Акциз на пальне. Як зібрати 2 млрд грн і не підвищити ціни на АЗС
Уряд запропонував повернути акцизний податок на імпорт пального. Чи правильне це рішення і чому?
Останнім часом ситуація на ринку пального стабілізувалася. Середні ціни на бензин марки А-95, що перестрибнули планку в 50 грн наприкінці травня (тоді був гострий дефіцит, ще й призупинили держрегулювання), так і балансували на цьому рівні до початку серпня, а тоді трохи пішли вниз: за даними консалтингової групи "А-95", станом на 15 серпня середнє значення на стелах 49,9 грн. Трейдерам вдалося наситити український ринок ресурсом з ЄС. Схожа, але більш виражена тенденція за цінами на дизельне пальне (ДП): з кінця травня до середини липня було понад 56 грн/л, наразі 53,59 грн/л. Що ж до автогазу, то ним вигідно користуватися, коли його ціна становить не більш як 60% вартості бензину. Автогаз вже подешевшав нижче 30 грн/л, тобто якраз до відповідного рівня.
Отже, Кабмін пропонує Верховній Раді повернути акциз на ввезення всіх видів пального, але в розмірі 100 євро на 1000 л., що менше ніж до його скасування (ПДВ залишиться 7%). Це може принести до держбюджету понад 2 млрд грн на місяць. За підрахунками директора "А-95" Сергія Куюна, такий акциз — фактор збільшення вартості пального на 4 грн/л (з ПДВ). Але, як вважає експерт, він не відіб´ється на цінниках. Чому? На світовому, а отже, й на європейському ринку дешевшають нафта і нафтопродукти. Тобто вплив двох протилежних чинників має нівелюватися. "Світові ціни за останній час відчутно просіли, це створює потенціал для зниження цін в Україні на 3-4 грн/л. Акциз перекриє це зниження, внаслідок чого ціни стабілізуються близько поточних позначок: бензин А-95 — 50-52 грн/л, дизпальне — 51-53 грн/л", — вважає Куюн.
Можна було б на цьому і заспокоїтися. Але є два але. По-перше, закон про акциз ще не ухвалено. По-друге, якщо цього не станеться — то буде втрачено шанс безболісно для споживачів поповнити бюджет.
Ми приймаємо думку, що акциз справді не має відчутно підвищити ціну пального на АЗС. Однак вважаємо, що альтернатива (лишити все як є), ймовірно, не райдужна. Якщо акциз не запровадити, то не факт, що ціни на стелах впадуть на 3-4 грн. І ось чому.
Економічна теорія стверджує, що в короткостроковому періоді фірми не дуже схильні до зниження цін навіть за умови падіння витрат (в нашому випадку — здешевлення ресурсу у ЄС) і навіть коли є конкуренція.
Обмовимося, що загалом на ринку пального ціни змінюються швидше, ніж на ринках готової продукції, що мало б забезпечити відповідну гнучкість прайсу навіть у бік зменшення. Однак практика показує, що збільшення собівартості (наприклад закупівельних цін на нафтопродукти) швидше відбивається на табло АЗС, ніж коли витрати бізнесу падають. Тобто коли знижується собівартість (ціна ресурсу плюс витрати на доставку, обслуговування) — то спочатку, мов гармошка, розширюється маржа продавця, а не знижується ціна для кінцевого споживача. Найсвіжіший приклад: коли в березні уряд скасовував акциз і знизив ПДВ (з 20% до 7%) на імпорт пального, то сподівався, що це допоможе стримати кінцеві ціни (які зростали з об´єктивних причин). Натомість ці "плюшки" переважно пішли трейдерам, наростивши їхню маржу — про що ми писали у квітні і червні. А все тому, що крім жорсткості цін існує ще й поняття нееластичності попиту за ціною. Це якраз про пальне: якщо людині потрібно кудись поїхати — вона у більшості випадків все одно заправить бак на скільки треба і заплатить скільки просять, а не скоротить собі маршрут.
Що маємо станом на зараз. За літо, коли вдалося наситити пальним "сухий" ринок і втамувати ажіотажний попит — бензин на АЗС в середньому подешевшав лише в межах 1 грн/л, а ДП — в межах 3 грн/л порівняно з червнем. І це при тому, що, за даними encorr зниження цін на пальне у Європі сягнуло 10-15%, скажімо, лише протягом тижня з 28 липня по 4 серпня. Якщо нічого не робити, то чи варто очікувати, що ціни в Україні впадуть ще на 3-4 грн, якщо цей потенціал досі не реалізувався на стелах АЗС? Принаймні за аналогічних цін на нафту. Є обґрунтоване припущення, що більшість цієї різниці піде в маржу продавців. Судячи з останніх заяв гуртовиків, що вони не можуть продати закуплений раніше товар навіть за собівартістю, тепер кошти осідають у роздробі. Але все одно вигода від зниження котирувань на нафтопродукти майже не доходить до кінцевого споживача. Тому для суспільства краще, щоб ці гроші сьогодні пішли в держбюджет, а не збільшили маржу будь-кого в ланцюжку поставок.
Нарешті, в ситуації є ще один нюанс — психологічний, на який не завжди зважають під час аналізу ринку. Акцизний податок значно легше повернути в період зниження витрат на ресурс. Не дати скористатися продавцям можливістю заробити ще 3 грн/л (коли замість збільшення маржі вони підуть на сплату акцизу) зовсім не те саме, що зобов´язати їх сплачувати ще 3 грн/л (при стабільних затратах). Поведінкова економіка каже, що (можливі) втрати засмучують удвічі більше, ніж радують (можливі) вигоди. Тому сильного спротиву відновленню акцизу очікувати не варто. А гуртовики з часом якось розберуться з кінцевими продавцями, як поділити "акцизне" навантаження. Ринковий механізм — їм у допомогу.
Таким чином, зниження світових цін на нафту легше перетворити на доходи бюджету (гарантовані 2+ млрд грн) через відновлення помірного акцизу, ніж на вигоду звичайних покупців через зниження кінцевих цін (негарантований мінус 3-4 грн на заправках).
