Даєш снаряди і дрони! Навіщо екс-главі УЗ Камишіну віддали забуте міністерство
Під час війни і на етапі відновлення Україні критично важливо розвивати стратегічні галузі промисловості. А цей процес потребує оновлення державної політики. Хто і як займеться цією справою?
Стратегічна заміна
Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості очолив екс-керівник "Укрзалізниці" Олександр Камишін, який змінив на цьому посту Павла Рябікіна.
Якщо говорити відверто, то за 2,5 роки після заснування цього відомства, багато хто про нього забув. Перше питання, яке назріло, — навіщо взагалі таке міністерство? І друге — навіщо тепер у ньому Камишін? Як не дивно, з цих питань можна вивести правдоподібну відповідь: Камишін довгий час залишався в фаворі на владних пагорбах, тому факт призначення на посаду саме його може свідчити про те, що на міністерство знову звернули увагу.
Далі ми поміркуємо про те, що може змінити новий керівник. Але спершу кілька слів про самого Камишіна.
Кар´єрні сходи, якими піднімався Олександр Камишін останні десять років, — досить високі і круті. За освітою фінансист, він, зокрема, встиг попрацювати менежером в інвесткомпанії Dragon Capital Томаша Фіали та інвестгрупі SCM Ріната Ахметова. До того ж він сам заснував компанії — з управління інвестиціями Fortior Capital та кілька бізнесів, пов´язаних з аграрною сферою (Grano Group, AgTech Farm і Latifundist Media).
Відомим на широкий загал Камишін став на своєму остатньому посту — з серпня 2021 р. виконувач обов´язків, а з квітня 2022 р. голова правління "Укрзалізниці". Нагадаємо, що в останні роки УЗ перебуває в особливому пріоритеті у президента України Володимира Зеленського та входить у сферу відповідальності одного з його улюблених урядовців — нині віце-прем’єр-міністра з відновлення України — міністра розвитку громад, територій та інфраструктури Олександра Кубракова. Крім того, завдяки самовідданості залізничників в період війни (особливо на початку масових евакуацій) робота самого Камишіна була у фокусі уваги. На цій хвилі він став доволі впізнаваним і ось тепер… відправлений у "невпізнаване" міністерство.
Насправді може бути два протилежних пояснення такого кроку: центральна влада хоче або підняти міністерство, або за щось карає Камишіна. Позаяк ми не маємо доказів останнього (натомість є протилежне свідчення — нещодавнє призначення екс-голови УЗ позаштатним радником президента), то приймемо за робочу версію, що на Банковій мають плани на Мінстратегпром і самого Камишіна. Які саме? Тут теж можливі два варіанти.
Від Ллойда Джорджа до українських традицій
Почнімо з того, що Мінстратегпром хочуть перезапустити, бо зрозуміло, що сьогодні воно не виконує своїх функцій. До речі, про які функції йдеться? Міністерство задумувалося, як центр координації промислової політики, військово-промислового комплексу та літакобудівної і космічної галузей.
Зрозуміло, що найбільш важливими на даному етапі є функції, пов’язані з ВПК і держполітикою у сфері оборонного замовлення. Все це особливо актуально на фоні повідомлень про нестачу на фронті мінометів, снарядів і дронів — того, що, на відміну від бойових літаків, Україні по силах виробляти вже (чи принаймні налагодити відповідне виробництво у короткостроковій перспективі). Також можна згадати осінньо-зимові труднощі з заміною розбитих ворогом трансформаторів, попри те, що в Україні є кілька виробників відповідного обладнання. Торік за умови злагодженої роботи економічного блоку уряду з прогнозування, розміщення держзамовлень та інших заходів на підтримку внутрішнього виробництва, можна було б значно краще підготуватися до ракетних атак росіян проти об´єктивів енергетичної інфраструктури. До речі, це питання не закрите — і до на ступної зими таки треба готуватися. Сказане — лише мала частина завдань, які мав би нарешті вирішувати Мінстратегпром.
"Від Олександра Камишіна є дуже просте, і водночас надзвичайно складне очікування — наповнити міністерство реальним змістом. Крім налагодження роботи вітчизняного ВПК (ракетна програма, інтеграція у Державне оборонне замовлення кращих промислових розробок), окремий великий виклик — відродження космічної промисловості. Адже в Україні досі не прийнято нову космічну програму, і вже понад три місяці без голови залишається Державне космічне агентство. Якщо до цього додати ще й непросте політичне завдання — "вибити" в уряду необхідні повноваження — стає зрозумілим, що роботи у Камишіна — непочатий край", — прокоментував нове призначення заступник голови комітету Верховної Ради України з питань економічного розвитку Дмитро Кисилевський.
Своєю чергою економіст Павло Вернівський бачить мету в якнайшвидшому розгортанні і нарощенні внутрішнього виробництва боєприпасів і дронів у кількості, достіатнй для потреб фронту, хоча й має сумніви щодо результатів.
"Навіть за найбільш стриманими оцінками, йдеться про 2-3 млн шт. боєприпасів та 30-40 тис. дронів. І я переконаний, що завдяки наявним ринковим методам ці цілі наврядчи будуть досягнуті. Нагадаю, що в мирний час такі заводи будувались роками. Хоча цілком можливо, що цілі будуть стояти в 10 разів скромніші і їх можна буде досягнути. Не виключаю також, що це буде зроблено на виробничих потужностях союзників. А враховуючи, що на фоні безликих минулого міністра та теперішніх діючих міністрів, які взагалі незрозуміло чим займаються, то це досягнення буде вважатися дивом", — прогнозує економіст.
Вище ми окреслили роль, яку міг би відігравати Мінстратегпром. Поза увагою залишилося популярне запитання — а чи потрібен цей орган, коли вже є Мінекономіки? І чи взагалі потрібна структура, яка буде так тісно опікуватися промисловістю, якщо ми визнаємо економіку вільного ринку? Враховуючи історичний довід, на друге запитання відповідаємо ствердно. Так, у Великій Британії під час Першої світової війни було створене міністерство військового спорядження. Його очолив Ллойд Джордж (майбутній прем´єр міністр), який вже за три місяці на посаді добився виробництва 120 тис. снарядів на тиждень проти 70 тис. одиниць в перший місяць роботи; минув понад рік — і випуск пішов на мільйони. Йдеться саме про внутрішнє виробництво — в країні побудували десятки національних заводів з випуску снарядів і компонентів до них. Ще один приклад, але вже з часів повоєнної відбудови: у Японії міністерство міжнародної торгівлі і промисловості було центром ухвалення економічних рішень. За часів війни і відбудови здорова доза державного планування просто необхідна — механізм вільного ринку не забезпечує інвестиції у критично важливі проекти, які приватний бізнес вважає ризикованими або непідйомними.
Що ж до Мінекономіки — то воно навіть під керівництвом віце-прем´єра з розширеними повноваженнями Юлії Свириденко не відзначилося переведенням економіки на воєнні рейки. Показовий кейс часів відключень електрики: найбільш яскравою ініціативою стала не програма запуску виробництва трансформаторів, а… безкоштовна роздача LED-лампочок з ініціативи Євросоюзу (з супутнім ударом по українському виробнику цієї продукції). Тож є сенс припустити, що значення має не так назва міністерства, як наповнення змістом його роботи. А тут ключову роль відіграє особа керівника. І питання лише одне: чи зможе Камишін на чолі Мінстратегпрому стати українським Ллойдом Джорджем.
Зважаючи на українську політичну традицію, шансів на успіх небагато. Тим більше ми не знаємо, які плани на Камишіна і його міністерство має Банкова. На початку ми писали про два варіанти. Перший розглянуто вище. А другий — банальний і дуже простий. Мінстратегпром вже зараз, а надто на етапі відновлення, може стати місцем концентрації грошових потоків. А це, за давньою українською традицією, — справді "стратегічний" напрямок для будь-якої влади.
