Великий шмон. Як держава буде відбирати субсидії

Три роки фіскальної пам'яті

Парламент прийняв за основу законопроект №1231 "Про верифікацію та моніторингу державних виплат". Зокрема, передбачається створення механізму стягнення незаконно виплачених субсидій, коли субсидиант з допомогою подання завідомо неправдивої інформації отримав допомогу з боку держави. Але мова не тільки про субсидії на оплату ЖКП. Нова система контролю буде відслідковувати одержувачів пенсій, стипендій та інших соціальних виплат. Тут варто зазначити, що реального механізму стягнення незаконно отриманих субсидій у держави до цього дня не було.

Верифікація є універсальною системою просіювання одержувачів різних видів допомоги і застосовується в багатьох країнах світу. З тією лише відмінністю від України, що стала невід'ємною частиною соціальної культури взаємодії індивіда і держави, певним універсальним правилом. У нас же вона сприймається як неприхована агресія з боку репресивного державного апарату, і ефективний діалог влади і суспільства явно не задався, особливо в частині пенсійних виплат і комунальних тарифів.

Сама процедура верифікації повинна буде пройти три основних етапи. Превентивна верифікація передбачає первинну перевірку заяв на виплату субсидій, отримання пенсій і т. д., яку проводить уповноважений держорган, наприклад Пенсійний фонд або управління соціального захисту. Другий етап — поточна верифікація, або постійний моніторинг одержувача, проводиться відразу після одержання перших грошей/субсидій від держави. Третій етап — ретроспективна верифікація, або постконтроль протягом трьох років з моменту завершення виплат, коли субсидиант з якоїсь причини втрачає право на держдопомогу: купівля у розмірі понад 50 тис. грн, зростання доходів та ін.

Держава буде збирати інформацію про субсидианте, яка зараз зберігається в банках, держреєстрах і базах прикордонної служби. Ключові фільтри пошуку: ПІБ, дата і місце народження, паспортні дані, індивідуальний податковий номер. Об'єкти пошуку: відкриті у банках рахунки та грошові залишки на них, банківські депозити, активи, що перебувають у власності (автомобілі та інші транспортні засоби, земельні ділянки, нерухомість, в тому числі житлова, великі покупки, кількість перетинів кордону тощо).

Хороша ідея на базі поганий моделі

Динаміка заборгованості населення за послуги ЖКГ підтверджує наявність декількох стійких закономірностей: в період максимального росту нарахувань (грудень–березень), що викликано специфікою опалювального сезону, відбувається зростання боргів.

Візьмемо січень як найбільш модельний місяць опалювального сезону: сумарна оплата в масштабах всієї держави за ЖКП у січні 2019-го склав 21 млрд грн, в той час як у січні 2018-го дорівнювала 14,5 млрд грн. Зростання фінансового навантаження на населення склав 45%! При цьому платежі населення зросли до 15 млрд грн (роком раніше були майже 10 млрд грн), тобто фактична оплата збільшилася в півтора рази. Але навіть при такій напрузі населення і субсидіарних статей держбюджету заборгованість за перший місяць склала 6 млрд грн, збільшившись на 25% порівняно з аналогічним місяцем минулого року (4,5 млрд грн).

Бачимо, як спрацьовує головний принцип тарифної антиутопії — чим більше платимо, тим більше повинні.

Отже, зростання заборгованості в зимовий період не перекривається переплатами влітку, тобто в цілому залишок по боргах є критичним для системи ЖКГ. В результаті чого народжуються різні "цікаві" ідеї, наприклад, про списання 10 млрд грн боргів підприємств теплокомуненерго за спожитий ними газ і нараховані штрафи.

Модель з монопольно високими тарифами і діючою системою субсидування ще так сяк працює в аграрних областях з невеликими містами, де є можливість перейти на індивідуальні системи опалення, але абсолютно непридатна в містах-мільйонниках (Київ, Харків, Дніпро) і мегаполісах поменше, таких як Одеса, Запоріжжя, Львів.

На даний момент 22,8 млрд грн — це борги населення за газ, 14,8 млрд грн — за опалення і гарячу воду. Тобто більшу частину заборгованості домогосподарств у розмірі 37,6 млрд грн становлять платежі, де газ українського видобутку, яка є предметом купівлі-продажу, або основним тарифообразующим елементом.

Таким чином, так само як штучно завищена ціна на газ стала джерелом лавиноподібного зростання боргів населення за комуналку, так і формування справедливих тарифів на газ стане джерелом реструктуризації утворився боргової клубка.

У масштабах всієї країни населення за період з січня по серпень 2019-го уклало 44,1 тис. договорів реструктуризації заборгованості за ЖКП на загальну суму 347,4 млн грн. Порівняємо з сумами заборгованості: розрив — у сотні раз! За вказаний період за договорами реструктуризації було заплачено населенням 194,1 млн грн живих грошей. Таким чином, споживач частково демотивований не тільки оплачувати поточні рахунки, але і погашати старі борги.

Нинішня тарифна система зламалася в декількох місцях. Сума заборгованості майже досягає річного розміру субсидій, закладених у держбюджет на поточний рік (47 млрд грн), тобто ми вже перебуваємо майже на точці неповернення. Єдиний фактор, який стримує зростання заборгованості, — це передвиборний аукціон субсидіарної щедрості держави, проведене навесні цього року, і низькі ціни на природний газ на європейському ринку, які дозволили "Нафтогазу" почати зниження цінових параметрів на газ українського видобутку. При цьому міністр фінансів вже заявила, що населенню не варто сподіватися на скорочення похідних тарифів, у першу чергу на тепло і гарячу воду. Здатність споживачів послуг за рахунок перепочинку погашати зимові борги за тепло і газ вже вичерпана. Тобто потреба населення в субсидіях залишиться на високому рівні, формуючи відповідну навантаження на держбюджет.

Почати спочатку або згадати все

Аналіз нинішньої системи оплати ЖКП важливий для нас з наступних причин. У будь-якої реформи повинен бути чіткий алгоритм дій. Стосовно до субсидіарної політиці мова йде про те, що спочатку держава повинна розробити адекватну цінову модель на всі базові тарифи, враховуючи фактор наявності газу українського видобутку і природних монополій, які зацікавлені в максимальному зростанні цін на свої послуги і підвищення платоспроможності споживачів за рахунок держдотацій. Адекватна тарифна модель може сама по собі скоротити кількість потребують субсидії на 20-30%. Другий елемент системи — це створення мультимодального реєстру субсидиантов, пов'язаного з основними держреєстрами і базами інформації. Лише після скорочення чисельності субсидиантов до 10-15% домогосподарств і запуску мультимодального реєстру держава отримає можливість не тільки проводити верифікацію, але і селекцію субсидиантов. Але для підвищення ефективності системи необхідно розширити ключові фільтри верифікації. Наприклад, у центрі Києва є нові елітні будинки, 50% жителів яких отримують субсидію, в той час як їх житло на ринку оцінюється в мільйони гривень. І в той же час жителі хрущовок з мінімальними доходами позбавляються субсидії, бо купили старий "Ланос" за 50 тис. грн, щоб їздити на дачу і вивозити вирощений урожай.

Верифікувати мільйони субсидиантов лише за допомогою цифрового сервісу неможливо, а містити багатотисячну армію соціальних інспекторів державі не по кишені. У той же час події в Еквадорі, де в результаті скорочення субсидій почалися масові протести і уряд змушений був покинути столицю, показують, що в такому чутливому процесі, як соціальна політика, потрібно максимально враховувати людський фактор, а знеособлені цифрові сервіси не завжди стають єдино правильним рішенням.

Ну а поки населенню варто підготуватися до того, що до поняття державних виплат прирівнюються і такі соціальні платежі, як пенсії, а значить, "трусити" будуть не тільки субсидиантов, але й пенсіонерів. І студентів. Та інших пільговиків.

І найголовніше. У прийнятому в першому читанні проекті є формулювання: "центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, при здійсненні повноважень щодо верифікації державних виплат не вимагає згоди фізичних осіб на отримання та обробку персональних даних". Ця норма прямо суперечить Конституції, зате вона дасть можливість державі дізнатися про субсидианте всю його таємницю.

Як показує світова практика, верифікація дозволяє виявити до 15% субсидиантов, які навмисно спотворювали інформацію про своє майнове та/або фінансове становище. Для України порушення пов'язані не так з недостовірними даними за банківськими рахунками, з заниженням реальних доходів на розмір тіньових надходжень і приховуванням великих покупок за готівкові кошти. В даний час у відкритому доступі немає розрахунків про те, скільки мільярдів гривень державі вдасться заощадити шляхом виявлення недобросовісних одержувачів субсидій.