Ще мінус мільйон. Чи можна зупинити трудову еміграцію
Серед соціально-економічних викликів, які стоять нині перед Україною, один з найважливіших - трудова еміграція. За різними оцінками, в 2018 р. можуть покинути країну в пошуках роботи від 500 тис. до 1 млн громадян. Причому основний потік трудової еміграції очікується в західному напрямку - у країни ЄС.
Це означає, що багато тисяч українців готові заради працевлаштування в ЄС вчити польську, чеську, італійську, португальську і т. д., знайомитися із законодавством тих країн, шукати посередників або самостійно моніторити сайти тамтешніх бірж праці. Не варто обманювати себе надією, що наші співгромадяни зроблять ці зусилля лише для того, щоб поїхати на кілька місяців, заробити грошей для своїх сімей і потім повернутися. Як показує досвід, багато українські заробітчани спочатку мають намір зачепитися там назавжди, а багато хто приходять до тієї ж думки після декількох місяців успішної роботи на новому місці. І чим довше вони там пробудуть, тим менше шансів, що вони повернуться (в працездатному віці, а не в якості претендентів на українську пенсію).
Прийнято вважати, що головна причина трудової еміграції - низькі зарплати в Україні. Однак люди ніколи не керуються одними лише раціональними міркуваннями. Незадоволеність українськими зарплатами, звичайно, може викликати бажання шукати роботу в іншій країні. Але щоб цілеспрямовано витратити багато зусиль на реалізацію цього бажання, потрібні більш сильні мотиви. Такі як відчай від нинішньої ситуації в Україні і невіра в швидкі зміни на краще.
Якщо говорити безпосередньо про зарплати, то тут ситуація поліпшується. Найгірші часи, коли зарплати не встигали за цінами, позаду. Середньомісячна зарплата в 2015 р. склала 4195 грн, в 2016-му - 5183 грн, у 2017-му - 6953 грн за січень-листопад, а за підсумками року очікується понад 7100 грн. Приріст реальних зарплат (з урахуванням негативного ефекту інфляції) у 2016 р. склав 9%, а в 2017-му - 19,1% за підсумками січня-листопада. Такими ж або навіть більш високими темпами зростали в останні два роки українські зарплати в перерахунку на долари і євро.
Високі темпи зростання реальних зарплат повинні вийти і у новому році. Прем'єр Володимир Гройсман заявив, що головне завдання уряду на 2018 р. - довести середню зарплату до 10 тис. грн. Для цього є необхідні економічні передумови - економічне зростання, поліпшення бізнес-клімату, збільшується приплив інвестицій і прискорення зростання експорту.
Однак це, знову-таки, раціональні аргументи. І їх абсолютно недостатньо, щоб переламати склалися у багатьох українців песимістичні настрої. Як ні парадоксально, але відчай і зневіра зараз закріпилися у суспільній свідомості набагато міцніше і глибше, ніж два-три роки тому, коли економічний спад і падіння реальних зарплат досягли свого дна.
Звичайно, тут можна нарікати на ситуацію в інформпросторі. ЗМІ, "Фейсбук", "Твіттер" переповнені повідомленнями і "експертними оцінками" в дусі "все пропало". Багато мас-медіа та популярні блогери воліють впритул не помічати капітально відремонтованих доріг, розвитку "зеленої" енергетики, впровадження енергозберігаючих технологій, але з мазохістським самозадоволенням поширюють міфи про занепад української промисловості, неконкурентоспроможність української економіки, тотальне розкрадання бюджетних коштів. А коли президент, члени уряду, керівники областей або мери міст беруть участь у відкритті нових заводів, сонячних електростанцій, об'єктів інфраструктури, лікарень і поліклінік, шкіл і дитсадків, це відразу ж висміюється - мовляв, "чергове перерізання стрічок для піару".
Одна із причин засилля негативу в інформпросторі - це, безсумнівно, чорний піар проти України і будь-яких її успіхів з боку кремлівської пропаганди та її рупорів в Україні. Сіяння панічних настроїв - складова частина гібридної війни.
І все ж це не єдина причина. Багато телерадиоканалы, друковані та інтернет-видання відкрито або, частіше, завуальовано обслуговують політичні сили, опозиційні по відношенню до нинішньої влади, а деякі журналісти і блогери самі сподіваються стати політиками і пробитися в депутати. Всі вони свідомо вишукують негатив, замовчуючи позитив. Це можна було б назвати їх законним правом, якщо б вони хоча б дотримувалися правдивість. Однак вони часто суперечать самим собі. Наприклад, одне і те ж ЗМІ може повідомити нібито "новина" (якої насправді вже кілька років) про те, що в Україні середня зарплата в перерахунку на євро найнижча в Європі, - і незабаром опублікувати думка "експерта", який розповідає, що підвищення зарплат дасть негативний ефект для економіки, оскільки призведе до зростання інфляції. Тобто, якщо вірити таким ЗМІ, в Україні все погано - і в цьому винна влада (немов і немає ніякої російської агресії), а якщо влада намагається виправити ситуацію, то від цього буде тільки гірше.
Але мало констатувати проблему засилля негативу в інформпросторі, потрібно ще і ефективно з нею боротися. Для цього необхідна активна і притому наступальна контрпропаганда. Але наше Мининформполитики нездатне навіть на оборонні дії, тобто на спростування брехні та напівправди-напівправди (перекручування фактів).
Якщо говорити про боротьбу з кремлівськими спробами посіяти в Україні масовий психоз і паніку, то тут наступальна контрпропаганда має ґрунтуватися насамперед на порівнянні соціально-економічної ситуації в Україні і Росії. Коли йде війна, порівнювати Україну з країнами ЄС - означає грати на руку ворогові. Порівнювати треба з Росією, і це порівняння за всіма параметрами виявляється в користь України. Ми вже два роки маємо, незважаючи на війну, зростання економіки і реальних зарплат, причому наші перспективи все більш зменшуються, тоді як російська економіка стагнує, а перспективи її похмурі (особливо з огляду на майбутні нових американських санкцій).
Що ж стосується внутрішньоукраїнської політичної конкуренції (а вона в передвиборний рік, безсумнівно, посилиться), то влада програє, якщо не навчиться виробляти буквально щодня позитивні новини про підвищення зарплат на конкретних підприємствах у конкретних регіонах. Якщо буде такий потік позитиву, тоді і кількість охочих виїхати на заробітки за кордон збавиться, а бути може, і вже виїхали заробітчани почнуть повертатися.
Читайте також:
