Найбільший у світі інвестор BlackRock в Україні. Чи потонемо ми в грошах

Уряд створює Фонд розвитку України, призначений для залучення приватного і державного капіталу з усього світу на великі бізнес-проекти. А допомогти в цьому попросили гіганта з Волл-Стріт — інвестиційну компанію BlackRock, яка управляє активами, що оцінюються у $8,6 трлн (більше, ніж ВВП будь-якої країни, крім США і Китаю). 5 травня Міністерство економіки України підписало договір із BlackRock Financial Market Advisory про надання послуг із супроводу фонду. Церемонію укладання угоди відвідав президент України Володимир Зеленський, а сам захід широкого розійшовся по ЗМІ з тезами глави держави про те, що це "потужний сигнал для покращення інвестиційного клімату" та найбільший за часи незалежності "кейс інвестиційного характеру".

Але чи справді це крок до великих інвестицій в Україну? Однозначно відповісти неможливо, бо ми на старті процесу з багатьма невідомими. Але варто відкалібрувати очікування. Для цього розглянемо, чим займається компанія BlackRock та про що власне з нею домовилися.

"Маяк капіталізму"

Уже з уважного прочитання офіційних прес-релізів зрозуміло: поки що йдеться не про інвестиції, а лише про консультативну допомогу українському уряду. Власне й угода підписана саме з підрозділом Financial Market Advisory (FMA), який, за офіційним описом, надає підтримку фінансовим і державним установам у питаннях консалтингу, аналітики, ринків капіталу та стратегічних консультаційних послуг.

Однак не варто применшувати роль консультацій від світового гіганта. Пригадаємо, як CEO BlackRock Ларрі Фінк на останньому Давосі випромінював оптимізм у намірах "створити нову Україну". За його словами, інвесткомпанія налаштує організаційний процес та допоможе залучити професіоналів з України, які результативно керуватимуть фондом. "Ми можемо створити належні KPI та організаційну структуру, ми дамо можливість створити грошову систему і розуміння, куди йдуть гроші та як вони використовуються", — обіцяв Фінк. Що ж до бажання інвесторів вкладатися в Україну, він відповів ствердно, втім, занадто натхненно, як для боса з Волл-Стріт: "Я емоційно вірю в те, що ті, хто справді вірять у капіталістичну систему, наповнять Україну капіталом. Вона може бути маяком для решти світу про силу капіталізму".

Навряд чи в нас є всі підстави просто вірити в найкращий сценарій. Та якщо й так, то постає ключове питання — яким саме капіталом могли б наповнити Україну західні інвестори за допомогою BlackRock.

Виробляти чи перепродавати

Отже, інвестиції бувають різні. В класичному розумінні вони спрямовані на створення та залучення засобів виробництва і технологій.

"Як на мене, справа не в імені [інвесткомпанії-консультанта, — "ДС"], а в сутності процесів. Інвестиції у макросенсі — це об’єкти та речі, що здійснюють корисне виробництво чи мають суспільну користь. Приклад: промислове виробництво снарядів чи машин, що розміновують поля тощо. Якщо ми в Україні маємо знання, як це зробити — тоді нам не потрібні зовнішні консультанти. Якщо ж у нас таких знань немає, тоді потрібно ці знання та технологіі перейняти, привезти фізично й встановити це виробництво в Україні. Якщо BlackRock це здатен швидко здійснити — тоді від нього буде користь", — вважає співробітник Глобального інституту сталого розвитку, учасник Ph.D-програми з економіки Університету Міссурі (Канзас Сіті) Олександр Вальчишен.

Варто розглянути й іншу активність, портфельне інвестування: коли йдеться про купівлю цінних паперів, щоб заробити на зростанні їхньої вартості або дивідендах (чи відсотках). Візьмемо за приклад саму BlackRock. Спрощено, вона бере гроші в управління, купує на них цінні папери (переважно акції та облігації), а потім отримує дивіденди чи продає з прибутком (якщо справджується розрахунок на приріст капіталу). На практиці це означає, що компанія, як правило, не входить в операційне управління конкретними бізнесами та безпосередньо не створює нові потужності. А цілком логічно, що серед інвесторів, яких допоможе залучити BlackRock FMA, буде і… сама BlackRock та загалом численні портфельні інвестори. Не можна сказати, що це апріорі негатив: і такий капітал може підтримати бізнес, зокрема, дати можливість залучати технології. Однак тут є ризики.

"По-перше, цікаво чому BlackRock саме зараз зацікавилась Україною? Ні, не через геніальність теперішніх державних менеджерів, які їх змогли переконати інвестувати в Україну. Скоріш за все, вони розуміють, що сюди підуть гроші і вони хочуть заробити. По-друге, враховуючи поточну модель інвестиційного бізнесу BlackRock, скоріш за все, вони будуть шукати об’єкти за низькими цінами з подальшою ціллю продати дорожче. Інвестбанкіри такий підхід називають exit strategy. І розуміючи саме ось цей підхід, можу з впевненістю сказати, що тут ідеться про той самий підхід, який панував в нашій країні останні 30 років. І який не привів до реального економічного зростання. Тобто той самий rent-seeking", — пояснює на свій Facebook-сторінці економіст Павло Вернівський.

Додамо сюди сценарій, який вже замаячив на обрії — потенційна приватизація за безцінь. На етапі, коли активи коштують дешево, це може бути вигідна пропозиція для закордонних інвесторів. Фондовий ринок в Україні нерозвинений, тож на перший план може вийти корпоратизація і продаж державних об´єктів. Так, нещодавно голова Фонду держмайна Рустем Умеров зажадав від парламенту розблокувати велику приватизацію. І зробив це на весь світ показово — в інтерв´ю Bloomberg. За його словами, Україна вже зараз могла б отримати понад $400 млн від приватизації великих активів — "починаючи від виробників добрив і закінчуючи комунальними підприємствами, металургійними заводами та виробником інсуліну".

Надія на проекти

З представниками BlackRock вже зустрічався менеджмент "Укрнафти" і "Укрзалізниці". У цьому випадку, згідно з офіційними заявами, йдеться саме про потенційні інвестпроекти, наприклад, щодо збільшення видобутку. Тобто є надія, що іноземні консультанти допоможуть українським компаніям залучити фінансування на розвиток. Також варто наголосити, що Фонд розвитку України саме й створюється для підтримки ключових секторів економіки: енергетики, інфраструктури, сільського господарства, виробництва та ІТ. Маємо підстави сподіватися, що після переможного завершення війни в Україну таки підуть інвестиції, а отже, фонд запрацює наповну.

Однак не варто покладати на цей процес завеликих надій. Керівник напряму корпоративних комунікацій BlackRock Continental Europe Марк Бубек в коментарі "Мінфіну" якось обмовився: "Україна очікує, що до 2032 р. її повоєнні потреби у фінансуванні становитимуть $350−750 млрд. Ми вважаємо, що значна їх частина стосуватиметься відновлення, реконструкції, модернізації, і, як і раніше, задовольнятиметься за рахунок прямих державних витрат".

Стратегічні альтернативи

Управління економікою — це мистецтво альтернатив. І конкурентною стратегію могло б бути не створення фонду зі стороннім консультантом, а безпосередня робота національного уряду з іноземними компаніями щодо локалізації виробництва в Україні на етапі відновлення. На нашу думку, успіх у цьому гарантував би залучення продуктивних інвестицій. Однак з таким завданням у наших урядовців ніколи не складалося — пригадаймо хоча б нашумілий кейс Skoda, яка, після довгих вагань, у 2019 р. відмовилася від будівництва в Україні нового заводу. До того ж ключові особи в уряді традиційно не готові брати на себе відповідальність за управління економічним розвитком, розбудову конкретних виробництв, врешті-решт воєнної економіки на другому році війни. Тому для них ідеальний варіант — залучити іноземного консультанта зі світовим ім´ям, який до того ж сам проситься в Україну. Це схоже на спробу передовірити відповідальність. Чи спрацює така стратегія — питання відкрите.