Торговий змова. Трамп запропонував G7 знищити економіку Росії та шести її друзів
На торговому фронті без змін. Сторони перейшли до важких позиційних боїв і "окопному сидіння". Це зовсім не означає, що вони злякалися наслідків взаємного торгового "мочилова", коли замість гармат і "газів" використовуються торгові мита і дотації. Просто перед тим, як занурити світ в нову торгову "верденскую м'ясорубку", потрібно випустити пару голубів миру. І нехай замість оливкової гілки в дзьобі ці "пернаті" лише нагадят на голови обдурених торгових партнерів, зате в "піковому" у разі, коли світова економіка виставить невтішний рахунок за надто вільне з нею поводження, можна з гордістю сказати: "Ми зробили все, що могли, але нас не почули".
Така думка виникає при швидкому вивченні дебютної ідеї міністра фінансів США Стівена Мнучина, озвученої на саміті "Великої двадцятки" (G20) в Буенос-Айресі. Він запропонував створити зону вільної торгівлі між країнами - членами "сімки". Дослівно: "Якщо Європа вірить у вільну торгівлю, то ми готові підписати угоду про безмитних торгових відносинах". Ключове слово тут - "якщо". Адже, випливає з коментарів його колег, таких як міністр фінансів Франції Брюно Ле Мера або австрійського статс-секретаря мінфіну Хуберта Фукса (виступав на саміті від імені ЄС), представники Старого Світу зовсім по-іншому інтерпретують принципи вільної торгівлі. На те вони і є вихідцями старого світла: в їх поданні, для того щоб "увійти в береги", необхідно просто повернути колишній статус-кво, тобто чітко дотримуватися регламентів СОТ і взаємних торгових угод (там, де вони є). А всі спірні питання та "хотілки", в тому числі і передвиборні обіцянки для коханої електорату, слід вирішувати в процесі переговорів і укладення більше объемлемых угод про ЗВТ. Простими словами: хочете вирівняти торговий баланс - реанимируйте переговори по Трансатлантичному торговельного та інвестиційного партнерства (ТТИП) між США та ЄС і в ході нудних, багаторічних переговорів выторговывайте собі більш вигідні торгові позиції. Так Європа працювала багато років з периферійними країнами, в тому числі з Україною, оскільки вона веде себе з Канадою, і так вона вела себе з Америкою. Але зараз історичний плин часу значно прискорився, і цей дивовижний ефект наклався на прискорення політичного часу, як його відчуває нова американська адміністрація. У Трампа немає цих багатьох років (в контексті реалізації озвучених планів), і його електорат не зрозуміє, якщо замість захисту американських фермерів Техасу або промисловців "приозерної агломерації" він вступить в довгострокову тяжбу з ЄС в частині выторговывания 1% додаткових пішли або товарних квот в рамках ТТИП. Його базовий принцип, яким Америка буде керуватися під зовнішньої торговельної та економічної політики, вже озвучено: "якщо у вас утворилося від'ємне торговельне сальдо з якою-небудь країною, просто перестаньте з нею торгувати".
Стівен Мнучин як людина тонкої душевної організації наділив цю сентенцію в більш м'яку форму. ЗВТ в рамках "Великої сімки" повинна базуватися на трьох принципах: скасування всіх мит, зняття торговельних бар'єрів у вигляді квот та відмову від дотацій внутрішнім товаровиробникам. Очевидно, що ці умови не цілком прийнятні для деяких учасників "сімки".
Наприклад, Японія не відмовиться від мита і квот, а ЄС - від субсидій, адже весь центральноєвропейський блок країн, таких як Польща, практично і продовжує свій динамічний розвиток саме за рахунок європейських субсидій. І доки в Польщі не з'явиться потужний третинний сектор і своя інноваційна промисловість, у цього сценарію немає альтернативи. Якщо б завтра ЄС зняла всі дотації, то вже післязавтра динаміка зростання ВВП у Польщі впала б з нинішніх 4,5% до 1-1,5%, і в такому випадку для вирівнювання економічних дисбалансів і соціальної конвергенції з тією ж Німеччиною Європі довелося б витрачати значно більше у вигляді прямих соціальних субсидій полякам. Японія ж не може розкрити свій ринок з тієї простої причини, що на цьому фундаменті тримається її великий бізнес.
Джерело: https://www.economicdata.ru
Але в той же час не схоже, що Мнучин сказав це для красного слівця в спробі культурно послати своїх опонентів "в сад". Насправді перед нами класична застереження, але не по Фрейду, а за Юнгом, адже вона видала те саме "колективне несвідоме", яке в якості зміцнілого зародка визріло по обидві сторони Атлантики. А зачались воно ще в 2013-2014 рр.., коли нова "велика сімка" країн, що розвиваються, таких як Бразилія, Індія, Індонезія, Китай, Мексика, Росія і Туреччина за показником ВВП обігнала "Велику сімку" розвинених країн в особі США, Німеччини, Франції, Італії, Великобританії, Канади та Японії. Мова йде, звичайно, про показнику ВВП, розрахованому за паритетом купівельної спроможності (ПКС), тобто в методиці оцінки враховується не номінальний обмінний курс національних валют, а їх внутрішня купівельна спроможність, яка визначається як різниця у динаміці інфляції в цих країнах і, наприклад, в США. Так от, показник ВВП "нової сімки", розрахований по ППС, склав у 2014-му $37,8 трлн, а у G7 - $34,5 трлн, причому навіть Китай обігнав США ($17,6 млрд проти $17,4 трлн. Хоча якщо брати номінальний ВВП, без урахування інфляційних дисбалансів, ситуація кардинально інша: валовий продукт Китаю складає "всього" $10,4 трлн). Висновок для "старої сімки" невтішний: у той час як країни з резервними валютами, в першу чергу США, змушені при вирішенні непростої дилеми - економічне зростання або інфляція, найчастіше вибирати низьку цінову динаміку, країни, що розвиваються використовують цінової імпульс для розгону власних економік, при цьому диверсифікуючи свої активи і національні нагромадження в фінансових інструментах розвиненого світу, тих же доларах чи казначейських облігаціях США. І виграти у "нової сімки" в цю гру "правда чи дія" вельми непросто, адже при вирішенні аналогічної дилеми, "нові" будуть вибирати швидке зростання при більш високій інфляції, а "старі" - віддавати пріоритет низької інфляції, жертвуючи динамікою швидкого зростання. Довгі роки американцям подобалася ця "правда", але на цей раз вони все ж таки вибрали "дія".
Симптоматично, що рецепт Мнучина був озвучений в Аргентині, країні, яка одна з перших може стати жертвою політики "дорогого долара". І ще більш симптоматично, що ці слова прозвучали на зустрічі "Великої двадцятки", а адресувалися саме "сімці". Виходить, велика частина учасників при цьому виконувала роль звичайних статистів або масовки.
Джерело: https://www.economicdata.ru
Якщо враховувати ВВП за номінальним курсом, то питома весь G7 у структурі світової економіки істотно скоротився: з 51% у 80-ті роки минулого століття до 30% за підсумками 2017-го, причому у цього процесу стійка спадна динаміка. А інший світ, незважаючи на перевагу над "сімкою" в економічному плані, так і не створив скільки-небудь надійних резервних інструментів для накопичення і хеджування ризиків. Ось і виходить, що ті ж США все сильніше втрачають свої економічні позиції в світі, але при цьому гегемонія долара практично незмінна, незважаючи на появу сурогатів у вигляді криптовалют.
При цьому нарощувати ВВП "сімці" стає все важче. Для збереження паритету між питомою вагою у структурі світової економіки і ринком резервних активів G7 повинна найближчим часом повернути мультиплікатор зростання 2:1 за підсумками найближчих десяти років або хоча б наблизитися до нього.
При цьому за чисельністю населення "сімка" становить менше 10% жителів земної кулі (677 млн), причому, порівняно з 1980-м роком, зростання населення склав всього 164 млн чоловік (і це з урахуванням припливу мігрантів у ці країни).
Нові торгові війни, на думку директора-розпорядника Міжнародного валютного фонду Крістін Лагард, озвученим також в Буенос-Айресі, можуть призвести до втрат світового ВВП у розмірі 0,5%. Від себе додамо, що на першому етапі ці 0,5% будуть вилучені переважно з економіки країн, що розвиваються.
Під першу кризову хвилю ризикує потрапити Китай, на економіку якого залежить благополуччя десятків дрібніших держав, в тому числі і частково України.
Як повідомляє канал CNBC, Трамп зізнався, що готовий обкласти, але не обсценної лексики, а митами майже всі китайські товари. На даний момент під роздачу потрапив китайський імпорт на $34 млрд, але найближчим часом може дійти і до $500 млрд. Якщо плани Трампа будуть реалізовані на практиці, то Піднебесна цілком може семимильними кроками відправитися в династію інь, правда, прихопивши з собою і колишніх американських друзів.
Враховуючи, що пункт "світ рятувати" не входить в передвиборну програму президента США, а самотужки виграти в торговельній війні Америці буде не під силу, в Білому домі визрів план щодо створення трансатлантичної зони стабільності в складі "Великої сімки". З Японією це буде виглядати як "Північна Атлантика +", де Країна висхідного сонця виявиться в якості балансуючого плюса. В такому випадку цілком можливий істотний перетікання світового товарообігу і модифікації локальної структури світового ВВП на користь сімки найбільших країн.
Основний удар при цьому доведеться саме по "новій сімці": Бразилії, Індії, Індонезії, Китаю, Мексики, Росії і Туреччини.
Характерно, що частина цих країн вже зіткнулася з певними економічними труднощами. Туреччину лихоманить, місцева ліра під загрозою девальвації, базові процентні ставки вже вище 16%. Мексика ось-ось потрапить під американський протекционисткий каток, РФ ледве зростає під ударами західних санкцій, Бразилія - один з перших кандидатів на повноцінний криза в секторі ринків. До речі, майбутній криза світові аналітики порівнюють з кризою зразка 1998 р., а почався він тоді, нагадаємо, з Індонезії.
На виході отримуємо майже "масонський змова", ймовірність якого поки не настільки висока. Але це поки гуркіт кризи гуркочуть десь там, за горизонтом майбутнього. Але по мірі відчуття його впливу країни "сімки" будуть поступливішими.
Першою дасть добро в короткому поклоні Японія, потім застрягла у спорах з ЄС Британія. Трохи поламається Канада. А потім приєднається і європейська "трійка".
Ну а доти всі будуть говорити про загальнолюдські цінності і гуманізм. При цьому постраждає ринок країн, що розвиваються. Ну що ж, мрії про золотий мільярд людства ще ніколи не були настільки явними. І нікому особливо не цікаві проблеми тих, хто увійшов в інші сім.
