Відставка Білоуса. Як новому главі ФДМ зрушити приватизацію з мертвої точки
Глава Фонду держмайна Ігор Білоус подав у відставку після двох років безуспішних спроб розкрутити маховик приватизації. Не далі як у кінці грудня минулого року прем'єр Володимир Гройсман критикував Фонд держмайна за провал повторної спроби приватизувати Одеський припортовий завод, а на початку березня прем'єр запропонував всьому керівництву ФДМ піти у відставку із-за неефективного управління державним майном.
Результати роботи Ігоря Білоуса дійсно не блискучі. За два роки під його керівництвом ФДМ не продав жодного великого об'єкта — дві спроби приватизації ОПЗ провалилися, а до продажу акцій обленерго Фонд навіть не приступав. У 2016 р. продаж державного майна принесла бюджету менше 189 млн грн при плани в 17 млрд грн.
"ДС" опитала експертів, багато вини самого Ігоря Білоуса у провалі приватизаційного процесу і що повинен зробити його наступник, щоб запустити великий розпродаж.
Олексій Кущ, фінансовий експерт
Одним з "маяків", які не були виконані Україною згідно з меморандумом з МВФ, була вимога розмістити на сайті Кабінету Міністрів класифікацію державних підприємств... Такі проколи на рівному місці явно не додають привабливості України для інвесторів... Що стосується нових вимог МВФ, то одним з найбільш важливих є "маяк" з продажу великих об'єктів державної власності. Таким чином, перед новим главою ФДМ буде стояти цілий комплекс завдань. В першу чергу велика приватизація (Одеський припортовий завод і т. д.), без якої подальше співробітництво України і МВФ опиниться під загрозою зриву.
Крім того, приватизаційні надходження будуть тим важелем, який дозволить уряду витягнути себе за волосся з болота девальвації і дефіциту фінансів восени 2017 р., тому прорахунків тут бути не повинно.
Крім того, ФДМ спільно з Мінфіном та НБУ варто було б приступити до розробки стратегії часткової приватизації державних банків, що також присутня в "меню" МВФ.
Також необхідно нарешті впорядкувати методологію обліку і управління сотнями держпідприємств, починаючи з прозорості їх фінансових потоків і закінчуючи підвищенням надходжень у бюджет (орендні платежі, відрахування з прибутку).
Дмитро Яблонський, старший економіст Центру економічних стратегій
Запуск процесу приватизації залежить не тільки від голови Фонду держмайна. В Україні близько 3 500 держпідприємств, тоді як у плані приватизації (постанова Кабміну №271) міститься тільки 396. Стратегічними, тобто такими, що не підлягають приватизації, є близько 50 підприємств. Тому перший крок — відправити на приватизацію всі підприємства, які не є стратегічними. Частково це робота для Кабміну, а частково і для Верховної Ради, яка повинна вивести з-під заборони на продаж частину активів.
Другий крок — передача цих компаній від міністерств до Фонду держмайна. На цьому етапі можливий саботаж. Так, наприклад, у 2016 р. міністерства передали Фонду всього 16 компаній замість запланованих 155.
Третій крок — продаж, яка вже безпосередньо залежить від Фонду держмайна. Частина підприємств повинні бути продані за участю радника, а частина без подальших бюрократичних зволікань через систему електронних аукціонів за типом Prozorro.
Для прискорення процесу необхідно прийняти новий закон про приватизацію. Раніше представлений ФДМУ проект передбачає, наприклад, зменшення термінів підготовки підприємств для продажу, а також відповідальність за затягування приватизації.
Олександр Крамаренко, головний редактор журналу "Деньги"
Що стосується претензій до ФДМ з приводу неефективного управління державними підприємствами, то це швидше парафія профільних міністерств, а не Фонду держмайна. ФДМ — це насамперед приватизація, а не оперативне управління держактивами. Щоб Фонд міг ефективно займатися приватизацією, потрібно щоб підприємства були йому передані, адже були колосальні затримки передачі підприємств від міністерств Фонду. ФДМ — це технічна контора, вона упаковує та проводить продаж, і для передпродажної підготовки одного Фонду та його глави мало.
