"Борщовий" тренд. Що будуть вирощувати аграрії у 2023 році

Виступаючи на круглому столі "Нагальні потреби українського агросектору для стійкості та відновлення", міністр аграрної політики України Микола Сольський заявив: 2023 року експерти прогнозують, що скоротяться посівні площі під пшеницею, ячменем та кукурудзою — приблизно на 25%. А ось ріпак і соняшник, швидше за все, утримають свої позиції.

За словами міністра (його цитує Телеграм-канал "Сівба!"), таке зменшення посівних площ під зерновими пояснюється високою вартістю азотних добрив, пізнім збиранням урожаю 2022 р. та неможливістю якісно підготувати сільськогосподарські угіддя до наступного сезону — через війну в агровиробників великі проблеми з оборотними коштами.

У свою чергу, аналітики компанії УкрАгроКонсалт зазначають, що зростання світових цін на пшеницю відбулося надто пізно, щоб стимулювати фермерів у західних та центральних областях України розширити її посіви та компенсувати зниження збирання зерна в основних регіонах, де пшениця вирощувалась до 2022 року. (Сьогодні на значній частині цих територій йдуть бойові дії, або вони знаходяться під окупацією.)

Звичайно, площ, які вже відведені під озиму пшеницю, достатньо, щоб задовольнити внутрішній попит і мати потрібні обсяги зерна для експорту. Проте роль України на світовому ринку пшениці відчутно послабиться наступного сезону. Залишається ще яра пшениця. Але те, які площі будуть під неї відведені, залежатиме від зовнішнього попиту та подальшої роботи "зернового коридору". Втім, традиційно в Україні ярої пшениці вирощується небагато, і наступний сезон навряд стане винятком.

У 2023 р. також варто очікувати, що аграрії менше вирощуватимуть кукурудзу, незважаючи на високий експортний потенціал цієї культури. Причина в тому, що зерно кукурудзи вимагає дуже великих енерговитрат для його сушіння. У минулі роки це робили за допомогою природного газу. Після його різкого подорожчання в 2021 р. фермери почали переходити на інші джерела енергії, передусім на енергію біомаси. Але цей процес на початок повномасштабної війни тільки стартував.

Як зізнаються багато фермерів, з якими доводилося спілкуватися автору цієї статті, землі, де перестануть вирощувати кукурудзу, вони віддадуть під гречку. Тому що 2022 р. на неї різко зріс і попит, і ціни.

Як вважає перший заступник міністра аграрної політики та продовольства Тарас Висоцький, у 2023 р. посівні площі України значною мірою переорієнтують із зернових на олійні культури. "Врожайність на гектар олійні мають меншу, бо валовий збір у вазі дають менше, але вартість у 2-2,5 рази вища порівняно із зерновими", — зазначив Висоцький.

За його словами, зростає зацікавленість агровиробників у ріпаку та сої з соняшником. Ймовірно, урожай виявиться меншим на 10-15%, однак у грошовому вимірі все компенсуватиметься завдяки вищій вартості. Перший заступник міністра аграрної політики та продовольства наголосив також, що олійні в Україні орієнтовані на експорт.

Головна ж — можна сказати, стратегічна — зміна у структурі посівних площ, яку ми побачимо у 2023 р., — це їх перерозподіл на користь вирощування овочів. Інакше кажучи, пшениця та кукурудза потісняться на користь "борщового набору".

У минулі роки основна частка вирощування овочів в Україні припадала на приватні обійстя. Однак після початку повномасштабної війни багато фермерів почали набагато активніше вирощувати овочі. Причина проста: світові ціни на зерно є цілком привабливими і могли б забезпечити українським агровиробникам високі доходи, але отримати ці гроші — дуже малоймовірно.

І не тільки через те, що "зерновий коридор" працює не дуже стабільно і будь-якої миті може закритися. Через війну зруйновано логістику всередині країни. Наприклад, Укрзалізниця підвищила тарифи на перевезення зерна на 70%. А логістика — це далеко не тільки УЗ; в інших перевізників (насамперед автомобільних) розцінки взагалі виросли в рази. В результаті логістичні витрати на зернові з початку війни зросли в 3-5 разів, що з'їдає практично весь прибуток аграріїв.

Свою роль відіграє і Туреччина — вона закуповує основну частку українського зерна та гарантує його транспортування Чорним морем, але при цьому вимагає (і отримує) дисконт мінімум у 25%. А у багатьох випадках, за неофіційною інформацією, набагато більше. Все це означає, що безпосередньому виробнику — українському фермеру — надходить набагато менша частка грошей, ніж за нормального функціонування ринку.

Як результат, багато фермерів говорять про плани частину полів перевести з вирощування зерна на вирощування картоплі, капусти, буряків та інших овочів. Овочі не такі прибуткові в плані агробізнесу, бо це не експортний товар. Однак вони мають гарантований попит на внутрішньому ринку. До того ж їх ринки збуту, як правило, знаходяться неподалік — в межах області, а то й найближчих тергромадах. І це значно скорочує логістичні витрати.

Утім, стратегічно "злаково-олійна" орієнтованість українського АПК не зміниться, навіть попри війну.

"Хай там як, а основними культурами у вирощуванні на українських полях залишаються пшениця, соняшник та кукурудза. У сезоні-2022 усі вони зменшили площі через воєнні дії. Проблеми 2022 р. плавно перетікають у наступний рік. Це саме ті "судини", які сполучаються, — сказав у коментарі для "ДС" оглядач аграрного журналу "Зерно" Олексій Рижков. — У сезоні-2023 в українському агросекторі відбудеться скорочення обсягів виробництва зернових та олійних культур більш як на 20%. Зважаючи на все, кукурудзи стане значно менше на українських полях (мінус 25% — це ще оптимістичне число), та й на початку січня понад 20% "цариці полів" в Україні не було прибрано".

Також, на думку експерта, посіви саме соняшника (свого роду, символу українського сільського господарства) залишаться приблизно на рівні 2022 р. Сої (і загалом бобових) може бути посіяно трохи більше, ніж торік. Цілком може взяти своє ріпак, трохи наростивши посівні площі. Принаймні у сезоні-2022 він здебільшого не розчарував українських аграріїв. Однак зараз кон'юнктура змінюється швидко (а до посівної озимого ріпаку ще дуже далеко), і багато залежатиме від успішності ЗСУ на полі бою.