Мутація Нацбанку. Що задумала Рада і при чому тут МВФ

9 вересня парламентарії 283 голосами підтримали законопроєкт авторства голови комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данила Гетманцева і групи депутатів, який вносить серйозні зміни в роботу НБУ. Законопроєкт № 5850 був поданий до парламенту менше місяця тому — 17 серпня. Крім того, депутати підтримали і підготовку його до другого читання за прискореною процедурою — на подачу правок відводиться удвічі менше часу, ніж зазвичай.

Відкриті двері для іноземців

Одне з головних нововведень в законопроєкті стосується Ради НБУ. Зокрема, пропонується вилучити з чинного законодавства норму про те, що член Ради обов'язково повинен проживати на території України. Мимоволі напрошується паралель з великими державними компаніями, в наглядові ради яких призначені іноземні фахівці. Але в результаті, як показує досвід, це не завжди виправдано, оскільки навіть присутність іноземців — не гарантія стабільної і прибуткової роботи цих компаній.

Але НБУ — це не компанія, а державний орган, який повинен відстоювати національні інтереси, і які не завжди відповідають інтересам наших західних партнерів. Особливо якщо це стосується грошово-кредитної політики.

Цю норму вже встигли розкритикувати депутати в залі під час першого читання. "Тобто член ради НБУ може не жити в Україні. Так давайте віддамо наш НБУ Сполученим Штатам або Європі? Навіщо він нам потрібен?" — сказав член депутатської групи "Партія "За майбутнє" Антон Поляков.

Деякі інші виступаючі називали цю норму здачею національних інтересів.

При цьому слід зазначити, що на прийнятті цього закону наполягає МВФ. На даний момент МВФ виступає за режим інфляційного таргетування в багатьох країнах (офіційно його дотримуються понад 40 центробанків). Вважається, що таким чином скорочуються ризики незабезпеченої емісії національної грошової одиниці, а цінова стабільність лягає в основу економічного зростання. Хоча, з іншого боку, підвищення процентних ставок, за допомогою якого збиваються темпи інфляції, навпаки, може загальмувати зростання економіки через подорожчання кредитних ресурсів. Як би там не було, але у прогнозованої інфляції в Україні є ще один незаперечний плюс в очах наших міжнародних партнерів, точніше кредиторів — це наша можливість погашати борги. І дійсно, якщо велика інфляція за будь-який період "з'їсть" очікуваний процентний дохід від вкладень нерезидентів в українські ОВДП, то вони отримають збитки, а Україні стане дуже важко залучати валюту на комерційних умовах і розплачуватися за рахунками.

Крім того, запропонованими змінами звужується можливість контролю з боку Ради НБУ над правлінням Нацбанку. У законопроєкті пропонується встановити, що оцінювання узгодженості реалізації грошово-кредитної політики буде щорічним, тоді як Рада НБУ зараз це робить постійно. Таким чином, запропоновані депутатами норми загрожують ризиком втрати контролю за грошово-кредитною політикою з боку Ради НБУ, яка представляє інтереси суспільства, а члени ради призначаються президентом і Верховною Радою. Побоювання стають ще більш актуальними, оскільки, як ми побачимо далі, в проєкті законодавчих змін закладені загрози для проведення монетарної політики.

Ціни — все, зростання — ніщо

У законопроєкті пропонується виключити зі статті 52 Закону "Про Національний банк України" положення про те, що "НБУ підтримує економічну політику Кабміну, якщо вона не суперечить забезпеченню стабільності грошової одиниці". Такі зміни деякі експерти і політики вже розцінили як спробу дезавуювати одну з функцій НБУ, згідно з якою він сприяє стійким темпам економічного зростання і підтримує економічну політику уряду. Однак тут важливо зробити ремарку, що дана функція все ж залишається в іншій статті закону про НБУ. Швидше такі правки показують наміри законодавців звести роботу НБУ до інфляційного таргетування (утримування загального рівня цін в певних рамках).

Також ряд запропонованих змін містять норми, що посилюють автономність НБУ і уможливлюють проведення ним політики, яка не узгоджується з загальнодержавними цілями і пріоритетами.

До таких нововведень можна віднести, зокрема, доповнення статті 54 закону положеннями про те, що "НБУ не має права здійснювати будь-які інші операції, мета яких — фінансувати Державний бюджет України". Цю норму можна розуміти і так, що НБУ не зможе проводити будь-які операції з державними цінними паперами. В такому випадку регулятору взагалі стане складніше ефективно працювати, оскільки за допомогою операцій з державними цінними паперами центробанк проводить грошово-кредитну політику, зокрема, впливає на ставку відсотка.

Як ми вже відзначали, весь масив правок до Закону "Про Національний банк України" свідчить про фокусування центробанку на функції таргетування інфляції, пропонується прибрати навіть цілу статтю (46) і згадки про девізну і дисконтну політику. Простими словами, про регулювання курсу гривні (шляхом купівлі/продажу інвалюти на фінансових ринках) і регулювання руху капіталу. Це не означає, що НБУ не зможе проводити курсову політику, проте самі правки в черговий раз розставляють акценти. Самий показовий приклад — перевизначення самої грошово-кредитної політики, метою якої пропонується поставити не стабільність грошової одиниці (як зараз), а цінову стабільність (читай: інфляційне таргетування).

Оскільки таргетування інфляції за допомогою підвищення облікової ставки (вчора вона, до речі, була збільшена до 8,5%) в загальному випадку призводить до ослаблення ділової активності — то функція НБУ з підтримки економічного зростання відсувається на задній план.

Деяких депутатів такі перспективи обурюють. "Це загроза економічній безпеці країни, що НБУ більше не буде сприяти економічному зростанню в країні. Це страшні речі і пропоную їх не підтримувати", — заявила депутат від фракції "Батьківщини" Альона Шкрум.

Однак на цих змінах наполіг автор законопроєкту Данило Гетманцев. "Основна функція Нацбанку в Конституції — стабільність національної грошової одиниці [нагадаємо, саме цей термін його законопроєкт прибирає з визначення грошово-кредитної політики. — "ДС"]. Функція, з якою НБУ впорався під час фінансової кризи. Заради того, щоб ця функція виконувалася, необхідна незалежність Національного банку, в першу чергу — від Кабінету Міністрів, щоб не повторювати помилки прихованих емісій на фінансування витрат державного бюджету, щоб не було тиску на Нацбанк з метою покриття тих чи інших витрат", — заявив він.

У законопроєкті є і норми, прийняття яких загрожує погіршенням взаємодії НБУ і Кабміну і розбалансуванням державної економічної політики. Зокрема, із Закону "Про Нацбанк" пропонується виключити положення, згідно з якими він щоквартально надає Кабміну інформацію про безготівкову емісію та про проведення взаємних консультацій з питань грошово-кредитної політики.

На думку Олександра Вальчишена, учасника PhD програми з економіки Університету Міссурі (Канзас-Сіті), основний ризик цих змін до Закону "Про Нацбанк" в тому, що економіка і далі буде консервуватися в "ново-кейнсіанському" підході, який називається "режим економії, що спонукає економічне розширення" (англ. expansionary austerity). "Цей підхід консервує мляві темпи зростання економіки в цілому і високий рівень соціальної нерівності в суспільстві", — сказав він.

Крім того, побічним ефектом від цих законодавчих змін може стати в подальшому потреба в докапіталізації самого Нацбанку за рахунок уряду, оскільки в законопроєкті є норма про те, що НБУ може розміщувати валютні резерви в іноземні активи з негативною процентною ставкою/прибутковістю, тоді як одночасно за власними зобов'язаннями НБУ буде платити більш високу процентну ставку як за вже діючими інструментами, так і за новими.

Непрозорі дані

У запропонованих змінах є і норми, які, на думку депутатів, дозволять Нацбанку маніпулювати цифрами. Зокрема, сьогодні в законі визначення поняття "платіжний баланс" — це сума надходжень в Україну з-за кордону і зовні, тоді як пропонується ввести визначення, що це — сукупність економічних операцій, які проводяться між резидентами і нерезидентами за певний період часу. "Це дозволить керівництву НБУ просто маніпулювати цифрами", — сказав Антон Поляков під час обговорення законопроєкту в Раді.

Таким чином, законодавчі зміни щодо діяльності НБУ можуть обмежити можливості регулятора в проведенні ефективної грошово-кредитної політики, зробивши його ще більш незалежним від держави Україна, попутно відкривши двері для іноземців до контролюючого органу — Ради НБУ. В результаті Україна може втратити частину свого монетарного суверенітету.