Поховати Росію. США вбивають "Північний потік-2" не заради України

США визначилися з категорією перших клієнтів свого скрапленого газу в Європі. Це східноєвропейські країни, які всіма силами намагаються скоротити свою залежність від російського газу. На початку червня Польща стала першою країною Європи, яка отримала зріджений газ зі Сполучених Шатов. Для Америки це теж був свого роду дебют: перша поставка за океан з експортного терміналу в Луїзіані, звідки Вашингтон почав газову експансію на європейський ринок.

США повністю забезпечили власну енергетичну незалежність і "...настав час завойовувати нові енергоринки по всьому світу", - впевнений мільярдер Херольд Хемм, власник американської нафтогазової транспортної компанії Continental Resources.
Те, як Сполучені Штати готували свій газовий європейський дебют, дійсно схоже на завоювання. Спочатку з мовчазного схвалення Вашингтона його союзники на Близькому Сході взяли в блокаду Катар, забезпечує 30% світових поставок зрідженого газу.

США повністю забезпечили власну енергетичну незалежність і настав час завойовувати нові енергоринки по всьому світу

Наступним кроком стало оголошення нових санкцій проти Росії, в числі яких - обмеження з енергетичних проектів. Санкції безпосередньо ускладнюють реалізацію газотранспортного проекту "Північний потік-2", який фінансується Росією і великими європейськими енергокомпаніями. Уряди Німеччини та Австрії виступили з обвинувальними заявами на адресу Вашингтона, вказуючи на його справжні мотиви: розчистити в Європі місце під свій скраплений газ.

"Європа тепер більш надійно захищена від загроз зриву поставок газу", - пояснила офіційні цілі США на європейському газовому ринку Мері Ворлік, представник держдепартаменту з енергетичних питань, у коментарі виданню Foreign Policy. Той же "Північний потік-2" подвоїть залежність Європи від російського газу (його частка на європейському ринку збільшиться до 80%), тому американський газ, вважають у Держдепі, чудова опція для диверсифікації поставок та забезпечення енергетичної незалежності ЄС. "Вашингтон підтримує прагнення Європи знайти нові джерела поставок газу, в тому числі і за рахунок експорту з США, а також підтримує будівництво нового газопроводу з Кавказу в Південну Європу", - відкинула Ворлік припущення про превалювання приватних корпоративних інтересів американських газових компаній над стратегічними завданнями європейської енергонезалежності.

Самоліквідація конкурентів

До 2020 р. США стануть третім найбільшим у світі експортером скрапленого газу, поступаючись за обсягами поставок тільки Катару та Австралії. Більш того, в найближчі 10 років Сполучені Штати мають всі шанси вийти на перше місце в світі з експорту скрапленого газу, робить висновок американський тижневик Forbes, грунтуючись на прогнозах опитаних їм аналітиків.

До 2020 р. США стануть третім найбільшим у світі експортером скрапленого газу

Першим впаде світовий лідер Катар, де не передбачається суттєвого нарощування обсягів видобутку. Його змістить Австралія в наступні три роки. Поки на частку Австралії припадає 18% від глобального обсягу експорту зниженого газу, але вже вкладені $200 млрд інвестицій у газовидобувну галузь будуть продовжувати стимулювати збільшення видобутку. За прогнозами австралійського уряду, внутрішній обсяг видобутку газу протягом найближчих 25 років збільшиться на 75% і основне нарощування видобувних потужностей відбудеться в період до 2022 р.

У австралійського газового ринку є свої мінуси. По-перше, зацикленість на азіатських ринках, які можуть у будь-який момент перейти на альтернативних постачальників (ті ж США), якщо їм буде запропонована більш низька ціна.

По-друге, внутрішня політика з обмеження експорту газу, взята на озброєння урядом після того, як ціна експортного газу впала нижче ціни газу на внутрішньому ринку. Влітку минулого року ціна на скраплений газ, поставлявшийся в Японії, була на 40% нижче тієї, яку платили австралійці за свій же газ для внутрішнього споживання.

І третє: специфіка видобутку газу. В Австралії газ добувається переважно разом з нафтою на одних і тих же родовищах. Зростаючі екологічні вимоги до розроблювальних нефтерождениям неухильно підвищують вартість видобутку, і, відповідно, ціну газу. Наприклад, індійської видобувної компанії Adani знадобилося п'ять років, щоб зайти на австралійський ринок, і основною перешкодою були якраз екологічні вимоги. Adani вкладе $16 млрд на розробку вугільних басейнів, але жорстке "екологічний тиск" характерно для всього видобувного вуглеводневого сектору Австралії.

Американські реалії

У США газовий ринок тільки увійшов у стадію стабільного зростання, і поки не спостерігається ніяких факторів, здатних його уповільнити. На сьогоднішній день на частку зниженого газу припадає 3% (690 млн куб. м/добу) від загального обсягу видобутку газу. Очікується, що протягом найближчих п'яти років виробництво зрідженого газу в країні досягне 3,9 млрд кубометрів/добу, і половина цього обсягу буде відправлятися на експорт.

Завдяки менш громіздким проектів по розробці родовищ собівартість всього виробничого циклу у США також набагато нижче австралійської. До того ж американцям без особливих проблем вдалося трансформувати газотранспортну інфраструктуру, побудовану для імпорту скрапленого газу, в реверсний режим, тобто використовувати її для експортних потреб. Це заощадило галузі $150 млрд, підрахував Forbes. Більшість генеруючи потужностей - це "браунфілд"-проекти, тобто з вже готовою інфраструктурою, що дало американським компаніям в цілому ще $50 млрд економії.

Сполученим Штатам вдалося досягти географічної диверсифікації видобутку за рахунок розробки сланцевих родовищ Marcellus і Utica на північному сході країни, що послабило залежність від видобутку в Техасі. В Австралії, наприклад, майже весь газ добувається в штаті Західна Австралія, квітневий циклон Деббі, зупинив відвантаження на тиждень, продемонструвала уразливість такої транспортно-інфраструктурної концентрації.

Формула ціноутворення на американський скраплений газ така ж, як і для решти природного газу в США, і формується в Henry Hub (Луїзіана), інтерконектора, що з'єднує між собою дев'ять межштатных і чотири внутриштатных газопроводу. HenryHub є точкою для доставки спотових та ф'ючерсних контрактів на природний газ, що торгуються на Нью-Йоркській і Міжконтинентальних біржах. Іншими словами, ціна на газ, у тому числі зріджений, формується на ринкових засадах попиту-пропозиції.

Наскільки ефективне таке ціноутворення, показав недавній випадок порятунку репутації Royal Dutch Shell. Англо-голландська компанія постала перед загрозою невиконання контрактних зобов'язань з доставки зрідженого газу в Дубаї через транспортної блокади Катару. Зазвичай Shell транспортувала газ в Дубаї як раз з Катару - благо було недалеко. Ситуацію врятував танкер, який транспортував американський скраплений газ в термінал в Кувейті. Розвернувшись на 180 градусів, він встиг доставити товар в Дубаї, а Shell, викупивши газ на танкері за американськими цінами, навіть не зазнала збитків.

Експорт ціни

"США експортують не стільки газу, скільки низьку ціну на газ", - резюмував Foreign Policy американську стратегію експансії на глобальний і, зокрема, європейський ринок. Очевидно, що в короткостроковій перспективі американський скраплений газ не замінить європейцям російського газу. Але він - дешева альтернатива, здатна вберегти Європу від різких стрибків ціни, якщо з якихось гіпотетичних причин Росія вирішить збільшити його вартість для європейських споживачів. На сьогодні 35% всього імпорту газу в Європу забезпечує Росія, а у 13 європейських країн річне споживання газу складається з 75% і більше російського імпорту.

США експортують не стільки газу, скільки низьку ціну на газ

Ціновий тиск також ставить під сумнів раціональність реалізації "Північного потоку-2". Основними бенефіціарами проекту, вартістю $10 млрд, є Росія та Німеччина, а ось число країн, яким невигідний цей новий газопровід, значно більше. Україна, наприклад, втратить мільярди доларів від припинення транспортування російського газу в Європу по своїй газотранспортній системі. Головна загроза для інших європейських країн - це посилення залежності від одного постачальника.

Геополітичні наслідки функціонування "Північного потоку-2" - це "...предмет стурбованості" в адміністрації Трампа, не приховує представник держдепу Мері Ворлік. Вона акцентує увагу на тому, що газотранспортні потужності, за яким йде газ з Росії в Європу, і так не завантажені повністю. Виходячи з прогнозованої динаміки зростання споживання газу в ЄС, нових потужностей не потрібно. А якщо Європі знадобиться більше газу, то американського вистачить, щоб задовольнити попит.