Американські гірки. Чи зможе гривня злетіти до весни

Можна довго дискутувати про шкоду або користь так званого "плаваючого курсу", але серед позитивів даного методу курсоутворення можна без сумніву назвати розрив тієї психічної, психологічної пуповини, яка пов'язувала населення і бізнес з цифрами в обмінному пункті. І якщо раніше зрушення курсу на кілька копійок викликали майже різдвяне ворожіння на "валютній гущі", то тепер, зміни в психологічних реакціях дуже маленькі настільки, що навіть "просідання" курсу на одну гривню не викликає потік бажаючих придбати валюту.

Стоїчний інтерес

Населення за останні п'ять років привчили майже стоїчно сприймати зміна курсу нацвалюти. Але навіть п'ятирічний період "Вартість" не відбив у українців підсвідоме бажання вгадувати основні курсові тенденції, навіть якщо вже не залишилося гривень, які можна втратити внаслідок девальвації або обміняти напередодні оной.

По суті, перед нами типовий психологічний "відкритий гештальт", який сформувався при пікіруючому падінні гривні з позначки "8" до "28". Саме тому кожне зміцнення нацвалюти сприймається в контексті казкового "а раптом?" і кожна девальвація - в контексті "невже знову?".

І навіть якщо бажання і можливості бігти в обмінник істотно зменшилися, курсова динаміка продовжать викликати у населення жвавий інтерес.

Курс гривні різко девальвував з позначки 27,45 на початку року до 28,26 за станом на 10 січня 2019-го. Мова йде про міжбанківському курсі.

Минулий рік відзначився кількома "атиповими" курсовими явищами. Бізнес і населення вже звикли до того, що восени-взимку гривня девальвує, а навесні-влітку - зміцнюється. На цьому навіть навчилися непогано заробляти: взимку продавати валюту (долар, євро) на піку, розміщувати отриману гривню на піврічний депозит у банку під високий відсоток, в кінці літа трансформувати гривневу масу в валютну готівку з розміщенням оной на новий депозит у банку, на цей раз валютний. Подібна стратегія могла приносити власнику "вільної ліквідності" понад 20% річних, що значно вище і річної ставки по вкладах, і дохідності державних цінних паперів.

Нова курсова парабола гривні стала проекцією сировинної української економіки, коли в умовах деіндустріалізації зник "трансформатор-випрямляч" у вигляді промисловості і залишилися лише сировинні галузі економіки, наприклад, сільське господарство, для яких циклічність - це те, що сама природа прописала. Додамо сюди і "особливості національного бюджетного процесу", коли витратні статті центрального державного і місцевого бюджетів закриваються під Новий рік, щоб закладені бюджетні витрати на мільярди гривень не згоріли під бій курантів і звернення президента. Ось і утеплюються дитячі садки в грудні відволожилася мінватою, тому що у нас добрі дядечки й тітоньки дуже люблять маленьких дітей. А для таких розпорядників бюджетних коштів все одно, за якою ціною цю саму мінвату закуповувати, якщо потрібно, то імпортний товар за бюджетними позиціях заходить навіть тоді, коли всім очевидно, що дбайливий господар почекав би місяць іншого. Ось і розгойдується курс за рахунок ліквідності єдиного казначейського рахунку.

Крім того, взимку традиційно закуповуються енергоносії, наприклад, газ за спотовими цінами на німецькому хабі, вугілля і нафтопродукти. Одним з факторів зимової девальвації є і висновок капіталу, в тому числі дивідендів, українським бізнесом. Хоча розподіл прибутку не є пріоритетним в структурі каналів виведення за кордон. Пальму першості тут утримує погашення кредитів нерезидентів та репатріація частини інвестицій, в основному за допомогою схем операцій з цінними паперами та перестрахування. Але як би там не було, весь цей схематоз також активується в кінці року, коли власники того чи іншого бізнесу можуть підбити остаточний кеш-фло і підрахувати, скільки мільйонів довелося на брата.

Що стосується весни, то тут ключову роль грають заначки аграрного бізнесу, який під посівну компанію заводить в Україну все те, що вдалося нагромадити за минулий рік. Влітку - традиційне курсове затишшя.

Атиповий курс

Але в 2018-му спостерігалась атипова курсова динаміка. Взимку минулого року гривня просіла глибше, ніж очікувалося, і зупинити це падіння вдалося лише з допомогою різкого підвищення облікової ставки НБУ та залучення на ринок ОВДП "гарячих інвестицій" нерезидентів, які скуповували мегадоходные три - і шестимісячні облігації. Весняно-літній цикл зміцнення гривні був і коротшим, і слабкіше, ніж це традиційно очікувалося. Основна причина - зростання цін на енергоресурси і зниження котирувань на залізну руду. Внаслідок роботи даних сировинних ножиць валютні потоки в Україні були істотно скориговані: енергетичний імпорт зріс, а сировинний експорт не показав очікуваної динаміки зростання.

Річна атиповість була продовжена осінньої, коли гривня замість девальвації показала завидну стабільність і навіть епізодично зміцнювалася.

В результаті рік був початий з несподівано міцних позицій - 27,69 (офіційний курс НБУ).

Починаючи з грудня 2018-го офіційний обмінний курс Нацбанку по відношенню до долара США практично не змінився, але змінювався в межах однієї гривні.

Девальвація на 4-5% не повинна викликати серйозних цінових наслідків в економіці.

Єдине "але": ці коливання не розмазані в часі, а сконцентровані на інтервалі в 30 днів. І тут проявляється недолік політики "плаваючого курсу", що проводиться Нацбанком: його небажання вирівнювати курсову криву призводить до того, що курсові "горби" формуються, як на американських гірках, і негативно впливають на основних економічних агентів.

Кажуть, що на деяких ділянках згаданого вище розважального атракціону людина відчуває перевантаження, порівнянні з пілотом винищувача. Але це тільки ілюзія, насправді вагончик американських гірок жорстко прив'язаний до прокладеному маршруту. Але дух захоплює, ніби злітаєш по-справжньому. Щось схоже відбувається і в контексті нової курсової політики плаваючого курсу. При відносній стабільності нацвалюти (точка входу на графіку у грудні майже дорівнює точці виходу в січні) у суб'єктів ринку, населення і бізнесу складається стійке враження, що курс нестабільний, хоча насправді, він міцно стоїть на певному маршруті. Коли девальваційні очікування виникають в умовах реального падіння нацвалюти, це нікого не дивує, але коли вони активно підживлюються при відносної курсової стабільності - це дійсно унікальний результат, в тому числі і в частині "успішної" комунікації НБУ з суб'єктами економічних відносин.

Вчасно не згладжуючи курсові коливання, він самостійно формує перманентні американські гірки для курсу гривні, які в умовах відносної курсової стабільності (місяць до місяця) формують у учасників валютного ринку стійке відчуття, що їх "качає", в наслідок чого спостерігається когнітивний дисонанс, коли гривня стабільна, але всі чомусь впевнені, що вона падає.

Майже як на американських гірках, де кожен упевнений, що злетів... Іншими словами, НБУ так і не навчився "продавати" курсову стабільність, конвертуючи її в позитивні інвестиційні очікування.

З точки зору автономних чинників ліквідності ринку (збільшення обсягу готівки в обігу або притік/відтік ліквідності з використанням казначейських інструментів) вплив даних індикаторів за минулий місяць носила помірний характер. Традиційно спостерігався приплив ліквідності з єдиного казначейського рахунку в кінці року (вкидання в систему понад 36 млрд грн), а також різкий сплеск показників готівки на початку року (перша декада січня) - зростання на 9 млрд грн. До другої декади січня 2019-го кумулятивний вплив даних факторів було повністю мінімізовано, що і відбилося на позитивної курсової корекції.

Джерело: НБУ

Ситуацію з ліквідністю і характеризує показник динаміки Українського індексу міжбанківських ставок (овернайт): за останній місяць він знизився з 18,4 до 17,4%, що свідчить про поступове вирівнювання як загальносистемного рівня ліквідності, так і про уповільнення девальваційних очікувань у банківському секторі.

Хоча січневий девальваційний сплеск якраз і супроводжувався "зрушенням ліквідності" у вигляді зміни загального рівня ставок: з початку року індекс УИМС зріс з 17,1 до 17,4%, так що ця історія поки не закінчена. Рух ставок овернайт до позначки 18% буде свідчити про возобновляющемся напрузі на ринку ліквідності.

Стисла загроза

Найбільшу загрозу для курсу гривні зараз несе так звана монетарна пружина. Причому ця загроза може виступити лише спусковим гачком нової хвилі девальвації, але не є її фундаментальною причиною. Мова про ту саму ліквідності, яка регулярно вилучається Нацбанком з допомогою випуску депозитних сертифікатів і продаж їх комерційним банкам.

Джерело: НБУ

З початку грудня НБУ підтримав банки з допомогою інструментів рефінансування на загальну суму понад 58 млрд грн, а брутто-показник вилучення ліквідності за вказаний період склав близько 448 млрд грн, тобто майже в 10 разів більше, і якщо в першій половині грудня дані зустрічні потоки ліквідності були відносно збалансовані, то з кінця минулого року - початку нинішнього мобілізація коштів Нацбанком істотно посилилася.

Джерело: НБУ

Все це вилилося в плачевний стан кореспондентських рахунків комерційних банків: якщо на початку грудня залишки на них перевищували 50 млрд грн., а в середині місяця досягали майже 69 млрд грн, то починаючи з перших чисел січня скоротилися до позначки в 30 млрд грн і лише до середини цього місяця знову повернулися на рівень півторамісячної давності.

Це говорить про те, що монетарна пружина внаслідок її тривалого і досить нераціонального використання почала давати збої. Одна з причин - НБУ рефінансує банки під 20%, а залучає від них вільну ліквідність під 16%. Зростання відсоткових ставок відбулося внаслідок постійного збільшення облікової ставки, яка становить зараз 18%, при тому, що споживча інфляція майже в два рази менше.

Замкнута фінансова система (НБУ - банки) з кожним місяцем лише посилює генерацію залученої до неї ліквідності (за рахунок нарахованих відсотків), і стиснення вільних грошових ресурсів за допомогою інструментів мобілізації стає все небезпечніше. Умовно кажучи, для зняття девальваційного тиску доводиться все більше оголювати кореспондентські рахунки комерційних банків, вилучаючи їх залишки з допомогою випуску депозитних сертифікатів, але кожне нове погашення останніх приносить в систему ще більше грошей (на суму відсотків), які знову доводиться "стерелизовывать".

І робити це стає все складніше, адже облікова ставка не гумова, а ростуть девальваційні очікування підвищують апетити банківських казначейств, які вимагають за свої ресурси все більш високі ставки.

В один момент рівень девальваційних очікувань учасників ринку капіталу перевищить ту плату, яку пропонує НБУ у вигляді дохідності за своїми депозитними сертифікатами, і тоді сжимавшаяся роками монетарна пружина розтисне. Єдине, її автори сподіваються, що станеться це вже після 1 квітня цього року.

В цілому можна спрогнозувати, що зміцнення гривні в цьому році будуть дуже короткими і сам курс - рухливим. Надійніше бути з валютою.