Адвокати підприємця Бутенка: Правоохоронці використовують кримінальну справу для знищення бізнесу та репутації його власника

Саме такою є справа Олексія Бутенка, про яку розповіли його захисники Станіслав Борис та Максим Бойко, адвокати адвокатського об’єднання "Відар".

— Наскільки системним, на ваш погляд, є сьогодні тиск на бізнес з боку держави?

Станіслав Борис: Переслідування правоохоронними органами бізнесу, на жаль, не є чимось новим для нашої країни. Особливо прикро, що під час війни ми часто спостерігаємо за появою в ЗМІ чергових новин про обшуки, вилучення майна, арешту активів українського бізнесу в межах відкритих кримінальних проваджень. І в кожному окремому випадку мотиви та методи різні.

В одних випадках правоохоронці справді проводять розслідування, щоб виявити та притягнути до відповідальності осіб, що вчинили злочин. В інших – бачимо реалізацію PR-стратегії, де є фотографії вилученої техніки чи вистелені килимки з грошових коштів. Третій напрямок роботи правоохоронців водночас лякаючий та найбільш небезпечний – виконання "замовлення" певних осіб.

Рушійною силою для таких безчесних кримінальних проваджень, що націлені на тиск бізнесу, можуть слугувати будь-які правовідносини, договори, закупівлі, дії чи бездіяльність посадових осіб. Тому вислів "була б людина, а стаття знайдеться", має під собою практичне підґрунтя у вигляді великої кількості справ, де за безпідставними звинуваченнями бізнесменів приховується інтерес третіх осіб чи самих правоохоронців.  

Переважна більшість цих справ фактично зупиняється після проведених обшуків, вилученого майна та викликів на допит свідків. Їх часто називають фактовими. Тобто, за результатом аналізу вилучених документів та отриманих доказів правоохоронці не мають підстав для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення і справа не рухається далі. Ці справи можуть "спати" роками, а після скасування нашумілих правок Лозового в бізнесу вже немає можливості звернутися до суду із вимогою закрити кримінальне провадження за спливом строку розслідування фактового кримінального провадження, в якому нікому не повідомлено про підозру.

— І як у такій ситуації бізнесу захистити себе? Чи є механізми протидії зловживанням правоохоронців?

Станіслав Борис: Перед тим як говорити про протидію, ми завжди радимо провести невеликий тест, який дозволить навіть пересічному громадянину відрізнити справжнє кримінальне провадження від свавілля правоохоронців.

На прикладі конкретного кейсу, в якому переслідується наш клієнт Олексій Бутенко та його бізнес, а це найпотужніша приватна теплоелектростанція в Східній Європі – Іванківська ТЕС, розповімо про те, які методи використовують для переслідування бізнесу та як з цим боротися.

Виступаючи захистом у багатьох кримінальних провадженнях, ми виявили певну систематику, лакмусові папірці у вигляді запитань, відповідь на які підказують, чи ця справа може бути визначена як така, що спрямована на переслідування та тиск.

Спершу, для розуміння загального контексту варто навести трохи інформації з історії, яка передувала переслідуванню пана Бутенка, а надалі поставити ці запитання із проекцією їх під згадану справу.

Отже, Олексій Бутенко — це потужний бізнесмен, який спеціалізується на енергодевелопменті. Він заснував Офіс антикризових дій, під брендом якого в Україні було реалізовано понад два десятки інвестиційно-будівельних проектів. Зокрема, було збудовано дев´ять теплових станцій, що працюють на біомасі (далі – біоТС), з яких дві введено в експлуатацію і забезпечували міста теплом і електроенергією взимку, коли рф активно атакувала українську енергетичну інфраструктуру.

Як інвестор, Олексій Бутенко зміг залучити в українську економіку інвестиції на суму понад $250 млн США, до того ж більшість проектів були інноваційними. Зокрема, він першим в Україні зміг залучити кредит ЄБРР в проект зеленої енергетики на суму $15,5 млн. Завдяки цій інвестиції та співробітництву з банком бізнесмен збудував у Київській області найпотужнішу приватну теплоелектростанцію в Східній Європі — Іванківську ТЕС, яка працює на біомасі. Загальний розмір інвестицій в будівництво станції становив понад 40 млн доларів. На жаль, саме ця інвестиція стала тим лакмусовим папірцем, який привернув увагу охочих до наживи осіб, які фактично вирішили здійснити спробу рейдерства енергогенеруючого підприємства.

— І яка зараз ситуація на цьому підприємстві?

Станіслав Борис: Іванківська ТЕС на сьогодні не працює, хоча потенційно може забезпечувати електроенергією шість районів області. В умовах війни та постійного дефіциту електрики в національній мережі підприємство є стратегічно важливим для Київщини, отже, неодмінно має працювати.

Ви спитаєте, в чому причина простою ТЕС, чи пов’язано це з проблемами, з якими зіткнувся Бутенко?

Так, пов’язано, адже причина дуже банальна для українських реалій – заздрість, корупція, бажання в незаконний спосіб заволодіти чужою власністю. Діловий успіх Олексія Бутенка не тільки закріпив за ним репутацію успішного бізнесмена, а й, на жаль, привернув до нього увагу з боку нечистих на руку ділків. Для розуміння загального контексту наведу трохи інформації з історії питання.

1 травня 2015 р. Іванківська ТЕС дала першу електричну генерацію на потужностях 1-го енергоблоку. За рекомендацією ЄБРР, як головного кредитора, пан Бутенко підготував будівельні майданчики для 2-го та 3-го енергоблоків та придбав обладнання для 2-го енергоблоку.

Олексій Бутенко зазначає, що для реалізації подальших планів та зняття додаткового фінансового навантаження в іншій фінустанові (Укрексімбанку) йому порекомендували партнера.

Згодом була укладена угода про залучення додаткових інвестицій в будівництво Іванківської ТЕС. І щойно в рамках цієї угоди поступив перший несуттєвий у розмірі 20%-й транш, почали відбуватися тривожні події.

Спочатку новий партнер пана Бутенка наполіг, щоб на посади голови служби безпеки та головного бухгалтера ТЕС були призначені його люди. Нібито хотів отримати додаткові гарантії ефективного використання коштів. Після цього силами служби безпеки підприємства почалося неприкрите вербування членів трудового колективу на сторону нового інвестора та поширення думки про Бутенка як недбалого бізнесмена та поганого роботодавця. Одночасно з цим розпочалася прихована кампанія з паплюження ділової репутації Бутенка серед його ділових партнерів та контрагентів. Також розпочався тиск на членів родини бізнесмена. Залякували маму, брата, дітей.

Пан Бутенко мав декілька версій, але не мав остаточної впевненості. Замовник, мабуть, ховався в тіні, очікував, поки страх та відчай не опанують Олексія. Замовник з’явився, коли вирішив, що настав час відкрити карти. Отже, одного дня новий партнер по ТЕС поставив Бутенку ультиматум: або збільшити його кількість акцій або зменшити суму інвестиційних зобов’язань, зазначених в угоді. Мовляв, як виявилося, Бутенко та його бізнес є дуже проблемними. Виконання цих умов означало початок рейдерського захоплення головного бізнес-активу Олексія Бутенка – Іванківської ТЕС. Наприкінці розмови новий партнер наполегливо порекомендував гарно подумати, аби з його бізнесом та родиною не сталося гіршого. Підприємець, звісно, категорично відмовився від пропозицій партнера, який виявився рейдером.

— Але ж окрім слів згадана Вами особа має якимось більш вагомим чином пояснювати свої претензії…

Станіслав Борис: За основу для переслідування пана Бутенка опонентами та правоохоронцями взято начебто отримання ним кредитних коштів із відсотками за обслуговування у розмірі близько $1 млн щомісяця у осіб, які позиціонуються як потерпілі у кримінальній справі. А тому важливою для контексту є та обставина, що з кінця 90-х та до початку повномасштабного вторгнення Олексій Бутенко залучав кредитні кошти на реалізацію величезної кількості проектів, серед них:

• Кредит в Укрсоцбанк розміром понад $1 млн для будівництва заводу з металообробки, а також кредит у розмірі $25 млн для будівництво будинку на вулиці Лютиранській, 10 у Києві, $4 млн для будівництва підземного паркінгу, $17 млн для зведення будинку на вулиці Хрещатик, 27.
• Кредит в банку "Аваль" розміром $30 млн для будівництва ЖК "Парус" на вулиці Мельникова,18А у Києві;
• Кредит у Південкомбанку для будівництва Іванківської ТЕС у розмірі $2 млн;
• Кредит у Укрексімбанку для будівництва Іванківської ТЕС в розмірі $6 млн США;
• Кредит у ЄБРР на 16 млн євро для будівництва Іванківської ТЕС.

Усі перелічені кредитні кошти із реалізацією проектів були погашені. І, забігаючи наперед, скажу, що бізнесмен, який протягом десятків років оперував кредитними коштами у таких розмірах, при здоровому глузді не підпише угоди, в яких повинен сплачувати відсотки за користування кредитними коштами у розмірі близько $1 млн щомісяця.

Абсурдність полягає і в тому, що предметом кримінального провадження є нібито отримання паном Бутенко від так званих "потерпілих" кредитних коштів на суму $400 тис. із процентною ставкою за користування цими коштами в розмірі 85% річних. І, наголошу, саме в цей період отримано згадану вище позику від банку ЄБРР на 15 років у розмірі 16 млн євро під 2,5 % річних із канікулами щодо їх сплати протягом перших двох років. Отже, певні висновки можна зробити самостійно.

Людина, яка оперує 16 млн євро фактично з найменшою відсотковою ставкою, мабуть, з’їхала з глузду коли вирішила позичити $400 тис під величезні відсотки. Стверджувати це – нонсенс і абсурд.

До того ж пан Олексій, маючи досвід в отриманні кредитів і прекрасно знаючи відповідні процедури, навряд чи міг "на коліні" написати боргову розписку. Для людей такого рівня знань та досвіду це неприйнятно. Такі дії не в стилі людини, яка отримує великі кредити, оплачує за ними відсотки та зрештою погашає їх. До речі, експертно доведено, що текст боргової розписки, наданої одним з потерпілих, написаний не Олексієм Бутенком.

— Ви згадали про переслідування клієнта, про що саме йдеться?

Станіслав Борис: В таких справах зацікавлені особи використовують усі методи для досягнення своїх цілей. Зокрема намагаються репутаційно знищити, а тому не гребують поширювати неправдиву інформацію, щоб всіляко дискредитувати та нашкодити, стимулювати до перемовин, в яких послаблений бізнесмен віддасть частину чи весь бізнес, щоб припинити тиск.

У низці матеріалів стверджувалося, що у сім’ї Бутенків дуже напружені стосунки і є насильство над дітьми. Важкою артилерією брудної кампанії проти Олексія Бутенка став телевізійний сюжет, в якому відомий медіакілер, нині народний депутат, заарештований за державну зраду, стверджував, що для роботи 1-го енергоблоку Іванківської ТЕС використовується радіоактивна деревина з Чорнобильської зони. До речі, цю інформацію спростував сам бізнесмен, оприлюднивши результати експертизи, яка довела, що паливо для ТЕС не містить радіоактивних речовин.

Інформаційна кампанія рейдерів стала причиною звільнення пана Бутенка з НАК "Нафтогаз", до якого він був запрошений для реалізації амбітних проектів у вітчизняній енергетиці. Перед ним стояло завдання з будівництва до 2027 р. мережі біоТС в Україні.

Однак тут опоненти прорахувалися: суд став на сторону Олексія Бутенка та рішенням від 29 серпня 2023 р. поновив його на посаді в НАК "Нафтогаз". При цьому НАК виконав рішення суду та в грудні минулого року поновив пана Олексія на посаді генерального директора "Нафтогаз Біоенергія".

Проваливши свою медіакампанію із залякування та дискредитації підприємця та не отримавши бажаного результату, зловмисники сконцентрувалися на штучно створеному кримінальному провадженні.

Скористалися опоненти і погіршенням здоров’я пана Олексія, який з перших днів вторгнення рф в Україну прийняв присягу, підписав контракт добровольця, та п´ять місяців захищав Київщину. А надалі працював в напряму відновлення пошкоджених ракетними атаками енергетичних об’єктів. При цьому фактично рік жив в вагончику на будівельних майданчиках та через виснаження, хворобу, тиск з боку опонентів і звільнення з роботи потрапив до лікарні.

І щоб запобігти операційному втручанню, без якого в Україні не можливо було вилікувати хворобу, лікарі прийняли рішення відправити пана Бутенка в австрійський госпіталь (Лікарня Братів милосердя у Відні). Там він тривалий час перебував на лікуванні. Саме в цей час кримінальне провадження набрало обертів.

Проте опоненти не обмежуються тиском через правоохоронну систему. Сьогодні систематично (по декілька разів на місяць) через посередників вимагають, щоб на них були переписані акції Іванківської ТЕС. За останні три місяці відбулося дві зустрічі з паном Олексієм за кордоном, на яких в ультимативній формі від нього вимагалося віддати актив. Це не кажучи про десятки телефонних дзвінків, зокрема й безпосередньо від одного з із опонентів. Той не обмежився погрозами по телефону, а й навіть організував візит до адвокатів, де також вимагав отримання у власність об’єкту.

Відмітимо, що пан Олексій ще два роки тому звернувся до правоохоронних органів із заявою про погрози. Були зареєстровані кримінальні провадження, але вони так і не були розслідувані.

— Поговоримо про кримінальне провадження. Що саме розслідують правоохоронці?

Максим Бойко: Як зазначав мій колега, була б людина, а статтю в Кримінальному кодексі завжди можна знайти. Тому дві особи звернулися до Голосіївського управління поліції м. Києва із заявами про вчинення відносно них Олексієм Бутенком кримінального правопорушення. Вони стверджували, що пан Олексій нібито вчинив проти них шахрайські дії, не повернувши позики на загальну суму понад $9 млн. При цьому події, які опоненти ставлять в провину Олексію Бутенку, відбувалися в 2012-2014 рр., тобто понад десять років тому.

А тепер пропоную провести невеликий тест, з якого навіть без юридичної освіти стане зрозуміло, що ж відбувається насправді. (Ми вважаємо, що це спроба рейдерського захоплення бізнесу.)

Час. Коли за версією обвинувачення вчинено злочин?

Перше – це дата тих подій, про які йдеться у кримінальному провадженні. Час вчинення кримінального правопорушення є дуже суттєвою ознакою, яка може відрізнити добро від зла. Якщо, за версією правоохоронців, кримінальне правопорушення було скоєне 5 чи 10 років тому і тільки зараз правоохоронні органи активно проводять розслідування, виникають логічні запитання:

а) невже за цей період про вчинення злочину не було нікому відомо, зокрема й правоохоронцям?

б) невже ніхто з потерпілих не заявляв про вчинення кримінальних правопорушень?

в) які докази вчинення злочину можуть зібрати правоохоронці щодо подій, які трапилися 10 років тому?

Отже, вкрай сумнівним є законність таких кримінальних проваджень під час розслідування обставин з такою віддаленістю у часі.

У кримінальному провадженні проти Олексія Бутенка йдеться про обставини 2012 р., що одразу викликає наведені вище запитання. Потерпілі у цьому кримінальному провадженні очевидно розуміли, що, по-перше, події, про які вони вказали у заяві про вчинення злочину підпадають під цивільно-правовимі відносини і повинні розглядатися судами загальної юрисдикції як цивільний спір, що вже фактично й відбувається, а по-друге, якби вони справді передали у позику $400 тис., то малоймовірно, що чекали б 10 років, щоб просити захисту в правоохоронних органів.

Правоохоронці ж на це не звернули увагу і прийняли рішення про заочне повідомлення Олексію Бутенку про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ст. 190 Кримінального кодексу України (шахрайство).

До того ж повідомлення про підозру пану Бутенку, всупереч вимогам КПК України, вручено не йому особисто (на той час він вже майже два місяці перебував закордоном на лікуванні, про що достеменно було відомо правоохоронцям), а його брату, який надалі давав обвинувальні покази проти пана Олексія.

Місце. Чергове запитання – це місце проведення досудового розслідування. Це важливо, бо ймовірне рейдерське захоплення із залученням правоохоронного органу потребує впливу та достатньо пильного контролю за досудовим розслідуванням.

Кримінальним процесуальним кодексом чітко регламентовано, який правоохоронний орган та за яких обставин може здійснювати досудове розслідування. Основним критерієм є місце вчинення злочину. Злочин, який вчинено на території, скажімо, Шевченківського району міста Києва не може розслідуватися Дніпровським відділом поліції, це очевидне порушення підслідності.

Кримінальне провадження проти Олексія Бутенко не пройшло і цей тест. Обставини, які розслідуються у ньому, не мають відношення до Голосіївського району міста Києва, а розслідування проводить саме Голосіївське УП ГУНП у м. Києві під процесуальним керівництвом Голосіївської окружної прокурати.

Окремо слід звернути увагу, що порушення підслідності під час проведення досудового розслідування одразу робить зібрані докази недопустимими. Однак ціллю опонентів є залякати, натиснути та отримати частину бізнесу чи увесь повністю, тому докази та перспектива кримінального провадження не є предметом їхнього інтересу, головне – забезпечити контроль над кримінальним провадженням.

Поводження правоохоронців. Далі варто звернути увагу на поведінку правоохоронців в таких кримінальних провадженнях. Зазвичай в цих справах сторона обвинувачення веде себе досить агресивно, правоохоронці не комунікують зі стороною захисту, суспільством та ЗМІ. Усі дії відбуваються за ширмою таємниці досудового розслідування, розголошення якої заборонено законом.

Усі скарги, ініціювання захистом слідчих дій, клопотання про повернення майна правоохоронцями ігноруються або даються формальні відписки про те, що триває досудове розслідування, майно повертати не доцільно, слідчі дії будуть проведені такі, які слідчий вважатиме за доцільне. Непоодинокими є випадки, коли все ж судовий контроль над слідством працює і слідчий суддя скасовує арешт майна та зобов’язує слідчого повернути вилучене, але й тут у правоохоронців є свої лайфхаки: вони направляють ці речі/документи для проведення експертизи, а тому повернути не можуть. 

В кримінальному провадженні, ініційованому проти пана Олексія, захисниками подавалося до органу досудового розслідування загалом понад 50 клопотань та скарг, вони стосувалися дослідження доказів, проведення допитів, надання матеріалів справи для ознайомлення (це обов’язок правоохоронців надати такі матеріали), однак усі звернення сторони захисту ігноруються, або сторона обвинувачення обмежувалась формальною відпискою.

Така активна позиція захисту націлена на проведення належного, об’єктивного розслідування, збирання доказів, але, знову ж таки, ціллю опонентів та правоохоронців на наше переконання є не встановлення істини у кримінальній справі, а створення усіх передумов для знищення бізнесу в особі його власника Олексія Бутенко. Знову ж таки, якщо у правоохоронців були б інші цілі, то надати матеріали кримінального провадження стороні захисту для ознайомлення, не було б проблемою.

Судовий контроль. Контроль слідчого судді за досудовим розслідуванням — ще один із лакмусових папірців замовного кримінального провадження.

З ухваленням нового Кримінального процесуального кодексу в 2012 р., в усіх кримінальних провадженнях є нагляд за слідством слідчим суддею, який за зверненнями сторін кримінального провадження може приймати рішення щодо ходу досудового розслідування.

Одним із рішень, які відносяться до компетенції слідчого судді, є обрання запобіжного заходу, такого як тримання під вартою, домашній арешт, застава та ін.

У справах, де самою ціллю є спричинення тиску, правоохоронці за допомогою слідчого судді, намагаються отримати ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Людина, яка сидить в слідчому ізоляторі, безумовно, буде більш схильна до перемовин, а саме це й потрібно рейдерам.

Таку ж ціль і ставлять вже понад рік правоохоронці в справі проти Олексія Бутенко. Спроб обрати йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою було аж п´ять! І усі п’ять спроб закінчилися ухвалами слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва про відмову в обранні запобіжного заходу. При цьому усі клопотання були ідентичні в своїй мотивації та доказах, однак правоохоронці намагались отримати потрібний результат знову і знову.

Що більш цікаво, так це те, що слідчий суддя за результатами розгляду цих клопотань констатував, що пан Бутенко не набув статусу підозрюваного, відтак неможливо обрати запобіжний захід, оголосити його в розшук чи здійснити привід. Такі висновки суду для правоохоронців не стали перепоною для подання чергових клопотань і отримання таких самих ухвал слідчого судді про відмову у їх задоволенні зі згаданих мотивів. Із рішеннями слідчого судді у цій справі можна ознайомитися в Реєстрі судових рішень за номером справи № 752/9243/23.

Варто згадати й ту обставину, що за зверненням сторони захисту, слідчим суддею було скасовано протиправну постанову про зупинення кримінального провадження, де, знову ж таки, слідчий суддя констатував факт не набуття Олексієм Бутенком статусу підозрюваного. Більше того, за результатами скасування такої постанови, строки досудового розслідування сплили і кримінальне провадження підлягало закриттю. Однак і це не зупинило правоохоронців, кримінальне провадження закрито не було, слідство триває. 

— Яким наразі є фактичний статус Олексія Бутенка в зазначеній справі? Як, на вашу думку повинна закінчиться ця справа?

Станіслав Борис: Для початку акцентую увагу на тому, які у кримінальному провадженні встановлені обставини, адже це важливо. Отже, у всіх документах правоохоронних органів лунають через кожне речення наступні фрази: "у невстановлений день та час, за пособництва невстановлених осіб, у невстановленому місці вчинили злочин". Виникає запитання, а що все ж таки було встановлено? 

Ми констатуємо, що в справі переслідування Олексія Бутенка всі обставини, які нібито встановлені, ґрунтуються на твердженнях так званих потерпілих. Усі інші істотні обставини, такі як місце, час вчинення злочину, слідству встановити не вдалося.

А щодо поточного ходу справи, то на сьогодні пан Олексій офіційно перебуває в розшуку. Це рішення ухвалено слідчими з грубими порушеннями чинного КПК, отже, на нашу думку, є неправовим. Досудове слідство відверто буксує, часто через власні ж дії. Переконливих доказів вини пана Бутенка немає і бути не може. Єдине, що цікавить слідство — це фізична доставка нашого підзахисного до України, де сторона обвинувачення буде наполягати в суді на обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Правоохоронці, на наше переконання, продовжуватимуть працювати за наміченим планом, всіляко намагатимуться створити такі умови, за яких Олексій Бутенко піде на якісь домовленості з так званими "потерпілими".

Не змушують правоохоронців тверезо подивитися на цю справу численні розслідування журналістів щодо потерпілих — заявників у кримінальній справі. За інформацією із цих публікацій, опоненти мають зв’язки із громадянами російської федерації та пильнують покинутий ними бізнес і майно в Україні. В цей же час ініційовані захистом кримінальні справи щодо погроз, шантажу, вимагання з боку цих "потерпілих" не розслідуються.

Не виключено, що тема рейдерства Іванківської ТЕС отримає продовження у вигляді інших журналістських розслідувань, в яких буде детально досліджено саме роль органів прокуратури у переслідуванні пана Олексія.

Ми вважаємо, що так звана "справа Бутенка" не має судової перспективи, отже, зрештою буде закрита через відсутність складу злочину. Впевнені, що пан Олексій успішно переживе рейдерську атаку на свій бізнес і невдовзі зможе відновити свою активну діяльність, спрямовану на розвиток української економіки та посилення енергонезалежності України.             

Наша команда докладе усіх зусиль, щоб захистити клієнта, і я впевнений, що нам це вдасться.