Аграрний двигун країни. Як набирає обертів український АПК (ІНФОГРАФІКА)
Якщо в країнах Євросоюзу сільське господарство отримує величезні бюджетні дотації, то в Україні навпаки: є одним з основних джерел наповнення бюджету. І таке положення буде зберігатися ще довго.
В останні роки в економіці України відбуваються очевидні зміни. На перший план виходить сільське разом з лісовим господарством (такі особливості статистичного обліку), воно забезпечує вже 17-18% ВВП. Гірничо-металургійний комплекс дає ще 14% ВВП. Однак чотири останніх роки у добувній промисловості спостерігалося падіння (на 9%), тоді як в аграрному секторі - дуже великий приріст (на 39%).
Одна з основ ВВП
За великим рахунком, сьогодні внутрішній валовий продукт України створюють дві галузі: гірничо-металургійна та аграрна.
Зростання "аграрної" складової ВВП йшов хвилями. При загальному зростанні економіки в 2000-2008 рр. частка сільського господарства в українській економіці знижувалася - з 17,1 до 7%. Потім почався зворотний рух: агропром в структурі ВВП склав від 7,9% у 2008 р. до 19,2% в 2016 р. з невеликим зниженням у минулому році.
Інша тенденція, що спостерігається весь час, починаючи з 2008 р. - збільшення частки аграрної продукції та продукції харчової промисловості в загальному обсязі експорту. З 2012 по 2017 рр .. частка агропродукції зросла з 13,4 до 21,1%. Одночасно знижувався питома вага продукції хімічної та пов'язаних з нею галузей (з 7 до 3,8%), чорних металів (з 22,6 до 19,7%) та виробів з чорних металів (з 4,1 до 2%). Виходить, що з тріади видів продукції, генерували основну валютну виручку країни в останні 20 років - метал, хімія, агропродукція - остання все більше стає лідером.
Єдиний мінус у тому, що експорт продукції сільського господарства України на 80% сировинний, тобто на ньому ще хтось інший отримує додану вартість.
З 2000 р. обсяг аграрного експорту України виріс у 13 разів - з $1,4 млрд до майже $18 млрд. Жодна з галузей не зробила порівнянного прориву. Останні три роки динаміка ще висхідна, але прогрес вже не такий вражаючий, кожен новий мільярд дається все великими зусиллями. АПК країни ще не підійшов до межі можливостей галузі, але природно-кліматичні фактори і найкращі у світі чорноземи як основа розвитку АПК поступово вичерпують себе. Перехід на наступний щабель можливий лише за умови розвитку глибокої переробки агропродукції з її подальшим експортом.
Але поки експорт продукції АПК приносить Україні близько $45 млн на день. За 2017 р. набігло $17,8 млрд, або 41% усієї валютної виручки, на частку ЄС довелося 36% українського аграрного експорту. При цьому за три минулих роки знизився експорт в ЄС аграрної сировини, але збільшився вивіз продукції переробки, і це радує, оскільки зі збутом зернових та олійних в наших експортерів проблем немає, а от знайти ринки для збуту продукції з більшою доданою вартістю куди складніше.
"Наша продукція має свого роду знак якості - відсутність ГМО, які в Україні заборонені, - каже операційний директор групи компаній UkrLandFarming Галина Ковток. - Відповідно, для нас відкриті ринки, які закриті для продукції з ГМО. Наша продукція відповідає найвищим стандартам якості - і це наша величезна перевага".
"Перспективи аграрної галузі в Україні найкращі. Дуже велика частка аграрного сектора у ВВП, і саме по собі це добре. Але якщо в Україні буде відбуватися ще й переробка всього зібраного аграрного сировини, то буде ще краще, - говорить заступник гендиректора Української аграрної конфедерації Наталія Зарицька.
- Експортні можливості колосальні, особливо якщо ми говоримо про європейський ринок і ринки країн Азії. Але щоб розвиватися у цьому напрямку, потрібна підтримка (у тому числі інвестиційний) з боку держави. Потрібен ринок землі і потрібна чітка, стабільна і довгострокова стратегія розвитку аграрного сектора, прописана на державному рівні".
Аграрний ринок: цифри, регіони, сегменти
В Україні налічується близько 43 млн га сільськогосподарських угідь (69,1% території України) та 32,5 млн га орних земель, причому 60% з них - високоякісні чорноземи. Особливість сільського господарства Європи: в південних країнах більш розвинуте рослинництво, в північних - тваринництво. Україна в цьому плані - типово південноєвропейська країна. Так, досить значущі молочно-м'ясне скотарство, свинарство, птахівництво. Але поголів'я великої рогатої худоби і свиней скорочується поголів'я птахів і овець - зростає.
З рослинництвом все набагато краще. Клімат України для цього дуже сприятливий - наш регіон з довгим вегетативним періодом і високою якістю ґрунтів; досить висока щільність сільського населення - на землі є кому працювати.
Завдяки цьому країна займає третє місце в світі з експорту кукурудзи, п'яте - за експортом пшениці, а в цілому сьогодні більше половини посівних площ відведено під зернові культури. Не меншу вагу в українському рослинництві мають технічні культури - цукрові буряки і соняшник. Завдяки цьому Україна - світовий лідер з виробництва соняшникової олії (6,5 млн т у рік), що поставляється в більш ніж 100 країн світу на п'яти континентах.
Розвинене садівництво, овочівництво, баштанництво, виноградарство. Нарешті, Україна - найбільший на пострадянському просторі виробник ефіроолійних культур: троянди, лаванди, шавлії і т. д.; найбільший в Європі виробник і експортер меду.
Традиційно в Україні виділяють кілька районів виробничої спеціалізації АПК:
- Полісся - провідний район льонарства і картоплярства, молочного тваринництва, серед зернових тут висока питома вага жита і ячменю;
- лісостепова і степова частина України - основний район зернового господарства (озима і ярова пшениця, кукурудза, рис, просо та ін), вирощування цукрових буряків та соняшнику, тваринництва м'ясо-молочного напрямку, свинарства і вівчарства (у південно-східній, посушливій частині степової зони);
- Закарпаття і Південний берег Криму - головні райони садівництва, виноградарства, тютюнництва, виробництва ефіроолійних культур.
Той факт, що більша частина українського аграрного експорту зав'язана на кілька культур, робить вітчизняний АПК дуже чутливим до коливань світового ринку. У 2016 р. Україна експортувала рекордний обсяг зернових культур - 40,2 млн т, що майже на 7,5% перевищило експорт 2015 р. В тому числі експорт пшениці склав 17,9 млн т, кукурудзи - 17,3 млн т, ячменю - 4,8 млн т. Однак через падіння світових цін на аграрну сировину, рекордні обсяги експорту не принесли настільки ж рекордної виручки. Вона залишилася майже на рівні 2015 р. - близько $6,1 млрд.
За іншими даними, українські аграрії в 2016/2017 маркетинговому році експортували 43,8 млн т зернових, що стало рекордом за всю історію незалежності держави. Але виручка від експорту зернових збільшилася лише на 6%, до $6,4 млрд.
А далі почалося зниження. Експорт зернових культур і борошна за підсумками 2017/2018 маркетингового року скоротився у 1,6 рази, до 28,36 млн т. Експорт пшениці склав 13,44 млн т (на 530 тис. т менше до попереднього МГ); кукурудзи - 10,33 млн т (на 1,7 млн т менше), ячменю - 4,04 млн т (на 664 тис. т менше). Експорт жита становив 18,2 тис. т проти 11,4 тис. т у минулому маркетинговому році, борошна - 320,8 тис. т (401,4 тис. т за 2016/2017 МГ).
Але при цьому експорт зерна став для господарств більш рентабельним через підвищення світових цін, а також завдяки зростанню експорту в країни Близького Сходу.
З позитивного: останні кілька років агропром України отримує чималі інвестиції. Більш того, темпи зростання капітальних інвестицій в АПК значно перевищили темпи зростання аграрної продукції.
Так, приріст інвестицій в 2015 р. склав 27,1%, в 2016 р. - вже 49,5%. При цьому частка сільського господарства в загальному обсязі інвестицій стабільно збільшувалася - з 6,1% в 2012 р. до 13,8% у 2016 р. Все це означає, що в найближчі роки можна чекати нових рекордів врожайності та прибутковості АПК: ці інвестиції дадуть віддачу.
Ще один позитивний момент - те, що головним джерелом капітальних інвестицій залишаються власні кошти підприємств і організацій: в межах 72% загального обсягу. А частка капітальних інвестицій у переробку агропродукції склала 14,6% від загального обсягу таких інвестицій у промисловість.
Проблеми сьогоднішні і завтрашні
Частка експорту аграрної сировини в загальному обсязі товарного експорту зросла з 24,4% у 2012 р. до 30,5% у 2017 р. тобто при відсутності жорсткого державного контролю за ринком складається ситуація деякого перекосу в бік експорту аграрної сировини, тоді як розвиток переробки на території України помітно відстає.
Промисловий капітал неохоче йде туди, де не можна скласти прогноз розвитку хоча б на 10 років. А в українських умовах це досить важко: адже завод по переробці того ж соняшнику потрібно будувати, треба їм займатися, вибудовувати бізнес-зв'язки і т. д. Так, він може приносити стабільний прибуток довгі роки. Але в сьогоднішніх українських реаліях ризиків занадто багато: завод можуть віджати, можуть змінити законодавство або ставки податків, можуть спричинити збитки транспортними тарифами.
Тому сьогодні в переробку аграрної сировини в основному вкладаються вітчизняні агрохолдинги, які вже мають чималий досвід роботи на цьому ринку, своя сировина і налагоджені бізнес-процеси.
Ще один помітний крен - зниження частки тваринництва при збільшенні рослинництва. Після 1991 р., коли модель відносин в АПК змінилася з соціалістичної на ринкову, для аграрних підприємців набагато більш цікавим виявилося рослинництво. У цьому секторі відбувається швидкий оборот капіталу. Зорав - удобрил - засіяв - обробив від шкідників - прибрав - відправив на переробку - продав. Все за один сезон і не дуже складно.
"У 1980 році в Україні було 27 млн голів великої рогатої худоби, сьогодні, менш ніж через 40 років, ми можемо говорити про 3 млн голів. Якщо так піде і далі, то до 2030 р. корову можна буде занести у Червону книгу, - каже Галина Ковток. - У чому причина? Українці споживають курку, свинину, яловичину. У виробництва яловичини - найдовший термін окупності, це неприбуткове напрямок. Курка живе 35-40 днів, виробник отримує гроші за неї практично відразу. Вагітність свині триває три місяці, три тижні і три дні, народжує до 10 поросят і через п'ять-шість місяців з кожного поросяти у вас є 100 кг свинини, яку можна продати - теж швидка окупність. Ну а вагітність корови дев'ять місяців, народжує одного теляти, а до часу забою пройде ще 18 місяців. Це дуже довгий термін окупності. Отримувати 10% рентабельності в м'ясному тваринництві - це фантастика, це вищий пілотаж".
Але для балансу в країні повинен розвиватися і тваринництво. Тим більше в Україні є для цього прекрасна кормова база. Але тут потрібно більше кваліфікованих (тобто "дорогих") фахівців, і оборотність капіталу не така швидка. Тобто тваринництво в Україні - це той сектор АПК, працювати в якому готові багатопрофільні агрохолдинги, що диверсифікують свою діяльність. А роль держави - регулювати, створювати умови для перетікання аграрного капіталу з рослинництва у тваринництво, гарантувати права власності і забезпечувати мінімальний гарантований попит на продукцію тваринництва.
Розумний баланс між рослинництвом і тваринництвом - це ще й питання продовольчої безпеки держави.
Раніше тваринництво активно підтримувався державою. Були дотації на кожну голову ВРХ, було повернення ПДВ і т. д. Але сьогодні тваринництво вже знаходиться практично в рівних умовах з іншими підприємствами, не має дотацій. Навіть залишилися 1500 грн на корову в рік не рятують ситуацію, констатують фахівці UkrLandFarming.
Якщо держава не почне дивитися на тваринництво трохи по-іншому, то ми будемо їсти м'ясо з Бразилії, яке лежало десь замороженим 12 років, а потім його привезли в Україну. Тому що свого м'яса у нас, на жаль, не буде. Сьогодні ситуація на ринку така, що агропідприємствам вигідніше займатися молочним тваринництвом. Воно прибутковіше, може давати 15-16% рентабельності.
Читайте також:
