Субсидії магазинам, сертифікати новонародженим. Як по-новому рятуватимуть українську книгу

Нечитаюча країна

У Верховній Раді нещодавно зареєстровано законопроєкт №6287, спрямований на стимулювання розвитку українського книговидання та розповсюдження книг, під яким підписалися 64 народних депутати з різних фракцій. Ініціювати його спонукала (як зазначається у пояснювальній записці) катастрофічна ситуація у сфері: щодня читають книги лише 8% українців, а половина дорослого населення не відкриває їх ніколи. При цьому книжковий ринок у країні, де мешкає близько 40 млн осіб, дуже невеликий. Так, якщо німець купує в середньому 5,5 книжки на рік, поляк — 2,5 книжки, то українець трохи більше 0,5 книжки. І це показник до початку пандемії ковіду, потім він ще знизився.

Депутати нарікають на засилля книг російською мовою, яких продається 2/3 від загальної кількості, і при цьому більшість із них або імпортовані з Росії, або, як зазначають автори законопроєкту, "надруковані в Україні підприємствами, афілійованими з російськими видавництвами, а по суті, з російською державою".

Книжкова палата України дає статистику, що свідчить про зниження обсягу друку книг у всіх сегментах. Наприклад, за даними на 15 листопада цього року в Україні всього було видано 10 тис. найменувань книг та брошур загальним тиражем 10,2 млн примірників, але це на 7,7 і 20% відповідно нижче, ніж на аналогічну дату минулого року. Варто зазначити, що за вказаний період російською мовою було видано 1,3 тис. книг загальним тиражем близько 1 млн примірників. А українською вийшли з друку 7,6 тис. книг загальним тиражем 8,3 млн. Але в порівнянні з торішнім показником це нижче на 8 та 18% відповідно.

Забули на полиці

Українські книговидавці скаржаться, що за останні роки влада практично нічого не зробила для того, щоб підтримати фінансово українську книгу. Президент Української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів Олександр Афонін розповів на одній із нещодавніх пресконференцій, що за 30 років незалежності було чотири спроби пролобіювати програму підтримки читання книг, але вони закінчилися невдачею. Зокрема, до парламенту подавали два законопроєкти (№5238 та №5239), які передбачали звільнення видавців від сплати податку на прибуток, але вони так і лежать без руху.

При цьому держава зовсім закинула таку потужну сферу, яка б могла підтримати українські видавництва, як бібліотечну мережу. Рік від року обсяг коштів, що виділяються для закупівлі книг у бібліотеки, знижується: якщо у 2018 р. було витрачено на ці цілі 114,4 млн грн, то у 2019 р. — уже 85,6 млн грн, у 2020 р. — 47,3 млн грн, на 2021 р. план становить 48,3 млн грн, а на 2022-й у проєкті бюджету грошей і зовсім не передбачено.

Генеральний директор видавництва "Фоліо" Олександр Красовицький пояснив, що всі 30 років політика держави щодо бібліотек змінювалася, але при цьому не ставала кращою, і її можна було б описати так: у 1990-ті — "у нас же багато бібліотек з великою кількістю книг", початок 2000-х — "книг мало, але ж ми щось трохи друкуємо", кінець 2010-х — початок 2020-х — "а навіщо нам бібліотеки, якщо туди ніхто не ходить?".

У результаті держава передала бібліотеки на баланс територіальних громад і заборонила їх закривати. Але вони все одно закриваються, і де-не-де бібліотек майже не залишилося.

Варто зазначити, що спробу захистити український ринок від російської продукції наприкінці 2016 р. зробила Верховна Рада, запровадивши заборону на ввезення книг антиукраїнського змісту і встановивши порядок отримання дозволів на імпорт в Україну книг з Росії. У результаті за підсумками 2017 р. кількість найменувань книг, ввезених з країни-агресора, скоротилася у шість разів порівняно з 2016 р. і не перевищила 8 тис. А з ініціативи Держкомтелерадіо рішенням РНБО Україна запровадила санкції для дев'яти російських видавництв, що на той час майже удвічі зменшило обсяги надходження на український ринок видавничої продукції з території РФ. Проте, як раніше розповідали учасники ринку, поступово російська книга з розвитком контрабанди перемістилася в тінь.

Збереглися й інші проблеми. Як зазначав Красовицький, останніми роками на українському ринку з'явилося багато тих, хто друкує книги для подальшого продажу через інтернет, і це становить 10–15% ринку. Якщо надрукована в Росії книга на українському ринку коштує 250 грн, видана в Україні — 170–180 грн, то ціна "піратської" — 60–80 грн. А через те що 98–99% електронних книг завантажуються незаконно, в Україні немає й ринку електронної та аудіокниги. Але при цьому з піратством ніхто не бореться.

Також видавці зазначають, що книгарні зникають як краєвид. За словами гендиректора видавництва "Ранок" Віктора Круглова, якщо 1991 р. в Україні було близько 3 тис. книгарень, то 2019 р. — 250–300, а за минулий рік закрилося 52.

І на тлі всіх перерахованих вище проблем українські книговидавці зіткнулися зі значним подорожчанням матеріалів: якщо на початку цього року картон коштував 18 тис. грн за тонну, зараз — уже 28 тис., а прогноз на наступний рік — 35–40 тис. Така ж ситуація і з офсетним папером: порівняно з початком поточного року він подорожчав з 27 до 42 тис., а прогноз на наступний рік — усі 50 тис.

Книгарням — субсидії

Отже, законопроєкт про підтримку книговидання та розповсюдження у разі прийняття почне працювати з 2023 р. і містить два основних напрями допомоги. Перше — субсидії книгарням для сплати оренди приміщень. Однак їх отримають магазини, які продають книги виключно державною мовою, мовою корінних народів України та/або офіційними мовами ЄС. При цьому доходи магазину від продажу книг повинні становити не менш ніж 80% від загальних доходів, а на самі книги там має бути відведено не менш ніж 80% торговельних площ. Вирішуватиме, які з книгарень отримуватимуть субсидію, буде Український інститут книги.

Субсидія видаватиметься у розмірі витрат на оренду приміщення та житлово-комунальні послуги, але не більш ніж на 20% вартості реалізованих книг, але без урахування продажів через інтернет.

Граничний розмір відшкодування витрат книгарні залежатиме і від величини міста, в якому вона розташована. Наприклад, для книгарні у Києві компенсація буде близько 1,2 млн грн на рік, у маленькому населеному пункті (до 30 тис. жителів) — до 55 тис. грн на рік, а книгарні у більшості обласних центрів зможуть отримати до 435 тис. грн на рік.

Автори законопроєкту підрахували, що у 2023 р. витрати на компенсації магазинам становитимуть від 52 до 86 млн грн і зростатимуть у міру збільшення їхньої чисельності.

Народився — отримай книгу

Другий напрямок допомоги держави книжковій сфері — видача новонародженим (їхнім батькам) і тим, хто отримав паспорт у 14 років, сертифікатів на купівлю книг у розмірі 0,3 від прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Сьогодні на такий сертифікат можна було б купити книжки на 681 грн.

При цьому, якщо зважити на те, що у 2020 р. народилося 293 тис. дітей, а паспорт отримали близько 400 тис., то загальні витрати у показниках 2021 р. становили б 470–480 млн грн.

Перспективи сприятливі, але не для всіх однакові

Книговидавці позитивно оцінили ініціативу депутатів виділити гроші зі скарбниці на підтримку друку та розповсюдження книг.

"Цей законопроєкт може підтримати і збільшити обсяг українського ринку шляхом збільшення кількості книгарень на всій території України. Це, у свою чергу, дасть поштовх видавництвам підвищувати свої тиражі, збільшувати асортимент пропозиції на ринку. Цей законопроєкт створить певний механізм, який забезпечить розвиток книжкового ринку, популяризацію читання, забезпечить просування української книги", — зазначила виконавча директорка мережі магазинів "Книгарня "Є" Юлія Шаволіна.

На її думку, законопроєкт у разі ухвалення може збільшити кількість книгарень із нинішніх близько 200 за три роки вдвічі.

Однак документ не передбачає жодних стимулів для інтернет-торгівлі книгами, хоча, за оцінками деяких учасників ринку, онлайн сьогодні продається практично половина книг, а в період локдауну — ще більше. З одного боку, це зрозуміло — утримувати мережу фізичних книгарень набагато дорожче, ніж онлайн-майданчики.

CEO національної книжкової платформи Yakaboo Іван Богдан теж позитивно оцінює пропоновані законодавчі зміни, проте вважає їх недостатніми.

"На сьогодні книжковий ринок переживає найскрутніші часи за увесь час свого існування. Запропоновані у законопроєкті 6287 ініціативи не вирішать одразу усіх проблем, але це перші кроки, які робить держава для розвитку інтелектуального потенціалу нації. Часткове відшкодування витрат на оренду приміщень, безумовно, підтримає мережу книгарень, але є дві глобальні проблеми, які без державної підтримки не вирішити точно – низький рівень читання серед населення та засилля ринку контрафактом. Нелегальне видання та розповсюдження піратських копій книг щороку краде в офіційного ринку більше третини прибутків та читачів. Це ті гроші, які видавці могли б інвестувати в книжки українських авторів та в перекладні", — сказав Іван Богдан, додавши, що в українському законодавстві слід посилити відповідальність за порушення авторських прав.

Але один із учасників ринку, який попросив не називати його імені, пояснив, що значне скорочення кількості фізичних книгарень в останні роки відбулося у тому числі і через гостру конкурентну боротьбу між "Книгарнею "Є", яка має такі (фізичні) магазини, і найбільшим інтернет-магазином Yakaboo, який продає книги майже тільки онлайн (у столиці є дві офлайн-точки). "Ця війна просто убила ринок фізичної книги, і всі районні магазини просто закрилися, оскільки не могли конкурувати з їхніми знижками", — сказав він.

Тому плоди державної підтримки (у разі ухвалення закону) отримають та невелика кількість мереж та окремі книгарні, яким вдалося вижити в період цінових воєн і які дочекаються початку дії закону у 2023 р.