Бюджет з невидимою половиною. На що житиме країна у 2024 році

Верховна Рада 9 листопада остаточно ухвалила закон про "Державний бюджет України на 2024 р.". З великою ймовірністю, його невдовзі підпише президент Володимир Зеленський, бо "за" віддали голоси майже всі "слуги". Можна сказати, що цього разу стадію розгляду проекту пройшли швидко і без кардинальних поправок до тексту, поданого Мінфіном 15 вересня, який ми тоді докладно розглядали. Утім, деякі внесені зміни варто відзначити, так само як і нагадати основні показники головного кошторису країни.

У таблиці нижче ми зібрали основні параметри держбюджету (у дужках зазначені відімінності від першої редакції). Так, припущення щодо річних макропоказників знизилися, порівняно з прогнозами уряду двомісячної давності. Що добре стосовно інфляції (9,7% замість 10,8%), суперечливо щодо курсу (40,7 грн/$ замість 41,4 грн/$) і погано в аспекті зростання ВВП (4,6% замість 5%).

Найістотнішою зміною ухваленої версії бюджету, порівняно з першим поданням Кабміну, стало збільшення доходів на 22,2 млрд грн при майже незмінних видатках (отже, на стільки ж і скоротився дефіцит). Все завдяки більш оптимістичним розрахункам щодо надходжень від "ввізного" ПДВ і мита, податку на прибуток банків і рентної плати. Це може свідчити про прогнози збільшення імпорту та продовження монетарної політики високих ставок, за якої комерційні банки заробляють надприбутки (через що їм збираються з 1 січня тимчасово подвоїти податок на прибуток до 36%).

Більшість статей і показники не зазнали суттєвих змін, порівняно з поданням Кабміну у вересні. Очевидно, що країна має кошторис воєнного часу. Тут варто акцентувати на виділенні коштів на розвиток ВПК: 43 млрд грн на виробництво БПЛА і стільки ж на виробництво боєприпасів та зброї (ці потреби перекриваються за рахунок спрямування "військового ПДФО" з місцевих у державний бюджет).

Але крім сектору безпеки і оборони, уряд закладає кошти на захищені соціальні статті і все-таки збирається проводити індексацію пенсій з березня та підвищувати мінімальну зарплату і оплату праці за першим тарифним розрядом. Це водночас приведе до збільшення зарплатного фонду переважно у бюджетній сфері — доречність такого кроку ми розглядали в окремій статті.

Переважна більшість необоронних статей по суті закриватиметься за рахунок кредитів (і грантів) міжнародних партнерів. Іншими словами, увесь внутрішній фінансовий ресурс у вигляді податків, зборів, дивідендів держпідприємств тощо наступного року, які і цього, піде на забезпечення армії і загалом сектору безпеки. Інші видатки становлять приблизно половину бюджету… якої нема, тобто яка має бути профінансована за рахунок міжнародних партнерів (1,67 трлн грн, або приблизно $41 млрд). Звісно, є ще "дохідні" статті з розміщення Мінфіном ОВГЗ ("внутрішнього боргу") та приватизації (4 млрд грн). Але треба розуміти, що близько 1 трлн грн має піти на погашення і обслуговування держборгу. У той час, як бідні країни Глобального Півдня добиваються списання боргів, українська влада, навіть в розпалі найкривавішої війни з часів Другої світової, непорушна у намірах їх віддавати. Чи правильне таке рішення — питання надзвичайно дискусійне: ми б, напевно, могли розраховувати на зменшення боргового тягаря, але, з іншого боку, ми прагнемо й надалі залучати кредити у великих обсягах.

Зі сказаного також зрозуміло, що відповідь на питання, чи вдасться виконаний такий держбюджет, значною мірою залежить від подій поза межами України.

Даталізуємо проблему. Згідно з ухваленим проектом бюджету, уряд і законодавці вважають, що наступного року нам знадобиться еквівалент $41 млрд зовнішніх запозичень, що, до речі, на $1,9 млрд менше, ніж заявлялося у вересні. Начебто непогана новина, але це результат часткової переорієнтації на внутрішні запозичення та переоцінки прогнозованого курсу гривні у бік зміцнення. Хай там як, а це величезна сума. І основні джерела коштів вимальовуються такі:

• 18 млрд євро від Євросоюзу (з 50 млрд програми Ukraine Facility),
• 12 млрд доларів від США (все вирішиться в баталіях між палатами Конгресу, але швидше за все, допомога буде схвалена, бо навіть новий спікер Палати представників від республіканців не є її противником),
• кілька мільярдів доларів від Японії і Норвегії (в рамках багаторічних програм).

До того ж уже не примарні сподівання, що західні країни нарешті почнуть використовувати заморожені російські активи на користь України. Зокрема, йдеться про надходження від їх оподаткування. Лідером у цьому питанні є Бельгія, яка вже пообіцяла заснувати спецфонд для підтримки України обсягом 1,7 млрд євро.

А от варіант з відмовою США і ЄС фінансово допомагати Україні хоч і страшний, але примарний. Бо таке рішення матиме не лише політичні, а й економічні наслідки для Заходу. Повернімося до бюджетних видатків на виплату і обслуговування боргів. Про це офіційно не кажуть в ефірах, але всім ключовим особам та інституціям має бути зрозуміло: якщо охоплена війною держава не отримає поточної фінансової допомоги в достатній кількості, то вона, з великою ймовірністю, буде змушена відмовитися від виконання попередніх боргових зобов´язань. Лише за останні сім з лишком десятиліть держави сотні разів оголошували дефолт — і ніколи в них не була настільки поважна причина, як відбиття екзистенційної загрози з боку ядерного сусіда… Через це, а також через безпекову потребу підтримати "країну-щит" Євросоюзу, можна бути певними, що західні лідери тричі подумають перед тим, як залишити нас без грошей. Подумають, домовляться і дадуть кредити. А наш уряд продовжить робити вигляд, що ніколи й не замислювався про дефолт.