Амністія капіталів від Зеленського. Чому вона призведе до народних бунтів

Три роки чекали

Тема амністії капіталів була однією з основних в економічному блоці програми Володимира Зеленського, ще коли він тільки балотувався в президенти. Тоді не тільки його прихильники, а й незалежні експерти сходилися на думці, що проведення податкової амністії — вкрай важливий і правильний крок для України. Зміни, що відповідають законодавству, вже подавалися в парламент правлячою партією, але не пройшли... І ось 25 лютого Офіс президента вніс до Верховної Ради як невідкладні відразу чотири законопроєкти, пов'язані з податковою амністією. Це документи №5153 (зміни до Податкового кодексу), №5154 (зміни до Бюджетного кодексу), №5155 (зміни до валютного законодавства) і №5156 (зміни до Кримінального та інших кодексів).

Правда, текстів самих проєктів на сайті Верховної Ради ще немає. Хоча розібрати їх по кісточках не вийде, є привід поглянути на проблему більш концептуально, поставивши собі питання, наскільки взагалі адекватний в українських умовах головний принцип — добровільність проведення податкової амністії. Саме на такій формі майже два роки наполягав голова комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Ради Данило Гетманцев. А в недавньому інтерв'ю для "ДС" він згадав, що законопроєкт буде вноситися саме президентом ("щоб викликати більше довіри"), а також що в ньому передбачені такі параметри: 5% — загальна ставка для капіталу, що амністується, і 9% — для активів, які не в грошовій формі, а також будь-яких активів за кордоном і прав грошових вимог до нерезидентів. Крім того, 2,5% — для тих, хто захоче вкласти "амністовані" гроші в ОВДП, під це буде спеціальний випуск Мінфіну. 26 лютого, говорячи про нові законопроєкти, Гетманцев підтвердив ці параметри у своєму телеграм-каналі.

При цьому він розкрив і деякі інші норми: амністія стосуватиметься будь-яких активів в Україні і за кордоном, придбаних до 1 січня 2021-го. А скористатися нею не зможуть ті, хто подавав з 2015 р. декларації в рамках антикорупційного законодавства.

Декларувати під амністію можна буде будь-які активи, а саму декларацію — подавати в електронному вигляді або через нотаріуса. Крім того, не можна буде декларувати:

• готівкові кошти;
• активи, отримані в результаті кримінальних злочинів і порушень (за винятком ухилення від сплати податків і порушень валютного законодавства);
• активи, щодо яких провадиться судочинство за статтями про легалізацію доходів, одержаних злочинним шляхом та фінансування тероризму.

Втім, Гетманцев не раз визнавав, що податковий ефект від цього не варто переоцінювати, а фіскальна мета тут не є пріоритетною. Головне — повернути раніше виведені від податків капітали в легальний економічний обіг всередині країни. Імовірно, податкову амністію в Україні планують проводити протягом дев'яти місяців, щоб закінчити в 2021 р.

У 2019 р., коли оглядач "ДС" обговорював з Данилом Гетманцевим цю реформу, тоді ще майбутній голова парламентського комітету як першу умову її проведення називав добровільність. Тобто хочеш легалізувати укриті колись доходи — заплати "копієчку". Інакше кажучи, добровільно показав, заплатив відсоток — спиш спокійно.

Але вже тоді багато експертів говорили: щоб цей захід дав ефект, декларацію про доходи зобов'язані заповнювати всі члени суспільства, всі громадяни країни. Інакше знову створюються нерівні умови, закладається фундамент нового розколу і головне — не всі покажуть приховані капітали...

Але на нинішньому етапі таке неможливо: введення загального декларування загрожує суспільним невдоволенням. Реакція українців цілком передбачувана: "Держава знову тягне лапу в нашу кишеню! Не дозволимо!" Дійсно, тут ФОПи проти цілком розумного введення РРО стоять, як 300 спартанців проти перського війська, а введення загального декларування страшно подумати, яку бурю викличе...

Але чому суто добровільне декларування не матиме успіху?

Кому не потрібна декларація

Зрозуміло, що при декларуванні доходів і майна в рамках амністії податкова неминуче дізнається багато нового і цікавого про своїх підопічних.

Так, за нашою інформацією, законопроєктом передбачено, що декларації, які платники податків оприлюднять в рамках податкової амністії, не можна буде використовувати в суді як докази по інших справах. Однак є докази в суді, а є "оперативна інформація слідства". І те, що не буде використано в судових процесах, цілком може бути затребуване молодими запопадливим лейтенантами в різних правоохоронних відомствах: вони будуть розуміти, куди копати. Бізнесмени, роками ухилялися від податків, це чудово розуміють і, швидше за все, не будуть ризикувати своїм майбутнім заради сумнівної можливості легалізувати якусь частку капіталу на батьківщині.

Йдемо далі цим же шляхом. Зараз ідеться тільки про активи та доходи, які були отримані без сплати податків. І амністія звільняє від відповідальності за ухилення від оподаткування, адміністративної та фінансової відповідальності за фінансові правопорушення. Однак мова не йде про корупціонерів, амністія не поширюється на хабарі, на відверто кримінальні доходи тощо. Але чи багато які капітали в дев'яності і нульові роки створювалися без корупційної складової, без кримінальних схем, без порушень інших законів, крім податкових?

Спірні ставки

Залишається також питання справедливості. Навіть тотальне декларування з амністування доходів і майна всіх повнолітніх громадян України збереже проблему (не)справедливості в суспільстві. Вся справа упреться в ставку. Для багатьох низька ставка при амністуванні капіталу — це можливість майже даром (за мірками стандартного оподаткування) легалізувати раніше виведене від податків. Але зрозуміло, що в суспільстві це викличе обурення: "Я чесно платив податки все життя, він виводив в офшори, а тепер він 5% віддав — і чистенький?! Навіщо я тоді був чесним?" (Зараз щось подібне відбувається з пільговим розмитненням "євроблях".)

Порахувати тут дуже просто: ті бізнесмени, які використовували різного роду тіньові схеми "податкової оптимізації" (назвемо це так), повинні були б "по-хорошому" заплатити 18–20% податків. Зараз, в рамках амністії, вони можуть отримати можливість сплатити з тих самих доходів всього 5%. Це стільки ж, скільки платить фізособа-підприємець, маючи при цьому обмеження щодо оборотів. Той, хто показував прибуток, з якого забирали 18%, запитає — навіщо я всі ці роки платив податки?

Більш того, якщо для бізнесменів, які виходять з тіні, 5% — це мало, то для пенсіонерів, у яких немає грошей і підтвердження походження нерухомості, навіть така ставка може стати проблемою.

Ну а якщо проводити амністування за вищою ставкою, то воно просто втратить свою привабливість.

Це означає, що "нульова декларація" при будь-якому варіанті її виконання дасть негативний соціальний ефект. Цугцванг. З іншого боку, повністю відмовитися від податкової амністії — це означає погодитись зберегти нинішній статус-кво, коли на життя країни прямо впливають приховані капітали і їх цілком відкриті власники.