Бродський почав охоронятися від росіян

"Ми — новатори, динамічно розвивають власний бізнес в ім'я прогресу, і наші сильні позиції дозволять нам приєднатися до глобального технологічного розвитку світу", — такими скромними словами описує свій бізнес Андрій Бродський, генеральний директор і основний власник виробничо-комерційної фірми "Велта". Ця компанія володіє гірничо-збагачувальним комплексом з видобутку та переробки ільменітового концентрату (служить сировиною для отримання титану), який був відкритий в 2012 р. на базі Бирзулевского родовища в Кіровоградській області з запасами ільменіту на рівні 9 млн т. Проектна потужність комплексу склала близько 300 тис. т, втім, вийти на ці показники компанії з моменту відкриття не вдалося з цілого ряду причин — від техногенних (пожежа на фабриці, знищила 60% її потужностей у 2014 р.) до адміністративних (зупинка ліцензії на право розробки родовища в 2015 р.), а також економічних. Тут основну головний біль "Велта" протягом останніх років доставляв її непомірний кредитний портфель, який компанія виявилася просто не в змозі нести .

Ще в жовтні 2011 р. "Велта" уклала договір про відкриття кредитної лінії на суму $85,5 млн з Промінвестбанком, який належить підконтрольному владі РФ Зовнішекономбанку (ВЕБ). Отримані від банку з російським капіталом кошти пішли на рефінансування боргів перед Укргазбанком, який до цього виділив "Велта" майже $40 млн на її титанові проекти, так і на будівництво потужностей у Кіровоградській області. В обмін в банку був закладений майновий комплекс підприємства. Датою повного погашення боргу в рамках зазначеної кредитної лінії був визначений 2016 р.

Те, що цей план приречений на невдачу, в принципі, стало ясно вже в 2014 р. Як повідомляла "ДС", тоді Андрій Бродський заявив, що ситуація на титановому ринку складається не найкращим чином, оскільки ціни на діоксид титану в порівнянні з 2013 р. впали майже вдвічі. Як це відбилося на "Велта", яка в цей час фактично зупинилася? М'яко кажучи, катастрофічно. Тільки за підсумками 2014 р. збиток компанії перевищив відмітку в 1 млрд грн. при чистій виручці на рівні 150 млн грн. Зараз компанія, за даними джерел "ДС", оцінює свої поточні витрати на суму майже 320 млн грн. у рік, тоді як у першому півріччі поточного року її доходи становили лише трохи більше 100 млн грн. А на її рахунках в Промінвестбанку станом на початок серпня перебувало трохи більше 200 грн.

Розуміючи, що в такій ситуації можна запросто позбутися свого бізнесу, Андрій Бродський вирішив діяти на випередження. На початку літа "Велта" подала позов до Господарського суду Києва до Промінвестбанку з вимогою зобов'язати його внести корективи в договір про відкриття кредитної лінії зразка 2011 р. "у зв'язку з обставинами, які істотно змінилися". А щоб зв'язати банку руки, гірничодобувна компанія попросила суд заборонити йому стягувати заставлене майно, що і було зроблено судом в кінці серпня. Зокрема, Промінвестбанку тепер заборонено не тільки "здійснювати дії по зверненню стягнення будь-яким способом" виробничих комплексів "Велты", розташованих в Новомиргородском районі Кіровоградської області, а також відчуження 100% частки в капіталі "Велты", оформленої на британську структуру Бродського Velta Group Global Limited, але і передавати право вимоги за даним договором третім особам. Ця заборона буде діяти аж до вступу в силу вердикту в ініційованому "Велта" процесі, так що, швидше за все, він буде розвиватися дуже неспішно. Якщо, зрозуміло, Промінвестбанк не накопичить достатню кількість вагомих аргументів для київських суддів, щоб переконати їх стати на його бік.