Квартира за довічний догляд. Як Зе-влада порушить плани українців, які чекають житло у спадок
Міністерство соціальної політики розробило законопроєкт, який дозволить державним і комунальним будинкам престарілих претендувати на квартири їх підопічних
Заповідаю квартиру дому престарілих
Міністерство соціальної політики пропонує внести зміни в законодавство, яке регулює питання укладення договорів довічного утримання, догляду за людьми похилого віку та успадкування їхнього житла.
Міністерство в пояснювальній записці до законопроєкту зазначає, що сьогодні сфера, яка стосується договорів довічного утримання, має ряд недоліків. Зокрема, іноді люди похилого віку, уклавши такі договори, з часом починають потребувати більшого догляду, ніж раніше, але такий договір їм його не гарантує, а майбутні спадкоємці квартир такий додатковий догляд не пропонують.
В результаті люди похилого віку виявляються у відповідних державних чи комунальних установах, де перебувають на повному державному забезпеченні до самої смерті, а спадкоємці не компенсують державі в результаті не тільки витрати на утримання літніх людей, але іноді навіть не оплачують їх похорон.
Тому міністерство пропонує внести до законодавства зміни, згідно з якими договір довічного утримання можна буде укладати не тільки з фізособами, а й з державними або комунальними закладами, які займаються доглядом за літніми людьми. Після смерті старих ця установа буде претендувати на їх квартири.
Договір розбрату
Міністерство пропонує ввести норму, згідно з якою спадкоємці не зможуть вступати в права власності на житло, якщо вони не доглядали за літнім власником квартири і той доживав свій вік в спеціальних установах. Спадкоємці зможуть отримати житло тільки після того, як компенсують цій установі всі витрати по догляду відповідно до встановлених розцінок. Якщо такий закон буде прийнятий, багатьох родичів, які чекають, поки їх старі дядьки і тітки відійдуть в інший світ і їм перепаде квартира, може чекати неприємний сюрприз. Може виявитися, що за всі роки, поки літня людина перебувала у будинку для літніх людей, витрати на догляд за ним склали круглу суму і тепер будуть покриті за рахунок продажу успадкованої квартири.
Однак при цьому є один дуже важливий момент: якщо сьогодні літня людина потрапляє в таку установу, то здебільшого її пенсією розпоряджається саме вона — гроші йдуть на її утримання. Виходить, що якщо законопроєкт буде прийнятий, то держструктури крім пенсій будуть претендувати і на житло людей похилого віку. І якщо сьогодні першочергове право на спадкування житла мають родичі, то в разі прийняття цього закону першими в черзі за квартирою будуть саме установи, які опікувалися літніми людьми. А родичам доведеться через суд відвойовувати квартири.
При цьому в тексті законопроєкту нічого не говориться про те, що ж буде далі з квартирами після того, як їх отримає установа, яка доглядала за літньою людиною. Чи будуть вони передаватися у державну власність і якому конкретно держоргану, або ж стануть власністю місцевої громади? А може, вони залишаться у власності цієї установи і будуть здаватися в оренду? Або будуть продані, а гроші підуть на погашення витрат з утримання літніх людей? Про це не сказано нічого.
Міністерство також пропонує конкретизувати деякі моменти, що стосуються договорів довічного утримання. Зокрема, пропонується встановити, що в договорі повинні бути (а не "можуть", як зараз) визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду, якими повинен бути забезпечений власник житла. Також пропонується встановити, що якщо в договорі утримання зобов'язання спадкоємця квартири не були визначені "конкретно" (саме так зазначено в тексті законопроєкту), то такий договір буде вважатися нікчемним.
Однак, що означає "всі види догляду" і "всі види матеріального забезпечення"? Як зрозуміти, що літня людина дійсно за договором була забезпечена всім необхідним? І чи не буде це розмите формулювання приводом оскаржити договір довічного утримання іншими зацікавленими особами? Адже сьогодні такі договори укладаються і між неродичами, якщо відносини з людьми "по крові" не склалися. Чи не стане ця норма ще одним приводом, щоб оскаржити дію договору?
Мінсоцполітики також пропонує закріпити в договорах довічного утримання вартість матеріального забезпечення людей похилого віку на рівні не нижче, ніж вартість соціальних послуг на дому, яка визначається в порядку, встановленому Кабміном. Тобто, з одного боку, в цьому закладено позитивний момент: не можна буде в договорі прописати, що бабусі можна буде "підкинути" пару сотень гривень на місяць, а після її смерті на підставі цього договору зі спокійною душею стати власником її квартири. Але, з іншого боку, якщо опікуни — це не дуже багаті родичі, які при цьому надають всю посильну допомогу, то виходить, що договір з ними потім можна буде оскаржити через те, що "по прайсу" послуг було надано недостатньо.
Чиновницька влада
Однак у законопроєкті є і моменти, які повинні насторожити сумлінних громадян, які самостійно опікуються престарілими родичами. Наприклад, якщо літній власник житла не перебуває на утриманні в державній установі, але при цьому визнаний недієздатним, на дії з його майном потрібно буде отримувати дозвіл від служби опіки. А якщо служба проти, то вона може заблокувати операції з майном, аж до накладення арешту. Тому якщо людина доглядає не зовсім психічно здорового літнього родича, чиновнику буде дано право вирішувати: успадковує опікун його квартиру чи ні.
В цілому законопроєкт передбачає, що у відносинах між людьми похилого віку і тими, хто за ними доглядає, збільшиться присутність держави, яка буде вирішувати — чи достатньо добре доглядали за людьми похилого віку і чи всі необхідні блага їм надали. Як показує практика, там, де у відносинах між людьми збільшується присутність і повноваження чиновників, чекай корупції. Особливо якщо справа стосується житла.
Багато хто пам'ятає ініціативу мера Києва Леоніда Черновецького, який пропонував людям похилого віку переїхати в комунальні будинки престарілих, їх квартири — здавати в оренду, а на виручені гроші пригощати людей похилого віку ікрою і ананасами мало не кожен день. Однак тоді ініціатива так і не була реалізована через те, що бажаючих віддати свої квартири ушлим столичним чиновникам просто не знайшлося. Тепер, судячи з усього, влада вирішила піти іншим шляхом і перевести відбирання квартир у старих на цілком законні рейки.
