Покарати за демпінг. Як Україні врятуватися з "чотирикутника торгової смерті"
Днями ЄС ввів проти української компанії "Метінвест" антидемпінгове мито в розмірі $60,5 на тонні. В Євросоюзі встановили, що демпінгова маржа цієї компанії склала 19,4%. Рішення про це було надруковано в офіційному бюлетені ЄС. Але не тільки Україна постраждала від європейських загороджувальних заходів: в даний час діють понад 40 рішень про антидемпінгові мита, в основному проти металургів Китаю (для них мито склала 35,9%). Засилля імпортерів на ринку ЄС призвело до падіння цін на метал на регіональному ринку на 25%.
Переконаність неофіта в доброті СОТ виявилася такою ж помилкою, як очікування "звичайного дива" від вступ до ЗВТ з ЄС.
Основна причина того, що українські компанії демпінгують, - це факторна модель нашої економіки.
Справа в тому, що базовим чинником, який в колишні роки забезпечував нашим експортерам металу і хімічної продукції конкурентну цінову перевагу на зовнішніх ринках, був дешевий російський газ. На даний момент палітра цих факторів стала трохи ширше: це і дешева робоча сила, і відшкодування ПДВ (20% від ціни реалізації), і зниження ЄСВ (внесків до Пенсійного фонду), внаслідок чого наші великі підприємства несуть одну з найнижчих пенсійних навантажень в Європі (в Німеччині, наприклад, сукупні внески складають 39,73%, в Україні - 22%), і фактичне саботування податку на прибуток, і лобізм інтересів великого бізнесу на державному рівні, і багато іншого. Як відомо, внаслідок втрати фактора дешевого газу практично зупинилася хімічна промисловість, зате в результаті застосування нового арсеналу факторів український метал почав поступово тиснути конкурентів на міжнародних ринках.
Що стосується європейського ринку, то тут європейці діють хоч і рішуче, але в той же час системно оцінюють всі наслідки від прийнятих рішень. Їх економіка побудована на базі вертикально інтегрованих компаній, коли сировина рухається по ланцюжку фірм-суміжників, поступово обростаючи доданою вартістю, і в кінцевому підсумку трансформуючись в продукт з високим рівнем доданої вартості. Так з металу, гуми і пластика виходить мерседес. Тому європейські компанії мають потребу в дешевій сировині, але в той же час повинні захищати інтереси своїх виробників металу. В Україні застосовуються в основному горизонтально інтегровані зв'язку, коли металургійні холдинги будують торгові центри в столиці, відкривають свиноферми і купують операторів мобільного зв'язку. Тут сировина якщо і рухається, то виключно на експорт, а внутрішній ринок наповнюється різноманітними імпортними товарами (від шпильок до телевізорів).
Варто зазначити, що антидемпінгові розслідування проводяться строго у відповідності з вимогами угод в рамках СОТ, насамперед відповідно до вимог ГАТТ (Генеральної угоди з тарифів і торгівлі). Для застосування мит країна, яка проводить антидемпінгове розслідування, повинна визначити справедливу ціну на товар, яка не повинна більше ніж на 2% відрізнятися від ціни на внутрішньому ринку країни-експортера. Але стосовно України цей метод працює слабо, тому доводиться застосовувати й інші: порівняльний аналіз (найвища ціна продажу товару в треті країни) і розрахунковий алгоритм (собівартість товару плюс прибуток плюс витрати на збут). Як правило, наші експортери сировини і проміжних товарів (напівфабрикатів) демпінгують в межах тієї маржі, яку їм забезпечує відшкодування з боку держбюджету суми ПДВ (люфт до 20% від ціни). Як бачимо, демпінгова маржа українських металургів (19,4%) дивно поміщається в цей ПДВ-ний інтервал. Таким чином, наша держава за свій рахунок, відшкодовуючи ПДВ, як би "купує" нашим експортерам металу право на ціновий демпінг на зовнішніх ринках.
За період аналізу, проведеного СОТ на основі звітності країн-учасниць, з 1995 по 2016 рр. у світі було застосовано 5 286 антидемпінгових розслідувань. Проти України застосовано 89 антидемпінгових санкцій, в той час як ми застосували лише 48.
Спробуємо проаналізувати параметри зовнішньої торгівлі таких країн, як Китай, Польща, Туреччина та Білорусь. Найбільше в світі "переслідується" цінова політика китайських експортерів: 1217 розслідувань, в той час як китайці застосували лише 234 (китайський ринок закритий для системного імпорту з інших країн). Проти Польщі було проведено в три рази більше антидемпінгових розслідувань, ніж ініціювали самі поляки (35 проти 12). Зате Туреччину можна назвати чемпіоном по захисту свого внутрішнього ринку: в цій країні було застосовано 213 антидемпінгових санкцій, у той час як проти турків лише 85.
Що стосується України, то на даний момент ми ввели санкції по 18 позицій товарів, незалежно від країни походження. З них дев'ять припадають на РФ, одна - на Киргизстан, одна - на Білорусь, тобто 11 з 18 антидемпінгових заходів звернені на експортерів з РФ та інших учасників Митного союзу. Україна застосовує санкції щодо імпорту з РФ стрілочних переводів, плит ДВП, аміачної селітри, азотних добрив, шоколаду; лампочок, металлопродукций, лимонної кислоти і труб з Китаю; плит ДВП, азбестових листів і ламп з Білорусі; встановлює компенсаційне мито на імпорт автомобілів з РФ; незалежно від країни походження застосовує мита на плити з пінополіуретанів.
Зате у нас застосовано 37 антидемпінгових заходів, в основному в лінійці товарів гірничо-металургійного комплексу: арматура, прокат, труби, феросилікомарганець, вироби з металу. Санкції запровадили: США, ЄС, Мексика, деякі країни СНД, Канада, Індія, Таїланд, Пакистан, Малайзія. Крім того, на підході ще 14 розслідувань, які на даний момент не завершені.
Навіть з наведеної вище статистики видно, що антидемпінгові розслідування, що проводяться Україною щодо чужої продукції, мають не системний, а хаотичний характер.
Навряд чи розслідування щодо російського шоколаду або лимонної кислоти з Китаю можуть захистити вітчизняного товаровиробника в масштабах, значущих для всієї економіки. Ефект від подібних санкцій можуть отримати лише окремі компанії, але не реальний сектор країни в цілому. Частина з них введена в останні роки, і якщо антидемпінгове розслідування у відношення Волзького абразивного комбінату, що виготовляє шліфувальні круги, вписується в загальну світову практику, то аналогічні розслідування щодо шоколаду, соди і азотних добрив можуть бути оскаржені РФ у СОТ як політично мотивовані. Свого часу Росія, затіваючи торгові війни з Україною, дуже рідко вдавалася до такого інструменту, як антидемпінгові розслідування (адже їх мотиваційну частину доведеться надати в СОТ). Зате широко застосовувався такий інструментарій, як фітосанітарні перевірки, контроль маркування, сертифікати походження, режим огляду вантажів і т. д. тобто все те, що вкрай складно оскаржити в міжнародних інстанціях.
Тому весь спектр товарного імпорту з РФ повинен бути обмежений не антидемпінговими розслідуваннями в Україні, а спеціальним законом, який пов'язував би факт анексії Криму і військові дії на Донбасі з режимом торгових відносин між Україною і РФ (тільки критичний імпорт і транзит енергоресурсів). Природно, при такій моделі чиновники втратили б вельми вигідного для них "ручного управління", коли умовно Волзький абразивний комбінат можна забанити, а "не волзький" спокійно акредитувати.
Якщо з українських антидемпінгових розслідувань прибрати країни - члени Митного союзу, то наша захист у вигляді цінових санкцій буде виглядати досить скромно.
У той же час антидемпінгові розслідування - це той захисний екран, який може захистити нас від чотирикутника "торгової смерті", який сформувався в останній час в структурі нашого зовнішнього товарообігу за рахунок торгівлі з такими країнами, як Білорусь, Польща, Китай і Туреччина. Саме ці країни формують основне від'ємне торговельне сальдо України в структурі споживчих товарів (за винятком імпорту енергоносіїв з інших країн і операцій з Німеччиною, яка поставляє на наш ринок сучасне обладнання).
Сумарно ці країни за січень-липень 2017 р. ввезли в Україну товарів на $7,2 млрд, а імпортували - на $4,5 млрд. Негативне сальдо склало $2,7 млрд. Враховуючи, що імпорт енергоресурсів з цих країн в Україну мінімальний, торгова діра в нашому товарообігу сформувалася за рахунок споживчих товарів та товарів промислового обладнання, тобто товарів з високим рівнем доданої вартості, що найбільш болюче як для структурної перебудови нашої економіки, так і в плані перспектив створення нових робочих місць з високим рівнем заробітної плати. Найбільше торговий перекіс зафіксований в наших торговельних відносинах з Китаєм: експорт з України $1,07 млрд, а імпорт з Китаю - $3,02 млрд. Торговий баланс з Туреччиною поки в нашу користь, але це в основному за рахунок експорту металопродукції, рослинної олії і зернових. Але схема такого співробітництва явно не на нашу користь: турки закуповують український брухт і виробляють високоякісний метал, прокат, вироби з металу, які успішно продають в інші країни.
Успішну і вигідну для України рішення "завдання" з чотирма заданими "торговими кутами" у вигляді Китаю, Білорусі, Польщі і Туреччини дозволить нашій країні в найближчі роки нарешті почати реальну структурну реформу економіки, результатом якої стане збільшення ємності внутрішнього ринку (а це неможливо зробити, спираючись на імпорт), підвищення частки продукції з високим рівнем доданої вартості, а також питомої ваги малого та середнього бізнесу в структурі товарного виробництва.
Механічно відгородитися від зазначених країн, у нас не вийде: у сучасному світі вже не діють стіни і перегородки, тим більше що ми є учасниками наднаціональних торгових організацій.
Зате це можна зробити шляхом застосування ефективних антидемпінгових розслідувань, сам факт ініціації яких є універсальним охолодним засобом для найбільш агресивного імпорту. Просто Україні потрібно усвідомити кілька важливих моментів. Перше - інтереси національної економіки не завжди збігаються з інтересами нехай і найбільшої фінансово-промислової групи. Палітра регулятивних заходів по захисту експортерів та економічне розмаїття експорту повинні бути незрівнянно ширше. І друге - нашим товаровиробникам необхідно навчитися бачити в особі уповноважених держорганів не тільки потенційну небезпеку, але і нові можливості по захисту своєї частки ринку у себе в країні. Для цього потрібно більш активно "скаржитися" на недобросовісних конкурентів з інших країн в Міжвідомчу комісію з міжнародної торгівлі, яка уповноважена ініціювати антидемпінгове розслідування по таким заявам.
