Дуже потрібні гроші. Як Путін заманює на батьківщину блудних олігархів

Фінансовий регулятор Швейцарії (FINMA), відповідальний за контроль над професійними учасниками ринку капіталу, ввів санкції проти "Газпромбанк Швейцарія", що є дочірньою структурою російського Газпромбанку. Мова йде про заборону залучати нових приватних клієнтів. Як випливає з публікації в The Associated Press, швейцарський регулятор здійснив перевірку понад 30 місцевих банків, які засвітилися в результаті опублікування так званого "панамського досьє". Причому 20 фінансових установ були перевірені з особливою ретельністю. Найдивовижніше, що в результаті цієї операції практично ніхто не постраждав (у нас би вже скористалися приводом і "очистили" як мінімум дві третини фігурантів, а іншу третину - поставили на абонемент). Єдиний, хто не вийшов сухим з води, - це вищезгаданий "Газпромбанк Швейцарія", який, враховуючи його швейцарську банківську ліцензію, є ключовим елементом у структуруванні фінансових потоків російського газового монополіста і причетних до нього груп впливу.

Пікантності цій історії додає і причетність минулого до Газпромбанку Юрія Ковальчука, одного з найближчих соратників Путіна.

Заборону щодо банку, не така вже й критична. Враховуючи, що банк явно не працював на роздріб і не розширював клієнтську базу, а обслуговував вузьке коло віп-клієнтів, цю санкцію можна розцінити лише як репутаційний збиток, і то відносний. Пам'ятаючи товстошкірість росіян до таких сентиментів, на роботі банку це, швидше за все, не позначиться. Хоча факт залишається фактом - з 2016 р., коли стався витік "панамських райських паперів" - це перший випадок регуляторного реагування подібного роду.

Швидше за все, газпромівці постраждали в результаті минулих транзакцій Російського комерційного банку - саме так називалася ця компанія до 2009 року, коли Газпром придбав її для розширення своїх фінансово-операційних можливостей в Європі. До цього у нього була лише фінансова компанія в Люксембурзі і кілька на Кіпрі, але жодна з них не мала банківської ліцензії. Купити "корінний" швейцарський банк росіянам тоді було проблематично, і вони пішли по найпростішому шляху, купивши вже створений у Швейцарії Російський комерційний банк.

Навіть непосвяченому зрозуміло, що ця структура в альпійській країні займалася явно не кредитуванням виробників годин, шоколаду та швейцарського сиру. Швидше за все, це був досить активний вузол з обслуговування російської клієнтури, яка виводила до Швейцарії свої капітали. Як показує практика, подібні "хвости" неможливо сховати, і вони, як скелети в шафі, вивалюються при першій же ревізії. Швидше за все, тут сталося саме це - при перевірці спливли застарілі транзакції, які були сумнівні з точки зору due diligence в частині ідентифікації клієнтів та недопущення відмивання грошей, отриманих незаконним шляхом.

Що буде далі, цілком прогнозовано: регулятор вже встиг заявити, що його мета не покарати, а змусити банк повернутися в чинне правове поле, і тоді санкції будуть зняті.

Втім, примітна не сама історія з зазначеним вище банком, а той фон, на якому вона розвивалася. Бізнес-омбудсмен РФ Борис Титов, який потрапив у санкційні списки США, зовсім нещодавно організував зустріч з опальними російськими олігархами, яка пройшла в Лондоні. Чай з полонієм не подавали, зустріч пройшла в теплій, дружній обстановці. Серед запрошених засвітилися такі відомі персони, як акціонер банку "Траст" Ілля Юров і власник "Евросети" Євген Чичваркін. Пліткують, що зібрався майже взвод російських младоолигархов - до 30 осіб.

Як заявив Тітов, всі вони "нормальні хлопці, просто заплуталися, і держава повинна їм допомогти. Більшість з фігурантів перебувають у міжнародному розшуку по лінії Інтерполу і можуть себе більш-менш комфортно відчувати лише у великій Британії, яка, виходячи з принципів інвестиційного туризму, не видає нікого, у кого в кишені є щось вагоміше одного мільйона фунтів стерлінгів.

Але тривале перебування на Туманному Альбіоні загрожує пошкодженням психіки: вівсянка і вічний туман роблять свою невдячну справу.

Сама схема повернення теж виглядає поки досить туманно. Подейкують, що є якийсь список, який показали самому Володимиру Путіну. Правда, його прес-секретар Дмитро Пєсков поспішив дезавуювати цю інформацію, аж надто "самодержавно" вона прозвучала напередодні виборів. Тому питання, "впізнає Батьківщина-мати зниклих своїх синів?" залишається відкритим, тим більше що синів досить багато.

Тим не менш вже зараз радикальної частини російського суспільства, незадурманенной єрессю лібертаріанство, звучать заклики застосувати проти олігархів різні моделі "очищення" перед народом, за аналогією з саудівським справлянням данини з принців. Варіанти можуть бути різні: платиш якийсь вхідний квиток і повертаєшся на батьківщину, при цьому твоє прізвище зникає зі списків Інтерполу. А потім, як колись у Золотій Орді, частина часу проводиш при дворі, але з правом виїзду за кордон, "на води". Можливо, за умови, що вдома хтось залишиться цінний: дружина, кіт, коханка.
Тим, хто побажає врятувати свої капітали з санкційної давильні, можуть запропонувати і якісь сурогатні російські цінні папери: в іноземній валюті та під гарантії держави. З відсотком вище європейського.

Це особливо важливо, враховуючи, що багато європейські банки поставили транзакції росіян "стоп", тобто на посилену ідентифікацію та перевірку, в результаті чого не тільки сповільнилася швидкість проведення операцій, але і виник реальний ризик їх часткової блокування. Гроші з РФ тепер повинні бути чистіше, ніж проповідь Папи Римського. Головні вимоги до росіян з боку європейських банківських офіцерів - це розкриття реальних бенефіціарів і пояснення джерела походження грошей. І з першим, і з другим в РФ завжди були великі проблеми: які бенефіціари, такі і джерела.

Таким чином, з великим запізненням в РФ у відповідь на "список Магнітського" таки підготували список Титова", ось тільки він стосується не функціонерів західних, а своїх утікачів, стомлених західними демократичними цінностями.

У відкритій частині списку на даний момент 17 прізвищ.

Ніхто з озвучених персон широкої громадськості не відомий. Це, так би мовити, "олігархи другого сорту", знижені в ціні. Цікаві фігуранти є в закритій частині, але вони дадуть згоду на розголосу лише за умови залізних гарантій, що прощені. Росіяни обіцяють сюрпризи.

При цьому навіть в самому списку є якісь підгрупи і фракції. Частина хоче, щоб їх простили, але залишили на Заході. До такого належить колишній функціонер Газпрому Олексій Шматко. У той же час колишній віце-президент "Роснефти" Анатолій Локтіонов не проти поцілувати злітну смугу Шереметьєво.

Таким чином, ми стали свідками як би разновекторного тиску на російську бізнес-еліту. З одного боку, західний світ почав поступову зачистку своєї фінансової інфраструктури від "мутних" росіян, причому особливо не розбираючи, хто з них один режиму, а хто вже років 20 як від нього приховується. А з іншого - в Кремлі, де відчувають гостру фінансову гіпоксію, не проти запропонувати опальним олігархам і подолигархикам - "чай, теплий одяг і наше привітність". Ця схема ідеально лягає і в прокрустове ложе російської пропаганди: не біжіть на Захід, вас там не зрозуміють, а краще залишайтеся в рідних пенатах, де завжди можна домовитися за помірну плату.

Поки дія цих протилежних векторів тиску не призвело до реальних результатів. Російські олігархи на Заході міцно тримають свої активи, і заманити їх назад буде досить важко, адже доведеться частково пожертвувати контролем над ними. Частково це підтверджує ситуація з Романом Абрамовичем, який, за чутками, подав прохання на отримання виду на проживання в Швейцарії.

У цьому зв'язку недавня можлива екстрена заміна російського санкційного списку в США виглядає дуже суперечливо, якщо оцінювати її з позиції традиційної конспірології, яка вже рік звучить як: "Трамп діє в інтересах Москви". Адже якщо заміна списку і відбулася, то вона відбулася саме в інтересах Вашингтона: американці поспішили включити в нього всю діючу бізнес-еліту РФ, з тим щоб підштовхнути її до "правильного" рішення. Але, на жаль для Кремля, відповідь на риторичне питання "В чому сила, брат?" звучить приблизно так: "У свободі фінансових транзакцій".

На практиці російську бізнес-еліту, швидше за все, чекає розкол: частина піде за прикладом Абрамовича і осяде на Заході (у кого вчасно відбулося структурування міжнародного бізнесу за західними стандартами і все досить прозоро). Інша ж частина, аж надто зав'язана на корупційні потоки і замазанная тіньовими операціями, скоріше всього, дуже скоро з'явиться у рейсах на Москву, і тоді знову прозвучить знамените: "Хлопчик, ти не зрозумів. Ми летимо додому. Горілочки нам принеси".