На голодному пайку. Як банки душать аграріїв (ІНФОГРАФІКА)
Примітний факт: у найбільш складний період розвитку нашої економіки (2007-2015 рр.) ВВП країни скоротився майже на 20%, в той час як сільське господарство показало істотне зростання — близько 45%.
По суті, аграрний сектор є єдиним сегментом національної економіки, резистентним до системних кризових явищ.
Здавалося б, ось він, фінансовий канал для використання накопиченої в банках ліквідності (70-80 млрд грн), про пошук якого говорять останнім часом. На жаль, динаміка кредитування аграріїв говорить про зворотне: кредитний портфель банків у агросекторі практично не змінюється і становить 8-10% від загального розміру, тобто близько 50-60 млрд грн. Нове кредитування здійснюється в основному за рахунок надходжень за поточними кредитами і погашення старої заборгованості. І це незважаючи на те, що аграрні кредити є найменш проблемними: частина проблемки становить 10-11%, в той час як середній показник по системі коливається в межах 20-30%. У той же час, незважаючи на значний потенціал сектора, системного зростання кредитування не відбувається, як це було, наприклад, в середині 2000-х років.
Причини і наслідки
Серед причин, які стримують кредитування аграрних підприємств в Україні, в першу чергу необхідно відзначити низький рівень державної підтримки. Так, на здешевлення вартості кредитних ресурсів у державному бюджеті на 2016 р. було передбачено лише 300 млн грн, що є краплею в морі. Зміна режиму функціонування ПДВ-рахунків несе в собі загрозу вимивання з сектора до 20 млрд грн оборотних коштів. В таких умовах український виробник втрачає конкурентні переваги на світовому ринку. Саме цим обумовлюється той факт, що майже 50% нашого аграрного експорту йде в країни Азії та Африки, а в Євросоюз, з якими діє угода про зону вільної торгівлі, — лише 27%. Адже сума бюджетних дотацій в ЄС становить близько 525 євро/га, в Польщі — 345 євро/га, в той час як в Україні — в межах 10-20 євро/га. Якщо оцінити рівень державної підтримки виробника за показником Producer Support Estimate (PSE), який розраховується аналітиками ОЕСР, то Україна суттєво відстає від своїх прямих конкурентів: у нас рівень підтримки становить не більше 1,5%, у той час як в ЄС — понад 20%, в Туреччині — 23%, у РФ (нашому прямого конкурента на азіатських і африканських ринках) — 12%, Канаді — 11%, США — 7%.
Запуск державної програми компенсації відсоткової ставки за кредитами, отриманими аграрними підприємствами у розмірі до 0,7 розміру облікової ставки НБУ призвів до істотного зростання кредитів (див. Динаміка розвитку пільгового кредитування аграрного сектора). Ефект мультиплікації становило 1:20, тобто одна гривня компенсації суми відсотків, виділена державою, призвела до збільшення розміру кредитів, виданих банками, на 15-20 грн.
Крім того, стримує розвиток кредитування високий рівень процентних ставок. Середня ставка за аграрним кредитами становить майже 20% річних, у той час як у середньому по економіці 16-17%. Це призводить до того, що частина банківського кредиту в структурі оборотних коштів аграріїв досягає 20% (у розвинених країнах — 70%). Приміром, під час весняних робіт в 2016 р. аграрії змогли залучити близько 3,5 млрд грн нових кредитів, що становило лише 40% від необхідної суми.
Варто відзначити високий рівень ризиків, який зумовлений відсутністю системи страхування та хеджування, а також низьким рівнем корпоративної та судової культури в країні.
Ситуацію погіршує також відсутність надійної застави, забезпеченого ліквідним ринком землі.
При цьому великі банки, у тому числі державні, занадто консервативні у своїх підходах і не можуть охопити своїми продуктами основні пласти малого і середнього бізнесу. Досить сказати, що у Фінляндії 58% аграрних кредитів видаються малими кооперативними банками, у Франції — 75%, у Нідерландах — 90%, в Японії — 80%, у Німеччині — 44%, у США малі місцеві земельні банки видають до 35% кредитів на придбання фермерами земельних наділів. В Україні така форма, як кооперативні і земельні банки, повністю відсутня внаслідок регуляторної політики НБУ. Аграрна специфіка вимагає і специфіки фінансової. Наприклад, у Польщі з 80 банків активно видають кредити аграріям лише три, а 20% ринку належить спеціалізованому BGZ-банку. Як кажуть поляки, з фермера зробити банкіра легше, ніж навпаки. Саме з цієї причини системні українські банки, у тому числі державні, не зможуть активувати масовий фінансовий продукт, затребуваний малими і середніми аграрними підприємствами.
Дають про себе знати і інфраструктурні проблеми. Зокрема, ізоляція фермерів від логістичної та транспортної інфраструктури, внаслідок чого малі та середні виробники не можуть ефективно експортувати свою продукцію на зовнішні ринки і змушені реалізовувати її трейдерам-монополістам за викидними цінами.
Особливості почерку
Проблеми розвитку кредитування додає нераціональна структура кредитування. Зокрема, більше половини аграрних кредитів видані підприємствам Київської області, що обумовлено наявністю великих аграрних комплексів і холдингів. У той же час обсяг кредитів, виданих, наприклад, у Закарпатській області, становить менше 100 млн грн, що ще раз підкреслює необхідність розвитку мережі місцевих, регіональних банків (кооперативних і земельних). Половина кредитів — середньострокові, видані на термін від одного до п'яти років. Близько 45% — короткострокові позики до одного року і лише 5% — довгострокові кредити, видані на термін більше п'яти років, що говорить про слабкий інвестиційний ефект кредитного плеча. Враховуючи високий рівень кредитних ставок, кредит при таких параметрах не стимулює розвиток сектора, а вимиває обігові кошти і веде до банкрутства. До негативних факторів кредитування варто віднести і значну частину валютних кредитів (майже 50%), що в умовах девальвації гривні значно погіршує якість їх обслуговування.
Погіршує ситуацію відсутність ефективної зв'язки між аграріями та переробної та харчової промисловістю. Аграрний сектор в Україні, на жаль, орієнтований на експорт сировини з низьким рівнем переробки, а відповідно, і з мінімальною доданою вартістю. Переробна та харчова промисловість системно відстають від потенційних можливостей українського аграрного сектору. Позначаються відсутність інвестицій і слабкий захист прав інвесторів/кредиторів.
Тим часом у Польщі значна частина кредитів надходить саме з допомогою зв'язки: переробні підприємства (в основному бійні худоби і птиці), фермери, банки.
Виглядає ця схема приблизно так: банк видає фермеру кредит, фермер поставляє вирощену товарну продукцію переробнику, а переробне підприємство повертає банку кредит за рахунок частини платежів фермеру. Таким чином, максимально враховується баланс інтересів: фермер займається тільки своєю справою (варто зауважити, що у польських фермерів практично відсутній бухгалтерський облік як такий), переробник забезпечений сировиною, банк гарантовано отримає свої гроші з відсотками.
Особливості пропозиції
Що стосується безпосередніх форм кредитування, то в основному на ринку присутні консервативні моделі. У першу чергу це стосується базової лінійки кредитних продуктів. На сьогодні українські банки концентруються, насамперед, на операціях з аграрними розписками — цей вид фінансування активно просувається на ринок за підтримки IFC. Уже створено єдиний реєстр виданих розписок, кожна з яких чітко прив'язана до урожаю на конкретній ділянці землі по кадастровому номеру. Доступ до реєстру публічний, що дозволяє кредиторам, у тому числі банкам, оперативно отримувати інформацію. Обсяг операцій в 2016 р. склав кілька сотень мільйонів гривень, але плани у організаторів наполеонівські: за зразкову модель взята Бразилія, де щорічно з допомогою таких фінансових інструментів залучається $20-30 млрд інвестицій в аграрний сектор і частка таких ресурсів становить 40% від загального розміру залучених коштів. Поки складно говорити про перспективи таких механізмів в Україні, відзначимо тільки, що схожий проект складських свідоцтв, що просувається канадськими експертами на початку 2000-х років, особливо не прижився.
Крім того, популярно сезонне фінансування — передбачає видачу кредитів на проведення сезонних польових робіт і погашення кредиту після реалізації врожаю. Також варто відзначити кредитні лінії — відновлювані та фіксовані, Best Market Rate (BMR) — фінансування з плаваючою процентною ставкою, яка залежить від зміни ціни грошей, при цьому клієнт отримує найбільш вигідну пропозицію, а також видачу кредитів під експортні контракти та імпортні закупівлі обладнання, насіння, добрив і т. д. Не залишаються без уваги і факторингові операції — викуп у клієнтів дебіторської заборгованості контрагентів з дисконтом, а також авалювання векселів та використання їх у клієнтських розрахунках.
З зазначених видів найбільш поширені: сезонне фінансування (здійснюється переважно в гривні, термін — до одного року), кредитні лінії (гривня, один-два роки), експортні кредити (гривня, долар, євро, термін — до одного року). Райффайзен Банк Аваль активно застосовує схеми авалювання векселів, вартість послуги становить 1-2% в місяць від номіналу векселя. Середня ставка за кредитами в гривні з урахуванням всіх комісій може коливатися в межах 23-24%. Більш низький середній показник кредитних ставок за сектору в цілому пояснюється наявністю великих позик, отриманих аграрними холдингами із заниженими відсотками. Ставка по валютних кредитах становить 8-10%, але, враховуючи девальваційні очікування, такі продукти активно не застосовуються.
Серед банків, які активно присутніх на ринку кредитування аграрного сектора, виділяються: Приватбанк, Банк, ОТП Банк, Креді Агріколь, Райффайзен Банк Аваль. Рівень аграрних кредитів у їхніх портфелях, сформованих у 2016 р., становить від 20 до 60%.
Плани і перспективи
Банківське кредитування практично не відчуває конкуренції з боку інших системних учасників ринку капіталу. Так, старт лізингових операцій був різко припинений настали кризою.
Тим не менш, навіть з огляду на перспективи зростання, це все інерційний рух старої консервативної моделі кредитування. Так, вона зможе забезпечити незначне зростання обсягів фінансування, але нездатна надати якісно новий імпульс національному аграрному сектору.
Для виходу на амбітний рівень $50 млрд експортної продукції в рік необхідні нові фінансові моделі та інструменти.
На жаль, в 2017 р. варто очікувати лише поліпшення традиційних форм. Серед позитивних моментів — зниження процентних ставок у гривні до 15%, але за умови збереження монетарної стабільності. Не варто очікувати збільшення термінів кредитування. В топі будуть кредити до одного року, тобто в межах товарного циклу. Базова валюта — гривня, валютні кредити будуть поступово витіснятися з ринку. Переважаючими формами кредитування будуть залишатися короткострокові кредитні лінії і сезонне фінансування.
