Чиста гра, або Переваги лотерейної монополії держави

Але з різних причин ринок лотерей в Україні наполовину перебуває в тіні. А легальна частина цього виду діяльності переживає зараз свої найгірші часи. Так що саме час задуматися над тим, як організувати сервіс для гравців, як дати їм гарантії чесної гри і як наповнити скарбницю одночасно. Простіше кажучи, необхідно задуматися над усією концепцією лотерей.

Глухий кут

У 2012 р. Верховна Рада затвердила Закон "Про державні лотереї в Україні", який відповідає уявленням про лотерею в європейських країнах. Цей документ регулює цю сферу і закріплює за державою монополію на організацію лотерей. А ось операторів, що поширюють лотереї, може бути кілька, і не обов'язково вони повинні бути державними. Але, як не дивно, цей закон все ще не може заробити в повній мірі.

Справа в тому, що оператори проведення державних лотерей зобов'язані отримати ліцензію Мінфіну. Для того щоб Мінфін міг виконувати свою роботу, уряд мав розробити і затвердити ліцензійні умови протягом трьох місяців після вступу закону в силу. Але пройшло вже майже шість років, а умов так і немає. Точніше, в 2017 р. їх Мінфін розробив і подав у Кабмін на розгляд, але деякі профільні відомства спершу довго не ставили свою візу під документом і не надавали свої зауваження, а потім, в лютому 2018 р., піддали критиці ряд норм закону замість того, щоб просто його виконати.

Крім того, положення лотерейного ринку ускладнюється і тим, що два оператора лотерей - МСЛ і "Патріот", за якими стоять російські акціонери, потрапили в санкційний список, і їм фактично заборонена будь-яка діяльність та право на одержання ліцензій. І ось з цієї причини експерти та представники держвідомств заговорили про те, що, можливо, нам потрібна не тільки монополія на організацію державних лотерей, але й на їх проведення.

Гра в монополію

Як тільки звучить слово "монополія", тут же виникають погані асоціації. Але монополія держави на організацію лотерей продиктована трьома факторами, які потрібно враховувати.

По-перше, лотереї мають бути серйозно захищені від різного роду шахрайства та фіктивних компаній. Ця проблема ускладнюється все більшим поширенням в мережі інтернет ігор, схожих з лотерейними. Присутність на ринку держави як монополіста на увазі простий факт, зрозумілий навіть не дуже інформованої людині: якщо оператор лотереї не державний або без ліцензії, значить, це шахрай, і значить, грати тут не варто. До того ж за великим рахунком, якщо хто і може давати гарантії чесної гри, то тільки держава.

По-друге, лотерея у всьому світі проводиться з урахуванням захисту інтересів гравців, суспільства та місцевих громад. Якщо діяльність учасників конкурентного ринку спрямована на отримання прибутку, то метою одного оператора лотерей під контролем держави є обмеження азарту гравців, контроль за неможливістю доступу до гри малозабезпеченого населення, неповнолітніх, інших людей, які не в змозі контролювати свої витрати. Тобто в кутку діяльності державної монополії знаходиться відповідальна гра. Наприклад, оператор під контролем держави ніколи не зможе організувати зал або гри, з якими не погоджується Міністерство фінансів або проти яких виступив міська рада, скажімо міста Ірпеня.

І по-третє, значна частина прибутку від проведення лотереї при монопольної моделі спрямовується до бюджетів різних рівнів у вигляді податкових відрахувань або на соціальні цілі, наприклад, підтримку культури або освіти, у вигляді прямого фінансування.

Простота цих принципів давно оцінена в багатьох країнах світу, де немає шахрайства, де перевірити наявність ліцензії легко, де компанії без ліцензії не працюють і де виплата виграшу безумовна. Можливо, Україні теж не варто боятися монополій?

Державні банки України ніколи не виявляли великого інтересу до лотерей, і досвід Ощадбанку, який, маючи ліцензію, не користується нею, тому підтвердження. Державний Укрексімбанк поки не володіє достатньою кількістю точок продажів (за законом їх не повинно бути менше 5000 по всій країні).

То чи варто так вперто боротися за створення такого конкурентного ринку, який, як вже було сказано, має тіньову сторону, і на якому виникають недобросовісні оператори?

Яку б країну Європи ми взяли в якості прикладу для наслідування, ми виявимо, що в 90% випадків там один лотерейний оператор, а в інших, як правило, не більше трьох, то в силу якихось специфічних причин (історичні причини або федералізація).

Найближча нам по духу Польща передала право на проведення держлотерей одному-єдиному оператору. Так само вчинили Великобританія, Норвегія, Австрія, Бельгія та багато інших країн.

Іспанія видає дві ліцензії, а третя діє в Каталонії в силу ряду адміністративних і політичних причин.

Дві ліцензії видають у Швейцарії, що пояснюється наявністю кількох державних мов в цій країні.

В Австралії є місце лише для трьох гравців лотерейного бізнесу. І осібно стоять Сполучені Штати Америки, що мають федеративний устрій, так що кожен штат видає свої ліцензії, але не більше однієї на штат.

Всі яйця в одній корзині

Український ринок, на жаль, поки що доводить свою недієздатність і неефективність. Почнемо з того, що потрапили під санкції компанії продовжують працювати, незважаючи на всі заборони, обманюючи клієнтів і не сплачуючи в скарбницю податки.

Крім того, країна втрачає гроші, адже якщо спочатку в Держбюджет на 2018 р. планувалося вписати доходи в розмірі 2 млрд грн від видачі ліцензій, то потім ця сума зменшилася майже в шість разів.

І є ще одна проблема, з-за якої ми всі втрачаємо гроші: тіньовий ринок неможливо врахувати і обкласти податками. Тому наявність одного оператора лотерей, контрольованого державою, дозволить враховувати кожен куплений лотерейний квиток.

Очевидно, що наявність безлічі операторів лотерей призводить і до конкурентної боротьби, яка нерідко виходить за рамки закону і пристойності, так як бувають випадки реклами, спрямованої на дітей та незахищені верстви населення. Монопольний оператор позбавлений необхідності демонструвати свої переваги над іншими, а отже, любителям лотерей залишиться те, чого вони, власне, хочуть найбільше: чиста гра заради задоволення і надія на удачу.