Хто був кращим прем'єр-міністром України за 30 років

30-річчя незалежності України — час підбивати підсумки й оцінювати внесок в розвиток країни можновладців. "ДС" вирішила скласти рейтинг премʼєр-міністрів, які найбільше зробили для розвитку економіки.

Цей пост в різний час займали 20 чоловік, включаючи виконуючих обовʼязки, починаючи від Вітольда Фокіна, який був премʼєр-міністром Української РСР в квітні 1991 р.у і потім "по інерції" став премʼєром незалежної України, і закінчуючи сьогоднішнім главою уряду Денисом Шмигалем.

Коротка характеристика змін в економіці за цей час виглядає так: за даними Всесвітнього банку, ВВП України в доларах (у постійних цінах 2010 р.) спочатку обвалився з $188 млрд до $84 млрд в 1999-му, потім відбувався довгий період зростання до піку в $154 млрд в 2008-му, а після глобальної фінансової кризи з перемінним успіхом українська економіка вийшла на торішній показник в $130 млрд.

Чисельність населення при цьому скоротилася внаслідок демографічної ситуації, масової трудової міграції та окупації Росією Криму та частині Донецької та Луганської областей, з 52 млн до 41,6 млн осіб.

Серед іншого за 30 років в українській економіці була введена національна валюта гривня (1996 р.) і проведена масштабна приватизація держвласності, на базі якої зʼявилися кілька великих бізнесів, таких як ДТЕК, "Метінвест", Group DF, "Інтерпайп". Багато підприємців зуміли побудувати великі бізнеси практично з нуля — чого вартий лише один Приватбанк, який в 2016 р., за даними британського журналу The Banker, займав 16-те місце в рейтингу найбільших банків Центральної та Східної Європи і 627-ме — в рейтингу тoп -1000 світових банків. У країні зʼявилися і великі компанії, зайняті у сфері роздрібної торгівлі, а їх власники стали доларовими мільйонерами.

У 2001 р. було введено мораторій на продаж землі сільгосппризначення, який скасували тільки з 1 липня 2021 р. Незважаючи на це, Україна зуміла стати великим постачальником на експорт сировинних аграрних продуктів: зерна, мʼяса та соняшникової олії.

Хто з премʼєрів, які супроводжували глобальну трансформацію української економіки, зробив найбільше?

Більшість наших експертів погодилися коротко пояснити, чому вирішили відзначити того чи іншого премʼєра.

Топ-5 премʼєрів Гліба Вишлінського, виконавчого директора Центру економічної стратегії

№1. Євген Марчук. В його уряді було багато реформаторів, і при ньому відбулося зниження державного втручання в економіку.

№2. Віктор Ющенко. Провів реформу в електроенергетиці, подолав бартер, почав реформу держуправління.

№3. Юрій Єхануров. Його премʼєрство — це компетентне управління і підтримка бізнесу.

№4. Арсеній Яценюк. При ньому були проведені болючі реформи і була досягнута фінансова стабілізація.

№5. Володимир Гройсман. Проведення реформи пенсійної системи, охорони здоровʼя та освіти; якісне планування роботи уряду, збереження економічної стабільності.

Топ-5 премʼєрів Євгена Невмержицького, керуючого партнера в компанії "Фінансова студія"

№1. Віктор Ющенко. При ньому вперше за роки незалежності почалося зростання ВВП в перерахунку на душу населення — в 1999 р. на 0,6%, у 2000 р. на 6,7%, в 2001 р. на 10%. Також він почав програму ефективного захисту малого і середнього бізнесу.

№2. Юрій Єхануров. За часів цього премʼєр-міністра тривало зростання ВВП на душу населення (у 2005 р. на 3,8%, в 2006 р. на 8,3%), був істотний прорив у фінансово-банківській сфері, на український ринок прийшли потужні міжнародні фінансові групи і банки, що було досягнуто завдяки злагодженій роботі з президентом Віктором Ющенком.

№3. Євген Марчук. У 1995 р. вперше в історії незалежної України почалося скорочення падіння ВВП на душу населення — з 2265% на рік до його премʼєрства і до 11,5% в перший рік роботи на посаді, і в 1996 р. було досягнуто подальше зниження темпів падіння до 9,3%. Також за час перебування його на посаді премʼєра була підготовлена до прийняття Конституція України, що є заслугою не тільки Верховної Ради, а й уряду. Марчук обіймав посаду в найбільш складні для економіки часи, коли необхідно було впроваджувати ринкові механізми.

№4. Анатолій Кінах. Продовження зростання ВВП на душу населення — на 6,6%, проведення зваженої політики в умовах боротьби олігархічних кланів, коли фігура премʼєра була значною мірою політичною і забезпечувала захист не інтересів держави, а олігархічних груп і коли президент Леонід Кучма міняв премʼєр-міністрів майже щорічно.

№5. Юлія Тимошенко. Рік її першого премʼєрства припав на пік розквіту економіки України, коли суспільство перемогло у Помаранчевій революції і були позитивні очікування як з боку суспільства, так і міжнародної спільноти. ВВП на душу населення в 2006 р. виріс на 8,3%. Але внутрішні політичні чвари не дозволили їй утриматися на посаді, яку через певний час отримав Віктор Янукович, після чого країна розвернулася у бік корупції і руйнування державності, за що Тимошенко також несе відповідальність. Але свою значну роль у розвитку економіки вона зіграла.

Топ-5 премʼєрів Володимира Дубровського, старшого економіста в CASE Ukraine

№1. Віктор Ющенко. Посідає перше місце з великим відривом від інших, оскільки, на думку експерта, був найпотужнішим і найбільш реформаторським: він переламав хід економічного розвитку, і з реформ, проведених його Кабміном, почалося економічне зростання. Також він реформував процедуру прийняття рішень урядом.

№2. Арсеній Яценюк. При ньому також був проведений ряд важливих економічних реформ. Зокрема, мова про реформу "Нафтогазу", коли Україна позбулася залежності від російського газу. Також була розпочата децентралізація. Але не всі реформи були зроблені саме за активної підтримки Арсенія Яценюка — свою роль зіграв тиск Заходу і громадськості. Втім, для порятунку економіки, яка перебувала в кризі, і розриву хворобливих звʼязків з Росією персонально Яценюк зробив чимало.

№3. Юрій Єхануров. Цей премʼєр посідає третє місце не тому, що він зробив щось велике, а тому що найменше заважав. Більшість премʼєр-міністрів, на думку Володимира Дубровського, потрібно ставити в антирейтинг — хто найбільше заважав економічному розвитку. Водночас Єхануров, прийшовши до влади після Тимошенко (яка, на думку експерта, саме "заважала"), відновив більш-менш нормальну ситуацію в економіці, хоча він працював в непростих умовах. Проте зміг створити атмосферу, при якій бізнес міг більш-менш розвиватися.

№4. Олексій Гончарук. У нього було багато хороших намірів, деякі реформи при ньому були завершені, але він як премʼєр виявився слабким. При цьому деякі речі, такі як шкідлива для економіки фіскалізація, він особисто підтримував. Тому баланс його правління — нейтральний.

№5. Володимир Гройсман. При ньому і за його активної участі в економіці відбулося чимало негативних змін: була підвищена мінімальна зарплата, яка загнала зайнятість в тінь і збільшила податковий тиск на малий бізнес, а також були спроби навести "порядок" на ринку праці. Але все-таки не все було погано при Гройсмані, тому з усіх інших претендентів на пʼяте місце він зробив найменше шкоди.

Топ-5 премʼєрів Михайла Демківа, фінансового аналітика групи ICU

№1. Арсеній Яценюк. Його каденція припала на вкрай складний період — початок війни. Він дав старт багатьом реформам, у тому числі вкрай непопулярним, які вбили його рейтинг.

№2. Леонід Кучма. Його каденція — це час найскладнішої економічної ситуації, виходу з рублевої зони.

№3. Олексій Гончарук. Йому просто пощастило, що його недовга каденція припала на період економічного зростання і закінчилася ще до настання кризи. Незважаючи на це, Кабмін Гончарука запамʼятався як реформаторський, зокрема, стартом реформи ринку землі.

№4. Юлія Тимошенко (перша каденція — з січня по вересень 2005 р.). Повторний продаж "Криворіжсталі" в 2005 р. зробив це підприємство чи не найдорожчим обʼєктом приватизації у всьому колишньому Радянському Союзі. При всій неоднозначності Юлії Тимошенко цей факт заслуговує її включення до списку.

№5. Віктор Ющенко. Діяльність його Кабінету припала на роки, коли почалося довгоочікуване економічне зростання, яке прискорилося після Помаранчевої революції.

Топ-5 премʼєрів Бориса Кушнірука, економічного експерта

№1. Віктор Ющенко. Саме при ньому було прийнято рішення про заборону розрахунків з держбюджетом і в енергосекторі векселями. Це спочатку спровокувало стрибок цін, але досить швидко реальні доходи держбюджету, бізнесу і населення почали зростати. Це рішення прибрало величезний пласт корупції і стимулювало зростання економіки.

№2. Юрій Єхануров. Він усвідомлював тимчасовість свого премʼєрства, тому його головне завдання полягало в стабілізації економіки після управлінського хаосу і популізму, яким супроводжувалося премʼєрство Юлії Тимошенко. Головний критерій його діяльності — зниження регуляторного впливу держави на бізнес і неспричинення йому шкоди.

№3. Арсеній Яценюк. Він зробив значно менше реформ, ніж міг би на посаді премʼєра. Але 2014–2015 рр. були одними з найважчих для української економіки. Це було повʼязано з військовою агресією, хаосом в державних фінансах і банківському секторі, яки був фактично банкрутом ще в початку 2014 р. Тому стабілізація економічної ситуації і запуск ряду реформ — це значною мірою і його заслуга.

№4. Євген Марчук. Саме при ньому були зроблені кроки, які забезпечували зниження впливу Росії і збільшення обороноздатності України.

№5. Володимир Гройсман. За часів його премʼєрства були розпочаті реформи в сфері охорони здоровʼя і освіти, продовжилася реалізовуватися реформа місцевого самоврядування, а також фінансова децентралізація місцевих громад.

Топ-5 премʼєрів Олександра Вальчишена, учасника PhD програми з економіки Університету Міссурі (Канзас-Сіті)

№1. Юрій Єхануров.

№2. Володимир Гройсман.

№3. Юлія Тимошенко.

№4. Анатолій Кінах.

№5. Валерій Пустовойтенко.

Експерт склав рейтинг премʼєр-міністрів на основі трьох економічних показників, які характеризують добробут широких верств населення. Перший — це частка оплати найманих працівників (у відсотках) в ВВП, другий — рівень безробіття працездатного населення (вони є індикаторами соціальної рівноваги в суспільстві). І третій критерій — частка державного боргу в іноземній валюті (у відсотках від загального обсягу держборгу), який демонструє рівень монетарного суверенітету. При цьому Олександр Вальчишен порівнював показники тільки по тих премʼєр-міністрах, які пропрацювали на цій посаді не менше року, оскільки в іншому разі у них не вистачило часу на реалізацію власних ініціатив і зміна економічних показників відбувається переважно під впливом політик попереднього уряду.

Загальний результат

Кожному з названих експертами політиків ми присвоїли кількість балів від 1 до 5: за перше місце — 5 балів, за друге — 4 і т. д. У підсумку збірна пʼятірка кращих премʼєрів набула такого вигляду:

Віктор Ющенко (обімав посаду з грудня 1999 р. по квітень 2001 р.) — 20 балів.
Юрій Єхануров (вересень 2005 р. — серпень 2006 р.) — 19 балів.
Арсеній Яценюк (лютий 2014 р. — квітень 2016 р.) — 16 балів.
Євген Марчук (березень 1995 р. — травень 1996 р.) — 10 балів.
Володимир Гройсман (квітень 2016 р. — серпень 2019 р.) — 7 балів.

Оцінки, які не ввійшли в рейтинг

Інші опитані нами експерти погодилися частково відповісти на питання про кращих премʼєр-міністрів часів незалежності. Тому їхні думки ми не змогли врахувати при ранжируванні загального рейтингу, але наводимо нижче як цінний додаток до аналізу економічної діяльності глав українських урядів.

Так, директор спеціальних проєктів науково-технічного центру "Психея" Геннадій Рябцев склав топ-5 премʼєрів, але не ранжирував їх. У його списку кращих Микола Азаров, Віктор Янукович, Юрій Єхануров, Вітольд Фокін та Анатолій Кінах. Експерт мотивував свій вибір урахуванням таких показників, як динаміка ВВП, обсяг прямих іноземних інвестицій і дотримання процедур, які є основою системи державного управління в будь-якій державі. На "політичне забарвлення" Геннадій Рябцев уваги не звертав, бо, на його думку, не справа премʼєра — втручатися в політику.

Ще двоє економістів загалом негативно оцінили діяльність всіх премʼєр-міністрів, а тому не стали називати кращих. Однак вони аргументували свою точку зору щодо економічної політики за 30 років — і ми коротко публікуємо їхні думки. А щоб не псувати святковий настрій, пропонуємо розцінювати наведені нижче висновки як необхідну роботу над помилками, щоб в майбутньому в Україні дійсно зʼявився уряд, здатний зробити економічний прорив.

Отже, за словами директора Інституту розвитку економіки України Олександра Гончарова, Україна з усіх європейських країн за минулі 30 років показала найгірші соціально-економічні результати, хоча в 1991 р. обсяг ВВП України був набагато більший, ніж, наприклад, Ізраїлю і Сінгапуру. "Ну, і де зараз Ізраїль і Сінгапур? Їх ВВП тепер мінімум вдвічі більший, ніж в Україні. А що зі зростанням реальних доходів пересічних українців? Як результат — ми найбідніша країна в Європі", — сказав економіст. На його думку, ніхто з українських премʼєрів не зміг очолити ефективну боротьбу з корупцією і казнокрадством, не добився конкуренції на наших ринках, а, навпаки, з року в рік цементувався монопольно-олігархічний устрій.

Подібне бачення і у віцепрезидента Української асоціації Римського клубу Віктора Вовка. На його думку, не було жодного премʼєр-міністра в історії незалежності України з адекватним стратегічним мисленням і заслуженим внеском у формування України як сучасної конкурентоспроможної нації. Експерт вважає, що при всіх премʼєрах країна продовжувала скочуватися на узбіччя і все більше відставати від сучасних викликів і темпів світового розвитку. Віктор Вовк зазначив, що всі премʼєри працювали "на розтяжці" між вітчизняними олігархами з їх приватними інтересами і міжнародними партнерами з їх спробами встановити режим зовнішнього управління в Україні в рамках шкідливої для нас неоліберально-глобалістичної парадигми.