Давати по-новому. Чи врятують американські бюрократи від Трампа донорську допомогу Україні

Україна в 2018 фіскальному році (закінчується 30 вересня 2019-го) вже встигла отримати $90 млн допомоги від США. Це поки набагато менше, ніж в попередньому звітному періоді, і куди менше, ніж отримували Ефіопія, Афганістан, Кенія або Ізраїль
Фото: Getty Images

США роздали $36,7 млрд фінансової допомоги більш ніж 200 країнах в період з жовтня 2017 р. по вересень 2018 р. І хоча для Америки це невеликі гроші — всього 0,18% ВВП, або 0,8% держбюджету, — у Вашингтоні міцніє переконання, що грошову підтримку зарубіжжя необхідно якщо не скоротити в обсязі, то хоча б значно реформувати саму систему. Головним противником існуючого порядку виступає президент Дональд Трамп.

"Незабаром ми будемо надавати допомогу тільки тим, хто нас поважає і справді є нашим другом", — говорив американський президент у виступі на Генасамблеї ООН у вересні 2018 р.

Однак у Трампа немає повноважень вирішувати, якій країні і скільки грошей виділяти. Це питання знаходиться в компетенції уряду, якому вдалося зберегти бюджетів міжнародної допомоги як на 2017 р., так і на 2018-й.

Але вже в наступному звітному році ситуація зміниться. Уряд США ініціював реформу головного донорського агентства — USAID, через яке проходить 94% фінансування міжнародної допомоги. Імовірно, реформа розтягнеться на півтора-два роки. Її завдання — реорганізувати агентство таким чином, щоб задовольнити як критиків, так і прихильників зарубіжної підтримки за рахунок американських платників податків.

Навіщо потрібна реформа

США не ставлять під сумнів саму ідею надання допомоги зарубіжним партнерам. Як говорив колишній міністр оборони США Джеймс Мэттис: "Чим менше ми будемо допомагати іншим країнам, тим більше мені доведеться закуповувати амуніції для американських солдатів". Мільярдер Білл Гейтс і економіст Джеффрі Сакс не раз приводили доводи, як американські гроші, витрачені на боротьбу зі Снідом або поліомієлітом, рятували сотні тисяч життів і відновлювали політичну і економічну стабільність в раніше неблагополучних регіонах планети. Але на певному етапі апологети "небаченої щедрості" опинилися в меншості.
Пік першої хвилі активної критики існуючої системи зарубіжної донорської допомоги припав на середину 2000-х. Аргументи були простими: з моменту підстави USAID в 1961 р. минуло чотири десятиліття, і організація повинна бути приведена у відповідність з сучасними реаліями. Ряд економістів і політиків стверджували, що американська допомога стала малоефективною і країна просто викидає гроші на вітер.

У 2006 р. професор Нью-Йоркського університету і колишній економіст Всесвітнього банку Вільям Истерли опублікував книгу The White man's Burden ("Тягар білої людини"), в якій детально описав суть даної проблеми. Вона зводилася до двох основних постулатів. Перший: бюрократи, складові і розподіляють бюджет, роблять це непрозоро та не несуть відповідальності за наслідки реалізовуємо зарубіжних програм. Друге: фінансування військових проектів за кордоном тільки зміцнює репресивні милитаризованные уряду. Другий висновок Истерли була обґрунтована в роботах інших аналітиків, що призвело до прийняття Конгресом спеціального закону, що забороняє фінансувати військові програми в тих країнах, де порушуються права людини.

Що було вірним для військових диктатур, виявилося вірним і для корумпованих урядів. Нобелівський лауреат Ангус Дітон довів, що фінансова підтримка країн з високим рівнем корупції не покращує ситуацію, а, навпаки, призводить до ще більш глибокого укорінення корупційних систем.

Під сумнів був поставлений економічний ефект від американської закордонної допомоги. Американський економіст замбийского походження Дамбиса Мойо писав, що, наприклад, з 1970-х африканські країни отримали від США в сукупності $1 трлн. Але за цей період показник доходу на людину не змінився і залишився на тому ж рівні, що й три десятиліття тому.

В результаті в 2006 р. адміністрація президента Джорджа Буша внесла корективи в систему американської міжнародної допомоги. У структурі Держдепартаменту була створена спеціальна посада — директор з зарубіжної допомоги, в завдання якого входила координація всіх фінансових потоків програм іноземної підтримки.

Однак ця микрореформа хоч і послабила, але не зупинила хвилю критики. Америкоцентристская політика Трампа не могла обійти стороною питання про раціональність фінансової підтримки іноземних держав. Критичним став січень минулого року, коли Конгрес було внесено пропозицію суттєво урізати бюджет USAID на 2019 р. зокрема, адміністрація президента наполягала на скорочення на 30% фінансування зарубіжних економічних програм, на 23% — програм охорони здоров'я і на 50% — допомоги африканським країнам.

Ситуацію врятував голова USAID Марк Грін, який представив як альтернативу бюджетної чищенні план реформування агентства. План, який став надбанням громадськості завдяки публікації у виданні The Foreign Policy, передбачає насамперед реформування організаційної структури USAID. Деякі підрозділи будуть об'єднані (наприклад, допомогу Афганістану і Пакистану піде в рамках нового Азіатського бюро), деякі скасовані і т. д. Суть реформи все та ж: зробити систему американської закордонної допомоги більш ефективною і менш забюрократизованою. Поки що навіть в США немає чіткого розуміння, як реформа вплине на розмір бюджету агентства. З позиції сьогоднішнього дня можна припустити, що загальний бюджет залишиться на колишньому рівні, але будуть переглянуті обсяги фінансування окремих програм: у кого-то відберуть, кому щось додадуть. Ситуація стане більш зрозумілою після закінчення поточного бюджетного кризи в США.

Кому і скільки дає Америка

На даний момент найбільшими реципієнтами американської допомоги є Афганістан ($5,7 млрд) і Ірак ($3,7 млрд), що не дивно зважаючи на присутність в цих країнах військових контингентів США. Третє місце за Ізраїлем ($3,2 млрд), який отримує ці гроші в рамках програми військового партнерства. На частку Ізраїлю припадає 94% усієї американської фінансової допомоги для розвинених економік. Австрія, приміром, отримала від Сполучених Штатів $38,4 млн у минулому році. На частку всього 30 країн припадає 84% від загального бюджету підтримки. Ще 121 держава отримує менше, ніж за $100 млн.

Джерело: USAID

Україна в цьому списку потрапляє у першу тридцятку: у 2017 фіскальному році США надали нашій країні $506,7 млн. Майже половина коштів (49%) була виділена в рамках програм військового співробітництва. У підсумку Україна посіла символічне перше місце в числі реципієнтів американської допомоги серед 39 країн європейського регіону та сьоме — серед 51 держави, підпадає під категорію "країн з низьким доходом".

* 2018 ф. р. закінчиться у вересні

Джерело: USAID

Джерело: USAID

Крім USAID міжнародну фінансову допомогу здійснюють більше 20 федеральних агентств, які, як правило, функціонують в рамках окремих міністерств. Так, міноборони виділяє кошти для військових програм, Держдепартамент — для програм з безпеки, Департамент охорони здоров'я — на боротьбу зі Снідом і т. д. Також існують незалежні організації (Millennium Challenge Corporation, Peace Corps, African Development Foundation), які реалізують власні програми з міжнародної підтримки. За даними Council on Foreign Affairs, найбільше коштів (42%) витрачаються на так звані проекти довгострокового партнерства (в основному економіка та охорона здоров'я), 33% — на військові та проекти щодо безпеки, 14% складає гуманітарна допомога і 11% — політична підтримка. У регіональному розрізі африканські країни отримують більше інших американської допомоги — 32%, Ближній Схід — 31%, Південна та Центральна Азія — 25%. Основна частина коштів йде від американських агентств безпосередньо. Решта розподіляється через програми ООН.
Остання, до речі, вимагає, щоб країни-донори вносили в загальну скарбничку міжнародної допомоги як мінімум 0,7% свого ВВП. США не дотягують до цієї планки, але все одно країна розподіляє через ООН найбільшу суму порівняно з іншими донорами — більше $10 млрд. Трохи менше виділяють Німеччина, Великобританія, Японія та Франція.