Байки про нітрати. Чому українцям пора перестати боятися є українське

Масове виробництво, в якому поки що все добре

Українське великотоварне сільськогосподарське виробництво дуже сильно відрізняється від такого в інших країнах Європи. Знамениті українські чорноземи настільки родючі, що дозволяють отримувати хороші врожаї при мінімальному внесення добрив. Так і виходять екологічно чисті продукти рослинництва.

А далі по харчовому ланцюжку, ця чистота переходить у тваринництво. Під час недавньої поїздки на Деснянський кластер групи компаній Ukrlandfarming ми на практиці побачили вирощування великої рогатої худоби як молочного, так і м'ясного напрямку. І переконалися, що там використовуються виключно екологічно чисті корми власного виробництва. Годують корів силосом, сінажем, вирощеними на підприємствах компанії; бички ж значну частину року проводять на вільному випасі на чистих луках.

"На фермах корми тільки збагачують корисними речовинами - вітамінами і мінеральними елементами, і нічим більше. В результаті виходять не тільки якісні, але і абсолютно екологічно чисті яловичина і молоко, - розповів журналістам виробничий директор Ukrlandfarming Василь Лобода. - Корови отримують достатньо зелених кормів, при цьому ми ефективно використовуємо заливні пасовища. Для м'ясного поголів'я в раціоні відгодівлі використовуємо лише власні якісні корми - силос з кукурудзою, сінаж з багаторічних трав, люцерну, фураж, зерновідходи кукурудзи, білкову групу (соя)".

Все вищесказане відноситься до масового виробництва аграрної продукції - вона у вітчизняних виробників у самому ділі виходить досить екологічно чистою. Але - в рамках державних стандартів. А вони відносні, оскільки їх творці розуміли: у всьому світі сьогодні при великотоварному сільськогосподарському виробництві широко застосовують і добрива, пестициди, і стимулятори росту, антибіотики, і безліч іншої аграрної "хімії". Якщо Україна відмовиться від усього цього, їй буде складно конкурувати на світовому продовольчому ринку.

До того ж не все залежить тільки від самих агровиробників. Впливає ще й загальна екологічна ситуація, не найсприятливіша, наприклад, на південно-сході України.
Так, у Донецькій області 3,5 тис. підприємств забруднюють повітря. Вони викидають в атмосферу стільки ж шкідливих речовин, скільки підприємства всіх інших областей, разом узяті, крім Дніпропетровської та Запорізької.

У свою чергу, Запорізька область - лідер в країні по забрудненню води. В 2015 р. у водойми області була скинута п'ята частина всіх стоків України. А концентрація шкідливих речовин у повітрі перевищує допустиму в 2,5 рази. Одна тільки Запорізька ТЕС викинула в повітря більше забруднюючих речовин, ніж всі підприємства Львівської області. А Кам'янсько-Дніпровський та Запорізький райони забруднені радіоактивним цезієм і стронцієм.

Дніпропетровська область взагалі один з найбільших промислових центрів Європи. Тому і тривалість життя тут одна з найнижчих в Україні.

Органіка в дефіциті

Поки що в Україні досить складно тим, хто принципово вирішив харчуватися гарантовано чистою продукцією, такої, яку на Заході в останні роки іменують "органічної". Просто сходити на ринок за сільською капустою і яблуками проблему не вирішить: якісно перевірити ринкові (і навіть магазинні) овочі і фрукти на вміст нітратів та отрутохімікатів в Україні практично неможливо. Екологічне землеробство у нас лише починає розвиватися, і ніколи не можна сказати, як діяв власник конкретного присадибної ділянки: щедро сипав у грунт нітрати або підживлював "з-під корови". Хоча продавці, звичайно, в один голос запевняють, що вирощували без хімії, як для себе.

Однак крім горезвісних і всім відомих нітратів (які - просто результат надлишку азотних добрив), є ще близько 90-100 шкідливих компонентів, які українські лабораторії найчастіше не в змозі перевірити. Це як добрива, так і пестициди з гербіцидами, тобто засоби захисту рослин. Звичайно, існує регламент: які препарати можна використовувати і в які терміни. Але в Україні сільгоспвиробникам це можуть лише порадити. Будь-який фермер може безконтрольно використовувати будь-яку дозу хімікатів - і про це ніхто не дізнається.

За кордоном до органічних овочів висувають особливі вимоги - вони не можуть бути вирощені з насіння трансгенних, в них не повинно бути нітратів і пестицидів. В Україні вже є кілька лабораторій, які зможуть зробити відповідну експертизу, але для ринку величезної країни їх занадто мало.

Щоб торгувати органікою повністю законно, на Заході потрібно пройти екологічну або органічну сертифікацію, підтвердивши чистоту та якість продуктів. Тільки після цього підприємство або фермер отримують сертифікат на конкретну продукцію. Далі органічні овочі та фрукти найчастіше продають у маленьких спеціалізованих магазинах при фермах, де ціни помітно вище, ніж на аналогічні овочі в супермаркетах.

Поки органічне землеробство в Україні - це насамперед ініціатива знизу. Так, в Авдіївці на Чернігівщині селяни взагалі відмовилися від використання отрутохімікатів і мінеральних добрив. Їх залучили перспективи екологічного бізнесу, і тепер вони вирощують органічні овочі не тільки для себе, а в першу чергу на продаж.
Тут виникають, втім, свої складності.

Попит на органічну продукцію високий, але українським виробникам не вистачає досвіду і ресурсів для заповнення цієї ніші.

Щоб відрізнити овоч або фрукт, вирощений для мас-маркету, від екологічно чистого, у Євросоюзі виробників давно зобов'язали позначати свій товар.

Цього літа президент України підписав прийнятий парламентом Закон "Про основні засади та вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції". Цей документ передбачає заборону на використання маркування "біо", "еко" та "органік" без відповідної перевірки якості та отримання документального підтвердження чистоти продуктів. За законом органічної може вважатися харчова продукція, при виробництві якої не використовувалися хімічні добрива, пестициди, консерванти і т. п.

Також закон забороняє безконтрольно використовувати в назвах харчових продуктів терміни "екологічна", "органічна", "біо" та їм подібні.

З січня 2019 р., щоб харчовий продукт називався органічним або екологічним, його потрібно сертифікувати, тобто підтвердити чистоту.

Важливо розуміти, що такий сертифікат підтверджує екологічну чистоту не тільки кінцевого продукту, але і всіх його складових. Наприклад, якщо це молоко, то для отримання сертифіката доведеться підтвердити, що корови не отримують жодних хімікатів, що корми для них вирощуються без використання пестицидів, на землях, які не проходили ніякої хімічної обробки, вивчають навіть місцевий радіаційний фон. Якщо всі ці фактори дотримані, то така продукція отримує відповідний сертифікат і може маркуватися як органічна і продаватися дорожче.

Поки в Україні асортимент вітчизняної органічної сертифікованої продукції невеликий - це передусім зернові і незначна частина овочів і фруктів. Для розвитку ринку органічних продуктів потрібні приватні сертифікаційні лабораторії. Швейцарське бюро співробітництва допомогло створити перший в Україні сертифікаційний орган "Органік стандарт". Ця організація контролює якість українських органічних продуктів та сертифікує виробництво і продукцію по всім європейським нормам.

Слабким місцем українських виробників органічних продуктів залишається переробка і логістика. Вирішити ці проблеми простіше, якщо підключаться великі агровиробники з їх відпрацьованими технологічними процесами.

Для них випуск екологічно чистої продукції може бути цікавий хоча б тим, що у неї набагато більш висока рентабельність.

Однак "біологічне", або "органічне" землеробство в загальній структурі може складати все одно не більш 10% - інакше людству загрожує голод. Основою агробізнесу залишиться крупнотоннажное виробництво. Інше питання, що і його можна постаратися зробити більш екологічно чистим.