає в тому, що, заробивши на "коротких" паперах (терміном обігу 3-6 місяців), спекулянти забирають свої гроші. А масовий відтік коштів загрожує неконтрольованої девальвацією нацвалюти. Світовий досвід вже не раз доводив: чим більше в країну заходить спекулятивних грошей, тим вище ймовірність фінансової кризи, аж до дефолту. Як мінімум, така політика стримує прихід реальних інвесторів, які готові вкладати саме в економіку: навіщо розглядати реальні проекти, якщо є можливість легко заробити надприбутки з повітря?

Експерти кажуть, що в нинішніх умовах ставка рефінансування могла б бути зменшено до 10%. Більш того, НБУ заохочує іноземних валютних спекулянтів фактично на шкоду власним громадянам, влаштовуючи для нас валютний геноцид. І ось чому. Зараз Україна позичає на міжнародних ринках кошти під 6,75% у євро (8% у доларовому еквіваленті). Обивателі ж заробити такі гроші не можуть: банки пропонують за депозитами в євро максимум 3% річних. Все тому, що НБУ заборонив кредитувати український бізнес у валюті. Це означає, що банки просто не можуть запропонувати більш високі ставки населенню, оскільки їм банально ніде заробити таку прибуток на кредитуванні.

Власне, банки в принципі скорочують кредитування реального сектора. І збереження такого тренда цілком може обернутися стагнацією економіки. Адже для того, щоб підтримувати нинішні темпи росту, необхідний приріст кредитування реального сектора на рівні не менше 10%. Але при нинішніх умовах, які створила для фінустанов НБУ, банкам набагато простіше і безпечніше вкладатися не в кредити підприємствам, а в сертифікати НБУ і все ті ж ОВДП.

Головна помилка Нацбанку в тому, що він неправильно розуміє природу інфляції. Він бореться з нею, як ніби це інфляція попиту і перегрів економіки (як ніби у нас надмірна грошова маса). Однак наша інфляція - це інфляція витрат. І власне динаміка валютного курсу та адміністративні тарифи в основному визначають динаміку цін. Тобто цей валютний криза була в значній мірі рукотворним, він був створений в результаті помилок Нацбанку, які спричинили галопуючу інфляцію, в квітні 2015 р. вона досягла 60,9%.

Рефінансування овернайт Нацбанк чомусь почав видавати дуже інтенсивно після парламентських виборів у листопаді 2014 р. Це рефінансування овернайт, що надається тільки восьми банкам, проводилося в шалених обсягах, по 2-3 млрд грн на день. Спостерігалася практично стовідсоткова кореляція між операціями овернайт і обвалом курсу. Ясно, що такі обсяги гривні, потрапляючи на валютний ринок, обвалювали курс. На наших очах відбувався по суті штучний обвал національної валюти. Звичайно, ми були цим стурбовані, подали аналітичну записку Раді НБУ. Однак Валерія Гонтарєва аргументувала свої дії тим, що не потрібно думати про валютному курсі, це не важливо, так як він плаваючий, а головне - це рівень інфляції. Але ми ж розуміємо, що в Україні внутрішні ціни залежать від динаміки валютного курсу.

Що стосується обсягів міжбанківського валютного та кредитного ринків, то дії НБУ з середини 2014 р. призвели до їх різкого стиску. Ми це називаємо вбивством офіційних ринків, хоча НБУ в той час очолили так звані "інвестиційні банкіри". НБУ намагався замінити собою ринки і став брокером або навіть схемщиком, замість того щоб розвивати конкурентні ринки і бути цивілізованим регулятором. Наприклад, зараз щоденний оборот на міжбанківському валютному ринку становить приблизно $300 млн на день, хоча в 2013 р. досягав $1,3 млрд, а в середньому - $600-700 млн на день. Тобто обсяг ринку сьогодні настільки малий, що навіть два контрагента можуть зробити з валютним курсом все що завгодно. Тому я вважаю, що валютний курс зараз - це така собі політична змінна, яка залежить від політичної волі тих людей, які впливають на керівників Нацбанку. Ми ж всі розуміємо, що незалежність НБУ, про яку деякі кажуть, це всього лише міф.