Нова валюта, платіжна система і смарт-контракти. Чи зможе БРІКС посунути долар у міжнародній торгівлі

Передумови глобальної революції

Ключова передумова появи валюти, альтернативної західним фінансовим інструментам, — це так звана Революція Глобального Півдня, яку ми спостерігаємо просто зараз. Західний світ, окрім інновацій та інших об’єктивних чинників, заснував своє глобальне домінування на системі світових резервних фіатних валют, які вільно обмінюються ним на реальні матеріальні ресурси країн Глобального Півдня. Це дозволяє таким державам, як США, покривати так званий "подвійний дефіцит", тобто одночасно дефіцит платіжного балансу та федерального бюджету.

У рамках Бреттон-Вудської валютної системи ця модель ще мала ознаки еквівалентності завдяки золотому стандарту долара. Але після відмови США від прив’язки своєї валюти до золотого еквіваленту на початку 1970-х та переходу до Ямайської валютної системи вільних ринкових курсів валют, система глобального обміну базується виключно на масштабності американської економіки та перемозі США у Холодній війні.

А тому в розумінні країн Глобального Півдня міжнародний обмін набув яскраво виражених рис нееквівалентності. Можна сформулювати певну максиму новітньої геополітики: Революція Глобального Півдня спрямована проти нееквівалентного обміну світових фіатних резервних валют на реальні матеріальні активи.

Таким чином, країни Глобального Півдня (а БРІКС є саме клубом таких країн) — це своєрідний третій стан загальної світ-системи. Умовно, перший стан — це країни Заходу, другий — це "неоколоніальні утворення", які не входять ні до складу західних країн, ні до неформальної коаліції Глобального Півдня. Якщо згадати історію Великої Французької революції, то бунт третього стану якраз і стався через дисбаланс між його економічною роллю і набором політичних прав.

Схожа ситуація виникає й зараз, але в масштабах усієї світ-системи. "Світове дворянство", або Захід, не хоче жити за новими правилами, бо його влаштовують старі, а Глобальний Південь вже не може жити, як раніше, бо старі правила не відповідають його економічній ролі.

Економічна вага БРІКС і країн Великої сімки: частка у світовому ВВП за ППС у 2000—2024 рр., %

Це класична революційна ситуація. Вона може реалізовуватися у вигляді проксі-війн або торгових та фінансових конфліктів, а також проявитися в новій структурній кристалізації країн Глобального Півдня, наприклад, у вигляді БРІКС.

Чого хочуть країни Глобального Півдня? Демонтажу моделі нееквівалентного торгового обміну. Але цей демонтаж лише прелюдія. Головна мета — встановлення глобальної моделі еквівалентного обміну та розширення геополітичних прав країн Глобального Півдня відповідно до їхньої економічної ролі.

Це означає демонтаж елементів старої Бреттон-Вудської долароцентричної моделі глобальної фінансової системи та перегляд Ямайської валютної моделі так званих "ринкових курсів", яка в умовах домінування кількох валют перетворюється на "ринковий валютний монополізм", що працює на користь обмеженої кількості країн за рахунок всіх інших.

І тепер країни Глобального Півдня активно розвивають проекти своїх національних цифрових валют і планують запровадження міжнародних розрахункових механізмів у рамках БРІКС, а країни Заходу поки що активно протидіють цьому.

Париж любить справедливих

Нещодавно вийшло дослідження двох авторів Паризької школи економіки Гастона Н'єваса (Gastón Nievas) і Еліс Содано (Alice Sodano) під промовистою назвою "Чи стали непомірні привілеї США привілеєм багатого світу" ("Has the US exorbitant privilege become a rich world privilege?"). Висновки дуже схожі з наведеними у цій статті, і підкріплені вони системним аналізом зазначених вище процесів з використанням світової статистики. Вчені зібрали велику базу даних, що охоплює весь світ (216 економік) за період 1970-2022 рр. Згідно з дослідженням, саме світове багатство розподілене нерівномірно: "20% найбагатших країн контролюють понад 90% загального зарубіжного багатства", що "накладає обмеження на найбідніші країни".

Н'євас ​​і Содано досліджують, яким чином прибутковість іноземних активів та зобов'язань вплинула на різні групи країн.

Спираючись на це дослідження, ми можемо зробити такі висновки:

• Зараз багаті країни — це "акціонери світу", а бідні країни — "клієнти світу", як бідні покупці в хлібній крамниці, що належить місцевому багатію, яким бракує грошей на покупки і їм записують борг у спеціальний "борговий зошит".
• Країни Глобального Півдня внаслідок функціонування цієї моделі втрачають 2-3% свого ВВП щороку, а багаті, навпаки, набувають 1-2% ВВП. Загалом це приблизно $1,5 трлн, які щорічно країни Глобального Півдня "передають" країнам Заходу через систему резервних активів та валют. Ці $1,5 трлн бідні країни могли б витрачати на свій розвиток: економічні стимули, медицину, науку, освіту.
• У рамках фінансового вирівнювання через механізм міжнародних фінансових організацій (МВФ, Світовий банк, ЄБРР, ЄІБ тощо) багаті країни виділяють бідним у вигляді кредитів не більш як $100 млрд на рік, тобто мінімум у 15 разів менше, ніж одержують.
• Існує також величезний дисбаланс у розмірі ставок, за якими Захід залучає ресурс від бідних країн у свої фінансові інструменти і надає його бідним країнам у вигляді кредитів.

"Всупереч колишнім переконанням, позитивна різниця в прибутковості не виникає через те, що багаті країни інвестують у більш ризиковані чи прибутковіші активи. Навпаки, це результат того, що багаті країни отримали доступ до боргів під низькі відсотки (як державних, так і приватних) унаслідок того, що вони є емітентами міжнародних резервних валют", — зазначається у дослідженні.

Автори пропонують реалізувати низку заходів, які скасують такий привілей розвинутих країн за допомогою:

1. Податкової реформи.
2. Запровадження глобальної резервної валюти замість долара.
3. Реорганізації системи управління міжнародними фінансовими інститутами, такими як МВФ.

"Вкрай важливо, щоб країни, що розвиваються, мали право голосу. Перегляд формули квот МВФ є вирішальним кроком на шляху створення більш справедливої ​​міжнародної валютно-фінансової системи. Зростання розбіжності в шляхах розвитку між багатими економіками, які є домінуючими акціонерами, і біднішими країнами, які є основними клієнтами, досягло тривожних розмірів", — пише Гастон Н'євас.

Логічно припустити, що ця система може бути змінена згори через поступальне реформування, ініційоване спільно Заходом та Глобальним Півднем, або буде зруйнована знизу в результаті Революції Глобального Півдня. Найбільш вигідний для всіх перший варіант. Чи з'явиться егалітарний світ замість елітарного, покаже час.

Працюють більше, отримують менше

Окреме дослідження провів і журнал Nature, аналізуючи ринки праці. Тут дисбаланси ще глибші. З´ясувалося, що в 2021 р., останньому році статистичних даних, 9,6 трлн годин праці було витрачено на виробництво для світової економіки. З них 90% — Глобальним Півднем, який надав більшу частину робочої сили за всіма рівнями кваліфікації: 76% висококваліфікованої, 91% середньокваліфікованої та 96% низькокваліфікованої. У тому ж році 2,1 трлн годин праці було витрачено на виробництво товарів, що продаються на міжнародному рівні.

Попри те, що у 2021 р. на частку Глобального Півдня припадало 90—91% від загального обсягу праці, що йде на світове виробництво та виробництво товарів для міжнародної торгівлі (включно з більшою частиною висококваліфікованої робочої сили), він отримав менш як половину (44%) світового доходу, а самі працівники Півдня — лише 21% світового доходу. 

Іншими словами, світове виробництво здійснюється здебільшого на Глобальному Півдні, а дохід непропорційно переливається Заходу. Тобто можна вивести приблизну пропорцію нееквівалентного глобального обміну на прикладі світового ринку праці. 4:2:1, де 4 — це внесок Глобального Півдня у вигляді працегодин; 2 — дохід Глобального Півдня від продажу товарів; 1 — зарплата Глобального Півдня.

Отже, Революція Глобального Півдня проявляється у подоланні нееквівалентного глобального обміну. І для цього може знадобитися фінансовий інструмент, альтернативний долару і євро.

"Валюта БРІКС": навіщо вона потрібна і чи з´явиться насправді

Поки що впритул до чогось подібного підійшли країни БРІКС — це нова валюта R5, названа так з тієї причини, що найменування національних валют п'яти країн БРІКС починаються на R. Але вже зараз є низка питань щодо успіху цього проекту. Чи стане R5 прототипом "нової колективної валюти" або спецправ запозичення МВФ?

Якщо базою валюти виступає сировина — тоді виграє РФ та ПАР. Якщо товарна база — у плюсі ​​Китай. Індія однозначно втратить від такої валютної спілки. Бразилія — нейтральна за ефектом.

Крім того, матеріальна база — це певний обмежувач обсягу емісії. А зростання обмінного курсу R5 вдарить по внутрішній конкурентоспроможності компаній-експортерів країн-учасниць. Китай при зміцненні курсу R5 отримає за свої товари дуже невигідний еквівалент колективної валюти при конвертації в R5 виручки, номінованої в інших світових резервних валютах, насамперед у доларах та євро.

Тому, швидше за все, R5 стане кліринговою валютою для взаємозаліків транзакцій всередині БРІКС, щоб не використовувати у розрахунках між собою долари чи євро. Тут більше подібності зі СПЗ МВФ. Хто буде нетто-кредитором системи? Однозначно Китай. Хто — нетто-дебітором? Швидше за все, Індія. У РФ та Китаю буде позитивний рахунок у балансі, у ПАР, Бразилії та Індії — негативний. Швидше за все, кредитори братимуть певний відсоток за користування незакритою позицією в R5 (так само як зараз США беруть відсоток у системі МВФ з країн з від’ємною позицією у СПЗ, зокрема з України)

Тобто з'являється нова модель покриття торговельних дефіцитів країн, що розвиваються. Наразі дефіцит сальдо рахунку поточних операцій компенсується за допомогою профіциту фінансового рахунку. Простими словами, щоб компенсувати торгову дірку в платіжному балансі, країни, що розвиваються, залучають зовнішні борги в резервних валютах (євро, долар). А в рамках R5 можна буде просто відкривати негативну позицію в балансі спільної колективної валюти. З'являється дуже солодка приманка для країн, що розвиваються, як позбутися боргової залежності, номінованої в доларах, євро, фунтах і т.д. Недарма у БРІКС прагнуть потрапити такі країни, як Індонезія, Єгипет та деякі інші.

БРІКС-Bridge: платформа розрахунків для уникнення санкцій

Але на початковому етапі такої складної моделі не буде, ймовірно, поки що все обмежиться клірингом між Китаєм, Індією та РФ. Мета — розпочати процес зі створення досить простого механізму розрахунку, який би дозволив Індії та Китаю купувати російські нафту, газ, зерно та інші ресурси, а Росії — китайські верстати, автомобілі, електроніку, напівпровідники, чипи та інше високотехнологічне обладнання без санкційних ризиків.

Нова модель, як видається, не буде повним аналогом системи SWIFT (сучасна мережа міжбанківських транзакцій, контрольована Заходом). Її інструментарій — цифрові юань, рупія та рубль. Кліринг та виведення нетто-залишку (а він буде на користь Китаю) на китайські компанії у вигляді "чистого юаня". Тобто головне завдання, яке ставили перед собою автори механізму — убезпечити китайську й індійську банківські системи від вторинних санкцій США та блокування коррахунків цих банків у доларі та євро.

Таким чином, це буде перша міжнародна система передачі фінансових повідомлень та взаємної підтримки торговельних обмінів на базі цифрових, а не класичних фіатних валют з використанням технології блокчейн.

Для цього мають створити розрахунково-платіжну платформу БРІКС-Bridge. Її запустять на базі трьох цифрових валют: цифрового юаня, рубля та рупії.

Варто пояснити, що цифрова національна валюта — це проміжна ланка між грошовими агрегатами М0 (готівка) та М1 (рахунки в нацвалютах). Назвемо її М0-1. Тобто на одну платформу заллють три цифрові валюти, що дозволить проводити розрахунки між компаніями трьох країн у режимі 24/7 та протягом кількох хвилин на транзакцію.

Платформа також дозволить відкривати мультивалютні рахунки та депозити у цифровій валюті тієї чи іншої країни без прямої конвертації в інші валюти. Таким чином, із розрахунків повністю виводяться китайські та індійські банки, які бояться західних санкцій та обмежують операції з російськими компаніями. Розрахунки тепер організовуватимуть центральні банки, в обхід банківської системи другого рівня — комерційних банків.

Звісно, ​​така модель відкусить частину світового торговельного обороту у долара США. Але він і далі домінуватиме на фондовому ринку та в інших розрахунках. А питома вага долара у світових резервах знижуватиметься, хоч і повільно, але з інших причин — центробанки світу зараз віддають перевагу золоту, а не американським облігаціям (трежеріс).

Міжнародна торгівля через смарт-контракти

Надалі планується створити також дві фінансові блокчейн-мережі. Можливо, навіть приватні. На кожній з них базою розрахунків стає певний матеріальний ресурс. Наприклад, РФ заводить зерно і нафту, а Китай — автомобілі. Відбувається токенізація ресурсу — переведення еквівалента його вартості у цифрову форму — цифровий інструмент та токени. У кожній блокчейн-мережі формується вартість відповідних товарів на підставі смарт-контрактів, тобто комп'ютерних алгоритмів, що містять умови договору, індикатори для автоматичного контролю та виконання договірних відносин. Усі умови та зобов'язання договору програмуються та запускаються на довіреній обчислювальній системі.

Головна умова функціонування екосистеми смарт-контрактів — це функціональна сумісність чи інтероперабельність — здатність до взаємодії на підставі відкритих інтерфейсів. Якщо пояснити просто, то між учасниками відбувається обмін токенами — обгортками, створеними під конкретні види товарів, з визначенням підсумкового сальдо (+/-) на користь того чи іншого учасника: скільки РФ має доплатити за автомобілі чи скільки Китай — за нафту чи зерно.

***

Утім, перспективи розвитку таких фінансових інструментів досить далекі.

Можемо підсумувати, що на першому етапі буде запущено механізм цифрової торгівлі між РФ, Китаєм та Індією. Тоді долар суттєво втратить свою частку у глобальній торгівлі, однак збереже домінування на фінансових ринках, де ключовим фактором є ліквідність, а в нових інструментів її не буде. Що стосується долара як резервного активу для центробанків, то зниження його частки буде більш повільним, ніж у системі світової торгівлі.

Тобто нові фінансові інструменти Глобального Півдня можуть суттєво посунути долар США як валюту світової торгівлі (засіб розрахунку та міра вартості) та певним чином ослабити резервну роль долара (функція світових грошей). Але в системі накопичення та обслуговування світових фінансових ринків долар поки що залишатиметься панівним.