Богдан Данилишин: Інфляційний сплеск як реакція на воєнні дії

В умовах війни цінова стабільність має надзвичайно важливе значення. Але, на відміну від мирного часу, тут потрібна скоординована робота Уряду, НБУ, Антимонопольного комітету, місцевих органів влади.

Споживчі ціни у квітні 2022 р. зросли на 3,1% порівняно з березнем. В річному вимірі інфляція прискорилась з 13,7% до 16,4%. В квітні 2021 р. місячний індекс споживчих цін становив +0,7%.

З початком війни немонетарні чинники кардинально посилили свій вплив на інфляційну динаміку. Загострення проблем безпеки та логістики призвели до випереджаючого зростання цін на продукти харчування, ліки, паливо, транспортні послуги. Так, лише за березень-квітень:

• продукти харчування подорожчали на 10,9% (в річному вимірі +23,1%);
• фармацевтична продукція – на 12,2% (в річному вимірі +16,7%);
• автомобільне паливо та мастила – на 8,2% (в річному вимірі +29,6%);
• транспортні послуги – на 5,2% (в річному вимірі +21,9%).

Серед продуктів харчування за час війни найбільше подорожчали макаронні вироби (+14,1%), риба (+12,9%), фрукти (+39,3%), овочі (+25,3%). Однак, окремі товари із-за надлишкового виробництва та логістичних експортних обмежень навіть подешевшали: яйця (-26,7%).

Вагомий внесок в прискорення інфляції здійснило передвоєнне підвищення цін в промисловості, внаслідок структурних реформ енергетичної сфери та волатильності світових цін. Так, в лютому річне зростання цін промислових товарів становило 66%, в т. ч. послуги електро-, газо- та теплопостачання подорожчали в 2,5 разу, вартість сирої нафти і природного газу – в 2,1 разу, кам’яного вугілля – в 2,3 рази, продуктів нафтоперероблення – в 1,6 разу, продукції хімічної промисловості – в 1,5 разу.

Прискорення інфляції єврозони і особливо здорожчання енергоносіїв посилює імпорт інфляції в економіку України. За даними НБУ середня інфляція в основних торгівельних партнерів України пришвидшилась із 7% на початку року до 10,5% у квітні 2022 року. В довоєнній Україні імпорт газу, нафти та продуктів нафтоперероблення складав майже 45% від потреб внутрішнього використання. Енергоносії складали 9% в структурі споживчого кошика населення та 13% в структурі проміжного споживання економіки.

Агресія РФ кардинально змінює ціноутворення на ринках України. В умовах воєнної економіки монетарні стимули не в змозі змінити споживчі/інвестиційні настрої населення та підприємств, а ринкові інфляційні очікування просто відсутні. Постійні руйнування об’єктів критичної інфраструктури (зокрема нафтопереробних заводів та нафтобаз) обмежують пропозицію товарів та ускладнюють логістику, що посилює ефекти імпорту інфляції, тисне на ціни.

Внаслідок воєнних дій руйнується продуктивний потенціал національної економіки, знижується і без того низький рівень доходів населення. Ще до війни за оцінками МВФ рівень доходів українців був найнижчим в Європі у вимірі міжнародних доларів за паритетом купівельної спроможності. Приріст заощаджень населення взагалі був відсутнім. Під час та після війни сукупний попит ще тривалий час буде залишатися пригніченим і не справлятиме надмірного впливу на інфляційні процеси.

В умовах воєнної економіки контроль за цінами радше досягається адміністративними заходами, аніж процентною політикою центрального банку. Саме тому з початку війни Урядом було запроваджено контроль за цінами соціально значущих товарів, а Національний банк зафіксував валютний курс та запровадив валютні обмеження, що сприяло зниженню девальваційно-інфляційного тиску на імпортні товари.

Поряд з цим Національним банком було зафіксовано облікову ставку на рівні 10% річних, що сприяло передбачуваності грошово-кредитного ринку. Однак, дизайн монетарної політики все ще потребує удосконалення задля посилення посередницьких функцій банківської системи в умовах воєнної економіки. В даних економічних обставинах політика центрального банку повинна бути цілком і повністю бути підпорядкованою цілі підтримки економіки відповідно до Статті 6 Закону України "Про Національний банк України".

Можливість повернення до класичного монетарного режиму інфляційного таргетування варто розглядати лише після закінчення воєнних дій, відновлення безпекового середовища та відновлення ринкових засад функціонування економічної та фінансової системи країни.