Знищення Каховського водосховища. Як вижити аграріям півдня

Катастрофа та її наслідки

Теракт призвів до масштабних негативних наслідків у різних сферах — від сільського господарства до обробної промисловості, від енергетики і до комунального господарства багатьох міст (включно з припиненням централізованого водопостачання). Особливо часто згадується суперечливий вплив події на довкілля: деякі екологи та біологи стверджують, що після теперішньої екологічної катастрофи можна сподіватися на відновлення Великого Лугу у майбутньому (альтернативна думка — вражені території захоплять найбільш інвазивні та агресивні види). Але ми сфокусуємося лише на рослинництві в економічному контексті.

Як відомо, аграрії з відносно посушливих регіонів нижче Каховки потребують багато води для поливу, щоб забезпечувати рентабельне господарство. Для цього використовувалася мережа зрошувальних каналів, яка дозволяє збільшити врожайність у рази. Та після підриву греблі й обміління водосховища без джерела води залишилися 94% зрошувальних систем в Херсонській, 74% — в Запорізькій та 30% — в Дніпропетровській областях. А внаслідок цього, за оцінками Мінагрополітики, стає неможливим землеробство на 584 тис. га півдня України.

Наскільки це багато? Ось ширший контекст. До великої війни загалом по країні для сільського господарства призначалося понад 40 млн га, а внаслідок бойових дій щонайменше 5 млн га стали тимчасово непридатними для використання. Загальна площа сільгоспугідь найбільш постраждалої Херсонщини становить 2 млн га, тоді як з Каховського водосховища брали воду на 250 тис. га.

На 584 тис. га, які втратили зрошення, у 2021 р. вирощувалося до 4 млн т зернових і олійних культур вартістю $1,5 млрд; нішеві культури поширені не були. У відносних показниках йдеться про втрату 5% загального довоєнного врожаю зернових та понад 12% всіх вирощених овочів в Україні. Окремо варто наголосити, що більшість постраждалих угідь наразі залишаються під окупацією (де в аграріїв можуть просто відібрати власність), а значна їх частина замінована.

Отже, фактична втрата системи зрошення підриває агровиробництво щонайменше на кількох сотнях тисяч гектарів у трьох областях, але значно більший вплив на сільське господарство має війна загалом.

А ми розглянемо питання, що робити аграріям до відновлення Каховського водосховища (якщо це відбудеться). Уточнити його можна так: чи реально займатися бізнесом без системи зрошення, орієнтованої на водосховище? Що рентабельно вирощувати на півдні після підриву греблі під Новою Каховкою? Які культури доцільно замінити в агровиробництві?

Ключові показники

Питання рентабельності тут ключове. Тож маємо зробити технічний відступ про цей показник. У загальному сенсі рентабельність — це відношення прибутку до доходу. Наприклад, прибутку від операційної діяльності до обсягу продажів (операційна рентабельність показує, наскільки бізнес взагалі може генерувати гроші), або ж відношення чистого прибутку до обсягу продажів (чиста рентабельність). Як правило, коли кажуть про цей показник без уточнень, то мають на увазі саме рентабельність продажів. Однак інвестиції у виробництво також можуть бути рентабельними або ні. Цей показник називається ROI (Return On Investment), який можна перекласти на українську як рентабельність інвестицій (або повернення інвестицій). Але сама по собі рентабельність проекту ще не дає підстав вважати, що він буде підйомним для бізнесу. Має значення обсяг необхідних інвестицій і прогнозний період їх окупності — вони можуть виявитися завеликими для фірми чи підприємця.

Насоси і свердловини

Публічний простір сповнений аналітикою від фахівців з різних сфер, які стверджують, що добути воду для поливу на посушливих територіях півдня можна до/без відновлення системи зрошення з водосховища. Як альтернатива найчастіше пропонується буріння свердловин або ж насосне закачування води в прибережній зоні.

Щодо насосів, то економічно обґрунтованим вважається зрошувальне землеробство у смузі до 5 км від Дніпра та його притоків. "На кожному клаптику землі біля берега треба буде ставити насосну станцію і поливати навколишні поля… Уявімо, що закінчується війна і я повертаюсь до агробізнесу. Я передусім вкладусь в зрошення біля берега Дніпра. Тоді знатиму, що мої інвестиції при грамотній роботі окупляться за сезон", — підрахував в інтерв´ю Latifundist засновник і директор найбільшої консалтингової овочівничої компанії України "Агроаналіз" Вадим Дудка.

Що ж до свердловин, то вони не завжди допомагають (якщо в ґрунті засолена вода) і коштують дорожче. Зміна рентабельності вирощування тих чи інших культур при переході зі звичайного зрошення на свердловини має бути темою майбутніх досліджень. Однак ми вже маємо експертні оцінки за товарними групами.

Овочі — вперед

Отже, розглянемо ситуацію в розрізі видів агропродукції, які можна буде вирощувати на угіддях, постраждалих від теракту на Каховській ГЕС.

"Я думаю, що вирощування овочів та фруктів після звільнення від загарбників, можна буде відновити швидше, ніж виробництво зерна, олійних культур тощо. Тому, що овочі і фрукти все-таки приносять значно більше коштів з одного гектара. Відповідно, інвестиції, навіть якщо зрошення буде відбуватися за рахунок свердловин, окупаються дуже швидко", — сказав в ефірі Українського радіо економіст інвестиційного департаменту Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО) Андрій Ярмак.

У Всеукраїнській аграрній раді (ВАР) вважають, що добиватися рентабельного вирощування овочів фермерам, імовірно, доведеться не тільки завдяки свердловинам, а й через побудову теплиць. "Можливо, хтось частково переключиться на вирощування овочів у теплицях. Якщо немає води з Каховської ГЕС, тобто немає зрошувальних каналів, напевно, буритимуть свердловини. Але не всі будуть робити ті свердловини, бо там є досить засолена вода — хто зможе, той робитиме для того, щоб добувати прісну воду, якої вистачало б хоча б на крапельне зрошування для теплиць", — сказав заступник голови ВАР Денис Марчук в інтерв´ю Аллі Чиж.

Зі свого боку, в Інституті кліматично орієнтованого сільського господарства прогнозують, що виробництво фруктів і ягід в постраждалих регіонах знизиться на тривалий період, а от перспективи овочівництва кращі, адже для "овочів та баштану не потрібен кількарічний період очікування та виходу насаджень на повну врожайність".

Варто нагадати, що до окупації та каховської катастрофи сама лише Херсонщина забезпечувала майже 40% всіх українських баклажанів, третину баштанних, 28% помідорів та чверть солодкого перцю.

За зерновими ситуація ще більш неоднозначна. Згідно з висновком Національної академії аграрних наук, культури, які не потребують багато вологи, наприклад пшеницю та ячмінь (на відміну від кукурудзи і сої), можна буде вирощувати у постраждалих районах Дніпропетровської, Херсонської та Запорізької областей. Однак фізична можливість — це ще не все, бізнес цікавить рентабельність. А для цих культур зберегти її дуже важко за умови виходу з ладу Каховської меліоративної системи. "Якщо ж говорити про окупність інвестицій зрошення зі свердловин для зернових культур, вони, в принципі, неочевидні, бо потрібно дуже багато води", — вважає Андрій Ярмак. Таким чином, ми маємо щонайменше проблеми з ROI, коли фермерам, можливо, буде невигідно вкладатися в буріння свердловин.

Що ж до олійних, то найбільш поширена в нас культура з цієї групи — соняшник — завжди мала високу рентабельність за більш-менш звичайних умов поливу. Щойно фермери спробують врахувати не тільки поточні витрати на виробництво, а й такі капітальні інвестиції, як буріння свердловин, тобто оцінити ROI цього проекту, бізнес на "насіннячку" вже не здаватиметься таким вигідним.

І ще одне. Поза сумнівом лишається той факт, що українським аграріям півдня (навіть тим, хто не втратив усе в окупації) у ближчій перспективі буде важко знайти гроші на великі капітальні вкладення. В умовах війни і надто дорогих кредитів (особливо коли земля не має тієї цінності, щоб стати заставою для банка) навіть апріорі привабливі інвестиційні проекти можуть стати непідйомними.

Переналаштування: що вирощувати на півдні 

Варто нагадати, що більшість оброблюваних земель Херсонської, Запорізької та Дніпропетровської областей не перебували під зрошенням з водосховища і до російського теракту в Новій Каховці. А сільське господарство там розвивалося. Логічно, що в наступні роки фермери українського півдня (зокрема після деокупації) спробують більше вирощувати культури, які не потребують багато вологи — баштанні, цибулю, часник. У Мінагрополітики припустили, що навіть соняшник все-таки можна буде виростити з вигодою за нових умов. А в Інституті кліматично орієнтованого сільського господарства нагадали, що на півдні можна сіяти просо та сорго, які не вимагають зрошення.

Є підстави вважати, що всі перелічені тут культури можуть зацікавити аграріїв навіть за сучасних екологічних умов: вони або вже вирощуються без поливу в цих регіонах, або не потребують так багато води, щоб її добування "з´їло" рентабельність.

Є й інші пропозиції, які набули розголосу в ЗМІ. "Там треба розвивати скотарство, садівництво, можна вирощувати більш теплолюбні культури — горіхові культури, які не вимагають значної кількості води, але вони коштують значно дорожче, ніж пшениця, тобто ми можемо заробляти значно більше ніж за Каховського водосховища", — каже в інтерв´ю "Суспільному" провідний науковий співробітник Інституту морської біології НАН України Юрій Квач.

По суті гідробіолог описав кілька можливостей. Скотарство в цій статті ми не аналізуємо, про перспективи садівництва в розрізі вирощування ягід та фруктів вже навели неоптимістичний прогноз профільного інституту. А от пропозицію про широке культивування горіхів варто розібрати окремо: це буде економічно показовий кейс.

Горіхове питання

Виходимо з того, що горіхи на українському півдні вирощувати можна. До того ж науковці, наприклад з Інституту аграрної економіки, давно радять малому агробізнесу переходити на горіхи (волоський, мигдаль, фундук), бо вони дають більшу віддачу з гектара. Але є й проблеми. Перша пов´язана з тим, що ці рослини підходять саме для малих господарств, тобто вони не замінять, наприклад, великі посіви пшениці. Горіх для України належить до так званих нішевих культур. Такі культури не обов´язково мають бути екзотичними, до них належить навіть часник та більшість бобових, але у них є особливості: малорозвиненість конкретного ринку, перевищення попиту над пропозицією, низька конкуренція, високі закупівельні ціни та рівень доходу на невелику площу, трудомісткість та ресурсовитратність, а також складність у масштабуванні бізнесу. На жаль, це не означає, що регіон загалом може заробляти на нішевих культурах, наприклад горіхах, більше, ніж на тій самій пшениці (біржовому товарі), саме тому, що йдеться про неспівмірно менший масштаб виробництва.

Друга проблема переходу на горіхівництво пов´язана з окупністю інвестицій. Треба спершу закласти сад — інвестиції в гектар, за даними профільних медіа, оцінюються в $1,2−1,8 тис. Але важливіше, що період окупності інвестицій, наприклад, у волоські горіхи, становить 6-8 років. Фермери, що змушені виживати, просто не можуть чекати так довго. Інша справа, якщо горіховий сад вже є або власник дочекається врожаїв — тоді він, напевно, довго залишиться в горіхівництві, насолоджуючись високою рентабельністю інвестицій і продажів. Але можемо припустити, що в сучасних умовах на півдні такий сценарній не стане поширеним.

Найбільша небезпека

Ми намагалися зрозуміти економічну доцільність ведення рослинницького сільського господарства в розрізі культур на територіях, постраждалих від підриву Каховської ГЕС. Але варто окремо наголосити, що наразі більшу небезпеку і невизначеність для агровиробництва на півдні України становить сама війна. Не секрет, що росіяни часто відбирають майно у власників господарств на окупованих територіях, конфіскують врожаї. Землі заміновані так, що навіть на звільнених територіях ДСНС просувається повільно (а приватні професіонали беруть від $1 тис. до $3 тис. з гектар). Сільськогосподарська інфраструктура і склади знищуються в результаті бойових дій. До цього, звичайно, додаються наслідки техногенної катастрофи в Каховці — замулення та ерозія грунту, посилення пилових бур тощо. І найважливіше: люди покидають небезпечні регіони.

Перспектива на 10 років

В "Укргідроенерго" оцінюють термін відбудови Каховської ГЕС у вісім років з дня деокупації. Однак вже на першому етапі, що триватиме два роки після звільнення територій, спробують збудувати тимчасову гідроспоруду, яка перегородить водосховище і дозволить приймати паводкові води, чого за сприятливих умов може вистачити для водозабезпечення трьох областей. Утім, впевнено повернутися до нормальної системи меліорації та звичного агровиробництва можна буде за 8-10 років, якщо, звичайно, проект з відбудови реалізують повністю. Цей період буде складним для аграріїв півдня.

Припускаючи повну деокупацію регіону, ми прогнозуємо такий розвиток подій. Частина сільськогосподарських господарств не витримають руйнувань і нових умов та, на жаль, закриються. Зменшиться й трудовий ресурс: ймовірно, на території, що були на лінії фронту або під окупацію, повернуться не всі мешканці. Деякі господарства перепрофілюються частково (овочівники пробурять свердловини та опанують тепличне виробництво), дехто перейде на більш посухостійкі культури. Фермери також можуть вирощувати зернові, але з акцентом на сорго і просо та, можливо, соняшник. Хто має достатньо капіталу, може навіть вкластися у горіхові сади. Однак саме відсутність фінансового ресурсу стане чи не головною проблемою для більшості фермерів півдня, що загальмує процес відновлення там сільського господарства. Значне пожвавлення агровиробництва в регіоні можливе на горизонті 10 років у разі відновлення Каховського водосховища і орієнтованої на неї системи меліорації.