По стопах Януковича. Чим загрожують Україні Олімпійські ігри від Зеленського
Проведення Олімпіади обходиться в десятки мільярдів доларів, а економічний ефект від них — вельми сумнівний. Чи потягне таке свято спорту Україна?
Президент Володимир Зеленський має намір поборотися за проведення в Україні Олімпійських ігор. Про це він заявив на минулому тижні, спілкуючись з президентом Міжнародного олімпійського комітету Томасом Бахом, який перебував в Україні з візитом. "Я впевнений, що наша держава заслуговує стати господинею Ігор", — сказав президент, визнавши, правда, що завдання це — дуже непросте.
Ідея Олімпіади в Україні — не нова. Віктор Янукович у 2010 р., через кілька місяців після вступу на посаду президента, пропонував подати заявку на проведення у Львові зимових Олімпійських ігор 2022 р. Однак тим планам перешкодила зміна влади — він втік з країни, а влітку 2014 р. заявка від України була відкликана.
Тепер по стопах Януковича пішов Зеленський — через два місяці після вступу на посаду він заявив, що "ми повинні бути амбітними" і доручив розробити план розвитку інфраструктури, реалізація якого допоможе поборотися за право проведення Олімпіади. Як бачимо, глава держави не забув про цю ідею. Але треба зазначити, що в будь-якому випадку проведення Олімпійських ігор в Україні — справа далекої перспективи: столиці змагань вже розписані до 2028 р.
"Золоті" Ігри
Сучасні Олімпійські ігри — це вкрай дорогі проєкти, на які витрачаються мільярди доларів платників податків і приватних інвесторів. Наприклад, Олімпійські ігри в Лондоні в 2012 р. обійшлися в $18 млрд, Ігри в Ріо-де-Жанейро (2016 р.) — у $20 млрд, зимові Ігри в Пхенчхані — майже в $13 млрд. Остання, токійська Олімпіада, за попередніми підрахунками The Wall Street Journal, коштувала понад $25 млрд, тоді як перша в історії міста Олімпіада в 1964 р. — всього $1 млрд (у цінах 2015 р.).
Вартість проведення свята спорту сильно залежить від наявності достатньої спортивної та супутньої інфраструктури. При цьому слід врахувати, що багато видів спортивних змагань вимагають спеціальних об'єктів, які після закінчення Ігор виявляться просто не потрібні, а от гроші на їх утримання потрібно буде витрачати і далі.
У будь-якому випадку, за останнє десятиліття кошторис на підготовку і проведення Ігор ніколи не опускався нижче планки в $10 млрд. А це, між іншим, близько п'ятої частини держбюджету України на цей рік. Тому проводити Олімпіаду може дозволити собі далеко не кожна країна і місто. Наприклад, в 2014 р. Норвегія відкликала свою заявку на проведення зимової Олімпіади 2022 р., пославшись на брак коштів. Чи варто уточнювати, наскільки Норвегія багатша за Україну ...
У липневому номері журналу МВФ колишній глава Міжнародної асоціації економістів спорту Роб Бааде і професор економіки американського Коледжу Святого Хреста Віктор Матесон порівняли Олімпійські ігри з "білим слоном" — так називають великі, політично амбітні проєкти, що не окупаються. Назва "білий слон" пішла з Південно-Східної Азії, де в минулі часи володіти цією твариною було дуже престижно, але і дуже затратно, оскільки використовувати її для роботи було заборонено. Тому, як свідчать легенди, монархи дарували білих слонів неугодним придворним з метою розорити їх.
На Заході економісти вже давно сперечаються, як краще оцінити економічний ефект від проведення Олімпіади. Є думка, що ефект найчастіше негативний і він може навіть викликати уповільнення економіки. Тому що Олімпіада — це не тільки дуже дорого, але і фактичні витрати значно перевищують початковий кошторис. За останні 80 років жодна Олімпіада не вклалася в план. Економісти Оксфордського університету Бент Флювбʼєрг, Олександр Бадзієр і Деніел Ланн прирівняли витрати на свято спорту до фінансових втрат від катастроф, таких як землетруси, цунамі або війни.
Ми ще за Євро-2012 не розплатилися
В історії Олімпіади були випадки, коли для організаторів Ігор ця подія стала якщо не поворотною точкою, то хоча б поштовхом до більш інтенсивного економічного розвитку країни або окремих регіонів, де вони проводилися. Наприклад, для проведення Олімпіади в Токіо в 1964 р. були здійснені значні інвестиції в інфраструктуру, і це сприяло повоєнному відновленню Японії. Такий же ефект отримала Південна Корея від Олімпіади в Сеулі в 1988 р. Завдяки вливанням у підготовку Олімпіади в Барселоні в 1992 р. цей регіон перетворився на центр міжнародного туризму.
Але крім успішних прикладів є і негативні. Наприклад, уряд Канади розплачувався за Олімпіаду в Монреалі в 1976 р. протягом 30 років, а для Греції витрати на Олімпіаду у 2004 р. посилили наслідки фінансової кризи, що сталася чотири роки після Ігор.
Чи зможе Україна правильно вкласти кошти і отримати довготривалу вигоду з цих інвестицій? Питання цікаве. Ось приклад: до проведення Євро-2012 було відремонтовано не лише стадіони, але також запущено швидкісне залізничне сполучення, відремонтовані дороги та відкриті термінали в аеропортах "Бориспіль" та "Київ". Вигода начебто очевидна. Але таке поліпшення інфраструктури можна здійснювати і без прив'язки до спортивних свят, тим більше що "гарячі" проєкти, що здаються в експлуатацію до певної дати, як правило, обходяться дорожче, ніж побудовані по заздалегідь вивіреному плану, в якому терміни можна продовжити.
Ніхто не заважає владі зайнятися облаштуванням інфраструктури в країні без жодних гучних проєктів — мости, дороги, залізничне сполучення можна покращувати і модернізувати і без прив'язки до спортивних подій світового рівня.
Крім того, спортивне свято триває близько двох тижнів, а от розплачуватися за нього доведеться ще довго. Футбольний чемпіонат Євро-2012 пройшов в Україні девʼять років тому, а борги держави по побудованим для його проведення об'єктам досі становлять майже 1 млрд грн при загальному кошторисі на підготовку в 108 млрд грн.
"Непрозорі" гроші
При цьому потрібно нагадати, що акуратність, прозорість і точність освоєння грошей під великі проʼкти — традиція, що не прижилася в Україні.
Нарешті, є нова важлива змінна — ковід. Прихильникам Олімпіади в Україні слід врахувати сумний досвід Токіо: Японія вклала в свій проєкт мільярди доларів, але Олімпіада через пандемію пройшла без глядачів на стадіонах і спортмайданчиках, тому організатори не отримали доходів від продажу квитків, а бізнес — не побачив грошей туристів.
І ще один важливий фактор. Місце проведення Олімпіади вибирає Міжнародний олімпійський комітет, а ось право на організацію Ігор надається не країні, а місту, яке і подає заявку. І якщо Володимир Зеленський хоче проводити Олімпіаду в Києві, то для початку потрібно було б заручитися підтримкою свого політичного противника Віталія Кличка. Ще невідомо, чи захоче мер столиці вплутуватися в цей проєкт.
Так що ідею провести Олімпіаду в Україні можна порівняти з організацією весілля на банківський кредит — гулянка закінчиться через три дні, а розплачуватися за це свято доведеться роками.
