Ахметову обрізають бюджет
Днями Міністерство енергетики та вугільної промисловості заявило про завершення розробки проекту закону "Про ринок вугільної продукції". У найближчі дні його передадуть на погодження Мінфіну, Мінекономіки, Мінсоцполітики, Антимонопольному комітету та Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері енергетики і комунальних послуг. Після громадських слухань він буде представлений на розгляд Кабміну, а звідти вже потрапить у Верховну Раду.
Пояснення до документа відомства Володимира Демчишина свідчать, що "законопроект визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку вугілля, заснованого на принципах вільної конкуренції, захисту прав споживачів та забезпечення умов для вільних і стабільних поставок вугілля". У свій час фінальна частина цього формулювання використовувалася для пояснень причин створення "Вугілля України" — держпідприємства, яке з централізованого постачальника палива енергетикам тодішні куратори галузі успішно перетворили в структуру по збуту вугілля з копанок. Вже хоча б з точки зору цієї аналогії, згаданий законопроект не виглядає таким нудним. А якщо детальніше вивчити документ, стає зовсім цікаво.
Перше, що кидається в очі, — кінцева мета проекту закону. Вона полягає у встановленні цивілізованих правил торгівлі на вугільному ринку. Першим ділом вони торкнуться цін на вугілля. Якщо зараз прайс формується виключно декларативним шляхом (внутрішніми домовленостями ресурсовладельцев з контрагентами), то у випадку прийняття документа акцент зміститься на визначення цін за допомогою електронних біржових торгів.
Зрозуміло, що впровадження аукціонних продажів не скасовує можливості укладання довгострокових контрактів, але буде чинити на них непрямий вплив. Наприклад, в тій частині, що покупцеві контрактного вугілля буде значно складніше пояснити регулятору причини, за якими він погодився закупити його дорожче, ніж на біржі.
Здавалося б, це правило не повинно нікого напружувати, адже ринок вже давно поділений бізнесменами, вважають кожну копійку. Але є нюанси. Наприклад, в нових умовах буде складніше працювати найбільшого гравця на ринку вуглевидобутку — групи ДТЕК. Хоча б тому, що в Міненерговугілля впевнені у завищенні цін на вугілля донецькою компанією. За версією Демчишина, ця стратегія дозволяє підопічним Ріната Ахметова штучно нарощувати витрати власної теплової генерації і, спираючись на ці розрахунки, вимагати від НКРЭКУ утвердження високих тарифів на електроенергію.
Розбіжність у цифрах у опонентів непристойно велика: у ДТЕК наполягають на витратах ТЕС, виходячи з мінімальної позначки 1,5 тис. грн./т вугілля, а в міністерстві тиснуть на те, що реальна ціна повинна бути максимально наближена до рівня собівартості видобутку шахтами групи — близько 900 грн./т.
Судячи з усього, в Міненерговугілля розраховують на те, що впровадження електронних біржових торгів стане своєрідним лакмусовим папером у цій суперечці: якщо основна частина контрактів укладатиметься за околоминистерской ціною, очко можна буде зарахувати Демчишину, а якщо за тарифом ДТЕК — Ахметову.
Але на практиці не все так просто. Частка Ахметова на внутрішньому ринку вуглевидобутку перевищує 60% (один його "ДТЕК Павлоградвугілля" за підсумками 2015 р. здобув майже половину всього вугілля в країні), а при такому пакеті він може використовувати компанії-прокладки в підтягуванні цін на біржових контрактах до потрібного рівня. Але в таборі Демчишина до такого розвитку подій вже приготувалися. Біржовий продаж передбачає наявність так званої індикативної ціни, відхилення від якої на 10% і вище буде приводом для припинення торгів на період розслідування біржовим комітетом.