Біс Гонтарєвої. Чому гривні треба побоюватися осені
Пам'ятаючи, як "збувалися" її курсові прогнози, вірилося насилу. Але як виявилося, голова сказав - зробив глава: монетарний брифінг 25 травня відбувся під керівництвом виконуючого обов'язки голови НБУ Якова Смолія. Практично в цей же час відбулось засідання Вищої експертної ради при Раді НБУ (дивна назва, враховуючи, що ніякого іншого ради при раді немає).
На засіданні цієї ради при раді вперше прозвучала критика політики НБУ, та не з боку "продажних" експертів, а з вуст глави Ради НБУ Богдана Данилишина.
Інфляційний зазор
У відсутність чинного глави НБУ не став зупинятися на щасливому числі 13 і знизив облікову ставку до 12,5%. Зниження відбулося на тлі прискорення темпів інфляції, хоча темпи зростання були нижче прогнозованих регулятором.
Тут знову проявився цугцванг як головний метод управління національного: залишиш облікову ставку як є, остаточно угробишь промислове виробництво, яке падає весь останній квартал. Понизишь - зловиш інфляційну "отвєтку" вже восени цього року.
Як показують останні дії НБУ, його політика буде інерційно рухатися у фарватері вже сформованого магістрального курсу, але значно повільніше, так як страх зіпсувати плоди "великих" реформ буде постійно зрушувати ногу з педалі акселератора на педаль гальма.
Зауважимо, що в даний час Нацбанк якщо і має право на чергову помилку, то вже точно не має права "гальмувати"...
Подарунки експортерам
Крім рішення про зниження облікової ставки, були прийняті заходи валютного "полегшення": строк повернення валюти по експортних контрактах збільшений до 180 днів (було 120). Тобто проблеми курсу будуть як завжди вирішуватися за рахунок простих громадян, а фінансово-промислові групи отримають цілком легальну можливість заробляти додатковий дохід у вигляді позитивної курсової різниці, повертаючи валюту через півроку після продажу товару за кордон. Наприклад, продав метал у серпні 2017-го, а експортну виручку завів на банківські рахунки в Україні в кінці січня 2018-го. Непогана схема. Що буде при цьому протягом усієї осені, залишається тільки здогадуватися.
Крім того, інвесторам дозволили купувати валюту за рахунок коштів, одержаних ними від продажу корпоративних прав в Україні, зменшення статутних капіталів і в результаті виходу зі складу засновників господарських товариств.
Взагалі, дивне "послаблення". Зазвичай державні мужі ламають голову над тим, як привабити інвестора до країни, забезпечити для нього максимально комфортні умови покупки цінних паперів національних емітентів і здійснення прямих інвестицій. А тут - забезпечення інвестиційного ривка за кордон. Напевно, хтось з "хороших" людей вирішив бізнес в Україні продати, а може, кілька банків з іноземним капіталом на вихід намилилися. Найближчий час покаже...
Крім того, банкам дозволили відкривати доларові коррахунки не тільки в країнах західної демократії, але і де-небудь в Панамі, і зберігати на цих рахунках не тільки панамські бальбоа, але й "народні" долари. Ну так, без цих змін залучити інвестиції в Україну було б неможливо...
Всі ці новації, як зазвичай, були подані під пікантним соусом підвищення інвестиційної привабливості України й поліпшення умов ведення нашими підприємствами зовнішньоекономічної діяльності.
Експертна рада
Тим часом на засіданні ради при раді прозвучала пряма критика дій регулятора, причому не езоповою мовою як би між рядків, а дуже навіть прямолінійно. Голова ради Богдан Данилишин розкритикував політику курсоутворення та інфляційного таргетування, що проводиться НБУ в останні роки. А політика ця була для відпускного керівника регулятора кшталт священної корови, і будь, дерзнувший зазіхнути на неї, мав неминуче загинути, уражений верховним гнівом. Але голова ради не впав, а заявив: "НБУ, захопившись ідеєю форсованого впровадження інфляційного таргетування, недостатньо приділяє уваги цій проблемі (курсової політики. - Ред.). За три останніх роки правління НБУ зазвичай зверталася до питань курсоутворення в періоди турбулентності на ринку". Після цього Богдан Данилишин заявив, що якщо на ринку спостерігається приємний штиль, цьому питанню необхідно приділити найпильнішу увагу, поки осінні вітри на порвали бермудський курсової парус на піратські череп і кістки.
Зазначені вище тези голови ради хотілося б проілюструвати кількома графіками, які наочно покажуть всю утопічність інфляційного таргетування в бівалютного країні, залежить від імпортних енергоресурсів, всі базові ціни якої, а також інструменти накопичення, номінуються в доларах. В якості вихідних даних був використаний інфляційний звіт НБУ за квітень 2017-го.
Як бачимо на графіку, НБУ таргетує, тобто контролює, показник індексу споживчих цін. Крім наївності механізму його розрахунку по кошику споживчих витрат простого українця, яка є досить умовною, звертає на себе увагу колосальний розрив між споживчими цінами і цінами виробників. Останні залежать від цін на сировину на світових ринках і їх внутрішній ріст міг бути зупинений курсовою політикою НБУ, спрямованою на сезонне зміцнення гривні, причому явно сильніше того рівня, на якому гривня зупинилася в травні. Замість цього гальмування ревальвації національної валюти відбулося за рахунок валютних аукціонів НБУ, який активно скуповував долари на міжбанку всі останні місяці (лише в квітні 400 млн).
Але графік демонструє ще одну обставину: колосальний відрив базової інфляції (інфляція за мінусом адміністративно регульованих тарифів, цін на необроблені продукти і енергоносії) від небазової інфляції (як раз ті самі адміністративно регульовані тарифи, ціни на необроблені продукти і енергоносії). Базова інфляція в квітні була майже в 3,7 рази менше небазової.
Це означає, що НБУ може контролювати лише мізерну частину інфляції у вигляді її базового компонента, в той же час переважна частка інфляції ніяк не залежить від його інструментарію. До цих "незалежним" компонентів інфляції варто віднести: адміністративне регулювання цін і тарифів (залежить від уряду та профільних комісій), ціни на необроблені продукти (залежать від світових цін і курсу гривні), ціни на енергоресурси (залежать від світових цін і курсу гривні). Таким чином, в Україні ми маємо справу не з класичної інфляцією доходів, яку можна ефективно контролювати за допомогою монетарних інструментів та рівня зайнятості, а з інфляцією витрат, яку неможливо контролювати без адекватної курсової політики. Та модель, яка реалізується в Україні в даний момент, нічого спільного з контролем інфляції не має: по суті, це звичайне монетарне таргетування, яке виражається в затиску грошової маси та її стерилізації з колосальною шкодою для реального сектора економіки. Що ще раз підтверджується при аналізі структури небазової інфляції (див. "Структура небазової інфляції у березні 2017 р.").
Таким чином, Богдан Данилишин був абсолютно правий, коли говорив про перегини, допущені при здійсненні політики інфляційного таргетування та необхідність вироблення нової курсової політики.
Таким чином, без адекватного контролю курсу національної валюти ефективне зниження інфляції в Україні недосяжно.
Якщо, звичайно, розглядати інфляцію в широкому сенсі, а не у вигляді умовного споживчого кошика, розмір якої більше залежить від методики розрахунку, а не від об'єктивних економічних процесів.
Здається, тут була закладена прихована причина поки що не відбулася відставки Валерії Гонтарєвої: з комплексом відмінника керівник відчуває себе комфортно, поки його хвалять і "благословляють на працю". У часи, коли Рада НБУ був дисфункционален, можна було зорієнтувати що завгодно, хоч кількість мишей у сховищі на Інститутській. Але з приходом нового складу ради, тим більше очоленого фахівцем, сповідують інші принципи, що враховує потреби великих промисловців, ситуація різко змінилася і перебування на посаді не обіцяло колишнього комфорту. Що і стало, можливо, істиною причиною відставки.
Так що заклик подумати про нову курсової політики прозвучав як ніколи до речі.
Найближчі місяці обіцяють відносний спокій на валютному ринку. А восени ми можемо стати свідками "ідеального шторму", коли результати падіння внутрішнього промислового виробництва, скорочення зовнішніх ринків, підсумки блокади непідконтрольних територій, загроза інфляції вкупі з обіцянками підвищити пенсії і зарплати призведуть до чергової курсової хвилі.
Від подібного сценарію може виграти тільки один чоловік - претендент на посаду глави НБУ, який, використовуючи зв'язки в "вашингтонському обкомі", зможе на коліні підписати пару мільярдів кредитних і з'явитися в образі спасителя гривні. Що, враховуючи перспективи 2019-го, було б дуже до речі.
Ситуацію, звичайно, могла б амортизувати нова монетарна і курсова філософія НБУ, накладена на модерну промислову політику уряду, але розраховувати на подібний подвійний укол адреналіну поки не доводиться. Так, є Рада НБУ, який, за рідкісним винятком, усвідомлює небезпеку поточної ситуації. Є профільний комітет Верховної Ради, керівник якого сурмить у ріг на кожному експертній раді. Але є і в. о. керівника НБУ. І поки ці дві букви йдуть в навантаження до посади, ніхто не буде стопорити двигуни, навіть якщо попереду височіє холодна, крижана брила.
