Зелена іржа. Чому в Норвегії вирішили забути слово "нафта"
У вирішенні норвежців більше символізму, ніж раціоналізму. Спочатку необхідно прибрати з лексикону слово "нафта", а використання вуглеводнів зійде нанівець саме по собі. Років через тридцять.
Насолоджуйтеся витонченістю скандинавського прагматизму і не поспішайте скидати акції нафтокомпаній. Це порада від американського видання Forbes всім, хто побачив привід для паніки у відмові $1-трильйонного суверенного фонду Норвегії від подальших інвестицій у нафтогазовий сектор на користь проектів відновлюваної енергетики. Звістка про те, що один з найбільших гравців глобального енергоринку позбавляється від нафтогазових активів, повинно було як мінімум обвалити котирування акцій по всьому світу. А як максимум — спровокувати затяжна криза, який згодом назвали точкою неповернення, яка ознаменувала остаточний перехід від викопних до поновлюваних джерел енергії. Ні обвалу, ні кризи не сталося, та й не в характері спокійною і акуратною Норвегії влаштовувати турбулентності на фондових ринках.
Нафта — це не про Норвегії
Вивіска у події дійсно була гарною: найбільший у світі фонд національного добробуту, накопичений десятиліттями завдяки доходам від продажу нафти і газу, встає на шлях спокутування вини за шкоду, завдану клімату планети від здобутих і спалених вуглеводнів. Тепер — лише "зелена" енергетика і охорона навколишнього середовища.
Але вивіска була розрахована виключно на національну аудиторію, яка помітно комплексує від усвідомлення факту, що фінансовий добробут країни і кожного норвежця побудовано на систематичному нанесенні шкоди екосистемі планети. Уряд докладає значних зусиль, щоб розірвати будь-які асоціативні зв'язки між поняттями "Норвегія" і "нафта". Частиною такої політики, наприклад, стало перейменування в травні минулого року нафтогазової держкомпанії Statoil (в назві якої є слово "нафта") в Equinor. Ребрендинг обійшовся в $32 млн, так і нове ім'я норвежцям не сподобалося: в опитуванні місцевої газети Stavanger Afterblad 4,7 тис. осіб назвали його дурним equi (по-латині "кінь") проти 800 респондентів, яким нову назву довелося по душі. Зате тепер Equinor не нафтогазова, а енергетична компанія, хоча, по суті, сфера її діяльності залишається колишньою. Тільки до 2030 р. Equinor планує збільшити до 15% виробництво енергії з відновлюваних джерел. Інші 85% — це видобуток нафти і газу.
Щось подібне сталося і з переформатуванням інвестиційних потоків норвезького фонду добробуту, заснованого в 1990 р. Його довгий час називали не інакше як "Нафтовий фонд", але після серії ребрендингов, розпочатих у 2006 р., слово "нафта" вдалося стерти з його формальних і неформальних титулів. Сьогодні він носить ім'я Government Pension Fund Global (GPFG). І ось настав час від слів переходити до справи, а саме заявити про припинення інвестування в нафтогазову галузь.
В березні керівництво фонду натякнуло, що готується позбутися від акцій 132 нафтогазових компаній, не уточнюючи, які саме. Була зроблена обмовка, що розпродаж не торкнеться активів тих компаній, які мають підрозділи з відновлюваної енергетики. Коли на початку квітня розпорядник фонду — Центробанк Норвегії — опублікував офіційну заяву про відмову від подальших інвестицій в нафтогазові активи, виявилося, що цей крок не торкнеться норвезьких вкладень в глобальні енергокорпорації, зокрема, у Royal Dutch Shell, ExxonMobil, Total, Petrobras. Скорочення торкнеться лише невелике число компаній, що входять в британський біржовий індекс FTSE Russell. В цілому фонд позбудеться акцій на суму, що дорівнює 0,7% його сукупного розміру. Іншими словами, буде перерозподілено активів на $8 млрд. Фонд акцентує увагу, що, за його прогнозами, до 2030 р. 90% інвестицій в "зелену" енергетику будуть забезпечувати компанії, у яких основний дохід не пов'язаний з поновлюваними джерелами. Тобто це будуть глобальні енергокомпанії, від акцій яких Норвегія звільнятися не збирається.
У 2015 р. фонд за схожим сценарієм оптимізував портфель вугільних активів: позбавився від дрібних пакетів акцій на суму $6,5 млрд, але не зачепив вкладення у великі видобувні корпорації, такі як Glencore і RWE. Вугільна оптимізація продовжиться і надалі. Фонд розпродасть акції компаній з вугільними резервами нижче 20 млн т.
Перехід до інвестицій в поновлювані джерела також не такий вже і масштабний — збільшений інвестиційний ліміт на даний вид активів з $7 млрд до $14 млрд. Але тут є одна особливість: норвежці будуть вкладати гроші в компанії, акції яких не котируються на біржах. Згідно з грудневим звітом консалтингової компанії McKinsey ринкова вартість непублічних компаній, зайнятих в індустрії відновлюваної енергетики, на кінець 2017 р. становила $2,9 трлн, а до 2030 р. збільшиться до $4,9 трлн. На сьогоднішній день це один з найбільш перспективних для інвестиційних вкладень сегментів глобального енергоринку. Що підтверджують дані аналітичної компанії PitchBook: якщо в 2017 р. приватні і державні інвестфонди вклали в копалини палеозойської енергетику $18,8 млрд, а у відновлювану — $0,4 млрд, то за підсумками 2018 р. вже $6,4 млрд і $5,8 млрд відповідно.
Період адаптації
"Відновлювана енергетика, як іржа, роз'їдає традиційний нафтогазовий бізнес, і якщо стара індустрія не адаптується під нову реальність, то її майбутні доходи згниють разом в підпорами нафтогазових свердловин", — у такому поетичному ключі описав наростаючу тенденцію перерозподілу инвестпотоков всередині глобального енергоринку Марк Льюїс, голова дослідницького підрозділу BNP Paribas Asset Management.
І згадана адаптація вже відбувається. Приміром, ще в 2014 р. Рокфеллери одними з перших припинили інвестувати в нафтогаз, пояснивши цей крок тим, що "якби батько-засновник Standard Oil Джон Рокфеллер дожив до наших днів, то він насамперед позбавився б від нафтогазових активів і вклав гроші у відновлювану енергетику".
У минулому році норвезька і ще п'ять суверенних фондів, в основному близькосхідні, які побудували свого часу добробут на продажу нафти і газу, узгодили спільну інвестиційну стратегію, що одержала назву One Planet. Суть її полягає в тому, що при прийнятті инвестрешений завжди слід враховувати їх наслідки для навколишнього середовища. One Planet — це результат трансформації так званих Сантьягских принципів, добровільної угоди між суверенними фондами, прийнятого в 2008 р. Ними визначається економічна доцільність інвестицій, зважений підхід до ризиків і прибутковості. "Коли підписувалися Сантьягские принципи, питання про ризики, пов'язані з кліматичними змінами, при довгострокових інвестиційних стратегіях взагалі не стояло, — пояснює Хав'єр Капапе, глава центру з аналізу діяльності суверенних фондів при іспанському Міжнародному університеті (IE University). — Сьогодні фонди майже в обов'язковому порядку включають кліматичні ризики при оцінці раціональності кожної нової інвестиції".
Як і норвезький, арабські фонди вже застосовують нову стратегію на практиці. Abu Dhabi Investment Authority — другий найбільший у світі суверенний фонд, сформований на базі нафтогазових доходів, — у минулому році інвестував значну суму в дві індійські компанії (Renew Power і Greenco), зайняті у сфері відновлюваної енергетики. Public Investment Fund з Саудівської Аравії виділив $1-мільярдний інвестиційний пакет для фінансування "зелених" проектів. З іншого боку, арабським фондах такого роду диверсифікація інвестицій просто необхідна, зокрема, для ведення діяльності у країнах Європейського Союзу. Франція, наприклад, у 2016 р. ввела законодавча вимога до інституціональним інвесторам балансувати їх портфелі з урахуванням природоохоронних та соціально спрямованих критеріїв. У разі ігнорування вимог фонду загрожує судовий розгляд.
Засуха по-норвезьки
Оголосивши про припинення інвестування в нафтогазові активи, керівництво норвезького фонду нарочито підкреслює прихильність високим стандартам соціальної та природоохоронної відповідальності. Однак є ще один фактор, який в прямому сенсі змушує і фонд, і уряд країни оперативно переглядати національну енергетичну політику. І цей фактор, як би банально це не звучало, — зміна клімату.
Минулого літа жителі Норвегії вперше за багато десятиліть були шоковані платіжками за електрику: за один тільки травень 2018-го їм довелося переплачувати на 30-45%. У загальній складності норвежці заплатили за електрику на $2,6 млрд більше, ніж місяцем раніше. Минулий травень був найтеплішим в Норвегії з 1900 р. Вода від раннього танення снігу випарувалася на спекотному сонці швидше, ніж встигла наповнити резервуари гідроелектростанцій, які забезпечують 98% генерації електроенергії в країні. І щоб компенсувати нестачу потужностей і спад у генерації, гідростанції стали підвищувати ціни на електрику. За жарким травнем прийшло не менш спекотне літо.
Скандинавія пережила рідкісне для її кліматичної зони природне явище — засуху. Що також відбилося на платіжках громадян. За підсумками 2018 р. в середньому кожне норвезьке домогосподарство заплатило за електрику на $323 більше, ніж у попередньому році.
Ситуація, що склалася, змусила норвезькі енергокомпанії переглянути стратегії по нарощуванню потужностей ветрогенерации, за рахунок якої планується зменшити частку ГЕС в енергобалансі країни. Про плани вкладати більше коштів в вітростанції оголосили найбільший гравець даного сегмента ринку Statkraft, а також інвестиційні компанії, що фінансують проекти з ветрогенерации: Luxara, SUSI Partners і MEAG. Законодавство Норвегії ускладнює доступ на внутрішній ринок іноземних компаній, тому збільшувати потужності доведеться за рахунок внутрішніх ресурсів. Для України це погана новина, оскільки ставить під сумнів анонсовані ще в минулому році плани норвезьких компаній інвестувати у вітчизняну відновлювану енергетику, в основному вітрову, $1 млрд.
Менше інвестицій — більше ефективності
Глобальна вітрогенерація, серед інших видів відновлюваної енергетики, за результатами 2018 р. показала найбільший приріст в освоєнні інвестицій — на 14% в порівнянні з попереднім роком-до $129 млрд. Саме за рахунок нових вітрових станцій розмір інвестицій в "зелену" енергетику в Європі виріс на 24% в минулому році, досягнувши показника $74,5 млрд.
У загальній складності обсяг інвестицій у відновлювану енергетику п'ятий рік поспіль перевищив $300 млрд, зупинившись на позначці $332 млрд, згідно з даними Bloomberg NEF, опублікованими на початку 2019 р. Це, втім, на 8% менше у порівнянні з 2017 р. ($362 млрд). Скорочення інвестицій не варто сприймати як негативний фактор. Швидше навпаки, технологічне вдосконалення генеруючого обладнання, особливо в сонячній енергетиці, робить проекти дешевше. Це основна причина, яка пояснює падіння інвестицій в сонячну генерацію на 24% (порівняно з 2017 р.) — до рівня $130,8 млрд.
