Олексій Вадатурський: Ми створили "Нібулон" всупереч підступам чиновників

"ДС" Олексій Опанасович, нещодавно компанія "Нібулон" відзначила 25-річчя. Що таке "Нібулон" сьогодні на українському агроринку?

А.. Наша компанія сьогодні є одним з найбільших виробників і експортерів сільгосппродукції. В минулому році ми поставили рекорд по збору зернових — понад 340 тис. т, це найкращий результат за всю історію компанії. Ми обробляємо землі в дев'яти областях для обробки полів побудували 22 машинно-тракторні станції.

"Нібулон" сьогодні — найбільший експортер зерна, в минулому маркетинговому році ми відправили за кордон 4,66 млн т. Кожна дев'ята тонна зерна, продана на експорт, — наша. Географія поставок — 64 країни по всьому світу, включаючи Єгипет, Саудівську Аравію, Іспанію, Індонезію.

Щоб забезпечити такий потужний експортний потік, у нас створена велика мережа по зберіганню зерна — 24 сучасних елеваторних комплексів та перевантажувальних термінали вздовж Дніпра і Південного Бугу, які дозволяють одночасно зберігати близько 2 млн т зерна. Крім того, у нас є свій власний перевантажувальний термінал у Миколаєві потужністю 5 млн т.

"ДС" Скільки людей у вас працює?

А. В. Зараз в компанії працюють близько 6 тис. осіб.

"ДС" Скільки податків сплачує компанія в казну?

А. В. За останні три роки ми заплатили майже 1 млрд грн. А всього за весь час діяльності "Нібулон" інвестував в економіку країни понад $1,6 млрд.

"ДС" А держава допомагає "Нібулону"?

А. В. Я був би дуже радий, якби він хоча б не заважало. У нас законодавство і весь чиновницький апарат налаштовані на те, щоб вставляти палиці в колеса бізнесу і доїти його. Ми побудували "Нібулон" не завдяки допомозі чиновникам, які діють від імені держави, а всупереч їх підступам.

Ось, наприклад, для проведення днопоглиблювальних робіт на річці Південний Буг за свій рахунок і власними технічними засобами ми п'ять років отримували 47 дозволів.

Інший приклад, ми витратили два роки тільки на те, щоб отримати дозвіл на встановлення швартових буїв на Дніпрі та Південному Бузі. Тобто два роки пішло на ходіння по кабінетах і письмо паперів, щоб у результаті судно могло швартуватися там, де йому потрібно.

Візьміть проходження несамохідними суднами шлюзів — на всіх великих річках світу в один шлюз можна запустити два несамохідних судна. А у нас не можна, тільки по одному. А це означає, що плата за ці послуги для перевізників стягується подвійно, втрачається час, навантаження на вузли і агрегати шлюзів, які і так не нові, зростає вдвічі. Якщо б зняти це обмеження, вантажоперевезення по воді зросли б на 150 тис. т в рік, і в результаті виграли б усі, в тому числі і держава, отримавши більше податків.

Ми змушені були звернутися в Антимонопольний комітет України з цього питання. У нашій країні, щоб захиститися від одного державного органу, потрібно звернутися в інший.

Або ось ще один приклад: "Нібулон" вже три роки не може отримати дозвіл на примикання залізничної гілки до судноремонтно-суднобудівного заводу, щоб було зручніше подавати вантажі. Здавалося б, проста річ — прокласти короткий ділянку залізничного полотна, але не дозволяють. Також близько трьох років ми не можемо добитися, щоб за транзитний прохід (без заходження в порт і вантаження-розвантаження) через канали загального користування в морських портах Миколаєва і Херсона, які включені в акваторії портів, з нас не стягували корабельний та інші портові збори.

Зате відкрийте майже будь-яке видання, і ви обов'язково прочитаєте про те, як міністр інфраструктури на сторінках журналів активно займається реформуванням галузі.

Нехай держава вирішить хоча б ці проблеми, щоб нам можна було легше працювати. А ми вже як-небудь впораємося. Ми чекали, поки держава займеться дноуглублением на Південному Бузі, і в результаті все зробили самі, за свої власні кошти. Думаю, з Дніпром буде так само.

"ДС" Нібулон" вирішив зробити ставку на річковий транспорт. Ви якось казали, що хочете зробити Дніпро другий Міссісіпі і вкласти в цей проект $300 млн. Що планується зробити в цьому напрямку?

А. В. Проект ми почали реалізовувати з Європейським банком реконструкції та розвитку, а зараз активно продовжуємо її реалізовувати з Європейським інвестиційним банком, з яким підписали в грудні минулого року кредитну угоду на 71 млн євро. Це важлива і значуща подія не тільки для нашої компанії, але і для України в цілому. Адже вперше за 25 років така угода підписана з приватною українською компанією.

Реалізація проекту розрахована на два-три роки, протягом яких ми плануємо створити сучасну і більш широку систему зберігання і транспортування зерна. В цілому така співпраця дозволить інвестувати в економіку України близько $200 млн. А це будівництво 10 елеваторів, у тому числі вздовж Дніпра і Південного Бугу, і насичення українських річок сучасними транспортними плавзасобами, які побудовані на нашому реконструйованому суднобудівельно-судноремонтному заводі в Миколаєві.

"ДС" Який ефект ви очікуєте від реалізації цього інвестпроекту?

А.. За минулий рік наш флот перевіз 2 млн т зерна. В результаті реалізації проекту обсяг перевезень зросте до 4 млн т, незважаючи на те, що чиновники намагаються будь-якими способами проштовхнути законопроект про внутрішньому водному транспорті. Вони стверджують, що перевезення тонни вантажу автотранспортом коштує близько $11,5, залізниця бере $7,8, водний транспорт — приблизно $4,5. Не вірте цій брехні. Річкові перевезення значно поступаються за конкурентності залізничного транспорту. Наприклад, на сьогоднішній день собівартість перевезення 1 т зерна за маршрутом Миколаїв–Кременчук залізничним транспортом становить $8,09, в той же час водним — $8,82. А під час перевезення 1 т зерна за маршрутом Київ–Одеса собівартість залізничним транспортом становить $11,96, водним — $13,67. Таким чином, нас дурять, щоб протягнути законопроект, який вигідний одній з добре відомих промислово-фінансових груп.

Але цей проект — не тільки здешевлення перевезень для "Нібулона". За рахунок скорочення перевезень автомобільним транспортом з доріг буде прибрано 166 тис. вантажівок на рік, і держава заощадить 3,16 млрд грн, які не потрібно буде витрачати на ремонт доріг.

Спільний з Європейським інвестиційним банком проект дозволить також створити 1200 нових робочих місць в компанії "Нібулон", 500 робочих місць на суднобудівельно-судноремонтному заводі і ще 500 — безпосередньо на флоті.

Крім того, проект принесе додатково в казну держави 800 млн грн податків, понад 150 млн грн буде сплачено єдиного соціального внеску, створено 15 тис. нових робочих місць на будівництвах, будівельники зароблять на виконання робіт 700 млн грн зарплати, будівельні компанії отримають 200 млн грн прибутку. В цілому аграрний сектор від реалізації проекту отримає 5 млрд грн додаткового доходу. Тобто проект організовуємо ми, а заробляють в тому числі підрядники і держава, тобто українці.

"ДС" Ви будуєте нові елеватори. А не простіше купити вже діючі?

А. В. Якщо ми йдемо в цивілізований світ з його конкуренцією, потрібні сучасні підприємства, які в перспективі дадуть набагато більше ефекту. Це перше.

Друге — у нас стільки старих елеваторів було приватизовано, стільки було темних схем, що мати справу з корпоратизацією або ж купувати старі вбиті елеватори, в які за 25 років незалежності України нічого не вкладалося, не було ніякого сенсу. Тому для мене як керівника, який у минулому працював в системі елеваторної промисловості України (колишнього Радянського Союзу), навіть не стояло питання: купувати старий елеватор або будувати новий. Тільки нові, на нових майданчиках, на незручних ділянках, щоб потім не з'ясовувати стосунки з державою або іншими власниками.

"ДС" Якою б ви хотіли бачити компанію "Нібулон" через 5-10 років?

А. В. У нашої компанії є чітка стратегія розвитку, і її головні складові — підвищити ефективність та забезпечити нашу конкурентоспроможність у найближчі 5-10 років. Ми будуємо практично незалежну компанію в Україні. Незалежну у фінансовому відношенні, незалежну в транспортному відношенні, незалежну в торгівлі, тобто орієнтовану безпосередньо на країни — імпортери зерна, і т. д. В майбутньому ми також розглядаємо можливість будівництва підприємств у країнах, які купують українську сільгосппродукцію. Це наша мета.

"ДС" Як, на вашу думку, зміниться аграрний сектор України в найближчі 5-10 років?

А. В. Сьогодні нічого не робиться, щоб аграрний сектор України розвивався в цивілізованому руслі, не вдосконалюється законодавство, яке регулює роботу аграрних компаній на землі. Тому якщо так і далі буде продовжуватися, то поліпшення інвестиційного клімату і різкого збільшення віддачі сільгоспвиробництва в найближчі 5-10 років не буде. Певне зростання буде, але різкого збільшення — ні. Для того щоб докорінно змінити цю ситуацію і щоб на село інвестиції пішли великим потоком, щоб Україна дійсно стала лідером в аграрному секторі не лише Європи, але і світу, і щоб вона мала перевагу на ринках збуту, потрібно вдосконалення законодавства, у першу чергу у сфері земельних відносин. Сьогодні у нас як і раніше тіньовий ринок землі, тіньовий ринок зерна. Сьогодні немає стимулу для тих, хто обробляє землю, працювати легально, не платяться податки в місцеві бюджети від обробки землі. Сьогодні село — офшор в самій Україні.

"ДС" Потрібна скасування мораторію на продаж сільгоспземель і чому?

А. В. Так, мораторій скасовувати потрібно, і ми за скасування мораторію. Але при нинішньому стані законодавчої бази цього робити не можна. У нас сьогодні в Україні прикметна риса: всі говорять про скасування або продовження мораторію, але ніхто не говорить конструктивно, що потрібно робити для того, щоб цивілізовано скасувати мораторій і запустити справжній ринок землі. Ринок землі потрібен, але якщо запустити її прямо сьогодні, це буде стихійне лихо на селі — ні селяни, ні компанії не в змозі будуть захистити свої права.

"ДС" Якщо мораторій таки скасують, чи буде "Нібулон" купувати землю?

А. В. Так. Ми працюємо прозоро, знаємо в обличчя власників землі, а вони знають нас, орендарів. У нас з ними цивілізовані стосунки, тому я думаю, що вони повірять нам, а не залітним бізнесменам або шахраям.

"ДС" Ви почали будувати "Нібулон", коли вам вже було 44 роки. Багато в цьому віці подумують про пенсії... Чому? Що вами керувало?

А. В. 44 роки — це зрілий вік, коли вже є знання, повага, життєвий і управлінський досвід. Це був час, коли впав залізна завіса, а я вже побував у багатьох цивілізованих країнах і мені було з чим порівнювати СРСР. Я навіть вже встиг попрацювати за кордоном. Тому коли (ще до розпаду Радянського Союзу) постало питання про створення українсько-угорського сільгосппідприємства, я без вагань прийняв пропозицію очолити його навіть на громадських засадах. Я і мої однодумці перші два-три роки працювали практично на громадських засадах, без зарплати. Тому що ми вірили в майбутнє, хотіли співпрацювати з іншими країнами, подорожувати, вивчати передовий досвід. Тому навіть питання так не стояло: бути чи не бути. Так, бути. У мене були знання, відповідальність, і це було дуже цікаво.

"ДС" Ви отримали великий досвід в умовах радянської планової економіки. В нагоді вам у бізнесі щось з того досвіду?

А. В. В ті часи адже не все було поганим. І позитивний досвід, отриманий в радянський час, мені в бізнесі дуже знадобився. По-перше, я продовжив ту ж діяльність — будівництво елеваторів і підприємств зернопереробної промисловості, але вже в нових умовах. У створенні бізнесу дуже придалися колосальна база знань, нормативна документація та діловодство — все це було напрацьовано при Союзі. У мене тоді була мрія: побудувати бізнес, який буде більш потужним і сильним, прогресивним і екологічно чистим, соціально спрямованих порівняно з державною системою.

"ДС" Важко було пристосовуватися до нових умов? Адже це були лихі 90-е: стрільба, рекет, даху.

А. В. Так, це все було. І було таке, що навіть страшно згадувати. Я тоді прийняв для себе рішення: працювати виключно в законодавчому полі, прозоро, не мати боргів по бізнесу, не працювати з невідомими і непрозорими підприємствами, не вести справи з сумнівними людьми, не працювати за готівку, не займатися спекулятивними і ризикованими операціями. Я знав, що якщо я і мій колектив цю лінію витримаємо, то всі ці неприємності 90-х нас не торкнуться. Рекет і кришування потрібні були тим, хто незаконно придбав майно, займався рейдерством або незаконним бізнесом.

"ДС" З чого ви починали? У 1991 році у вас за плечима був досвід роботи в держструктурах. Чому угорська та англійська компанії вирішили вести з вами бізнес?

А. В. Діяльність спільного з Угорщиною і Англією підприємства почалася, коли ще був живий СРСР. Тоді країни соцтабору співпрацювали в рамках РЕВ — Ради економічної взаємодопомоги. Виникла ідея впроваджувати в Україні насінництво за технологіями, які були в Югославії, Угорщини, Чехословаччини, і з'явилися плани отримувати технології й посівний матеріал з Угорщини. А оскільки бартер був неможливий, то серед партнерів з'явилася і англійська компанія. Так і виникло спільне підприємство. Але як тільки розпався СРСР, наша компанія залишилася один на один з реальністю, потрібно було виживати в нових умовах. Практично ніяких інвестицій з боку угорців і англійців не було. Переді мною був вибір: ми вийдемо переможцем з цієї ситуації,або програємо. Таким чином, ми вижили без будь-якої підтримки з боку засновників — угорців і англійців, але за підтримки іноземних банків, що в умовах дикої на той час української економіки.

"ДС" Коли ви зрозуміли, що хочете побудувати велику компанію?

А. В. Чесно кажучи, я не думав, що наша компанія через 25 років буде такою, як вона є зараз. Я намагався забезпечити захист бізнесу та його розвиток, його фінансову стабільність, захистити наш колективу. Я добре знав умови ведення сільгоспвиробництва, у нас був чіткий план, як вижити і стати успішною компанією. Всі ці роки, день за днем ми працювали, і в результаті "Нібулон" став тим, ким він є зараз.

На жаль, безліч позитивних речей, які були в радянський час, не збереглися в незалежній Україні. Наприклад, не знайшлося сильних лідерів, які б змогли створити цивілізовану і сильну Україну. Вся приваблива державна власність була роздана за копійки олігархам — порти, шахти, підприємства. Промислово-фінансові структури збагатилися, а прості українці не отримали майже нічого. Наші громадяни заслуговують кращого життя, а ми через 25 років тільки вийшли на той рівень аграрного економічного розвитку, який був ще при СРСР. Ми пережили безліч потрясінь, і вони тривають. Могло б бути інакше в Україні? Могло, і ми заслуговуємо кращого. Польща адже змогла, Угорщина, Чехія, Болгарія, колишні НДР і Югославія змогли. А у нас що: роздати, розпиляти, зруйнувати, а потім робити реформи. І боротися. Та ось тільки з ким? З нашим потенціалом Україна могла б бути набагато раніше в Євросоюзі, ніж перераховані вище країни. І за хисту населення, та за економічним потенціалом, родючим чорноземам Україна могла б стати набагато більш сильною і успішною у світі.

"ДС" Зараз бізнесмени навчаються: отримують ступеня MBA, відвідують семінари, курси. У вас всього цього не було. Як вам вдалося побудувати компанію без цих знань? У вас природне чуття на вірні рішення або ж хороші радники і консультанти?

А. В. Коли ми починали будувати компанію, я і гадки не мав, що повинні бути порадники або консультанти. Найкраща школа — це життя. Ті знання, які ми отримали в школі життя, не дають ні в одному університеті або інституті, ні в яких посібниках по бізнесу таких знань теж немає. Головне правило — бути чесним перед людьми, партнерами по бізнесу, банківської системою, суспільством. І тоді будь-яка задача, яка ставиться перед компанією, буде здійсненна. Я можу чітко сказати, що за 25 років у нас не було жодного випадку, щоб ми не виконали, не досягли якоїсь мети або показника або ж не збудували якийсь із запланованих об'єктів. Якщо ми беремося за якусь справу, то доводимо його до логічного завершення. Наприклад, хто міг повірити, що ми проведемо днопоглиблювальні роботи на річці Південний Буг, якщо це нікому, крім нас, не було потрібно: ні державі, ні Адміністрації морських портів, ні портів? Навіть браконьєри були проти, тому що в такому разі вони не зможуть більше перегороджувати річку мережами і ловити рибу. Тому, коли ми про це оголосили, ніхто не повірив, але ми це зробили.

А коли ми оголосили, що запустимо навесні "Ракети" по річках, на нас дивилися, як на диваків. Але ми зробили. Ми організували річкове пасажирське сполучення на півдні України. А з весни цього року організуємо постійні рейси, які зв'яжуть Вознесенськ, Нову Одесу, Миколаїв, Очаків, буде пасажирське сполучення по маршрутах Миколаїв–Очаків–Кінбурнська коса–прибережна зона Чорного моря і Херсон–Гола Пристань–Кінбурнська коса–Очаків. А далі ми будемо розвивати пасажирське судноплавство по Дніпру.

Наша компанія може швидко вирішити будь-яке питання, який багатьом державним чиновникам не під силу вирішити й за п'ятирічки. Ми цим показуємо, що в Україні є ще компанії, які якщо не ставлять перед собою мету, то обов'язково її досягають. Ми даємо робочі місця людям, платимо легальну заробітну плату, реконструюємо суднобудівний завод, будуємо сучасні підприємства і річковий флот, розвиваємо інфраструктуру на річках. Ми є лідером у багатьох галузях: у аграрному секторі, торгівлі, логістики, суднобудуванні, будівництві гідротехнічних споруд, портів та в багатьох інших. Щоб бути успішним в цілому, треба бути успішним у кожному з цих напрямків.

"ДС" За все своє життя ви прочитали багато книжок. Вийшло застосувати на практиці те, що прочитали в цих книгах?

А. В. Я свого часу прочитав багато книг, написаних людьми, які домоглися великого успіху в житті, і це було цікаво. Я читав Генрі Форда про те, в яких непростих умовах йому доводилося будувати бізнес і як його справа, яке стало успішним, вплинуло на розвиток усієї Америки.

Але в Україні на відміну від тієї ж Америки доводилося працювати зовсім в інших умовах. І щоб бути успішним тут, потрібно було читати іншу книгу — книгу життя.

"ДС" чи ви Плануєте писати мемуари? Багатьом було б цікаво почитати, як будувався бізнес в Україні.

А. В. До мене надходить багато пропозицій допомогти з написанням мемуарів, але попереду ще багато роботи, багато ще належить зробити, тому мемуари поки писати рано. Ми хочемо доповнити новою історією, яку ми ще будемо творити.