Блага звістка для Фірташа. Навіщо Кабмін піднімає титанову галузь

28 вересня в уряді пройшла нарада "Україна 2030 — новий титановий лідер світової індустрії", на якому віце-прем'єр- міністр з питань стратегічних галузей промисловості Олег Уруський запропонував розширювати сферу використання титану в різних сферах і підвищувати якість його обробки.

"Я переконаний, якщо алюміній — це метал ХХ століття, то металом ХХI століття має стати титан. Зараз є тенденція розширення сфери застосування виробів з титану, який використовується в різних модифікаціях і видах в найрізноманітнішій продукції, — підкреслив він. — Потрібно працювати над створенням замкнутого циклу в титановій галузі: від видобутку сировини до виробництва готової продукції з самого металу. Ми маємо всі потенційні можливості для цього".

У свою чергу заступник міністра з питань стратегічних галузей промисловості Віталій Немилостивий зазначив, що галузь видобутку, обробки та виготовлення виробів з титану може стати одним з локомотивів розвитку економіки. Він переконаний: якщо буде державна підтримка, то галузь зможе залучити інвестиції з США, Великобританії, Канади, Франції та інших країн.

Озвучена була на нараді і основна проблема галузі: незважаючи на те що щорічно в країні виробляється до одного мільйона тонн тітановмістних концентратів, їх основний обсяг не переробляється, а йде на експорт в якості сировини. Ця продукція поставляється в країни Європи, Азії та Північної Америки. Експортна орієнтованість — поставки концентрату і напівфабрикатів, а також продукції з невисокою доданою вартістю, — обумовлена тим, що в Україні немає достатніх переробних потужностей в титановому виробництві.

Скільки титану в Україні і кому він потрібен

У згаданій промові Олег Уруський зазначив, що Україна має істотні поклади титану. За деякими оцінками — до 900 млн т титанових руд, ільменіту і рутилу, що відповідає 30% зафіксованих світових запасів.

При цьому Україна — одна з п'яти країн-виробників концентратів титанових руд в світі. На її території — 40 титанових родовищ (з яких: одна унікальна, 13 — великих, 12 — розвіданих, п'ять — розробляються). У колишньому СРСР частка України у виробництві ільменітових концентратів становила 90%.

Але тут важливо розуміти кілька моментів.

По-перше, з титанової руди виробляють не тільки металевий титан, хоча це найдорожчий продукт. Для виплавки металу використовують лише близько 10% видобутої сировини. В основному ільменіт і рутил застосовуються в хімічній промисловості, найчастіше — для отримання двоокису титану, яка використовується як барвник.

По-друге, видобувні активи грають в титановій промисловості незначну роль, майже вся додана вартість формується на металургійних підприємствах. Максимальний прибуток і в хімічній, і в металургійній промисловості отримують підприємства, що випускають кінцеву продукцію. Так, хімічна сировина — пігментний двоокис титану — коштує близько $2/кг, а вже металевий напівфабрикат — титанова губка — близько $22/кг. Готовий метал, в залежності від чистоти, набагато дорожче.

По-третє, при розпаді СРСР Україна втратила істотної ланки в технологічному ланцюжку отримання металевого титану — виробництва титанових злитків. І видобувні підприємства (Вільногірський та Іршанський ГЗК, ЗТМК) стали в основному постачальниками сировини за кордон. А в 1994 р. Україна повністю припинила випуск титанової губки.

Згодом окремі компанії почали розвивати титанове виробництво — аж до випуску кінцевої продукції. Так, сьогодні в Україні виготовляються титанові лопатки для турбін АЕС, йде серійний 3D-друк елементів ракетних двигунів. Але це все невеликі виробництва.

Ринок ділять держава і Фірташ

Головний гравець на титановому ринку України — Дмитро Фірташ, який взаємодіє з рядом російських і європейських партнерів. Саме інтерес до титану став в деякому сенсі фатальним для Фірташа: він спробував купити одне з родовищ в Індії. Угода не відбулася, а проти Фірташа ФБР США висунуло звинувачення в спробі дачі хабара індійським офіційним особам.

Проте свій вплив на українському ринку бізнесмен зберіг, і до 2018 р. побудував новий ГЗК у Дніпропетровській області, а також наростив експорт української титанової сировини компаніями своєї групи. Йдеться про вертикально інтегрований холдинг Group DF. Йому належать або ним контролюються багато сировинних і виробничих активів цієї галузі. Правда, за оцінками експертів, вони мають застаріле обладнання, високе енергоспоживання і не завжди зрозумілий юридичний статус. Зокрема, до Group DF належать ТОВ "Валки-Ільменіт" і Міжрічинський ГЗК, Мотронівський ГЗК (Дніпропетровська обл.) І Стремигородського ГЗК (Житомирська обл.) — останні два будуються. До 2015 р. Фірташ також орендував у держави два комбіната. Варто відзначити, що, за даними Радіо "Свобода", до 2016 р. Фірташу належав "Кримський титан" на окупованому півострові, а зараз — його бізнес-оточенню.

З боку держави власник титанових активів і основний виробник титановмістних руд — "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (ОГХК). Їй належать Вільногірський гірничо-металургійний (ВГМК) та Іршанський гірничо-збагачувальний комбінати (ІГЗК), які раніше і орендував Фірташ. Тоді вони були орієнтовані на поставки сировини найбільшому в світі виробнику титану — російської "Корпорації ВСМПО-АВІСМА". Але в 2014-му зі зрозумілих причин співпраця припинилася. Ще один гравець — Запорізький титано-магнієвий комбінат (ЗТМК), в якому 51% акцій належить державі, а решта 49% — однієї з компаній Фірташа.

Нарешті завод "Сумихімпром" офіційно майже повністю належить державі, однак, за даними ЗМІ, його контролюють структури Фірташа.

Інші гравці ринку — ТОВ ВКФ "Велта" (займає 2% на світовому ринку титанової сировини), Демурінський ГЗК, ТОВ з іноземними інвестиціями "Кольорові метали".

Примітно, що на даний момент Дмитро Фірташ, крім будівництва нових ГЗК, розширює свій титановий бізнес. Причому не без допомоги уряду. 5 серпня цього року Кабмін розпорядженнями №977-р та №978-р дозволив ТОВ "Міжрічинський гірничо-збагачувальний комбінат" (МГЗК, Дніпропетровська обл.) розробляти проект землеустрою щодо відведення чотирьох земельних ділянок загальною площею 75,3959 га в Житомирській області під розширення видобутку титанової сировини.

Кому у нас потрібен титан?

Держстат не публікує даних про обсяг видобутку титановмістних руд і виробництві концентрату в Україні, але дає інформацію щодо поставок за кордон. Так, в 2019-му було експортовано 620,9 тис. т титанових руд і концентратів на $154,5 млн. Найбільшими покупцями стали Єгипет (157,6 тис. т на $25,5 млн), Чехія (140,9 тис. т на $29 млн), Росія (107 тис. т на $24,1 млн) і США (66,2 тис. т на $15,7 млн).

В Україні потужності виробників титановмістних руд і концентрату значно перевершують потужності і попит внутрішніх споживачів. Основні внутрішні споживачі титанової сировини у вигляді ільменіту — Запорізький титано-магнієвий комбінат і "Сумихімпром" (виробництво діоксиду титану). Проектна потужність ЗТМК — 20 тис. т губчастого титану на рік. Однак через зношування виробничих фондів підприємство може випускати тільки 10 тис. т.

Споживач рутилу — компанія "Плазматек" (виробництво зварювальних електродів). Також працює виробник титанових труб — ТОВ "ВСМПО Титан Україна", яке є "дочкою" російської компанії "ВСМПО-АВІСМА". Підприємство випускає безшовні труби авіаційного та загального призначення.

"На перий погляд перспективи України в разі приходу інвестицій в титанову галузь виглядають блискуче. У нас повно титанової руди, а на ринку титану сировина коштує в 10-16 разів менше готової хімічної або металургійної продукції. Якщо переробляти хоча б половину тієї титанової руди, що видобуваємо, українська економіка отримає в десятки разів більше грошей, ніж від простого експорту сировини, — сказав "ДС" український консультант міжнародної гірничо-видобувної компанії Anglo-American PLC Сергій Голубничий. — Однак в цьому році інвестиції в нові потужності з виробництва металевого титану втратили сенс. Результатом коронакрізи стала стагнація авіа- і суднобудування, так що ціни на титановий прокат і сировину для їх виробництва різко впали. Ряд міжнародних проектів з високим рівнем споживання високоякісного титану переглядаються у бік скорочення або відкладаються — як і запуск нових тітаноемкіх проектів. В першу чергу мова йде про авіабудівної галузі, в якій навіть такі гіганти, як Boeing і Airbus, були змушені відкласти будівництво нових лайнерів".

За словами експерта, ще один великий споживач титану — атомна енергетика, в якій даний метал використовується для виробництва теплообмінників для АЕС. Але і вона навряд чи забезпечить виробникам належний рівень збуту продукції: Європа вже пішла шляхом відмови від атомної енергетики, а в перспективі тим же шляхом підуть і інші країни.

Є ще ринок титану якістю гірше — не такої, яка потрібна для авіакосмічної галузі. Йдеться про спортивний інвентар (наприклад, ключках для гольфу), титанових деталях для автомобілів і катерів, медичному обладнанні, бронежилетах і багато іншого. Але цей сегмент ринку вже захопив Китай.

"Українським виробникам доведеться запропонувати або високу якість при помірній ціні, або "китайські" ціни при помірній якості. Ні того, ні іншого сьогодні в Україні в належній кількості немає, а є лише затребувана сировина, — говорить Сергій Голубничий. — Звичайно, з'являються нові ніші: титан виходить в лідери серед матеріалів для індустрії 3D-друку. Але обсяги тут невеликі, та й продукція зовсім не така дорога, як титановий прокат для авіаційного виробництва".

Залишається такий товар, як недорогий діоксид титану. Він використовується для виготовлення лакофарбових і целюлозно-паперових товарів, пластмас, гуми, будматеріалів, а також для виробництва шин. Там додана вартість не така висока, але завдяки високому попиту в вигідному становищі з усіх учасників ринку в Україні виявляються ДАК "Титан" і "Сумихімпром" — виробники діоксиду титану. Але ця продукція, м'яко кажучи, не відноситься до числа високотехнологічних.

Чим інтерес сильніше

Якщо держава почне підтримувати виробництво титану в Україні, стимулюючи попит як на сам метал, так і на хімзʼєднання з ним, то ще питання, чи зможе цим скористатися Дмитро Фірташ, який переховується в Австрії від американського правосуддя. Контрольовані ним виробництва застаріли і потребують великих інвестицій, для того щоб наростити виробництво. Виграє той, хто зможе проінвестувати в створення сучасного випуску металевого титану. Однак очевидно, що, отримавши нові родовища, його компанії зможуть наростити видобуток і експорт титанової сировини — і заробити на цьому додаткові чималі кошти. Власне, це і так відбувається: титанових ГЗК Group DF за підсумками січня-червня 2020-го збільшили випуск ільменітового концентрату (TiO2) на 31,7% в порівнянні з аналогічним періодом 2019 — з 50,8 тис. до 66,9 тис. т

Кому ж ще може бути цікавий український ринок? Американська компанія KerrMcGee Inc. (зараз називається Tronox) два десятка років тому намагалася в Україні потіснити компанії Дмитра Фірташа з одного з провідних українських родовищ титанової сировини. Спершу, поряд з американською Rockwool, KerrMcGee намагалася створити СП зі структурами Фірташа. Не вийшло: стали проти партнери мільярдера з РФ і Австрії. Іншим "титановим" інвесторам теж не вдалося за роки незалежності України потіснити на ринку структури, афілійовані з Фірташем (мова про холдинг RSJ Erste GmbH). Однак зараз ситуація змінюється. Власними джерелами сировини для хімії титану в Європі мають тільки Норвегія і Фінляндія, але їх запаси обмежені. До того ж металургія титану вимагає більш якісної рудної сировини, ніж та, що є у європейців. Так що гігантські родовища в Україні цілком можуть стати якісною сировинною базою для металургії титану в Європі. Втім, це, скоріше, в теорії і в майбутньому, адже, як ми з'ясували, попит на титан зараз в світі падає.

Питання в тому, продовжимо ми заробляти гарантовані копійки на експорті сировини, або навіть при несприятливій кон'юнктурі ризикнемо — і створимо власне титанове виробництво високої переробки (і високої прибутковості).

Однак зараз дії Кабміну виглядають як підготовка до приходу в титанову галузь України крупних зарубіжних інвесторів. Тут варто зазначити, що уряд нарешті планує приватизувати ОГХК. Так що в Кабміні можуть сподіватися, що ще одним наслідком стратегічних ініціатив щодо розвитку галузі може стати підвищення вартості даного активу...