Дорогий і рідкий. Чи вийде у України підстрахуватися газом з США
Керівництво НАК "Нафтогаз України" веде переговори про постачання газу з США. Про це повідомив в інтерв'ю "Голосу Америки" голова правління компанії Андрій Коболєв. "Ми ведемо переговори з цього приводу", — сказав він і додав, що зацікавленість у поставках газу на український ринок є в обох сторін. При цьому Коболєв вважає, що сьогодні сторони набагато ближче до підписання конкретних домовленостей щодо поставок.
Поставки американського газу на український ринок — це не така вже й фантастична річ, як може здаватися. Американський скраплений природний газ (СПГ) вже доставляється танкерами в Європу, розріджується на терміналах і потім закачується у газотранспортну систему. На думку президента Центру глобалістики "Стратегія XXI" Михайла Гончара, газ для України з США може бути поставлений на термінал в польському місті Свіноуйсьце, а потім шляхом використання типової схеми заміщення доставлений в Україну.
Потужність польського терміналу в Свіноуйсьце становить 5 млрд кубометрів газу в рік, проте Україна зможе прийняти американський газ і на будь-який інший термінал в Європі, оскільки вони універсальні для прийому газу з різних джерел — будь то "Газпром" або газ із США, Катару, Австралії. При цьому необов'язково куплений в США газ фізично повинен бути прокачаний на територію України. Михайло Гончар нагадав, що у свій час у "Нафтогазу" був контракт на поставку газу з норвезькою Statoil, однак це не означало, що ми отримували безпосереднього газ, видобутий в Північному морі, ми отримували ті ж обсяги газу за своповой схемою (тобто шляхом обміну).
За словами Михайла Гончара, з комерційної точки зору американський СПГ буде дорожче звичайного трубопровідного. Однак укладення такого контракту з американцями дасть можливість підстрахуватися на випадок розв'язування Росією чергової "газової війни" за типом тієї, з допомогою якої у 2009 р. вона домоглася підписання з урядом Юлії Тимошенко невигідного газового контракту. Тобто коли йдеться про безпеку держави, питання ціни газу відходить на другий план. "Цей проект націлений на те, щоб створити подушку безпеки на випадок, якщо Росія зважиться на екстремальний крок. Мова не йде про значних обсягах, це більше варіант для підстраховки на випадок, якщо зима буде дуже холодна, а по реверсу ми не зможемо нічого отримувати з-за дефіциту трубопровідного газу в Європі. Тоді нас (і не тільки нас) виручить скраплений газ, який прийде в достатній кількості на термінали-регазификаторы в ЄС", — сказав він.
На думку експерта, Україна може підписати з США рамкова угода, яка передбачає постачання газу в майбутньому на випадок газової кризи і оформлення цих поставок окремими контрактами, як це було у випадку з першими постачаннями газу в Україну з Європи по реверсу. Тоді наша країна підписала з німецькою компаній RWE Supply&Trading GmbH рамкову угоду, яка передбачала оформлення поставок окремими контрактами. "Нафтогаз", незважаючи на те, що є прибутковою компанією, не може дозволити собі розкіш підписувати відразу контракти на купівлю великих партій газу. Перша поставка американського газу може бути експериментальної і не буде великою", — прогнозує Михайло Гончар.
Крім польського Свіноуйсьце, в Європі побудовано вже більше двох дюжин СПГ-терміналів, які розташовані переважно на середземноморському і атлантичному побережжі Італії, Франції та Іспанії. Навіть Німеччина, яка на сьогодні не має СПГ-терміналів і вважається прихильником просування російського "Північного потоку-2", приймає рішення, що значно спрощують їх будівництво, що буде створювати конкуренцію російському газу. В кінці березня цього року уряд Німеччини змінило ключова умова фінансування подібних проектів. Зокрема, раніше фінансування будівництва газопроводів, що з'єднують СПГ-термінали і магістральні газопроводи, покладалося на компанії, що будують термінали, і це значно ускладнювало реалізацію подібних проектів. Однак тепер обов'язок підключати СПГ-терміналу до газотранспортної системи покладається на операторів трубопроводів, які, в свою чергу, можуть перекласти ці витрати на своїх клієнтів, що значно спрощує пошук коштів.
На сьогодні відомо як мінімум про двох таких проектах у Німеччині — термінал в місті Бруснбюттеле потужністю 8 млрд куб. м газу в рік планується побудувати до 2022 р. Це дітище компанії German LNG-Terminal — спільного підприємства нідерландської газової компанії Gasunie (яка, до речі, є одним з партнерів "Газпрому" по "Північному потоку-2"), а також німецької Oiltanking і нідерландської Vopak. Значна частина потужностей терміналу вже забронювала німецька RWE, яка вела переговори про закупівлі скрапленого газу в Катарі.
Другий проект — в місті Вильгельмсхафене в Нижній Саксонії, його в тому ж в 2022 р. планує побудувати німецька енергетична компанія Uniper, яка також є партнером "Газпрому" по "Північному потоку-2".
Тим часом американський СПГ потихеньку відвойовувати своє місце під європейським сонцем. Михайло Гончар нагадав, що перший танкер з газом зі США прийшла в Європу 28 квітня 2016 р., у 2017-му поставки американського газу на європейський ринок були епізодичними, а в 2018-му — вже регулярними. І хоча частка американського скрапленого газу на європейському ринку СПГ невелика — близько 12%, ситуація може змінитися. По-перше, США в найближчі роки реалізують великі проекти зі зріджування газу і будівництва експортних терміналів, що дозволить зрівняти обсяги експорту СПГ з обсягами експорту Росією газу традиційного трубопровідного. По-друге, Австралія за останні три роки також реалізувала колосальні проекти з видобутку та зрідження газу, і ці роботи триватимуть в цьому і наступному році. Тому фактично через п'ять років США, Австралія і Катар будуть сперечатися, хто з них яке місце займе в першій трійці експортерів СПГ. І хоча австралійський газ в Європу не піде (дуже довге транспортне плече), але він потіснить з розташованого поблизу азіатського ринку СПГ американський і катарський газ, який в такому випадку піде в Європу.
Повторимося, що СПГ традиційно дорожче звичайного трубопровідного газу і використовується для покриття дефіциту ресурсу. Однак, як пояснив Михайло Гончар, вже були й зворотні ситуації: в 2018 р. ціна на газ на ринку Іспанії, яка отримує основні обсяги імпорту у вигляді СПГ, були нижчими, ніж на ринку Німеччини. Тому не можна виключати ситуації, коли американський газ, доставлений з-за океану, в певні моменти буде дешевше, ніж поставлений реверсом з Європи російський.
