Андрій Клименко: Зараз в Криму розвивається тільки одна галузь — військова промисловість
І про те, що Україна і українці вже роблять і можуть зробити далі, щоб погіршити життя російським окупантам на півострові
"ВД" Головне питання: як повернути Крим?
А. К. Потрібно почати з того, щоб зробити окупацію та анексію Криму як можна більш дорогим задоволенням для РФ. Ще в червні 2014 року "Майдан закордонних справ" підготував концепцію, а потім і стратегічний план повернення Криму. Після того, як це було неодноразово викладено в пресі, ми отримали своєрідний "сертифікат якості" від ФСБ: кримінальну справу за статтею 280.1 "Публічні заклики до здійснення дій, спрямованих на порушення територіальної цілісності Російської Федерації". Першим пунктом нашої стратегії записана економічна блокада дій РФ на території Кримського півострова в усіх сферах і видах економічної діяльності. За два роки цей пункт реалізовано майже за всіма напрямами.
"ВД" Можна оцінити ефект від блокади, тобто збиток, нанесений окупантам?
А. К. Підемо за напрямами, як вони були записані в концепції. По-перше, блокування морського, повітряного і сухопутного транспортного сполучення з півостровом. Це зроблено спільними зусиллями громадянського суспільства і Міністерства інфраструктури. До речі, це йшло врозріз з політикою прем'єр-міністра Яценюка. Мінінфраструктури надійшло правильно, перекривши авіа - та залізничне сполучення з Кримом.
Що стосується блокади морського сполучення, то тут спрацювали в основному громадянське суспільство та зарубіжна морська преса, яка розголосила нашу інформацію. Світове морське співтовариство усвідомило, що українські громадські структури щодня, щогодини ведуть моніторинг заходу суден у кримські порти, а такі заходи нашим законодавством заборонені. Зреагували все: і судновласники, суднові оператори, і морський страховий бізнес, який, треба сказати, є дуже великою галуззю світової економіки. Наприклад, норвезька компанія, що входить в п'ятірку гігантів морського страхового бізнесу, ще у 2014 році на підставі наших публікацій та їх републикаций в іноземних морських виданнях розіслала своїм клієнтам-судновласникам лист, де повідомила, що не буде страхувати перевезення в порти Криму. А жодне судно без страховки просто не вийде в море.
Зараз практично всі судна, що належать іноземним судо-
власникам, за винятком кількох "божевільних", уникають Криму. Туди не заходять вже ні турки, ні греки. Хто ходив, продали ці "засвічені" суду російською. В порти Криму ходять, як правило, дуже старі, 30-40-річні суду з поганим технічним станом, і понад 90% їх належать російським судновласникам. Вони можуть ходити під різними прапорами, належати різним компаніям, у тому числі офшорним, але це російські суду. Старі суду ставлять на ці лінії тому, що розуміють: якщо вони поставлять нове судно, а потім захочуть відправити його в європейський порт, то висока ймовірність, що це судно буде там заарештовано.
"ВД" Які ще напрями блокади можна вважати ефективними?
А. К. Другий напрямок - блокування розвитку в'їзного туризму. Крим втратив повністю величезний потік з приблизно 4,5-5 млн українських туристів щороку. Українці в масі своїй не поїхали на відпочинок в Крим ще в 2014 році. Ми прогнозували, і це загалом збулося, що українці поїдуть на курорти Одеської, Миколаївської, Херсонської областей. Звичайно, в перший рік ці області опинилися не готові до такого напливу туристів, але сьогодні вони нарешті зрозуміли, яку вигоду можуть одержати від перерозподілу турпотоку, і зайнялися забезпеченням, щоб взяти ці мільйони туристів, розмістити їх нормально, створити умови і т. д.
Практично зник в'їзний туризм з далекого зарубіжжя і країн СНД, зокрема Білорусі. У 2013 році пасажиропотік залізничного транспорту в Крим і з Криму перевищував 21 млн чол. В 2014 році, коли ще ходили потяги, він скоротився до 10 млн осіб. У 2015 і 2016 роках - нуль.
Це в три-чотири рази менше, ніж було до окупації.
Третій напрямок - блокування товарних поставок на півострів. Завдяки громадянській блокаду Криму, розпочатої наприкінці 2015 року, ці постачання з території України припинено - всупереч абсолютно ненормального закону про так званої вільної економічної зоні "Крим", який набув чинності у вересні 2014-го. Він діє досі, незважаючи на різко негативні оцінки експертів та протести громадянського суспільства, що вимагає його скасування.
Про обсяг товаропотоку, який вдалося зупинити, говорять такі цифри. Раніше в Крим влітку в'їжджало в день близько 500 фур, кожна з яких завозила по 20-25 т продуктів харчування, будматеріалів, побутової техніки і т. п. Частково Росія зуміла замістити ці товари, що надходили з України, своїми, хоча і набагато більш дорогими і набагато гіршої якості, особливо якщо говорити про продукти харчування. Якби не закон про СЕЗ "Крим", завдяки якому окупанти отримали майже два роки на підготовку, ефект від товарної блокади був би ще сильнішим.
Фактично український народ в особі громадянського суспільства змусив держава припинити поставки на півострів товарів з України, так само як і постачання електроенергії. Постачання води по Північно-Кримському каналу були припинені відразу після початку окупації, і це заслуга тодішнього в. о. заступника голови президентської Адміністрації пана Сенченка. Він сам кримчанин, чудово розумів всю важливість такого кроку і зміг дотиснути це питання. Це дійсно завдало дуже серйозний збиток державі-окупантові: РФ змушена витрачати на різні екзотичні схеми водопостачання Криму величезні кошти. В результаті припинення поставок електроенергії РФ довелося понести величезні витрати на енергоміст. При цьому проблема повністю не вирішена, і такий стан триватиме ще як мінімум два роки, поки не буде добудований четвертий блок Ростовської АЕС.
Четвертий напрямок - блокування поставок товарів кримських виробників за межі півострова. Тут спрацювали санкції США і ЄС. Зараз, крім поставок у РФ, спостерігається тільки невеликий експорт зерна з Криму у Північний Кіпр, Сирію, Лівію, тобто в невизнані держави і в країни, охоплені війною.
"ВД" А як себе почувають у Криму українські компанії, західний бізнес?
А. К. Блокування будь-яких інвестицій з-за меж Криму - це наступний напрямок, і воно теж реалізовано. Завдяки міжнародним санкціям західних інвестицій зараз в Криму немає і в найближчому майбутньому не буде. Та й російські приватні інвестиції в Крим теж не йдуть, оскільки там не працюють великі російські банки, так як вони остерігаються санкцій. На півострів прийшли тільки дрібні фінустанови, які в російських рейтингах у четвертій-п'ятій сотні.
А напрям, який найменше реалізовано, - це блокування діяльності в Криму будь-якого українського бізнесу, особливо наших дочірніх компаній. Українська влада проявляє тут абсолютно невиправдану толерантність. Але я сподіваюся, що громадянське суспільство все-таки дотисне і цю ситуацію.
Втім, на діяльності українських компаній в Криму теж сильно позначилася економічна блокада. Так, виникли серйозні проблеми у пана Фірташа. Його хімічні заводи на півночі півострова ("Кримський Титан" в Армянську і Кримський содовий завод в Красноперекопську) потребують сировина, яка перш поставлялося з материкової України. Наприклад, це ильменитовая руда. Зараз є окремі спроби лівим чином доставити сировину в українські порти, звідти привезти на рейдову перевалку в Керченську протоку, а там перевалити на судно, яке зайде в кримський порт. Але я не думаю, що це рятує при тих обсягах, які потрібні. По всій видимості, йдуть серйозні поставки з Росії - з Кольського півострова, а також через РФ з далеких країн. Але, безумовно, витрати зросли, рентабельність хімзаводів впала. А той же "Кримський Титан" - це бюджетоутворююче підприємство не тільки Армянська, а й усього Криму.
"ВД" до Речі, як зараз наповнюється кримський бюджет?
А. К. В Криму зведений бюджет, то є республіканський і місцевих бюджетів у сумі, становив близько $1,5 млрд. Це практично забезпечувалося податками і зборами з території півострова. Половина податків йшла в Київ і така ж сума звідти поверталася через дотації та субвенції. Тобто Крим фактично не був дотаційним. Зараз зведеного бюджету Криму в доларовому еквіваленті приблизно такий же. Тільки збирається в нього на території Криму в кілька разів менше: в 2014 році - 25% , в 2015-му - 32%. А решта, тобто 75% в 2014 році і 68% у 2015-му - це дотації з федерального бюджету РФ.
Докладний аналіз, який ми зараз робимо, говорить про те, що Крим повертається до економіки радянського періоду. Тоді підлозі-
острів був в першу чергу зовсім не здравницею і не житницею, а військовою базою, а найважливішим сектором був ВПК. Зараз в Криму розвивається тільки одна галузь - військова промисловість, включаючи кораблебудування, а сам півострів знову перетворюється на військову базу.
"ВД" Якими повинні бути подальші дії України щодо окупованого Криму?
А. К. Необхідно невідкладно скасувати закон про СЕЗ "Крим". До того ж він зараз діє проти тих українських громадян, які живуть у Криму і хочуть виїхати звідти. Багато з них мають малий бізнес, рухоме майно і хотіли б його вивезти, але цей закон прирівнює такий вивіз до імпорту. Також він вводить обмеження на вивіз звідти грошей, як з-за кордону. Це все цензурними словами охарактеризувати не можна. Створюється враження, що автори цього закону і Яценюк як тодішній прем'єр робили все можливе, щоб людей не випустити з Криму.
За нашими оцінками, з Криму на материкову Україну за два роки виїхало 50 тис. осіб. І цей потік не закінчився. У Криму йде дуже великий тиск на малий і середній бізнес у всіх сферах, включаючи туристичну. Внаслідок перетворення Криму на військову базу будуть все сильніше витіснятися з півострова кримські татари як нелояльная і притому згуртована спільність.
Потрібно дати можливість всім бажаючим кримчанам переїхати сюди. Але в той же час потрібно ставити перед Заходом питання про нові санкції до Росії за Крим. Приводів більш ніж достатньо: це і репресії проти кримських татар, і попрання прав людини окупаційним режимом, і злодійство Росією української власності в Криму, і масштабна мілітаризація півострова, яка несе загрозу не тільки Україні, але і чорноморським членам НАТО - Туреччини, Болгарії, Румунії.
Наша країна має спонукати українські компанії припинити будь-яку діяльність в Криму, оскільки вона неможлива без визнання російських законів і сплати податків у бюджет держави-окупанта. І необхідно, нарешті, реалізувати ще одна пропозиція нашої стратегії: створити координуючу структуру за образом і подобою міністерства економічної війни, створеного Черчіллем в Британії восени 1939 року для блокування гітлерівської Німеччини.
Опублікована в щомісячнику "Власть денег" № 6 (443) за червень 2016 р.
