Давати правильно. Чому українські фермери не в захваті від прямих дотацій
Якщо одні сегменти агропромислового комплексу України цілком самодостатні і здатні розвиватися за принципом "лише б держава не заважала" (виробництво зернових та олійних культур), то іншим для досягнення рентабельності потрібно довше часу і підтримка держави (наприклад, тваринництву). Однак чим більше держава допомагає, тим більше виникає питань до такої допомоги.
Скільки грошей і кому
Україна субсидувала своє сільське господарство ще з 1991 року, Проте до 2017-го левова частка держпідтримки АПК надавалася у формі податкових пільг, а не прямих державних субсидій. У 2017-му на вимогу МВФ і Світового банку Україна відмовилася від спеціального податкового режиму і перейшла на прямі дотації. Розподіл цієї підтримки відбувається пропорційно сплаченим ПДВ.
У нинішньому році Кабмін збільшив фінансування АПК до 14,56 млрд грн. Самої дотаційною галуззю в 2019 р. залишається тваринництво.
В бюджеті закладена така ж сума дотацій для цієї галузі, як і в минулому році, - 4 млрд грн. Видатки бюджету за статтею "фінансова підтримка сільгоспвиробників" зросли на 400 млн грн, до 1,4 млрд грн. Це гроші, які підуть на відшкодування ПДВ. Нагадаємо, що програма запрацювала в 2017-му як заміна пільгового режиму сплати ПДВ для аграріїв.
На розвиток і підтримку фермерства на 2019 р. закладено 800 млн грн - на 200 млн грн менше, ніж у 2018-м. Витрати на здешевлення кредитів аграріям зросли вдвічі - з 66 млн до 127 млн. А на розвиток садівництва (хмелярства, закладення нових садів, ягідників, виноградників) - на 100 млн, до 400 млн.
Втім, ще наприкінці минулого року заступник міністра агрополітики Максим Мартинюк визнавав: "Не всі кошти, виділені за програмами, які інтенсивно використовуються". Дійсно, в минулому році найбільша програма підтримки тваринництва - була виконана на 13%. Програма підтримки садівництва - на 24%, програма фінансування придбання сільгосптехніки - на 50%.
Але винні в недостатньому опануванні виділеної держпідтримки не стільки ті, кому вона адресована, скільки чиновники, які огородили фінансову допомогу такими бюрократичними бар'єрами, що оформлення паперів займає більше часу, ніж догляд за коровою. Є, звичайно, і інший фактор - субсидію від держави можна отримати на продукцію, яка залишається "в тіні". Фермер виявляється перед вибором: отримати дотацію, але потім платити податки, або обійтися і без дотації, і без податків.
Варто зауважити, що найбільш послідовно держпідтримки вимагають тваринники. І вони її отримують - нехай і не стільки, скільки просять. Так, наприкінці лютого Кабмін збільшив розмір дотації за утримання корів з 750 до 900 грн за одну голову - вона тепер виплачується двічі на рік. Уряд також дало право на держпідтримку за вирощування молодняку великої рогатої худоби (ВРХ), в тому числі і закупленого. Крім того, Кабмін ввів часткове відшкодування сільгоспвиробникам вартості будівництва та реконструкції підприємств по зберіганню і переробці зерна.
Вже до 1 травня було нараховано 323,6 млн грн спеціальної бюджетної дотації за вирощування 214,9 тис. голів молодняку ВРХ - її отримали 130,7 тис. фізосіб. Всього ж в нинішньому році на цю дотацію виділено 700 млн грн.
Станом на 3 липня сільгоспвиробникам нараховано 275,9 млн грн спеціальної бюджетної дотації за утримання корів молочного, молочно-м'ясного та м'ясного напряму продуктивності. Такою підтримкою скористалися 885 суб'єктів господарювання за зміст 306 тис. корів.
Допомогти і нікого не образити
Але якщо з держпідтримкою виробників ВРХ все більш-менш зрозуміло і система працює, то свинарство - приклад того, що стандартні підходи недолугі. Держава б і не проти допомогти, але неясно, які використовувати механізми підтримки свинарського бізнесу в умовах поширення африканської чуми свиней (АЧС). Зараз спільна робоча група розглядає різні варіанти держпідтримки сектора. Серед них - компенсація втрат поголів'я свиней в разі спалаху АЧС в розмірі 50% ринкової вартості втрачених тварин. А також компенсація витрат промислових свиногосподарств на заходи по підвищенню біобезпеки та підтримка програм страхування епізоотичних ризиків.
Однак і тут держава, підходячи з благими намірами, часом тільки погіршує ситуацію. Будь-яка підтримка АПК готівкою сама по собі створює проблеми. Той, хто отримує гроші, - вважає, що отримує незаслужено мало, що його витрати значно вищі. Хто не отримує - обурюється, доводячи, що в нинішніх економічних умовах працює з негативною рентабельністю (навіть якщо це не так).
Великі сумніви викликає і принцип допомоги пропорційно обсягу сплачених податків. Наприклад, фермерське господарство на 50-100 га - це не великий платник податків, проте такі господарства забезпечують 30% виробництва сільгосппродукції. Але при цьому невеликі фермери не мають ресурсу для будівництва великих об'єктів, тобто в конкуренції завідомо програють.
З іншого боку, є агрохолдинги, які в своїх сегментах - найбільші виробники не тільки в Україні, але і в Європі. Вони мають відповідні можливості для нарощування виробництва, капітального будівництва. І, згідно з принципом пропорційності, - вони ж отримують найбільше дотацій порівняно із згаданими фермерами, оскільки є великими платниками податків. При цьому фермери в основному працюють на внутрішній ринок ("годують країну"), а агрохолдинги - більше на зовнішній ("приносять країні валюту").
Виходить складна дилема: більше допомагати фермерам як більш слабким учасникам ринку (за рахунок великих) - гарно і справедливо, але означає скочування назад до соціалізму, до нерівних умов господарювання. Зберігати систему субсидування пропорційно сплаченим податкам - значить, підтримувати головних постачальників валюти в країну. Але при цьому дрібному фермеру буде складніше конкурувати.
Власник групи компаній "Укрлендфармінг" Олег Бахматюк вважає, що неефективні дотації потрібно або скасувати, або зробити їх розподіл незалежним від держави. "Як на мене, треба або повернутися до автоматичного повернення, але це, наскільки я розумію, не дозволить зробити МВФ, або потрібно просто сказати: наступного року ніяких дотацій аграріям не треба давати. Це буде чесніше по відношенню до 80% ринку, ніж вигадувати чергові ситуативні квазимодели", - сказав Бахматюк в інтерв'ю "РБК-Україна".
Втім, держпідтримка могла б надаватися не в грошах, а в таких формах, як податкові відрахування, субсидування закупівель насіння або виробництва кормів, страхування ризиків агровиробників, гарантований держзамовлення на аграрну продукцію або стимулювання експорту через Національне експортне агентство.
Наприклад, податкова підтримка (замість субсидій) дуже допомогла б виробникам молока. Ставка ПДВ на молочні продукти в Україні складає 20%, в той час як у Польщі - 5%, у Німеччині - 7%, у Франції - 7,7%. Як кажуть самі молочники, якщо різко знизити ПДВ на молочку, то настільки ж різко (за оцінками, 70-80% за рік) зросте і попит на сире молоко. А значить, молочне тваринництво забезпечить себе сама, без дотацій в 1,5 тис. грн на корову.
Кілька років тому Україна, по суті, пішла на поводу у МВФ та інших наших міжнародних партнерів, перейшовши на прямі фінансові субсидії як головний інструмент підтримки АПК. Однак з урахуванням вищевикладених зауважень, сьогодні, можливо, варто було б повернутися до змішаної системи держпідтримки аграріїв.
