А їсти хочеться завжди. Навіщо аграрії закопують в землю свої інвестиції
В кінці 2014 р. у доповіді Світового банку говорилося, що щорічно Україна втрачає понад 500 млн т чорнозему. На кожну тонну виробленого в Україні зерна втрачається до 10 т ґрунту. Там же говорилося, що темпи ерозії ґрунтів в Україні зростають: на південно-сході країни ступінь ерозії ґрунтів місцями вже досягає рівня опустелювання. Така виявилася плата за гордість української економіки - зростання аграрного виробництва, за те, що виробництво зерна в Україні не тільки досягло радянського рівня, але і перевищила його, що АПК забезпечує більш 37% українського експорту.
Зберегти родючий шар
При всіх численних недоліки радянської системи господарювання у неї були і безумовні плюси. Наприклад, проводилися комплексні роботи щодо збереження грунтів. Ще в 1950-і в степових районах України була створена мережа лісосмуг, яка, за великим рахунком, дозволила зберегти українські чорноземи в умовах інтенсивного колгоспно-радгоспного використання.
Сьогодні активний розвиток в країні рослинництва на тлі слабкого тваринництва порушує природний баланс використання земель. Через експлуатації сільськогосподарської землі з порушеннями аграрних технологій, чим нерідко грішать наші виробники, якість ґрунтів швидко падає.
За оцінками експертів, в Україні різних видів деградації піддалося понад 32 млн га сільськогосподарських земель - це підтоплення, забруднення, пошкодження ерозією та інші впливи.
За офіційними даними, земель, які зазнали впливу водної ерозії, - 13,3 млн га, в тому числі 10,6 млн. га орних земель. Вітровій ерозії систематично піддається понад 6 млн га, а 68 тис. га повністю втратили гумусовий горизонт.
Першим завжди страждає чорнозем - багатий гумусом тип грунту. (Гумус - основна органічна речовина грунту, він містить живильні речовини, необхідні рослинам; гумус становить 85-90% органічної речовини ґрунту і є головним критерієм її родючості; чорнозем - це земля, що містить не менше 2,5% гумусу.)
Саме гумус і втрачають українські грунти. За минулі 20 років у середньому по Україні вміст гумусу зменшилася на 0,22%, в абсолютних величинах - з 3,36 до 3,14%. Це серйозна втрата, яку складно компенсувати. Для збільшення частки гумусу в ґрунті на 0,1% в природних умовах потрібно 25-30 років.
Вбиває українські родючі ґрунти також їх неправильна експлуатація. Наприклад, часто розорюються землі, які розорювати не належить: схили крутизною 20-30 градусів, заплави річок тощо Руйнуються меліоративні системи, які закладалися десятками років і повинні служити тисячу років.
Ухил у бік великотоварного рослинництва призвів до того, що аграрії часто вирощували сільгоспкультури в короткоротационных сівозмінах - тільки дві-чотири культури по черзі на одному і тому ж полі. Що порушувало систему відновлення родючості земель.
Допомогти зупинити процес деградації сільськогосподарських земель могло б прийняття закону "Про землекористування", в якому були б чітко прописані обов'язки тих, хто експлуатує землю. Але поки про збереження родючості українських земель найбільше думають ті, хто отримує від землі свій прибуток, - великі вертикально-орієнтовані агрохолдинги.
Завдання агрохолдингів
Великий бізнес завжди будує плани на майбутнє, і зниження якості ґрунтів в ці плани ніяк не входить. Звідси і вжиті заходи щодо захисту родючого шару, інвестиції, які в прямому сенсі слова закопують в землю.
"Робота з ґрунтами у нас завжди на позитиві, намагаємося, щоб вони були оброблені, незапущенные, при цьому в межах допустимих правил по збереженню родючості. Я маю на увазі глибину обробки, а також сівозміну. Сівозміни у нас на сьогоднішній день більш або менш стабільний. Ми намагаємося не перенасичувати сівозміни такими культурами, які виснажують грунт, типу соняшнику, - говорить заступник генерального директора з інновацій групи компаній Ukrlandfarming Володимир Фантух. - Ми мінімізували соняшник як культуру у себе і вирощуємо його менш ніж на 20% площ. Готуємося і далі зменшувати відсоток вирощування соняшнику, навіть незважаючи на високу маржинальність самої культури. Щоб зберегти родючість ґрунтів, плануємо скоротити відсоток соняшнику на наших площах до 15%. У сівозміні також є кукурудза, раніше займала до 50%, зараз - 35%. В даний час поля, де проводиться повторний посів, становлять 50% від загальної кількості посіву кукурудзи".
Ukrlandfarming намагається поліпшити процес розкладання рослинних залишків, що дозволяє грунтів відновлюватися. Також підприємства холдингу використовують після збирання кукурудзи такі препарати, як деструктори рослинних залишків, щоб скоріше ці залишки мінералізувати, закріпити їх у ґрунті, тим самим поліпшивши родючість.
"У нашому холдингу ми плануємо за найближчі чотири роки повністю оновити дані агрохімічних показників грунту і підтримувати їх контроль. Перший етап ми вже провели, а це близько 120-130 тис. га. Досліджено агрохімічні показники в нашій лабораторії, на які ми орієнтуємося, - каже Володимир Фантух. - Відповідно будемо скорочувати внесення мінеральних добрив, азотних і калійних, так як, за нашими даними, ґрунти мають достатню або надлишковий вміст азоту і калію".
За словами експерта, якщо розглядати відрізок часу з 1991 р., то можна говорити про погіршення родючості грунтів. В основному це відбувається в зв'язку з недостатнім відшкодуванням у грунт необхідної кількості органіки. По всій Україні внесення в грунт органічних речовин різко зменшилася. Раніше сівозміна був насичений 12 т на один гектар десятипольного сівозміни, тобто на поле вносилося раз на десять років за 120 т органіки або раз у п'ять років за 60 т. Це була компенсація за ту частину органічної речовини, яку ми забираємо у поля. На сьогоднішній день такої кількості гною вже не вносять. Зараз взагалі рідко хто в Україні удобрює гноєм поля.
"Через подорожчання палива стала дуже дорогою логістика переміщення гною на поле. На наші поля ми вносимо весь вироблений гній великої рогатої худоби, а це складає понад 267 тис. т, і частина пташиного посліду (понад 75 тис. т) - розповідає Володимир Фантух. - Природно, перед внесенням пташиного посліду доводиться додатково проводити для дезінфекції його аерацію. Але в грунт його можна вносити, це один з найбільш продуктивних джерел органічної речовини. В перспективі, я думаю, можна розглядати варіант відмови від покупки спеціальних мінеральних добрив і переходу на використання пташиного посліду після його попередньої обробки".
"Проблема родючості ґрунтів сьогодні на слуху як у науці, так і у бізнесу, адже успіх агровиробництва безпосередньо залежить від якості природних ресурсів, - сказала в коментарі для "ДС" ґрунтознавець, агроном-агрохімік ASTARTA Select (підрозділ агрохолдингу "Астарта") Вікторія Олійник. - Перш за все для збереження здоров'я ґрунту потрібно розуміти, що в ній відбувається, тобто ретельно її аналізувати. Саме тому вже понад 10 років "Астарта" обстежує обробка грунту і вживає всіх заходів для відтворення їх природної родючості".
Завдяки тому, що тваринництво - один з напрямків діяльності "Астарти", грунту регулярно поповнюються органічною речовиною за рахунок гною. Мінеральні добрива вносяться тільки після детального агрохімічного аналізу і науково обґрунтованих нормах. Меліорація кислих ґрунтів - ще одна з обов'язкових заходів.
"Мінімізуючи основну обробку, ми попереджаємо ерозію, а глибоким розпушуванням боремося з ущільненням ґрунтів, - каже Вікторія Олійник. - Всі препарати перед застосуванням на великих площах ми відчуваємо на дослідних полях, аналізуючи при цьому стан рослин і грунту".
Щоб не втратити статус одного з провідних світових агровиробників, Україна повинна всіляко зберігати свої чорноземи. А для цього - відновлювати землекористування з дотриманням всіх норм і правил, прописаних ще в радянських підручниках з агрономії. У більш довгостроковій перспективі потрібно збільшувати площі лісів і розвивати тваринництво (для внесення в грунт тваринної органіки), реалізовувати державну програму рекультивації земель, а для приватних агровиробників - прописати відповідні вимоги в законі.
